Конституція України.

              Ми українці і у нас є право

         На рідну мову та свою державу

        На гордий прапор золотисто-синій

       На щастя жити у такій країні.

       Ми-українці і це наше право

       Любити землю горду й величаву.

      Коли московія нас мріє захопити

      Святий обов’язок - країну боронити

День Конституції відзначається в Україні 28 червня. ЇЇ писали з 1900 по 1996роки. Основний закон Верховна Рада приймала 24 години без перерви, бо голосувалась кожна стаття. О 9 годині 18хвилин 315 депутатами Конституція була проголосована. 

У чинної Конституції були попередники. Конституція Пилипа Орлика 1710р. та Конституція УНР 1918р. 

 Конституція Пилипа Орлика декларує основні засади розбудови демократичної держави. «Батько» першої конституції у Європі є видатною, знаковою постаттю в історії України. Він народився в шляхетній родині, батько був католиком, а мати – православною, тому син хрещений за православним обрядом. Пилип отримав чудову освіту. Мав талант до поезії, цікавився літературою та філософією, з юних років був гарним оратором. 

Він знав польську, арабську, німецьку, швецьку, болгарську мови. Свою політичну кар’єру у Війську Запорізькому почав як заступник головного писаря. 

 Орлик – найвідданіший соратник Мазепи. Вони навіть візуально схожі. На купюрах номіналом 10гривень зображений не Мазепа, а Орлик. Про це розповіли брати художники Харуки.

Орлик – перший український  політичний емігрант. Він змушений був покинути Україну після поразки Мазепи у війні на боці Швеції. До кінця життя він перебував в еміграції і докладав велетенських зусиль для визволення України від московського поневолення. Пилик Орлик приділяв багато часу родині. У них з дружиною Ганною було восьмеро дітей. Дружина в усьому підтримувала чоловіка, розділяла його політичні погляди. 24червня 2011р. у Києві відкрили пам’ятник Пилипу Орлику.

 Один з авторів пам’ятника, народний художник України А.Кущ пояснив основну ідею пам’ятника: «немає волі без того, щоб її не захищати». Слова як ніколи актуальні сьогодні. 

В нашій бібліотеці є книги з яких ви можете більш детально дізнатись про події тих буремних років.

 

Нехай не кане в небуття все, що гідне пам’яті і шани!

Сьогодні, 22 червня, в Україні – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

На світанку 22 червня 1941 року на Київ упали перші німецькі бомби. Так розпочалася німецько-українська війна 1941-1945 років. 

Вона тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Її бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Битва за Україну виявилася довгою й кривавою. Українці зазнали найбільших втрат за роки тієї війни. Адже вона забрала життя кожного п’ятого українця. Наші славні захисники продемонстрували і показують зараз силу духу і готовність боронити свої землі, свій народ. І наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про воїнів-визволителів, які вигнали і виганяють ворога з нашої Батьківщини. 

Цього дня вшановується пам’ять усіх, чиє життя покалічила і зруйнувала та страшна війна. Тих, хто так і не повернувся з війни. Тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар. Усіх тих, хто день за днем наближав Велику Перемогу.

Ніхто не забутий!

Ніщо не забуте!

Ми переможемо!

Все буде Україна!

 

Знайте історію, бо вона допомагає людині стати мудріше, виховує любов до Батьківщини. Освідчена людина завжди розуміє, що без минулого немає майбутнього, а для народу його історія – це не просто минуле, це його душа.

Збірка статей відомих учених і громадських діячів розповідає про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави (всі історичні періоди). 

Автор переконливо доводить, що дві світові війни, революції, голод, геноциди й чистки, які протягом першої половини ХХ століття спустошували Європу, руйнували і заразом творили українську націю й відіграли важливу роль у формуванні сучасної України. Ця книжка — важливе дослідження масштабів і парадоксальних наслідків масового насильства, яке допомагає зрозуміти складну історію ХХ століття.

Книга унікальна тим, що містить автобіографічні спогади киян, які жили в столиці під час Другої світової війни. 18 історій демонструють, яким було життя під час війни для звичайної людини. Це роки голоду, примусової праці та важких випробувань. Видання дає інформацію про те, яким було повсякденне життя столиці у воєнні роки. Це наша власна історія, яку ми маємо пам’ятати та зберегти для наступних поколінь, щоб не допустити її повторення.

Сьогодні, коли відбуваються потужні зрушення в суспільному сприйнятті минулого, відновлюється інтерес до історії України. Читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. При цьому автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.

