День їстівної книги — дивовижне свято!

Цікавий факт. Виявляється, 1 квітня є не тільки всесвітнім Днем Дурня, а й Днем їстівної книги — Міжнародний фестиваль їстівних книжок. ”Деякі книги потрібно спробувати, інші проковтнути, а треті – розжувати”, - казав сер Френсіс Бекон.

  Схоже, деякі люди сприйняли його слова буквально і почали практикувати це регулярно раз на рік. Фестиваль їстівної книги проводиться 1квітня в різних країнах світу. Він об’єднує видавців, письменників, ілюстраторів, бібліотекарів і всіх бажаючих любителів книг, які збираються, щоб оцінити їх «поживну цінність». Учасники створюють їстівні книги, виставляють, обговорюють, фотографують, а потім – з’їдають їх в той же день.

 Вперше його організували Джудіт А. Хоффберг і Беатріс Корн щоб відзначити день народження французького кулінару Жана Антельм Брілат-Саваріна (1755 – 1826), автора книги “Фізіологія смаку: дотепна медитація на їжу”. 

Згідно з умовами, перерахованими на офіціальному сайті фестивалю, всі їстівні книги повинні бути «книжковими», тобто нагадувати справжню книгу. Можна сказати, що тут свіжі “книжки” розлітаються, як гарячі пиріжки! Ідеї кондитерів і кухарів не знають кордонів. День відмічається у Франції, Італії, Австралії, Індії, Японії, Мексики, Нідерландах.

Українська книгарня “Смолоскип” оголосила акцію до Дня Їстівної книги. На своєму сайті вирішила підтримати традицію віртуально- знижками на топ-5 не їстівних, зате “найсмачніших” книжок про їжу та питво.

“Як не буде птахів, то і людське серце стане черствішим”

 М.Стельмах.

Птахи… Це слово викликає бажання здійнятися за хмари, відчути радість польоту, подивитися на землю з небес. Лебедина вірність, орлиний зір, мудрість сови,стрімкість сокола, солов’їна мова – вислови, що яскраво свідчать про те, як нерозривно пов’язане життя людей з пернатими друзями.

Вони створюють необхідній ланцюг у ряді живих істот, забезпечують рівновагу в боротьбі за існування у тваринному світі та в житті людей. Без птахів неможливо уявити навколишній світ. Ліси, луги, сади, лани, парки втратили б свою красу і привабливість, стали б мертвими без чудових пташиних голосів... Люди спеціально розводять різні види птахів з яскравим забарвленням і чудовим співом. Мета Міжнародного дня птахів в рамках програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” — звернути увагу людства на проблеми збереження птахів у світі. Нагадати про загрозу зменшення чисельності, зникнення окремих видів птахів в результаті забруднення довкілля нафтопродуктами, пестицидами, зміни клімату. Нагадування про необхідність активізації напрямків охорони та збереження окраси нашої планети — птахів. Багато видів яких вже включені в Червону книгу природи України. Наприклад: чапля, лелека, лебідь, орел, беркут, журавель, глухар, сова, шпак та інші.

Лелека – наш оберіг, птах, що приносить щастя. Існує староукраїнське повір’я про святість лелеки. Вбивство птаха прирівнювали до вбивства людини. Є така прикмета, якщо біля хати звив гніздо лелека, то в оселі поселилось щастя. А ще, вони є безперечними щасливими і довгоочікуваними "кур’єрами" по доставці немовлят. Конкуренцію їм може скласти хіба що капуста. 
 

Про ластівок складено прислів’я та приповідки, пісні та вірші. Існує повір’я про те, що там де ластівка покладе собі кубельце, там буде щастя. Побачивши першу ластівку, вмиваються, щоб не було на обличчі веснянок. Ластівка є вісником щастя, надії, відродження, весни, домашнього тепла. Згадаймо всесвітньовідомий "Щедрик" Миколи Леонтовича. Він починається саме з прильоту ластівочки. У численних колядках і веснянках саме ластівка приносить весну, день. А ще ластівка – символ матері. 
 

