Вишиванка – символ України

Вишиванка має величезне значення для кожного українця, адже вона є головною складовою українського культурного надбання, гордістю нашого народу, оберегом від усього лихого. В орнаменті вишиванки закодоване щастя, доля, життя і воля. 

Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи.  У Київській Русі вишиванки вважалися дорогим і ошатним одягом, а сьогодні вишита сорочка є у кожній українській родині. Раніше дівчата вишивали собі сорочки до весілля для приданого. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

 Кожен регіон України має свій візерунок вишивки. А також при вишивані враховується значення орнаменту. 

Квадрат символізує досконалість, гармонію, порядок. Ромб пов`язують із плодючістю людини і землі. Коло – як символ сонця походить ще з язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Рослинні мотиви - чистота, процвітання роду та життя. Дерево життя на вишиванці - краса, молодість, оновлення душі і тіла; безсмертя, відродження після смерті, родючість.

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і їх колір:

червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;

зелений – символізує процеси народження та росту;

жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;

синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;

білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата);

чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

Вишиванка є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. Символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї.

 

Сорочка пошита і вишита в 1915 році. 

Товба Марія Михайлівна (прапрабабуся бібліотекаря бібліотеки Суханової О.М.)

 вишивала собі сорочку на весілля для приданого.

День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

В тих вишиванках думи і пісні,

Про щастя мрії, туга за синами,

Тривога вічна, гарні дні ясні,

До Бога звернення — молитва мами.

                                    (Надія Красоткіна)

Книги з фонду бібліотеки.

 

 Українські овечки, які підкорили світ     

Яків Гніздовський – уродженець Тернопільщини, після Другої світової війни емігрував у США, де здобув світове визнання як митець. Все життя підкреслював своє українське походження. Він багатогранний і різноманітний митець. 

Працював у рекламі, кераміці, графіці, захоплювався гравюрою, скульптурою малих форм, іконописом, екслібрисом, виготовленням гобеленів, ілюстрацією книг, полюбляв різати по дереву. В цій царині художник ставив для себе  найскладніші завдання і чудово їх виконував. Результат вражав глядача.

Перше визнання як художник отримав на виставці в  Міннеапольському інституті мистецтв, де  його дереворіз «Кущ» зайняв другу нагороду.

 У світі митець відомий як автор філігранних дереворізів за мотивами живої природи: «Соняшник», «Кукурудза», серія «Сосни»(200 зображень), «Ліс», «Поле»,  серія «Вівці», про яких митець казав: Мої вівці заблукали до самої Індії; також зображення дерев, тварин (галерея котів), квітів.  Це улюблені теми  художника. 

Дивує витонченість, майстерність, досконалість образів, довершеність  у кожній лінії.  Фахівці  вважають дереворізи Якова Гніздовського «одним з найбагатших і  найоригінальнішими звершень в американському графічному  мистецтві». У творчості автора вражає його блискуче мислення та оригінальний погляд на об’єкти живої природи. Твори художника – вираз його філософського ставлення до добра, гармонії, любові, природного порядку речей. Яків Гніздовський закликає глядача до пізнання Бога-Творця всього Всесвіту через прекрасні об’єкти  живої і неживої природи… Митець шукав себе все життя.

Він відкрив свій закон досконалості у зображені звичайних і простих речей, стилізації природних форм і фактур. Мав свою неповторну творчу техніку і почерк майстра. Глядача вражає творча винахідливість, тонкий вишуканий смак, віртуозна майстерність, завершеність стилізованої композиції, авторська геометризація, ритмічність, орнаментальність і симетричність. Тому міг не підписувати свої твори.

Цікава історія головної теми творчості митця. Після переїзду у Нью-Йорк у молодого художника не було достатньо коштів для оплати натурників. Його улюбленими і безкоштовними «моделями», які працювали «за арахіс» зі слів Гніздовського, були орангутанг Енді, вівці, та інші звірі  зоопарку м.Бронкса.

