Ловитва невловимого птаха 

До 300 річчя нашого генія Григорія Сковороди радіо «Культура» створило радіофільм, присвячений українському філософу та письменнику. Голос Григорія Сковороди дістався Сергію Жадану.   «Сковороду постійно перевидають і бувають іноді видання, де він подається як перший хіпстер, хіппі, вегетаріанець. Це свідчить про те, що його постать є  доволі універсальною»

 Один з маркерів цієї війни — це Сковорода, в якого весь час намагаються поцілити...

Цей митець є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом.

Саме Григорія Сковороду вважають основоположником жанру байки в українській літературі. Писав твори переважно староукраїнською та латинською.

 

Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).

 Народився Григорій Савич у 1722 році на Полтавщині в родині козака. Він не мав вищої освіти (хоча були не однократні спроби отримати вищу освіту у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), але сам досконало оволодів багатьма мовами, як – латинь, єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька.

До того, ж він мав ще й музикальний талант – прекрасно грав на флейті та органі, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі.

 Він був неординарною особистістю, взяти хоча б факт його вчителювання у Харкові. Замість оцінок, Григорій Савич писав «туповат» , «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту. За життя Сковороди не було надруковано жодного його твору,  хоча  в рукописному варіанті вони все таки були. Але він був добре відомий.

Загалом він написав 17 філософських творів, 7 перекладів. Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські».

Ще зі школи образ Сковороди асоціюється з образом бродячого чоловіка, який ходив по селах, проповідуючи свою філософію і живучи по хатах. Але це далеко не так. Він дійсно любив ходити пішки та влітку жив у лісах-полях, а взимку по хатах та монастирях. Але при цьому він був надзвичайним аскетом, який полюбляв вишукані та дорогі речі. Так, наприклад, його друзі з елітних кіл щедро обдаровували Григорія Савича – висилали йому окуляри (а їх непросто було дістати в ті часи), найдорожчі інструменти виконані на замовлення за кордоном (бо на дешевих він не любив грати), сир пармезан (який привозили спеціально для нього з Європи). В його торбинці завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка скобельського вина.

Спав він не більше чотирьох годин на добу. Був завжди веселий, бадьорий, активний та добродушний. З однією сумкою через плече, з Біблією і сопілкою він мандрував по селах і маєтках.

Сковорода ніколи не мав сім’ї, власного дому й постійного доходу. Він жив то в одних, то в інших знайомих. Все його майно було завжди з ним: рукописи, книжки, за поясом – сопілка, у руках – посох, на плечах – селянська свита.

Г.Сковорода під час своїх мандрів був нерозлучний з сопілкою.

Його улюбленою місцевістю було село Іванівка, що на Харківщині (нині Сковородинівка). Відчуваючи свою смерть Григорій Сковорода у 1794 році прийшов сюди помирати. До обіду він скликав своїх друзів, провівши весело час. Потім пішов і викопав собі могилу у парку, уславши її дубовим листям. Зайшовши до хати – перевдягнувся у чистий одяг, поклав торбу під очі і заснув вічним сном. За переказами, Сковорода був вегетаріанцем. Він вірив у правдивість сновидінь, тому коли одного разу у сні він побачив, як люди їдять одне одного, то відмовився їсти м’ясо.

Митець відчував наближення смерті: викопав могилу, помився, одягнувся в чистий одяг, ліг на лавку і помер.

 Григорій Сковорода заповів ставити не хреста на своїй могилі, а камінь з його крилатою фразою «Світ ловив мене та не спіймав».

 

.

 

           Гендер в усіх його проявах.

24 листопада в бібліотеці відбулась зустріч з нашими постійними читачами. Темою обговорення були приклади насилля в літературі і в житті. Загальновідома істина – гарна література, правдиве відображення життя. 

Насилля в родині, найчастіше над жінками, відбувається, нажаль, доволі часто. Воно приймає різні форми: моральне, фінансове, навіть фізичне. Про прояви насильства над жінками написано багато художніх творів. Ми з читачками обговорювали твори наших відомих українських письменниць І. Роздобудько, А. Хоми, Л. Дашвар і В. Гранецької, де правдиво описані приклади такого насилля.

 Також згадали про підліткове насилля, яскраво описане в ранніх творах Л. Дереша. 

Наші читачки пригадали випадки, коли їм самим доводилось ставати свідками насилля, а також книжки, де воно описується. На фоні того тотального, надлюдського насильства, яке чинить ворог над нашими людьми і нашою країною, бесіда вийшла відвертою і, як не парадоксально, терапевтичною. Ми змогли проговорити і вивільнити той негатив і біль, який накопичився за цей скорботний і мужній час боротьби. 

