Ексклюзивний сувенір Євро-2012
.jpg)
В цьому році виповнюється 10 років з часу проведення в
Україні у 2012 році чемпіонату з футболу Євро -2012. І саме до чемпіонату ЄВРО-2012 українські майстри-керамісти
створили сувенір-оберіг – птаха-свищик -- Зозулицю.
Автори проекту намагалися знайти образ який буде представляти самобутність
України. Ідею підказав творчій групі збирач української старовини Анатолій Шевчук.
Зозулиця – це сакральний древній музичний інструмент, який
вироблявся з глини ще під час Трипілля, і
більше відомий як окарика. Ця річ унікальна сама по собі. Вона може бути
іграшкою для дитини, свищиком, оберегом або сувеніром в колекції туриста.
Творча група українських майстрів приймала участь в
конкурсі на створення неофіційних талісманів
до ЄВРО-2012, який проводив інфоцентр «Україна -2012». Проект «Зозулиця»
завоював гран–прі як сувенір року на міжнародній виставці мистецтв «UkranianАrtWeek”. В образі Зозулиці включений глибокий зміст і символіка
(зозуля – одна з наймістичних птахів українського фольклору, казок, міфів),
генетична спадщина давніх славян, історія
народу, душа та енергетика
майстра, який власноруч виготовлював кожний свищик. Це екологічно чиста і
гармонійна річ. Головне – це символ – оберіг від злої сили. На стрічках сувеніру
п’ять кольорів і зображена характерним малюнком українська футбольна витинанка.
«Зозулиця» – український творчий продукт в якому використані сучасні
технології: на стрічці до сувеніру є QR-код, по
якому за допомогою смартфону можна отримати інформацію про туристичні об’єкти
Києва, про історичні маршрути, екскурсії та іншу корисну відомость. Про цей
творчий проект можна з гідністю сказати: Вироблено в Україні.
В День Києва в 2012 році до ЄВРО-2012 на Співочому полі встановили триметрову зозулю з металу та бетону-трипільський свищик – зозулицю. Всередині скульптури вмонтований спеціальний ключ, який має особливість під час вітру він буде дзеленчати, що схоже на звучання маленького свищика.
У повір’ях зозуля очолює перелітне царство.
Вона вважається «ключницею» Вирію – бо відчиняє і зачиняє Небесну браму (Рай).
Саме у неї знаходяться ключі від місця, куди на зиму відлітають птахи. Саме цей
образ пташки-ключниці і став прообразом
скульптури українських майстрів. Виконавці проекту видатні українські майстри
гончарства: Леся Денисенко-Єременко, Юлія Денисенко, Микола Білик. Скульптура Зозулиця має бути добрим символом міста, місцем
духовної сили і єднання людей.
Фотографії
своєї колекції сувенірів-свищиків надав
користувач бібліотеки Андрій Глушко.
Все розпочалося з брелка
Неля Рибак із Хмільника, що на Вінниччині, перетворила своє захоплення на рекордну колекцію.
В її колекції – декоративні елементи гардеробу з різних країн світу. Нині рекордна колекція налічує 8252 експонати із 75 країн світу. Це екземпляри із фарфору, фаянсу, дерева, кераміки, скла, різних металів, кришталю, шкіри, тканини, пластику, воску, гуми, глини. Брелочки, чарочки і пивні келихи, відкривачки для пляшок, формочки для льоду, годинники, підвіски, підставки під каблучки, самі каблучки і сережки — усе це у формі взуття.
«Усе почалося 12 років тому,
коли подруга привезла у подарунок брелок у формі керамічних черевичків-кломпів.