Його творіння «Соняшник» і «Зимовий пейзаж» прикрашали кабінет президента США  Дж.Кеннеді в Білому домі.

 

Талант молодого художника високо оцінив і матеріально підтримав великий знавець мистецтва і меценат  митрополит Андрей Шептицький. Тісні стосунки Гніздовський підтримував з архієпископом Любомиром Гузаром.

У творчому доробку художника налічується 377 гравюр (більшість з них виконані технікою різьблення по дереву). Зберігаються роботи майстра  у приватних колекціях, наприклад, у Н.Рокфеллера, Національному  музеї  американського  мистецтва у Вашингтоні та інших музеях США, відомих галереях світу, у тому числі в Україні.

Туга за Україною була найбільшою трагедією життя Якова Гніздовського, яка не полишала його до останніх днів. Знову побувати в Україні за життя так і не судилося. В незалежну Україну художник повернувся вже після смерті. Згідно із заповітом він був перепохований на Личаківському кладовищі у Львові. Так повернувся всесвітньо відомий  великий син України із подорожі  тривалістю в ціле життя – Яків Гніздовський.

Хто загинув за Вкраїну буде жити у віках

Сьогодні, 20 лютого, вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Перші акції почалися 21тлистопада 2013 року. Той перший тиждень протестів був схожий на попередній Майдан. 

Але до загострення протесту стало побиття силовиками студентів 30 листопада на Майдані Незалежності. З того часу лише посилювалося протистояння. Люди своєю активністю, самоорганізацією, прагненням до рішучих дій змушували своїх лідерів робити конкретні революційні кроки. Але рішучих дій не було… 19 січня 2014 року в центрі Києва зібрався масштабний мітинг, який вилився у сутички на вулиці Грушевського. «Беркут» застосовував проти протестувальників світлошумові гранати, гумові кулі й водомети. А 18 лютого на вулиці Грушевського, в Маріїнському парку та на Інститутській виникли сутички протестувальників з «Беркутом», який почав стріляти в людей. Це протистояння тривало всю ніч.

 Найбільше активістів загинули 20 лютого. Під час віче на Майдані Незалежності 21 лютого відбулося прощання із загиблими протестувальниками, яких назвали Небесною Сотнею. 

«Небесній Сотні вдячні за свободу!»

Революція Гідності, це один із ключових моментів українського державотворення.

Сьогодні в бібліотеці була проведена патріотична година історичної пам’яті. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять всіх загиблих.

  

 

ПОРИ РОКУ у МИСТЕЦТВІ

2022  оголошений роком збереження природи  та живого світу в Україні.

Протягом року ми хочемо розповісти про митців, які у своїй творчості яскраво оспівували природу, або використовували природні елементи, мотиви, надихаючись нею на створення художніх шедеврів в різних галузях мистецтва.  Всі пори року по-своєму чудові й неповторні. Кожна з них приваблює і надихає митців творити.

ЗИМА – єдина тема його творчості

«Зимовий художник», всесвітньо відомий художник з Нідерландів епохи Бароко Гендрик Аверкамп  з народження був німим і глухим. Мати навчила його читати і писати. І вже у ранньому дитинстві стало зрозуміло, що свої враження й почуття Гендрик найкраще передає в малюнку. Образотворче  мистецтво стало його емоційним красномовством. Художник мав прозвисько «Німий з Кампена». Майже все життя він працював у рідному місті Кампен.

