понеділок, 8 серпня 2022 р.

Видатні письменники та поети Донбасу,

  які  займають чільне місце в літературі України.

У Львові бути україномовним письменником легше чим у Донецьку чи Луганську. Окрім таланту тут потрібно мати й моральні сили. За різних обставин в різний час ці автори відстоювали своє право на творчість. Ціна та наслідки цієї боротьби у кожного були свої.

Василь Стус. Ми пишаємося ним не лише за літературний талант, а й за підкріплення кожного віршованого слова дією. Стус більшість свого життя прожив на Донбасі, він відмовився від радянського громадянства, яке, за його словами, означало «бути рабом» За любов до України в своїй творчості його заборонили друкувати, а згодом відправили у місця позбавлення волі, де й загинув можливий лауреат Нобелівської премії, один із талановитіших поетів України


«О земле втрачена, явись

бодай у зболеному сні,

і лазурово простелися,

і душу порятуй мені» 

Його вірші нікого не залишать байдужим: : onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-vasylya-stusa



Володимир Сосюра
– учасник Революції під проводом УНР та один з найліричніших вітчизняних поетів


«Люблю України коханої небо,

Що буде, люблю, й що було.

Живи, моє серце, живи не для себе,

Для себе ж бо ти й не жило»

Уславлений романтик Донбасу як ніхто інший вмів писати про любов. Чистою,синовньою любов’ю наповнені його вірші до України:  www.poetryclub.com.ua 


 


Олекса Тихий талановитий письменник Донбасу, котрий, як і Василь Стус, заплатив за свою творчість власним  життям. Відлуння його слів ми знаходимо у сьогоденні, й боремося з наслідками того, про що пише Олекса Тихий: «Не біда, а вина кожного інтелігента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає керівні посади, а живе тільки затоптуванням черева, байдужий, як колода, до свого народу, його культури, мови. І чи не злочином годилось би кваліфікувати діяльність органів освіти, вчителів, діячів закладів культури та всіх керівників на ниві асиміляції мільйонів українців Донеччини. Адже таку масову асиміляцію не можна назвати інакше, як тільки інтелектуальним геноцидом». 

Повна версія тут:  olexa.org.ua/tvory/tvor01




Іван Дзюба з юності займався захистом репресованих українців. При його безперервній проукраїнській діяльності, йому пощастило дожити до старості та побачити теперішню Україну. Спогади Івана Дзюби про його боротьбу, історії з життя тих, хто відстоював українські національні інтереси на Донбасі:  www.ukrlit.vn.ua/lib/dzyuba




 Микола Руденко – поет з Луганщини, котрий також був репресований через «антирадянську діяльність», написав чимало прекрасних віршів



«Безсмертя нації – у слові,

А слово – Бог земних віків.

Лише нікчемні й безголові

Зрікаються своїх батьків» 

Тут можна почитати його твори: www.poetryclub.com.ua

На Донбасі тривають важкі виснажливі бої. Кожного дня Україна втрачає своїх найкращих захисників. Вони боронять рідну землю, бо цей край був, є і буде – Україна.

середа, 27 липня 2022 р.

Вони творили українську націю 

24 серпня 2021 року, у 30-ту річницю незалежності України, президент Володимир Зеленський оголосив про заснування нового свята – Дня Української Державності, яке відзначатиметься 28 липня.


"Ми починаємо відзначати День Української державності. Її точкою відліку ми вважаємо рік заснування Києва - столиці Київської Русі-України, яку недаремно називають місцем, де все починається. Зародження нашої державності ми відзначатимемо в день розквіту нашої державності – у День хрещення Київської Русі-України" – В.Зеленський

І лише 31 травня 2022 року в розпал війни, яку розпочала росія проти України, Верховна Рада України ухвалила законопроєкт. Закон набув чинності 9 червня 2022 року. Це свято звертає увагу на те, що українській державності вже понад тисяча років. І саме в цей важкий для України час є головним донести до молодого покоління цю тисячолітню історію, витоки української державності.

Державність - це устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу. Ознаками державності є безперервність, втілена в мові, вірі, праві, літературі, мистецтві, національних символах і атрибутах, що передається від покоління до покоління; прагнення нації до політичного і національного самовизначення, державної незалежності; наявність органів публічної влади; соціальна організація суспільства; духовно-моральна, культурна організація суспільства; система норм права, включаючи пам’ятки права; історичний процес, який охоплює весь проміжок часу, впродовж якого відбувалися процеси державотворення.

