«Хранителі національних скарбів»

( цикл розповідей про видатних меценатів України)

«З прагненням до спільної користі»

 Такий девіз містився у родовому гербі сім’ї  українських  підприємців і меценатів Терещенків, видатний рід із Глухівщини. Коштом Терещенків будувалися та діяли лікарні, притулки, гімназії, училища. Вони були знавцями, збирачами мистецтва та щедро ділилися своїм надбанням з громадою.

Завдяки Івану, Олександру, Варварі та Ользі Терещенкам Київ має зібрання державних музеїв Т.Г.Шевченка, українського образотворчого мистецтва, західного та східного мистецтв. У 1914 році Михайло Терещенко відкрив за  власні кошти й утримував лазарет на 300 ліжок. Інші члени родини відкрили ще кілька лазаретів і заснували притулок і взуттєву майстерню для покалічених нижніх чинів. Микола Терещенко фінансово підтримував Перше комерційне училище, Політехнічний інститут, Києво-Подільську жіночу гімназію, міський музей старожитностей, Пирогов-лікарню. Саме завдяки меценату Терещенку у Києві з’явився “ОХМАТДИТ». Засновником промислово-фінансової держави Терещенків заснував нащадок козацького роду з Глухівщини – Артемій. Починали вони разом з дружиною Єфросінією із торгівлі з візка. На початку ХХ століття ця родина мала 11 цукрозаводів, 10 гуралень з виробництва спирту, володіла паровими і водяними млинами, лісопильнями, цегляним заводом, суконною фабрикою та соляним родовищем. Землеволодіння Терещенків були найбільш розвинутими центрами з вирощування сільськогосподарської продукції.

 З 2003року Мішель Терещенко, нащадок великого роду, проживає в Україні. Оженився  на українці, народив сина.

«Україна зараз найперспективніша  країна у світі!» - вважає  Мишель Терещенко.

Використана література:

-Л.Кудрявцев «Наш стародавній Київ», Київ,Фенікс, 2016;

-«Сто видатних українців», Арій, 2006;

-І.Гирич, Київ.Люди і будинки, Київ, Либідь,2015;

-В.Ковалинский «Меценаты Киева», Київ, 1998;

-Р.Писаренко «Остановитесь на мгновенье», Киев, 2013;

-Л.Цуріка «Подорож стародавнім Києвом», Київ, 2012

Симиренки – творці моделі «капіталізму з людським обличчям»

Шість поколінь цієї видатної родини жили і працювали на нашій землі. Родина Симиренків зробила величезний внесок у розвиток вітчизняної торгівлі, економіки, промисловості, науки та української культури. Зі своїми родичами та компаньйонами братами Яхненками (теж кріпаками) зі Сміли Федір Симиренко створив першу українську торгово-промислову фірму, яка відігравала величезну роль в індустріалізації й економічному розвитку Придніпров’я та півдня України. 

Городищинський цукровий завод забезпечував цукром всю Європу. Справжнім промисловим дивом був і машинобудівний завод. Поблизу заводу розташовувалось унікальне житлове містечко для заводських робітників і службовців. Там були школа, технічне училище, лікарня, аптека та їдальня. Всі робітники мали гідну зарплатню та соціальний захист. Українські підприємці-Симиренки створили модель капіталізму з людським обличчям та гуманістичною ринковою економікою. Вони опікувалися  розвитком переслідуваної царизмом української культури, надавали підтримку недільним школам. Коштом Платона Симиренка у 1860 р. було видано останній прижиттєвий «Кобзар» Т.Шевченка, підручники для недільних шкіл.

 Видатний підприємець та меценат української культури Василь Симиренко впродовж майже 40 років на розвиток української науки, літератури та культури виділяв щороку 10% з прибутку свого Сидорівського цукрового заводу. «Кожен мусить робити те, до чого здатний, - казав В.Ф.Симиренко. Я тямлю заробляти гроші, то мушу заробляти їх для України». У симиренківських садибах тривалий час жили і працювали  видатні діячів української науки і культури. Родина надавала фінансову допомогу М.Коцюбинському, П.Чубинському, М. Драгоманову. Не менш вагомий внесок родина Симиренків зробила у розвиток садівничої науки. Вона подарувала Україні і світу славетний вітчизняний сорт яблуні Ренет Симиренка, на якому нині базується промислове садівництво не лише України, а й багатьох країн південної зони.

 1998 року Ліга українських меценатів заснувала грошову премію ім. Василя Симиренка, яку присуджують до Дня Незалежності України діячам літератури і мистецтва за внесок до духовного розвитку нашої Батьківщини.

Тематичний перегляд літератури до інформування включає:

- В.Ковалинский «Меценаты Киева», Киев, «Кий», 1998;

- Ю.Хорунжий «Українські меценати», «КМ Академія», 2001;

- «Хроніка 2000», №35-36;

- «Літературна Україна», 2017, №21;

- «Київська старовина», 1994; 7-8;

- І.Гирич «Київ. Люди і будинки», Київ, Либідь, 2015;

- «Воспоминания о Т. Шевченко», Киев, Днипро, 1988;

- Тарас Шевченко, т.6, Наукова думка, Київ,2003;

- Український історичний журнал, 1996, №5;

- Р.Писаренко «Остановитесь на мгновенье», К - 2015;

- В.Абліцов «Меценати України», Літера, ЛТД, 2016;