І з того часу й почався пошук та збір декоративного взуття.» Більша частина
її нинішньої колекції — це саме подаровані речі від дітей та онуків. Це було
сувенірне взуття: чоботи, туфлі, черевики, сандалі. Є також гранітні чоботи, з
каменю, їх виготовили на одному з
вінницьких кар’єрів. А черевики із шамотної глини, які прикрашають клумби,
зробили місцеві майстрині. У колекції є, зокрема, і сережки-туфельки розміром
менш ніж сантиметр, а ще кросівок довжиною приблизно два метри. А на одному з
торгів їй вдалося придбати сувенірний черевичок з німецької порцеляни, якому
понад 180 років. У своїй колекції пані Неля має три скульптури на гоголівську
тематику: черевички, які Вакула дарує Оксані. Такі предмети зараз хіба що у
приватних колекціях зберігаються.
Кожен предмет з колекції
Нелі Рибак має свій «паспорт». Адже її захоплення має історичну цінність. Спершу
обирала і купувала речі за красою, а коли копнула глибше, то дізналася, що
частина з них була вироблена на заводах, яких вже й немає. Пані Неля і надалі
мріє поповнювати свою колекцію і виставляти у музеї в рідному місті.
«Кожен інтелігент для
свого особистісного розвитку (навіть на пенсії) потребує особливого продукту. Я
свій знайшла, чого і вам бажаю!» - Неля Рибак
Меблі з коріння дерев.
Тернополянин Ігор Хома під час карантину розпочав робити столи, використовуючи старі лісові пеньки. Викопує саме старі пеньки – цим він допомагає природі і екології.
Для свого виробництва обирає пеньки дуба чи дикої черешні. На виготовлення столу в нього йде майже місяць, адже це дуже кропітка праця – спочатку висушує і очищує пеньок, полірує, коригує форму, лакує.
Наразі виготовив вже 40 столів. І всі вони особливі. В свої роботи
вкладає всю душу, серце і любов, адже це було спочатку хобі, яке переросло в
щоденну працю.
Чарівне
мистецтво ТІНГАТІНГА
Живопис в стилі тінгатінго з`явився в 60-х роках. Назва напрямку пов’язана з іменем
його творця Єдуардо Саіді Тінгатінга – простого селянина з Танзанії, без
освіти. Він працював на сизалевих
плантаціях на півночі країни. Потім переїхав в столицю – Дар-ес-Салам. В 1972
році митець трагічно загинув. Близькі, родичі, друзі художника долучилися до
створення картин в стилю тінгатінга і виникла мистецька артіль.
Перші твори Єдуардо з’явилися на стінах, потім на
картоні, намальовані автомобільними емалями. Потім стали використовувати
тканину, шовк, акрилові фарби. Картини на картоні були розміром 60х60 см., тому
«тінгатінгу» називали «квадратним живописом».
Яскраві, самобутні твори, відображають африканські казки,
міфи. Вони привертають погляд і змушують довго роздивлятися багатофігурні
композиції: строкатий і чарівний світ
фауни і флори Африки, який і надихає митців на творчість.
З 80-х років щороку проходять виставки «тінгатінгу» в
галереях різних країн світу. Сучасні
твори характеризуються тонкістю
ліній, цікавим кольоровим рішенням з обов’язковим збереженням традиційних рис:
однокольоровий фон, малюнок займає весь формат, відсутність перспективи, буяння
кольорів…
Першими звернули
увагу на цей новий напрямок мистецтва Танзанії європейці. Популяризували
творчість Єдуардо Саіді Тінгатінга
датчанка Мерит Тайсен, німець Карл-Фердінанд Шедлер - автор книг про мистецтво Африки, художник
зі Швеції – Берні Сальстром.
Глушков Віктор Михайлович.
Він прагнув знати все про все.
В першій публікації (на головній сторінці від 14.04) про Глушкова Віктора Михайловича ми познайомили Вас з одним із найгеніальнішим вчених ХХ ст., видатною особистістю в історії людства, мислителем, батьком вітчизняної кібернетики (ткачем кіберпавутини). А якою людиною, батьком, другом він був? Кажуть, що талановита людина талановита у всьому. Це про Віктора Михайловича.
