Чари циганської троянди.

В атмосферу циганських пристрастей, почуттів, самобутності традиції народної культури, безрозсудного кохання, всеохоплюваність почуття волі, запальних ритмів музики можна поринути на виставах в Академічному театрі музично-драматичного театру “Романс”. Створений заклад був у 1993 році. Він є першим і єдиним циганським професійним театром, працюючи у жанрах класичного романсу, музичної драматургії та національного фольклору. Театр для ромської спільноти є творчим центром, навколо якого об'єднані представники національної культури з усіх куточків України. 

Свою діяльність він спрямовує на допомогу, розвиток, навчання талановитої молоді. Художніми засобами заклад пропагує людські цінності шляхом демонстрації кращих зразків світової ромської культури. Вистави, концерти, тематичні вечори в театрі створені на основі кращих зразків неординарної та самобутньої циганської культури. 

Очолює колектив художній керівник народний артист України Ігор Крикунов.

 У 2003 році театр отримав статус державного за гідний внесок у розвиток багатонаціональної культури України. Репертуар театру багатожанровий і постійно оновлюється. Мета колективу - зберігати та відкривати свою традиційну культуру і традиції, історію, свої професійні здобутки сучасного ромського мистецтва своїм глядачам під час гастролей по всій Україні та в багатьох країнах світу, що сприяє і впливає формуванню поваги, кращому розумінню між народами в поліетнічному суспільстві країн.

Театр нагороджений “Орденом Миколи Чудотворця” за примноження добра і миру на землі.

Цигани - волелюбний народ без батьківщини.

Міжнародне свято ромського народу встановлене на IV Всесвітньому конгресі ромів, що відбувся 1990 р. у місті Сероцьку. Метою свята, яке відзначають 8 квітня, є самоідентифікація ромської етнічної групи як єдиного народу, привернення уваги до самобутньої культури та історії етносу ромá та 80 ромських субетносів, подолання дискримінації, утисків та відчуження ромів. Свято приурочене до дня проведення I Всесвітнього конгресу ромів у Лондоні 1971 р. та дня ромського свята у Трансильванії – «дня коней» (свята, коли коней виводили з їхніх зимових стаєнь та прикрашали вінками).

Цього дня, за традицією, цигани в певний час запалюють на вулицях свічки – як символ єдності ромського народу та спускають на воду річок вінки, що має символізувати нелегку долю народу – вічного блукальця без історичної батьківщини. За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, чисельність ромської спільноти в Україні становить 47,6 тис. осіб (0,1 відсоток населення країни), проте ромські неурядові організації називають кількість від 150 до 400 тис. Найбільшими місцями компактного поселення ромів є: Закарпатська – близько 14,5 тис. ромів (до 30 відсотків українських ромів), Одеська, Полтавська, Черкаська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Чернівецька області. 20 жовтня 2010 р. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Страсбурзьку декларацію щодо ромів, у якій викладені основні принципи та пріоритети роботи Ради Європи у захисті основоположних прав і свобод ромів.

Серед них — недискримінація; громадянство; права жінок і дітей; повноправна участь у житті суспільства; соціальна інтеграція; працевлаштування; охорона здоров’я; житло; інклюзивна освіта; культура; боротьба з торгівлею людьми; поліпшення доступу до правосуддя тощо. Відповідно до Страсбузької декларації Рада Європи мала реалізувати свої наміри через впровадження Європейської тренінгової програми для ромських посередників (ROMED), метою якої було встановлення міжкультурного посередництва між ромськими громадами та державними центральними та місцевими органами влади. З метою захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини Указом Президента України від 8 квітня 2013 р. № 201/2013 схвалена Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 р. № 701-р затверджений план заходів щодо реалізації цієї Стратегії. До цієї події в бібліотеці оформлено тематичний перегляд «Цигани – волелюбний народ без батьківщини»  Метою перегляду є ознайомлення з історією, звичаями і традиціями цього народу. Розсіяні по всьому світу, вони надихали і надихають митців різних країн на створення літературних, музичних і живописних творів. 

           Використана література:

Національні меншини в Україні. –К.:Стилос, 2003;

Сто народaов, сто языков: Этнографические очерки. – М.:Просвещение, 1992;

Юрій М. Етнологія: Навчальний посібник.:Дакар, 2006;

Брамлей Ю. Человечество – это народы. – М.:Мысль, 1990;

Мериме П. Избранное. – М.: Худож. Лит., 1979;

Горький М. Избранное. – К.,1986;

Гарсиа Маркес Г. Сто лет одиночества. – М.: Правда, 1986;

Тихвинский В.Н. Цыганский роман. –М., 1989;

Мигель Сервантес Сааведа. Собрание сочинений в 5 томах. Т.4.

Назидательные новеллы. – М., 1961;

Санд Ж. Консуэло: Роман – М.: Худож. Лит., 1998;

Гюго В. Собор Паризької Богоматері: Роман.- Харків: Фоліо, 2004;

Мідянка П. М. Мараморовський розлом. Поезії. – Ужгород: Карпати, 2011;