Такі зустрічі вкрай корисні, бо ніщо так не об’єднує як спільно висловлені радість і горе. Ми завжди відчуваємо себе нероздільними з нашими читачами. 

 

        Міжнародний день акварелі.

 23 листопада митці-акварелісти відзначають Міжнародний день акварелі. Пропонуємо вашій увазі роботу Оксани Берсан.

 Оксана Берсан - мисткиня з Бахмута. Роботи Оксани можна знайти в інтернет-магазині Ideyka за копірайтом ksy_bersan. Ось що Оксана розповіла нам про себе: "Малюю, скільки себе пам'ятаю. Вже близько 10 років я створюю портрети й ілюстрації. Не дивлячись на те, що не маю за плечима спеціальної художньої освіти,  не уявляю себе ніким іншим, крім як митцем. На мою думку, малює перш за все серце, а вже потім рука. Тому абсолютно кожна людина в якийсь момент життя може стати художником, головне бути щирим.

Бахмут. Моє рідне місто...

Його нищать щодня. Майже щогодини.

Зруйновані вщент будинки і квартири, куди я приходила в гості, де жили мої друзі і рідні. Знищено будинок де виросла я. Моїй мамі нема куди вертатися, в мене більше немає дитячих фотоальбомів, я людина без минулого.

І болить ще дужче, від того що то наш спільний біль, бахмутчан і українців багатьох міст. Міст, які окупанти зруйнували вщент.

Так не має бути в сучасному світі, що люди як пташки зі зрубаних дерев - безпритульні і понівечені. Так не має бути, і те що це сталося насправді а не в кошмарному сні - це біль який ніколи не вщухне"

  

                                                                                                

 

Осіння фантазія

Давно вже літо відлетіло

Отак, неначе й не було.

Одразу листя пожовтіло

І десь поділося тепло.

Настала осінь фантастична

Й по небу синьому пливе

Чарівна, дивна, поетична…

Жодна пора року не дарує стільки краси, як осінь. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути, коли діти роблять із природного матеріалу. Навіть, коли за вікном вже випав сніг, в бібліотеці панує осінній майстер-клас.

 

21 листопада Україна відзначає

 День Гідності та Свободи.

Цього дня розпочалися дві доленосні події, які і зараз визначають долю нашої країни: 2004 року – Помаранчева революція ; 2013 – Революція Гідності.

Ми щодня виборюємо нашу свободу та відстоюємо свою гідність. Як завжди, пророчими виявляються вірші нашої геніальної Ліни Костенко.

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

                ***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

                ***

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

 

Свято взаєморозуміння

З нагоди Всесвітнього Дня дитини бібліотека проводить вуличну акцію «Запрошуємо дітей і їх батьків на побачення з цікавим». 

Коли діти вимушені весь час проводити в квартирі або сховищі, а живе спілкування з однолітками замінює холодний екран монітора, дитині вкрай важливо змінити обстановку, а також відчути радість безпосереднього жвавого діалогу. У бібліотеці є затишний, обладнаний для дітей куточок. До їх уваги безліч дитячих яскравих кольорових книжок, розрахованих на будь – який вік. 

Час диктує свої виклики. Зараз в нашому районі багато переселенців з інших, охоплених бойовими діями регіонів. Вкрай важливо познайомити їх і маленьких читачів з бібліотекою і її змістом. Бібліотека – не магазин і про її існування взнають не в першу чергу, тому ми особисто проінформували про бібліотеку мешканців і гостей Солом’янки.

Всесвітній день дитини - одне з найчистіших і найсвітліших свят, у яке хочеться побажати, щоб усі діти у світі були здорові, ситі та перебували у безпеці!

 

               Світоглядний і релігійний плюралізм –

                умова національної єдності.

В Україні релігія об’єднує суспільство та виступає державотворчим підґрунтям. У контексті релігійного багатоманіття в Україні осмислення практичного здійснення права на свободу совісті, свободу релігії є актуальним завжди. Воно корелюється із сучасним соціокультурним, духовно-екзистенційним розвитком українського суспільства. 

На заваді подальшому утвердженню демократії, свободи, правового їх оформлення, а також плюралізму суспільного життя в усіх його проявах, стала найстрашніша трагедія людства – війна. Всі українці об’єднані єдиною святою метою – знищити загарбників на нашій Богом даній землі. 

Всі наші Боги у цій святій битві на нашому боці. Ворог розуміє, що це війна двох просторів – українського простору свободи і російського простору рабства.