Жайворонок – символ єдності Землі і Неба; він співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського поля. Він першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатним дощем.

Журавель названий «птахом сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту – журавлиним ключем або клином, а й змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а "веселики" летять та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

Орел – символ відваги і сміливості, справжньої гордості та чоловічої краси. Він був і залишається цар-птахом. Орли вміють віддячувати тим, хто їм допоможе не тільки поверненням втраченого, а й розширенням багатства. Він є царем птахів і господарем повітряних висот тому що може знову і знову повертати собі втрачену силу та зневажену гідність.

Сокіл – благословенний Небом синтез розуму, мужності, молодості і сили. Він охороняв дерево життя, що знаходилося у Вирії і саме звідти приніс на землю іскри Небесного вогню. Він знає місцезнаходження живої води, долітає туди і встигає повернутися до земного світу щоб порятувати потерпілого від смерті.

 Синиця – вісниця всього доброго, легкого і веселого. І сама живе легко і весело, багато радіє своєму пташиному життю, Сонцю і Небу і славить їх своїм пташиним співом. У її співі-свисті люди вловлюють натяк на своє майбутнє. Сподіваємось – вона насвітить і нам найскоріше закінчення теперішнього лиха.

 Соловейко – це свята і вільна пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Про талановитого співака кажуть: "Співає, як соловейко". Його спів настільки високий і чистий, що слухаючи, очищаєшся душевно, підносишся духом.

Хай кожну весну наші птахи повертаються в свої рідні домівки в Україну. Птахи завжди вважалися символом весни, відродження, радості, надії, добра. Тому День птахів — це не тільки свято екологічного значення - день спеціалістів-орнітологів, а і велике свято для людей і природи.

Коли високо так злітає маленька пташка в небеса,

Вона сама того не знає, куди спішить її душа.

Шановні слуги Мельпомени! Всі театральні діячі! 

Вітаємо вас із Всесвітнім днем театру. Міжнародний день вшанування театру як надбання культури і вшанування всіх робітників театру від театральних режисерів, акторів і сценографів до білетерів – всіх, хто причетний до створення дива-театральної вистави був заснований на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО в 1961 році. Це свято для тих, хто розуміє цінність і важливість театрального мистецтва. Театр є універсальною мовою спілкування людини з буттям. Він є осмисленням сьогодення, залишається надією гуманізму, дає людині шанс зберегти гідність, дає шанс на виживання. Всесвітній день театру не є державним святом і не є вихідним днем, але не заважає вважати його святом багатомільйонній армії театральних глядачів.

 Відомі далеко за межами України Ада Роговцева, Богдан Ступка, Анатолій Хостікоєв, сестри Наталя та Ольга Сумські, Рима Зюбіна, Ірма Вітовська-Ванца та інші видатні театральні актори сьогодення продовжують славетні здобутки видатних корифеїв української сцени: Леся Курбаса, Наталі Ужвій, Гната Юри.

 

 Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів: «Золотий Лев», «Драбина» у Львові, «Київ травневий» у Києві, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні та ін..

 

На превеликий жаль цьогорічна ситуація з «вінценосним» вірусом внесла сумні корективи в проведення певних заходів на честь цього всесвітньо улюбленого і шанованого свята, але ми переконані, що людство з гідністю подолає цю біду, і всі ми і надалі будемо відданою і вдячною публікою наших театрів. Зі святом вас, шановні творці сучасного дива.

Що «світ- театр» ми знаємо не з преси. 

Що ми -актори – теж не новина…

Саме життя для всіх нас пише п’єси,

Де кожна дійова особа – Головна.

 

Зігріті родинним теплом.

  

Талант, як дорогоцінна перлина, зустрічається не часто. Талановиті родини – явище воістину унікальне.

