ОЛЕКСА ТИХИЙ – СОВІСТЬ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ.

В цьому році Україна відзначає 90 років з дня народження Олекси Тихого – українського публіциста, мовознавця, педагога, послідовного борця з русифікацією, члена-засновника Української Гельсінської групи. Він неодноразово був заарештований за громадську та політичну діяльність. Перебував 7 років у таборах після другого арешту в 1957 році. Тихий був зразковим носієм української літературної мови, людиною залізної волі, рідкісної толерантності, доброзичливості і виняткової терпимості. В 1977 році він отримав 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. У в’язниці Тихий брав активну участь в акціях протестів, голодував неодноразово (одного разу більш 50 днів). Виказував непокору адміністрації, порушував режим. Він був двічі прооперований, але стан здоров’я борця не поліпшувався. 6 травня 1984 року він помер в тюремній камері в м. Пермь. Останки Олекси Тихого й з прахом В.Стуса, В.Литвина перевезені в Київ і 19 листопада 1989 року з великими почестями поховані на Байковому цвинтарі. Указом Президента України від 8 листопада 2006 року за громадську мужність, самовідданість в боротьбі за утвердження ідеалів свободи й демократії Олекса Тихий був нагороджений орденом «За мужність» 1 ступеня (посмертно).