Особливу любов художник мав до зими. Це пояснюється  теплими спогадами з дитинства про катання на ковзанах  разом з батьками. Тому  зима була головною темою його картин. Вважається, що Аверкамп створив новий тип жанрово-пейзажної картини. Художник майстерно передавав  глибину простору,  атмосферу нідерландської зими кінця ХVI ст.. Його   картини  ніби живі,  під чистим блакитним небом відчувається музика, сміх…

Сюжети полотен художника  реалістичні та інформативні, одні й ті персонажі «переміщуються»  з картини в картину - це знайомі Аверкампа. На фоні зимового пейзажу – жанрові мотиви – це обов’язкова риса всіх картин  майстра. На кожній  з них багато людських фігур різних соціальних прошарків: прості люди, нарядні бюргери, які катаються на ковзанах та санчатах, прогулюються парами, грають ключками дерев’яним м’ячем на льоду замерзлих каналів та моря. Композиції доповнюють  різні  будівлі, замки, шхуни… Художник з ювелірною точністю відноситься до найдрібніших деталей. Вся творчість Аверкампа схожа на ілюстрації до дитячих казок.

Працював  художник на вулиці. Картини були не великого розміру, щоб «вписуватися»  в  помешкання містян, які із задоволенням  їх  купували.

Кінець ХVI ст. вважається часом найхолодніших зим  в історії Нідерландів, так званим «малим льодяним періодом». Атмосферу якого так яскраво і реалістично замалював його сучасник, і застила на віка на картинах   голландського  художника  Гендрика  Аверкампа. Сьогодні вони зберігаються в музеях Мілану, Вени, Женеви. Багато їх в колекції  англійської  королеви.

 

«Велике серце» Андре Нортон

Меморіальною премією «Гросмейстер фантастики ім. Д.Найта», Всесвітньою премією фентезі «Премія конвенту», Всесвітньою премією «За заслуги перед жанром» та іншими  була нагороджена американська письменниця–фантастка Аліса Нортон.

- вона з родини, де багато уваги приділялося книгам, читанню. Успіхи у навчанні дітей винагороджувались книгами. В шкільні роки Аліса була активною відвідувачкою бібліотеки;

- майбутня письменниця була редактором літературною сторінки в шкільній бібліотеці – «short story»;

- улюблені книги письменників в дитинстві: Л.Бренета, А.Меррит, Є. Гамільтона; історії героїв країни Оз;

- вже під час навчання Аліса Нортон написала свої перші книги;

- у 1934 році вона юридично змінила своє ім’я на Андре (як Ж.Санд, сестри Бронте) з метою збільшення  поціновувачів  і продажу книг;

- 18 років свого життя письменниця працювала в бібліотеках рідного міста Клівленда; вона займалася самоосвітою, навчалася і зустрічалась зі своїми майбутніми читачами;

- перші твори циклу «Королева Сонця» надихнули письменницю писати продуктивніше. У творчому доробку авторки  історичні романи, твори військової тематики, детективи. Серед найбільш відомих творів Андре Нортон: космічна серія «Королева Сонця», цикл «Чаклунський світ», «Ельфійська Трилогія», «Зірковий Кі’іт», «Трилліум». Чаклунство, психологізм, жахливі  колдери, фальконери-вершники, настрій  героїзму, дух казковості, яскравий професіоналізм виділяє творчість майстрині фантастики і фентезі. Мабуть це і зробило письменницю найпопулярнішою за всю історію світової фантастики і долучило її ім’я до класики американської фантастичної літератури;

-цікаво Андре Нортон дуже полюбляла кішок. В її домівці завжди мешкало більше 6-ти цих пухнастих створінь.  Вона вивчала їх поведінку і потім описувала  у своїх творах;

- американська письменниця є автором 130 романів, 100 оповідей, редактором антології наукової фантастики, фентезі, містики і отримала звання «Великої леді фантастики»;

- майже до 90 років Андре Нортон вела активне і яскраве творче життя.  Помирала вона у себе дома серед своїх книг, рукописів та кішок. Заповідала покласти в її домовину свої першу і останню книги.

- В 1987 році прізвище письменниці занесене до Зали Слави наукової фантастики!

- американська асоціація письменників - фантастів заснувала премію імені Андре Нортон.

«Пам’ятай, віра душі важлива – віра в необхідність бачити не тільки очима, але і серцем» -- Андре Нортон.