Декілька фактів з життя вченого:
- книга з дитинства була невід’ємною річчю його життя. В 4 роки він вже читав. Захоплювався Р.Уєллсом, Ж.Верном, книгами з біології, зоології, астрономії, хімії, математики, фізики, про мандри;
- у 10 класі на спір читав 10 годин вірші. Знав всього Фауста німецькою мовою. Гете був найулюбленішим поетом на все життя;
- був фізично слабкою дитиною, але став майстром спорту З боксу, плавав по 7 км., був главою секції моржів Києва, грав в футбол, волейбол;
- у 6 класі штудіював підручники з диференційного числення, аналітичної геометрії. Під час літних канікул самостійно вивчив вузівський курс алгебри і фізики;
- у дитинстві сам майстрував керуючі моделі трамваю, прожектор, телефон, радіоприймач і навіть – телевізійний приймач ( до війни приймав сигнал з Києва - телетрансляції зі столиці почали в 1939 році);
- після університету, якій закінчив за рік заочно, захопився абстрактною галуззю математики - топологічною алгеброю. Вирішив п’яту проблему математика Д.Гільберта – це була тема його дисертації;
- кібернетика стала його пристрастю, сенсом його життя і наукової діяльності; Вчений мріяв жити на безлюдному острові і присвятити весь час науці;
- вчений працював по 18-20 годин без сну і їжі. На його робочому столі завжди лежала записка: «Сьогодні перший день залишку твого життя. Не втрачай час даремно!»
- Глушков став легендою при житті. За кордоном його називали Богом кібернетики. Київський інститут кібернетики АН України вважали «Меккою» кібернетиків;
- Віктор Михайлович мав чудовий баритон. Співав українські пісні. Полюбляв відпочивати «дикарем» на березі Дніпра;
- це була людина енциклопедичних знань. Він гарно знав філософію, астрономію, літературу, економіку,музику, мистецтво, історію, дві іноземні мови. Мав феноменальну пам'ять. Його захоплення гіпнозом допомогло йому придумати свою методику запам’ятовувати великі обсяги інформації, володів технікою швидкого читання.
Після смерті його мізки були відправлені в Інститут мізків, де визнали, що ніколи ще не бачили такого об’єму мізків. Цікавий факт: така «тяжка» голова заважала йому триматися на воді. Треба було постійно плисти.
Глушкова В.М. вважають Людиною Відродження, як Леонардо да Вінчі. Його ім’я стоїть поряд з ім’ям Ейнштейна. І вписано в історію людства!
ТБІЛІСІ БІБЛІОТЕЧНЕ
Національна парламентська бібліотека - найстаріша, найбільша в Грузії, де переплітається минуле і майбутнє, стара історія і сучасні зміни. Вона – символ історії і сучасності, культурний, історичний символ і початок інновацій. Загальний фонд бібліотеки – 7,5 млн. одиниць на різних мовах світу. Заклад носить ім’я видатного грузинського поета, громадського діяча Іллі Чавчавадзе.
- В місті функціонує 36 бібліотек і три медіатеки. Кілька років тому влада Тбілісі започаткувала програму переносу бібліотек в медіа теки, перетворення їх в культурні центри.
- Грузинська залізниця облаштувала пасажирські вагони потягу Тбілісі – Батумі книжковими полицями, щоб допомогти людям цікавіше провести час під час поїздки. Є наміри влаштувати бібліотеки в інших потягах.
- Сучасна мультимедійна бібліотека з'явилась в Тбілісі, де можна не тільки почитати, але й пограти дітям, послухати лекцію, концерт, провести конференцію, виставку. Архітектура будинку сучасна, щоб привернути увагу молоді.
- В 2020 році в Тбілісі відкрилась перша в країні кінобібліотека, де зібрані видання, присвячені світовому і грузинському кіно, також журнали, фото, сценарії. Планується поповнення фондів за рахунок часних колекцій, сімейних архівів. Демонстрація старих кіноплівок буде сприяти популяризації кіномистецтва, розвитку загальної культури.