На превеликий жаль, для українського народу становлення національної державності відбувалося досить складно й упродовж тривалого часу. Основні етапи розвитку Української державності: етап Київської Русі — княжа доба; козацьку державність ХVІ—ХVІІІ ст.; державність Української Народної Республіки; державність Радянської України; сучасну відроджену Українську державу. Історія України — це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Ця боротьба була спрямована на визволення українського народу з-під іноземного панування та здобуття національної державної незалежності. зародження ранньої Української державності почалося з VІ ст. н. е., засновниками якої стали князі Кий, Щек та Хорив, котрі започаткували династію перших її правителів — Києвичів.

До вашої уваги добірка книжок з фонду бібліотеки, які розповідають про видатних представників національної еліти, борців за незалежність та державність. Це видатні українці які жили для України і боролися за Україну.

Також в цей день у православних християн традиційно відзначається як День Хрещення Київської Русі та князя Володимира.



Володимир Великий – Хреститель Русі.

Святе Хрещення на Русі дуже швидко дало свої плоди: почали споруджувати християнські храми; князь піклувався про духовну освіту народу; значно зросла кількість освічених людей різного віку. Русь залучалася до більш передової християнської культури і цивілізації, увійшла в сім’ю християнських народів Європи. Князь дотримувався всіх заповідей Христових і виконував приписи Святої Церкви. При святому рівноапостольному великому князі Володимирі Київська Русь досягла розквіту і її вплив розповсюдився далеко за її межі.

У цій книзі досліджується період існування Київської Русі – першої східнослов’янської держави, її вплив на державно-політичні процеси у Східній Європі.

Володимир Мономах

Володимир Мономах був мудрим і розважливим, політично далекоглядним державцем. За часів його князювання  (1113-1125) – було покращено як політичне так і економічне становище тогочасної держави. Він утвердив централізовану монархічну форму правління по всій території своєї держави та на певний період зупинив процес роздроблення Київської держави, яка почала занепад після смерті його діда Ярослава Мудрого.

Іван Мазепа

Це документально обгрунтоване дослідження назвали "першою в Росії правдивою книгою про гетьмана Івана Мазепу". Не зрадник імперії і пануючи, а неординарна особистість, різнобічно обдарована, неабиякого розуму, сили духу та патріотичної самосвідомості. Ця книга - український переклад тієї самої, гучної, доопрацьований автором. Т. Таїрова - Яковлєва звертається до читача зі вступним словом, дещо за ці роки змінилося у самому "мазепознавстві" - деякі факти і констатації автором відкориговані й доповнені.

Тарас Шевченко

Він народився кріпаком, був круглим сиротою і тільки у 24 роки став вільною людиною. Ці факти відомі всім. Але не всі знають, що молодий Шевченко входив до санкт-петербурзького мистецького бомонду, відвідував оперу, був бажаним гостем у багатьох кращих домах, любив жінок, навіть думав оженитися. Саме такий — маловідомий — Тарас постає зі сторінок цієї книжки. Автор показує не просто геніального поета, а передусім людину — людину, яка любила життя у всіх його проявах, яка страждала від несправедливості, яка так хотіла щастя і яка, зрештою, була такою нещасливою.

 

Михайло Грушевський

Михайло Грушевський (1866–1934) є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України. Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» — першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників, як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович. Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив історію: 1917 року став на чолі нової Української держави — його було обрано головою Центральної Ради (1917—1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був М. С. Грушевський.

Симон Петлюра 

Ця книга — глибоке історичне дослідження про життєвий і державницький шлях Симона Петлюри. На прикладі життя цього Великого Патріота автор показує прагнення українського народу до волі та незалежності, розкриває причини поразок Української революції, значення її уроків для нинішнього часу.

Левко Лук’яненко 

У просвітницько-публіцистичній праці автор розглядає наріжне питання ідеології української держави, дає оцінку державотворчого процесу в Україні, його окремих складових – економічних, політичних, соціальних, моральних. Головною темою є проблема національної ідеї, рефреном – заклик до єдності народу через відродження мови, традицій, культури, національної гордості, любові до України.

В’ячеслав Чорновіл

У монографії розглянуто діяльність видатного громадсько-політичного та державного діяча України другої половини ХХст. В.Чорновола. рохкрито особливості формування його суспільно-політичних поглядів, розгортання активної громадської роботи, здійснення редакційно-видавничої праці, перебування в ув’язненні й на засланні. Проаналізований внесок В.Чорновола у становлення громадсько-політичних організацій, розбудову та утвердження української державності, місцевого самоврядування й парламентаризму.

