Історія подвигів

                 До Дня Героїв

День Героїв – щорічне свято на честь борців за волю України. Цього дня вшановують пам'ять усіх, хто поклав своє життя за Незалежність нашої держави. Це свято лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН.

День Героїв відзначають понад сімдесят років. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму.  

Українські герої – це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав: руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії, січових стрільців, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії, членів визвольного руху шестидесятників, активістів Небесної сотні,  воїнів АТО та нинішньої повномасштабної війни.

 

Події, які відбуваються в Україні, є новітнім етапом національно-визвольних змагань українського народу проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. У подібні періоди українці найбільш активно формують пантеон героїв, тих, хто готові покласти і кладуть «душу й тіло»  за Україну. Україна довела світу і перш за все собі, що є країною ГЕРОЇВ, де кожен на своєму місті творить щоденний подвиг мужності і незламності.

Бібліотека має численну добірку як документальної так і художньої літератури, в якій яскраво зображені героїчні події і особистості нашої буремної історії на кожному її етапі.

Бджола – священна істота

Фіни називають її птахом світу, а греки – птахом муз. Платон вважав, що в них втілюються душі розважливих і добропорядних людей. А поляки говорять, що не гоже їх лаяти, бо вони мають таку ж душу, як і людина. У Швейцарії вірять, що душі людей залишають світ і повертаються в нього у вигляді цих істот. У Болгарії в Духів день моляться та слухають, як вони дзижчать, вважаючи, шо це душі їхніх померлих родичів. І це все бджола. 

Їх визнано найважливішими істотами на землі. Якщо вони зникнуть, людство зможе проіснувати лише 4 роки.

         Один з славетної родини Прахових.

              до 150 річчя Миколи Прахова

Чотири покоління киян дав рід Прахових. Прахови – це прізвище походить із прізвиська: їхні далекі пращури були священиками, які правили поховальні обряди, і від слова «прах» утворилося ім’я цього добре відомого роду.

18 травня 1873 р. у Адріяна Вікторовича Прахова та його дружини Емілії Марії Клементини Лестель у Римі народився Микола Прахов. Батько – професор Київського університету Св.Володимира, відомий архітектор, мистецтвознавець, художник, він керував внутрішнім оздобленням Володимирського собору та виконував проекти всіх мармурових і бронзових робіт. Мати – талановита піаністка, в салоні якої збиралися найталановитіші київські митці, у Римі працювала разом з композитором Ференцем Лістом. Портрети Емілії Прахової писали Рєпін і Котарбинський. До безтями закоханий Врубель зробив її безсмертною на іконі Божої Матері у київській Кирилівській церкві.

 До Києва Микола потрапив у 1883 р. Тут він закінчив гімназію, та знову повернувся, бо через хворобу не зміг навчатись у Московському університеті. З 1896 року працював у сфері декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, був талановитим художником – орнаменталістом. В його роботах відчутний вплив творчості М. Врубеля. За порадою лікарів разом з родиною  жив в Італії та Німеччині.

1917-го повернувся до Києва, де разом із М. Мурашком, П. Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» та був обраний її головою. З приходом більшовицької влади працював на різних незначних посадах у радянських установах, оформлював святкові заходи. Часто хворів. М.А. Прахову належать художньо довершені спогади «Сторінки минулого» (вийшла друком у 1958 р.). Численні статті з проблем образотворчого мистецтва, огляди художніх виставок і приватних колекцій свідчать про непересічний талант художнього критика і мистецтвознавця.

 

У батьківському домі Прахових на Великій Житомирській Микола Адріанович вимагав, щоб уся родина розмовляла тільки українською хоча й він, і Анна Августівна вільно володіли багатьма європейськими мовами.

У Миколи Андріановича та Анни Августівни було шестеро дітей, але все технарі та гуманітарії, художників не було.   М. А. Прахов помер 25 листопада 1957 р. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі, поруч із мамою.

 Братня рука допомоги

Ця кривава підступна війна, що триває з 24 лютого 2022року змусила назавжди змінити ставлення європейських країн до України. Весь світ допомагає нашій країні зберегти свою цілісність і незалежність і сприяти поразці кривавій імперії.

Україна отримала рекордну допомогу від своїх союзників: військову і гуманітарну. Її відчули біженці, яким довелося тікати від звірств окупантів.

Польща на практиці довела, що є справжнім другом України. Вона одна з перших почала надавати військове обладнання та гуманітарну допомогу.

Британія, її народ і уряд стали основними союзниками України в Європі з постачання військової техніки. Британські інструктори продовжують навчати наших військовослужбовців.

Британці прихистили значну кількість біженців, для підтримки яких Велика Британія створила спеціальні програми.

У ЄС відбулося дієве згуртування навколо нашої країни.  Берлін і Париж відіграли важливу роль у посиленні протиповітряної оборони. З початком війни практично всі країни ЄС розміщають біженців з України. Тільки за перший рік війни понад 13,6 млн осіб отримали гуманітарну допомогу від ЄС та інших європейських донорів.