- за ініціативи президента Грузії М.Саакашвили в 2014 році в Тбілісі була відкрита президентська приватна бібліотека. Це навчальний центр політичних і соціальних наук. Мета – пропаганда ліберально-демократичних цінностей, національного єдності, прогресу в гражданському суспільстві. Бібліотека має унікальний вибір літератури з наукової, політичної, соціальної наук, економіки, права, з архітектури, дизайну, книги з особистого зібрання М.Саакашвілі, дискусійну платформу, інформаційний центр.
- В Тбілісі з 2017 року реалізується проект «Місто-бібліотека». З початку на 50 вулицях, які названі іменами грузинських письменників, встановили електронні бібліотеки з QR- доступом до їх ресурсів. Ще 300 пунктів-бібліотек планувалося облаштувати в парках, садах, на станціях метро.
-у рамках реалізації Меморандуму про відкриття українського куточку в Національній Парламентській бібліотеці міста Тбілісі між українською молодіжною організацією «Світанок» і бібліотекою він регулярно поповнюється книжками про Україну.
Його називають «волинським Фаберже».
Знають в усій Україні та світі, і його роботи в Україні, ще ніхто не перевершив. І це митець з Володимир-Волинського – Анатолій Бойко. Він виготовляє справжні і неперевершені шедеври на шкаралупі яєць. Спочатку пан Анатолій малював картини, виготовляв роботи з дерева, очерету, лози, скла, вишивав, плів гачком і т.д. І от, колишній військовий вирішив поєднати непоєднуване – шкаралупа яйця (страусиного, гусячого, індичого, перепелиного, курячого), метал і дорогоцінний камінь.
Майже на кожному яйці – свій самобутній візерунок з металу. А тому, що техніку ковки сріблом по яєчній шкаралупі пан Анатолій винайшов сам, і їй нема аналогів у світі. Кожен його виріб має відповідний сертифікат та печатку, що засвідчує унікальність виробу.
Головна гордість, це яйця на релігійну тематику. Яйце вважається оберегом, воно йде як зародження життя, як щось чисте, як початок ліку життя, як оберег. Воно несе в собі енергетику.
А ще є напівпрозоре мереживне яйце і воно не має жодних додаткових прикрас, але виглядає казково і дуже витончено. Крім того, до різдвяних свят, Анатолій Бойко створив нову партію з дев’яти магнітів – сувенірів із яєчної шкаралупи, виконаних у вже традиційних для майстра техніках.
Цікаве про майстра: Анатолій Бойко – Заслужений майстер народної творчості України, встановив світовий рекорд в номінації «Перша авторська колекція експонатів з яєчної шкаралупи, інструктованої металом». Він є членом Всесвітньої Асоціації художників, що працюють по яєчній шкаралупі - World Egg Artist Association. В 2020 році йому вручили найвищу громадську відзнаку – орден «Патріот України».
А ще, він
встановив іще один особистий рекорд –
митець просвердлив на одній яєчній шкаралупі 11260 отворів. При роботі він
окремо фіксував кожну сотню. Також було аж 25 тисяч дірок на гусячому яйці – і
це не межа. Майстер порахував, що на гусячому яйці, можна також зробити 35
тисяч мікроотворів. І він рухається до цієї цілі.
Проект «Готовий –
перероблений»
Так назвала свій творчий експеримент турецька художниця-дизайнерка Деніз Сагдич.
Вона створює деталізовані точні портрети, композиції з клаптиків джинсової тканини, використовує її широку палітру відтінків. У майстрині був досвіт роботи з різними звичайними речами: монети, книги, футляри для касет та інші. Деніз зрозуміла, що такі вироби більш приваблюють глядача. Потім вона знайшла новий матеріал для роботи і натхнення -джинсу.