Алла Горська

 Активна учасниця українського шістдесятницького руху спротиву тоталітарній системі в СРСР. Її називали душею українського шістдесятництва, вона була люблячою жінкою і матір’ю з ніжним, вразливим серцем митця. Її вбили, і обставини смерті Алли Горської досі оповиті таємницею. А її безкомпромісність і мужність в обстоюванні власних переконань, жертовність і патріотизм досі лишаються взірцем для кожного небайдужого серця. До книжки увійшли світлини з родинного альбому Зарецьких із фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької.

Будь-який народ, будь-яка нація починається передусім з того, що вона зобов’язана досконало знати своє минуле, своє коріння та витоки. Бо «хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани».





середа, 6 липня 2022 р.

«Збережемо природу – збережемо Україну!» 

7 липня святкують професійне свято працівники природно-заповідної справи України.

Вперше День заповідників і національних парків почали відзначати з 1997 року за ініціативою Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи, а сам день працівника – з 2010 року. Великого значення для розвитку заповідної справи в Україні набув друк двох видань Червоної книги України, статус якої у 2002 році підвищений до рівня Закону України.

Працівники природно-заповідної справи, це небайдужі люди, які прагнуть зберегти природу і для яких її охорона стає справою життя. Завдяки цим людям українські ліси, заповідники і парки залишаються у збереженому стані. Вони роблять вагомий вклад в покращення якості стану довкілля України й унікальні куточки природи.



Трішки цікавого про заповідники:

  • ·        Одним із найстаріших на території України є Кримський природний заповідник;
  • ·        У світі існує лише кілька національних парків, розташованих в межах магаполісів. І один з них – «Голосіївський» - знаходиться у Києві;


  • ·        На території України налічується 20 природних заповідників;
  • ·        Чорноморський біосферний заповідник являється найбільшим в Україні заповідником;
  • ·     Найменший за площею заповідник – Мис Мартьян (АРК, біля м.Ялта);
  • ·        Територія заповідника «Медобори» багата на історичні пам’ятки датовані Х-ХІІІ ст.;


  • ·   Особливим надбанням Дунайського заповідника є тюлень-чернець, який занесений до червоного списку Європи;


  • ·        Степ, на якому створений заповідник Асканія Нова не має жодної водної артерії. Третина його площі – невинна територія, якої ніколи не торкався плуг;


  • ·   Заповідник «Кам’яна могила» люди люблять порівнювати з Тибетом, Непалом і Єгиптом;
  • ·     Карпатський біосферний заповідник – це величні гори і мальовничі долини, високогірні луки і озера, найчистіші ріки і мінеральні джерела з цілющою водою;
  • ·  Особливості клімату заповідника «Розточчя» утворили там унікальне поєднання цінних видів і форм рослинності;


  • ·        Справжньою родзинкою Рівненського природного заповідника є озеро Біле, яке ще часто називають перлиною Українського Полісся.


Найстарішим видом заповідання на території України є сакральне заповідання, яке ґрунтується на поклонінні святим місцям та таїнствам природи. При цьому дика природа визначається священною, їй поклоняються та захищають через її природній зв’язок з Божеством. Залишки такої народної охорони природи зустрічається на території України і до цього часу у вигляді святих джерел, дерев та скель, а на Західній Україні та в Криму – у вигляді священних гір, печер і гаїв.

Природа становить основу матеріального життя людини. Ми маємо берегти природу, адже людина є лише частинкою цієї природи. Живіть у гармонії з природою!!!



понеділок, 27 червня 2022 р.

 

            Конституція України.



              Ми українці і у нас є право

         На рідну мову та свою державу

        На гордий прапор золотисто-синій

       На щастя жити у такій країні.

       Ми-українці і це наше право

       Любити землю горду й величаву.

      Коли московія нас мріє захопити

      Святий обов’язок - країну боронити

День Конституції відзначається в Україні 28 червня. ЇЇ писали з 1900 по 1996роки. Основний закон Верховна Рада приймала 24 години без перерви, бо голосувалась кожна стаття. О 9 годині 18хвилин 315 депутатами Конституція була проголосована. 

У чинної Конституції були попередники. Конституція Пилипа Орлика 1710р. та Конституція УНР 1918р. 


