«Перша ознака національності є мова : - А. Кримський»

,,Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці»

                            Агатангел Кримський

Агатангел Юхимович Кримський (1871 – 1942) – сходознавець, автор численних праць з історії та релігії Арабського Сходу, Ірану, Туреччини, академік, який знав 60 мов, перекладач, славіст, етнограф, відомий український письменник.

Батько Агатангела Кримського був кримським татарином, а мати походила з польсько-литовського роду із Білорусі. Батько Агатангела – Юхим Кримський – був учителем історії та географії. У родині розмовляли російською мовою. В три роки він вже навчився читати і з того часу з книжками не розлучався.

 Глибокий інтерес до української мови викликали в нього праці Драгоманова та Житецького. На спеціальну стипендію, яку він отримав після закінчення Лазаревського інституту східних мов, два роки прожив у Сирії та Лівані, опановуючи арабську мову. Після повернення в Лазеревський інститут Кримський написав багато підручників із арабістики, історії ісламу, вивчення Корану та інших напрямків мовознавства. Вже після приходу до влади більшовиків повертається в Україну і під егідою Павла Скоропадського долучається до створення Української академії наук. Вчений, який науково довів абсурдність теорії «колиски трьох братніх народів»

Змолоду і до її смерті тривала дружба між Лесею Українкою і Агатангелам Кримським. Збереглося 200 листів їх листування. Він вважав, що в Україні необхідно спілкуватися українською мовою. А мовою його наукової роботи, творчості і спілкування була виключно українська.

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – писав Агатангел Кримський у своїй автобіографії.

Його вірші а також переклади арабських поезій українською мовою «Пальмове гілля» високо оцінив Іван Франко.

Разом із Вернадським вони створили унікальний фонд Всенародної бібліотеки України (нинішня Національна бібліотека України імені Вернадського).

На підставі власних досліджень він стверджував, що: «українська мова існувала вже в XI столітті «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця».

Наукові дослідження Агатангела Кримського ішли всупереч офіційно встановленій в СРСР ідеології.

Він розділив долю багатьох талановитих особистостей, які не оспівували партію та її вождів. У 1941 Кримського звинуватили у тому, що він був «ідеологом українських націоналістів і очолював націоналістичне підпілля». Заарештували і етапом відправили в Казахстан. Там, у кустанайській в’язниці, 25 січні 1942 року Агатангел Кримський помер.

Агатангел Кримський – це рідкісне явище в історії людства. Не даремно асамблея ЮНЕСКО внесла ім’я Агатангела Кримського до переліку видатних діячів світу

 

Сьогодні, 10 травня, День матері в Україні. Бібліотека щиро вітає всіх з цим найлюдянішим святом, адже материнська любов – найсильніша річ на планеті.

       «Обгорніть дитину ласкою: і в житті і в навчанні»

                   Педагогічні ідеї Софії Русової до Дня матері

В інтернаціональній родині шведа та француженки народилась у 1856 році. Їй судилося стати активною громадською  діячкою у період української революції, першою жінкою педагогом-теоретиком в Україні, соціальним педагогом, письменницею. За рівнем і обсягом просвітянської роботи вона займає таке ж почесне місце як Олена Пчілка  і Христина Алчевська.

 

У своїй педагогічній діяльності і наукових роботах Софія Русова наголошувала на формуванні індивідуальної моральної свідомості кожної дитини. Метою такого виховання, на її думку, є сприяння широкому вільному розвитку усіх духовних сил дитини і її здібностей. Для досягнення такої мети важливу роль має відігравати родинне виховання, зокрема, роль матері. 

Материнська любов – це надзвичайне почуття, яке виховує в дитини здатність любити і бути любимою. Якраз завдяки матері, її любові діти розуміють і пізнають, що значить бути любимим, і водночас вчаться  любити матір, батька, інших членів сім’ї. 

С. Русова вважала, що «родинне виховання найкраще, бо в основі його лежить ласка матері». У маленьких дітей є, на її думку, генетична запрограмованість на спілкування з тими, хто виявляє до них лагідні почуття.

«Без матері, без її ласки холодно, страшно було б жити, й ніяка школа, ніякі дитячі садки, або дитячі захисники не дадуть дитині того добра святого, любові й ласки, не розбудять в дітях почуття правди й любові, як щире виховання матері»

Більш детально про роль і значення матері в житті кожної дитини можна дізнатися з літератури по психології, педагогіці, а також з художньої літератури, яка є в нашій бібліотеці