Боротьба за загальнолюдські цінності об’єднала навколо України майже весь світ. Допомога надходить з Австралії, Японії, ОАЕ, Казахстану, Пакистану, Південної Кореї та  інших арабських, азійських і латиноамериканських країн.

Ми вдячні нашим європейським друзям за всебічну підтримку.

Мобільна виставка «Разом ми – Європа», де українські ілюстратори представили самобутній погляд на війну в усіх її проявах та на допомогу Україні з боку ЄС.

Загальновідомо, що найкращий шлях для розуміння менталітету народу є його література. Тому ми пропонуємо познайомитися з Європою, континентом різних культур, релігійних та правових традицій, саме через книжки, адже у фонді бібліотеки є найновіші видання творів сучасних європейських і світових авторів. 

Саме письменники описують історію, природу, культуру, традиції та пам’ятки. Це все можна дізнатися  з книг, які представлені на книжковій виставці «Така різна і така близька Європа». 

Всі ці найкращі художні твори відомих європейських письменників розширюють знання про Європу.

                       Невивчені уроки людства.

Історія  двох тоталітарних людожерських систем, які у смертельній битві двічі пройшлися Україною і спустошили її, знову повертає в мирні міста українців вибухи авіабомб, руйнування, страждання і горе. 

Кривавий прапор ленінського терору  приносить море крові на вулиці міст і сіл Чечні, Грузії, Лівії, Сирії, Білорусі, України…Сталінський серп і молот, який голодомором косив українське селянство  перетворився на побитого часом двоголового півня. 

За час беззмінного правління кремлівського вождя народилися і виросли з дитячої уніформи та картонних танків нові покоління імперців. Нині вони виводять криві Z та V на іржавих бортах радянської броні і масово горять у ній на українській землі. Як діди.

У дні, коли світ мовчки згадує десятки мільйонів жертв нацизму, що загинули в трагедії планетарного масштабу, вони множать ці жертви зараз своїми бомбами по мирним житловим кварталам українських міст і сіл. Це яскравий приклад того, що історія насправді є зброєю. Особливо — в нечесних руках. 

Пам’ять про ті події і специфічне радянське трактування Другої світової війни завжди використовувалася як мобілізаційний ресурс для залучення радянського населення до нових війн. Друга світова не покінчила з усіма війнами у світі. Радянська армія вела багато воєн, останньою з яких стала війна в Афганістані. Ця війна нічим не була виправдана і принесла багато горя афганському народові та народам радянського союзу.

 

Зараз путін також використовує мобілізаційний ресурс історії Другої світової війни.  Одне з його геополітичних завдань  - повернути світ у стан 1945 року.  

8 травня — це реквієм за загиблими в жорнах тоталітарних систем і світової війни, яка сталася завдяки існуванню гітлерівського і сталінського режимів, а також прорахунків інших вагомих політичних гравців, які балансували між СРСР та Рейхом, що також негативно вплинуло на розвиток тих трагічних подій. 

До вашої уваги книжкова виставка, яка розширить ваші уявлення про історичні події нашої країни.

                 Весь цвіт українських акторів під крилом

                                   «Лебединої зграї»

                                  До 100-річчя В. Земляка

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. Під час другої світової війни воював у складі партизанського загону. Друкуватися почав після війни.  Саме в 1945 було видано його перші прозові твори. Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення від післявоєнної розрухи радянського села, недавнє військове минуле, партизанська боротьба з німецькими окупантами. 

 Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи „Лебединої зграї” письменник  став об'єктом дискусій про українську прозу 70-х років. Разом із другою книгою („Зелені Млини”, 1976) цей твір був відзначений 1978p. Державною премією України ім. Т. Шевченка, витримав упродовж небагатьох років кілька видань.

Одна з найприкметніших ознак твору — багатство й виразність героїв, тонко вималюваних характерів. Кожен постає перед нашим зором як живий, думає, говорить і діє по-своєму. А разом узяті вони й утворюють ту цілісність, ім'я якій народ — у конкретно-історичній соціальній його характеристиці.   
Це був уже майже готовий сценарій, який потребував втілення на екрані. І от, в 1977 році, Іван Миколайчук сідає писати сценарій. Це було його творчим кредо.

Фільм «Вавилон XX» створювався в часи, коли українське поетичне кіно переслідувалося радянською цензурою. І тому виробництво «Вавилону XX» було під питанням, оскільки сам роман «Лебедина зграя» мав багато химерності та метафор. 

 Іван Миколайчук – режисер, співавтор сценарію і виконавець головної ролі, а акторами стали переважно його друзі, з якими він був знайомий ще з університетських часів.

 

 

У «Вавилоні ХХ» і соціальне, і політичне стає основним авторським меседжем, настільки прямим, як і прощальний погляд Фабіана крізь «четверту стіну» за мить до розстрілу: «Я буду проклинати вас із того світу» – говорить мученик устами Івана Миколайчука, дивлячись у вічі вбивцям.