 Конституція Пилипа Орлика декларує основні засади розбудови демократичної держави. «Батько» першої конституції у Європі є видатною, знаковою постаттю в історії України. Він народився в шляхетній родині, батько був католиком, а мати – православною, тому син хрещений за православним обрядом. Пилип отримав чудову освіту. Мав талант до поезії, цікавився літературою та філософією, з юних років був гарним оратором. 

Він знав польську, арабську, німецьку, швецьку, болгарську мови. Свою політичну кар’єру у Війську Запорізькому почав як заступник головного писаря. 


 Орлик – найвідданіший соратник Мазепи. Вони навіть візуально схожі. На купюрах номіналом 10гривень зображений не Мазепа, а Орлик. Про це розповіли брати художники Харуки.

Орлик – перший український  політичний емігрант. Він змушений був покинути Україну після поразки Мазепи у війні на боці Швеції. До кінця життя він перебував в еміграції і докладав велетенських зусиль для визволення України від московського поневолення. Пилик Орлик приділяв багато часу родині. У них з дружиною Ганною було восьмеро дітей. Дружина в усьому підтримувала чоловіка, розділяла його політичні погляди. 24червня 2011р. у Києві відкрили пам’ятник Пилипу Орлику.

 Один з авторів пам’ятника, народний художник України А.Кущ пояснив основну ідею пам’ятника: «немає волі без того, щоб її не захищати». Слова як ніколи актуальні сьогодні. 

В нашій бібліотеці є книги з яких ви можете більш детально дізнатись про події тих буремних років.

 

вівторок, 21 червня 2022 р.

Нехай не кане в небуття все, що гідне пам’яті і шани!

Сьогодні, 22 червня, в Україні – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

На світанку 22 червня 1941 року на Київ упали перші німецькі бомби. Так розпочалася німецько-українська війна 1941-1945 років. 

Вона тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Її бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Битва за Україну виявилася довгою й кривавою. Українці зазнали найбільших втрат за роки тієї війни. Адже вона забрала життя кожного п’ятого українця. Наші славні захисники продемонстрували і показують зараз силу духу і готовність боронити свої землі, свій народ. І наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про воїнів-визволителів, які вигнали і виганяють ворога з нашої Батьківщини. 

Цього дня вшановується пам’ять усіх, чиє життя покалічила і зруйнувала та страшна війна. Тих, хто так і не повернувся з війни. Тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар. Усіх тих, хто день за днем наближав Велику Перемогу.



Ніхто не забутий!

Ніщо не забуте!

Ми переможемо!

Все буде Україна!

 

Знайте історію, бо вона допомагає людині стати мудріше, виховує любов до Батьківщини. Освідчена людина завжди розуміє, що без минулого немає майбутнього, а для народу його історія – це не просто минуле, це його душа.


Збірка статей відомих учених і громадських діячів розповідає про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави (всі історичні періоди). 

Автор переконливо доводить, що дві світові війни, революції, голод, геноциди й чистки, які протягом першої половини ХХ століття спустошували Європу, руйнували і заразом творили українську націю й відіграли важливу роль у формуванні сучасної України. Ця книжка — важливе дослідження масштабів і парадоксальних наслідків масового насильства, яке допомагає зрозуміти складну історію ХХ століття.


Книга унікальна тим, що містить автобіографічні спогади киян, які жили в столиці під час Другої світової війни. 18 історій демонструють, яким було життя під час війни для звичайної людини. Це роки голоду, примусової праці та важких випробувань. Видання дає інформацію про те, яким було повсякденне життя столиці у воєнні роки. Це наша власна історія, яку ми маємо пам’ятати та зберегти для наступних поколінь, щоб не допустити її повторення.

Сьогодні, коли відбуваються потужні зрушення в суспільному сприйнятті минулого, відновлюється інтерес до історії України. Читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. При цьому автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.

Видання присвячене одному з найбільш актуальних питань сучасної України – висвітленню Історії нашої держави. В різні періоди окремі території нашої країни були складовою частиною різних держав, що не могло не відобразитися на її етнічному складі та культурі. Треба пам`ятати, що Україна – багатонаціональна країна, і такою була завжди. Саме це зробило нашу культуру надзвичайно багатою, бо її складовими частинами стали культурні надбання різних народів. Зберегти цю культуру, її традиції – одне з найважливіших наших завдань. І тільки сьогодні в Україні на тлі цієї етнічної строкатості почалося формування справжньої політичної нації. Якою вона буде? Як допомогти цьому процесу? Над цими питаннями і розмірковують автори нашої книжки

«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» - Олександр Довженко