У родині Проців художнім даром наділені і батьки – Іван і Оксана, і їх дочка – Вікторія. Кожен із членів родини по-своєму передає власний погляд на оточуючий світ. Об’єднує їх любов до краси і до людей. На картинах митців кожна деталь виписана з любов’ю і добротою. Особливе місце у їх картинах відведене жінці. Її сутність розкривається художниками по-різному:витончено, трепетно, весело.

Іван Проців народився 1958р. на Івано-Франківщині. Закінчив Львівський Інститут Прикладного і Декоративного Мистецтва. Працює викладачем в Академії мистецтв. Є членом Спілки Художників України. Заслужений діяч мистецтв України.

Художник є автором сучасного циклу графічних та живописних творів на історичну, традиційно-побутову тематику, чорнобильської трагедії. Його пензлю належать  великі ансамблі  з розписів на релігійну тему , іконостаси.

 До  творчого доробку майстра входять серії портретів: «Квітуча Україна»-жіночі образи в національних строях різних регіонів України; серія жиночих портретів - «Жінкі світу» зроблена  з вишуканої фантазією. Велика тема в творчості майстра - «Венеціанські портрети», образи якої опоетизовано- фантастично створені на реальності,зберігають вірність традиційним етичним цінностям і життю.

Оксана Проців народилася у 1961р. у Казахстані. Займається станковою графікою, живописом і іконописом. ЇЇ роботи знаходяться в галереях і приватних колекціях України, Польщі, Канади.

Вікторія Проців

 народилася у Львові у 1983р. Закінчила ЛАМ. Учасниця багатьох міжнародних виставок. ЇЇ роботи знаходяться в  в музеях, галереях та приватних колекціях України, Росії, Польщі, Німеччини, Голландії, Швеції, Італії, Канади, Америки, Китаю.

   

 

Творчий доробок  родини — це особливий світ яскравих художніх образів, який охоплює різні явища людського буття. Теми їх творчості ідеалістичні, легкі, обєднані гумором і позитивом. Картини родини Проців не можна забути. Вони зупиняють погляд і дорослих і дітей. Творчість мистецької родини увійшли помітною сторінкою в історію української культури.

Дивна перлина Криму

Урочище Канака знаходиться посередині між Алуштою і Судаком. Назва “Канака” з тюркської мови означає ночівля, з грецької - улюблений, ще є припущення, що це перекладається як струмок. В Канакській балці текла річка. Зараз вона з'являється після великого дощу. Це найнебезпечніше місто в Криму. Тут існує велика можливість самоутворення зсуву ґрунту. Для вчених це природна лабораторія вивчення грязьових потоків. Від автотраси до Канаки веде прямий шлях - кипарисова алея.

           

 Тут росте біля тисячі дерев реліктового ялівцю, кримської сосни, зозулинець, крокус, чебрець, шипшина, держидерево, жасмин, дуб, фісташка. Є дерева ялівцю діаметром стовбуру біля полу-метра і віком більш 800 років. Багато з них внесені в Червону Книгу України.

Місцевість Канаки у 1947 році була оголошена пам'яткою природи. Цей чудовий, чистий куточок на березі Чорного моря - справжній рай. У 1987 році для захисту в природному стані унікального для Криму цілісного реліктового комплексу було організовано ботанічний заказник загальнодержавного значення ”Канака” площею у 160 га. У 1961 році тут збудували пансіонат “Луч”, потім “Волга”, “Дніпро” та інші. Верхню частину гірського схилу засадили рядками кримської сосни у вигляді слова “Крым”. З 1980 року почалось будівництво приватних котеджів, потім багатьох пансіонатів, готелів, гостьових будиночків. Повітря, наповнене корисними фітонцидами та ефірними оліями реліктового ялівцю, кипарису та два кілометри морського пляжу Канаки, роблять її унікальним і чудовим лікувально-оздоровчим куточком Криму.