Дизайнерка використовує не тільки клаптики, але і пояс або клаптики з ґудзиком. Розробила 8 авторських різних технік створення портретів. На кожний з них їде від двох до тридцяти днів. З часом майстриня почала співпрацювати з компаніями-виробниками джинсової тканини, які стали надавати їй потрібні матеріали. Дивиться та дивуйтеся фантазією та майстерністю молодої талановитої художниці з Туреччини.
Скульптор
фарфорових квітів — Володимир Каневський
Це унікальне явище світу мистецтв. Оригінальність, вишуканість фарфорових квіткових композицій Володимира Каневського стоять в одному ряду з видатними витворами пам'ятниками порцелянового світового мистецтва, яке існує протягом ХVII – XIX ст. Художник створив свій власний неповторний авторський стиль і техніку, естетику виготовлення творів. Метод характеризується як найсинтетичніший стиль класичної європейської фарфорової флористики. З XVIII ст. фарфорові букети були дуже популярні і модні в інтер'єрах і були самостійними витворами мистецтва. Ліпні квіти відомі в Китаї ще з епохи династії Мінь.
До сьогодні неперевершеним шедевром з майстерності — своєрідною “іконою” - вважається композиція з 470 квітів авторства французького майстра Винсена (1749рік). Під назвою “Букет для дофіна”: лілії, примули, нарциси, троянди, волошки, гвоздики, мальви, календула та інші. Всі вони мають свій зміст та значення. Володимир Каневський вважає, що для нього найголовніше при створенні букетів — відчуття гармонії та естетики поєднання різних квітів і рослин. Автор враховує ботанічні якості, масштаб кожного елементу. Твори Каневського відрізняються дотепністю, вишуканістю. Квіти виконуються в натуральний розмір, без ідеалізації, з особливим шармом і настроєм.
Володимир Каневський - український художник,
архітектор за фахом, народився в Харкові. Емігрував в Америку. На сьогодні є
відомим автором ексклюзивних фарфорових витворів. Надихається рослинною і
квітковою тематикою. Художник співпрацює з найвідомішими брендами і дизайнерами
світу.
Спеціалісти вважають, що Каневський своєю
творчістю конкурує з природою.
Творіння дизайнера - це справжня перемога, тріумф
таланту й майстерності створення із твердого матеріалу живих, "чутливих“
витворів, які наповнені природною грацією та красою.
Це гармонічне поєднання ремесла і науки. Це
таємничий алхімічний подвиг майстра,
який не слідує правилам.
Каневський художник, який здатний своїми фарфоровими квітами створити “антураж шляхетного Едема”, надати своїм творам особистий характер, настрій, простоту природності. В лютому 2013 року в музеї відомого Мессінського заводу художник щиро відкрив секрети своєї майстерності, поділився унікальним професійним досвідом з майстрами старовинної мануфактури саксонського фарфору під час творчої виставки «Райський сад-фарфоровий парадиз». Його троянду Меланія Трамп подарувала дружині глави японського уряду. Його витвори прикрашають палац принцеси Монако.
Це культурний феномен XX-XXI століття. В творах майстра відчувається пульс та енергія нашого часу, вони повністю відповідають культурі сучасності.
Азулежу-cпадщина світової культури.
Без неї неможливо уявити найсонячну столицю Європи - столицю Португалії – місто Лісабон.
Можна безкінечно милуватися казковим оформленням будинків міст країни керамічною плиткою-азулежу. Без
неї неможливо уявити португальську архітектуру.
Азулежу – означає синій - лазурит – камінь - маленький
відполірований камінь. В Португалію кахлі для облицювання будівель потрапили з іспанської Севільї. Використовували їх для
захисту будівель від вологи, плісняві взимку, від спеки - літом. На початку плитка прикрашалась геометричним
малюнком. Використовувались кольори:
кобальт - синій, мідь - зелений, марганець-коричневий, залізо – червоний, олово
– білий. Португальські багатії з задоволенням замовляли керамічні панно в нових кольорах для
оздоблення і прикрашання інтер’єрів своїх палаців.