Видання присвячене одному з найбільш актуальних питань сучасної України – висвітленню Історії нашої держави. В різні періоди окремі території нашої країни були складовою частиною різних держав, що не могло не відобразитися на її етнічному складі та культурі. Треба пам`ятати, що Україна – багатонаціональна країна, і такою була завжди. Саме це зробило нашу культуру надзвичайно багатою, бо її складовими частинами стали культурні надбання різних народів. Зберегти цю культуру, її традиції – одне з найважливіших наших завдань. І тільки сьогодні в Україні на тлі цієї етнічної строкатості почалося формування справжньої політичної нації. Якою вона буде? Як допомогти цьому процесу? Над цими питаннями і розмірковують автори нашої книжки

«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» - Олександр Довженко

                                    Непереможна краса

                                     (пори року у мистецтві. Літо)

Російські нелюди плюндрують зараз українську землю своєю смертоносною зброєю. Головною метою цієї війни є її знищення. На жаль, скорботні пейзажі руїн і згарищ стали сумною візитівкою нашої країни. Проте, ще жодному окупанту не вдалося випалити, підірвати, зруйнувати красу і велич України. Наші митці в усі часи  правдиво і з великою любов’ю втілювали і продовжують відображати цю красу. Вона – безсмертна.

1.Євгенія Гайдамака, київська ілюстраторка.

 

2.Юрій Пацан.

Яскравим прикладом незламності є доля і творчість Юрія Пацана. Він – заслужений художник України, Почесний член Народної академії творчості інвалідів України. Юрій народився у 1963 році на Київщині. За фахом – технік-технолог. Працював в інституті радіології, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, ліквідатор 2-ї категорії. У 1999році потрапив в автомобільну катастрофу, інвалід l групи. Живопис став його порятунком, не дав зануритись у прірву розпачу і зневіри. 

Сюжети картин художника – це знайомі з дитинства пейзажі рідної природи. Вони живуть в уяві і просяться на полотно, випромінюють радість і дають змогу через роки повернутись в село і дитинство. Майстерність і заслужене визнання прийшли через важку працю. Він самотужки по книгах і журналах опановував уроки створення картин – від ґрунтовки до завершення. Іноді доводилось малювати лежачи на животі, спираючись на лікті. 

Роботи митця є в Німеччині, Канаді, Китаї, США. Вони – гімн красі природи України і життю. Творчість митця – приклад того, як горе і безнадія одних ламають назавжди, а для інших є сходинкою до вершин духу.  

                     Клапоух Юрій

Твори цього харківського художника сповнені добром. Пейзажі випромінюють свіжість, прохолоду і запахи літньої природи. Портрети підкупають реалістичністю і внутрішньою і зовнішньою красою. Люди є органічним продовженням пейзажу.

 

Весна на кінчику пензля

(Пори року у мистецтві)

За вікнами весна. Березень - перший місяць весни. Під високим блакитним небом, теплим сонцем все зеленіє, квітне. Пройде час – знову змініться пора року і природа навколо. Але є чудові чарівники-художники, які можуть майстерно  передати і зберегти   візуальний образ весни, минулість і тривкість весняної пори: легкість вітерця, свіжого весняного повітря, ніжність цвіту…

Ми подовжуємо розповідати про видатних майстрів, в творчості яких значне місце займає тема природи.

Справжню весняну заметіль на картині  «Цвіт яблуньки» відтворив сучасний український художник Вадим Франчук. К.Малевич зобразив весну чистими соковитими тонами.  Майже на 10-ти картинах Тетяни Яблонської живе весна: вони переповнені радістю, світлом, свіжим повітрям: «На вікні – весна», «Ранок», «»Над Дніпром», «Відпочинок», «Весна», «Весняне подвір’я», «Весняний туман», «Початок травня», «Дзвіночки». Вишні квітнуть на полотні О.Ядчук –Мачинської. «Весняний цвіт» - на картині С.Костукевич.

Пейзаж завжди був улюбленим жанром майстрів пензля.  Це є кольоровим, емоційним живописним гімном природі. Картини–пейзажі українських художників насичені неповторним п’янким ароматом повітря і землі, які весною прокидаються, омиті небесною вологою. Золотом сонячних відблисків буяє природа в композиціях В.Плітіна – «Весна на селі». О.Логвинюк  зображає  свій «Весняний день» у легкій вільній манері. А.Кравченко аркуш паперу перетворює  на живописне джерело природного мотиву  сповнене поетичних настроїв та мелодійних музичних нот. Природа торжествує разом із весною, оживає і радіє новому життю на картинах таких видатних українських художників як М.Беркос, М.Глущенко, А.Куїнджі, А. Литовченко, Р.Свередюк, О.Шовкуненко, С.Шишко та інших.

 

В картинах-пейзажах  для українських художників природа стає не лише об’єктом зображення, а й головним героєм зі своїм особливим образним звучанням, емоціями, якими наділяє їх кожен майстер. Ця тема вражає силою кольору та експресією, поєднуючи  класичні традиції образотворчого мистецтва  та імпресіоністичне сприйняття світу.

Весна – пора року, яка захоплює художників насиченістю живих перетворень, що відбуваються прямо на очах. Це відродження природи не менш вражаюче, ніж Євангельське Відродження  та Вознесіння Христа, що святкується під час великого свята Пасхи.