«Перша ознака національності є мова : - А. Кримський»

,,Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці»

                            Агатангел Кримський

Агатангел Юхимович Кримський (1871 – 1942) – сходознавець, автор численних праць з історії та релігії Арабського Сходу, Ірану, Туреччини, академік, який знав 60 мов, перекладач, славіст, етнограф, відомий український письменник.

Батько Агатангела Кримського був кримським татарином, а мати походила з польсько-литовського роду із Білорусі. Батько Агатангела – Юхим Кримський – був учителем історії та географії. У родині розмовляли російською мовою. В три роки він вже навчився читати і з того часу з книжками не розлучався.

 Глибокий інтерес до української мови викликали в нього праці Драгоманова та Житецького. На спеціальну стипендію, яку він отримав після закінчення Лазаревського інституту східних мов, два роки прожив у Сирії та Лівані, опановуючи арабську мову. Після повернення в Лазеревський інститут  Кримський написав багато підручників із арабістики, історії ісламу, вивчення Корану та інших напрямків мовознавства. Після приходу до влади більшовиків повертається в Україну і під егідою Павла Скоропадського долучається до створення Української академії наук. Вчений, який науково довів абсурдність теорії «колиски трьох братніх народів»

Змолоду і до її смерті тривала дружба між Лесею Українкою і Агатангелам Кримським. Збереглося 200 листів їх листування. Він вважав, що в Україні необхідно спілкуватися українською мовою. Мовою його наукової роботи, творчості і спілкування була українська.

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – писав Агатангел Кримський у своїй автобіографії.

Його власні вірші а також переклади арабських поезій українською мовою « Пальмове гілля» високо оцінив Іван Франко.

Разом із Вернадським вони створили унікальний фонд Всенародної бібліотеки України (нинішня Національна бібліотека України імені Вернадського» На підставі власних досліджень він стверджував , що : «українська мова існувала вже в XI столітті «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця».

Наукові дослідження Агатангела Кримського ішли всупереч офіційно встановленій в СРСР ідеології.

Кримський розділив долю багатьох талановитих особистостей, які не оспівували партію та її вождів. У 1941 Кримського звинуватили у тому, що він був «ідеологом українських націоналістів і очолював націоналістичне підпілля» Його заарештували і етапом відправили в Казахстан. Там, у кустанайській в’язниці, 25 січні 1942 року Агатангел Кримський помер.

Агатангел Кримський – це рідкісне явище в історії людства. Не даремно асамблея ЮНЕСКО внесла ім’я Агатангела Кримського до переліку видатних діячів світу

 

Сьогодні, 10 травня, День матері в Україні. Бібліотека щиро вітає всіх з цим найлюдянішим святом, адже материнська любов – найсильніша річ на планеті.

       «Обгорніть дитину ласкою: і в житті і в навчанні»

                   Педагогічні ідеї Софії Русової до Дня матері

В інтернаціональній родині шведа та француженки народилась у 1856 році. Їй судилося стати активною громадською  діячкою у період української революції, першою жінкою педагогом-теоретиком в Україні, соціальним педагогом, письменницею. За рівнем і обсягом просвітянської роботи вона займає таке ж почесне місце як Олена Пчілка  і Христина Алчевська.

 

У своїй педагогічній діяльності і наукових роботах Софія Русова наголошувала на формуванні індивідуальної моральної свідомості кожної дитини. Метою такого виховання, на її думку, є сприяння широкому вільному розвитку усіх духовних сил дитини і її здібностей. Для досягнення такої мети важливу роль має відігравати родинне виховання, зокрема, роль матері. 

Материнська любов – це надзвичайне почуття, яке виховує в дитини здатність любити і бути любимою. Якраз завдяки матері, її любові діти розуміють і пізнають, що значить бути любимим, і водночас вчаться  любити матір, батька, інших членів сім’ї. 

С. Русова вважала, що «родинне виховання найкраще, бо в основі його лежить ласка матері». У маленьких дітей є, на її думку, генетична запрограмованість на спілкування з тими, хто виявляє до них лагідні почуття.

«Без матері, без її ласки холодно, страшно було б жити, й ніяка школа, ніякі дитячі садки, або дитячі захисники не дадуть дитині того добра святого, любові й ласки, не розбудять в дітях почуття правди й любові, як щире виховання матері»

Більш детально про роль і значення матері в житті кожної дитини можна дізнатися з літератури по психології, педагогіці, а також з художньої літератури, яка є в нашій бібліотеці