Цікаво, що в Португалії, наприклад, в місті Порту, існують
спеціальні банки обміну азулежу. Туди здають старі плитки після розборки чи
знесення старих будівель, а бажаючи прикрасити свою нову оселю плиткою з
віковою історією, звертаються сюди, щоб безкоштовно вибрати кахлі потрібного
розміру, форми і малюнку. Але для цього
потрібно пред’явити проект.
Португальські азулежу вважаються спадщиною світової культури.
Це найкращий, найоригінальнішій сувенір з Португалії для туристів.
БАМБУК - ЦЕ ЦІЛИЙ СВІТ, ЦЕ ПОЕЗІЯ І РЕЛІГІЯ
«Хіба не в шерхоті бамбука шлях до просвітлення»
(Доген)
Бамбук – вічнозелена гігантська трава. Родич пшениці.
Жита і рису. Може сягати 38 м у вишину, до 25 см у діаметрі стовбура, коріння
до 18 м., росте до 5см в годину! Цвіте дуже рідко – раз в 15, 30 і 120 років!
На Сході вважають, що цю рослину людям подарував Бог. Про
бамбук існує ціла наука. Центр знань про рослину розміщений у м. Кіото. Бамбук
– для всіх і кожного. Після народження дитини – колиска, іграшки, потім – домівка,
меблі, одяг, головні убори, парасолі, різні ємкості, посуд,музичні інструменти,
ковдри, зброя, самурайські луки, пензлі художні, вудки для рибалок,
виготовлення паперу. їжа для людей і тварин, ліки для шкіри, волосся,кісток. Як
декоративна рослина є основним елементом садів, парків.
В східних країнах - багато символічна рослина: в Китаї – символ
довголіття, в Індії – дружби, в Японії – чистоти, один із символів держави. Ієрогліф,
що означає сенс життя пишеться у вигляді
двох пагонів бамбуку. Про бамбук існує багато легенд, казок, крилатих висловів.
Бамбук – улюблений образ для східних поетів (М.Басьо, Й.Бусон, К. Ісса,Рьокан)
і художників (Т.Токусай, Т.Бонпо, Х.Тохаку, К.Хокусай та інші).
Мінливість
долі!
Паростком
бамбука
Стає колись
людина в решті –решт
( М.Басьо)
Речі, які роблять життя яскравішим і добрішим.
Українець з Книги рекордів Гіннеса.
#залишайсявдома
Грошове дерево. Унікальні властивості.
Мистецтво лікує.
Перетворення подовжується.
Справжній скарб духовного багатства народу!
Усі кольори літа.
Кольори «Французької весни» у Києві.
Визначною подією концерту була присутність Мирослава Скорика. Вдячна публіка, яка заповнила вишуканий зал, бурхливими оплесками супроводжувала кожен виступ і довго не відпускала артистів зі сцени. Тихий теплий вечір у весняному Києві ніби доповнював чарівне враження від концерту.
Траса Київ – Харків. Подорож у часі.
6. 0 7. 17. В книгарні «Є» відбулась презентація книжки «Україна 2030. Доктрина збалансованого розвитку». Зал книгарні не вміщав усіх бажаючих ознайомитись з запропонованими авторами шляхами розвитку успішної країни до 2030 року. Розробники Доктрини поставили амбітні цілі входження України до 30 найрозвинутіших країн світу і окреслили основні шляхи розвитку і подолання існуючих перешкод на цьому шляху. Розробниками Доктрини стали:
Книжкова « Київська весна»
Україна зустрічає Рік Вогняного Півня.
Екскурсія вихідного дня
Фестиваль “Бучанська книга” - як символ читання
«Розквітає ярмарок — квітне Україна”
Немає коментарів:
Дописати коментар