День соборності України

Сьогодні, 22 січня, українці святкують День соборності України. Далекого 1919 року на Софіївському майдані у Києві було проголошено Акт Злуки ЗУНР та УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку. Київ заповнили десятки тисяч жителів столиці і гостей міста. Опівдні над Софійською площею пролунав державний гімн.

22 січня

Київ, срібна хуртовина,

двадцять друге січня.

Об’єдналась Україна –

Західна і Східна.

Сніг повсюди в місті тане,

наче від багаття, -

галичани і кияни

обнялись, як браття.

У веселій позолоті

софіївські бані,

прапори блакитно-жовті

грають на майдані.

                             Олесь Лупій

 

Акт Злуки УНР і ЗУНР мав велике історичне значення як факт об’єднання українських земель у Єдиній Соборній Державі.

 

Щороку в День соборності України в багатьох містах нашої держави люди створюють кількатисячні живі ланцюги як символ єднання української нації.

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!

Пропонуємо познайомитися із запропонованою поезією українських поетів: Ганни Чубач, Василя Симоненка, Володимира Сосюри, Богдана-Ігора Антонича, Наталки Поклад, Платона Воронько, Ліни Костенко, Бориса Олійника та інших. В цих рядках думки про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу.

ДИВЛЮСЬ НА ПРОЙДЕНУ ДОРОГУ

Дивлюсь на пройдену дорогу,

І гнів, і жаль мене пече...

Але у нашу перемогу

Усе ж я вірю гаряче...

 

Як завтра день угледять люде,

Як зійде сонце золоте,

Так Україна жити буде,

Так наша мрія процвіте.

О.Олесь (19 липня 1919 р.)

 

Іван Огієнко – подвижник на ниві українського Відродження

Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Його природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного та культурного діяча однаково успішно виявлявся у його діяльності і як мовознавця та літературознавця, і як перекладача та поета, і як редактора та видавця, і як православного митрополита та історика української церкви. Іван Огієнко залишив найпомітніший слід в усіх цих сферах. «Я робив, що міг, решту дороблять наступники» - І.Огієнко (Митрополит Іларіон).

Огієнко – один із провідних українських мовознавців, який успішно поєднував науково-дослідну і педагогічну роботу, відстоюючи права української мови в науці, освіті і повсякденному житті українців. «Найголовніший і найміцніший цемент, що об'єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю, — то соборна літературна мова.»

«Тільки рідна мова приносить людині найбільше й найглибше особисте щастя, а державі — найсильніші патріотичні характери.»

Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви на теренах Польщі (а це переважно населені українцями райони Холмщини і Підляшшя) Іван Огієнко – митрополит Іларіон був обраний за надзвичайно трагічних для польських українців обставин. З 1937 року почалося примусове окатоличення православних віруючих, насильницьке перетворення на костьоли українських православних храмів. У місцях, де віруючі чинили найбільший опір, церкви спалювали або руйнували. Довгі роки митрополит закликав і католиків, і православних до повної братерської згоди, до щирої любові й взаємного сусідського порозуміння. «Звертаюся до всіх людей доброї волі у світі. Почуйте мій стогін усі. Нас тут винищують тільки за те, що ми міцно тримаємося Православної віри батьків своїх, що ми хочемо говорити своєю рідною мовою, хочемо навчати в рідній школі. Нам забороняють навіть зватися українцями…»

Іван Огієнко також залишив настанови, як треба здійснювати національне виховання підростаючого покоління: прищеплювати любов до свого народу, народної творчості, рідної мови.

"В самій мові нашій одбився дух нашого народу, по корнях слів можна довідуватись і про культуру нашу"

Він розкрив основні засоби здійснення національного виховання підростаючого покоління. За твердженням педагога, "мова нерозривно пов’язана з народом та його історією, і коли ми мусимо любити свій народ, то тим самим мусимо любити і берегти й свою рідну мову, бо без мови народ не може існувати".

 

Іван Огієнко чесно і віддано служив українській справі, до останніх днів життя не полишав подвижницької діяльності на ниві відродження нації, її мови та культури. «Тільки духова культура творить правдиву національну еліту — духово міцну, етично здорову, в житті витривалу й національно карну» (І.Огієнко)

Попри те, що майже усі сили Іван Іванович віддавав мовознавчій та викладацькій діяльності, він устигав створювати цілі цикли віршів з глибоким філософським підґрунтям. Але особливе місце в доробку Огієнка завжди займала релігійна поезія і він вірив у її силу.

Бібліографія наукових і публіцистичних праць ученого та його художніх творів складає близько півтори тисячі назв. Але в тому, що Іван Огієнко встиг за своє життя так багато зробити, він сам завдячував передусім дружині – Домініці Огієнко. «На мій світогляд мала вона перша сильний і вирішальний вплив – це вона зробила мене свідомим українцем… Все, що тільки могла зробити в кожній моїй праці, любовно робила. Коректу зо мною читала всі 30 літ пожиття, багато займаючись цим іще й на смертному одрі…»

Більш детальну інформацію можна отримати в бібліотеці.

 

Увічнення пам’яті героїчної події.

До Дня пам’яті Героїв Крут оформлений  тематичний перегляд, який представляє різні матеріали: «Українські визвольні змагання 1917-1921рр.» Рубльова О.С., «Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-1918» Млиновецького Р., «Проект «Україна». Загублена історія втраченої держави» Яневського Д., «Україна у боротьбі за державність в 1917-1918рр.» Шкільника М., «Україна між світовими війнами ( 1914-1939)» Реєнта О.П., «Бій під Крутами» Сороки Ю., збірка «Бій відлунав…»,»Крути - збірка  у  пам'ять Героїв Крут» О.і Н. Зінчевичів, статті з періодики різних років і

Триптих  художника Олеся Соловей  «Бій під Крутами», де потужні епічні акорди зображуваних подій органічно поєднані з глибинним ліричним переживанням. Твір побудований на символах і метафорах. «Офіра», «Навала», «Оплакування»  - художній вираз трагічної поезії про велику жертовність молодих українських патріотів.

Собор єднання і порозуміння

 День Соборності відзначають   в Україні з 1999 року.  Згідно з Указом 2014 року свято стали відзначати щорічно 22 січня у день проголошення у 1919 році Акта злуки Української та Західноукраїнської Народної Республіки.

Історія Дня проголошення Першої незалежності тривала і складна. 1 грудня 1918 року на залізничній станції Фастів між представниками ЗУНР і УНР було підписано «Предвступний договір» про злуку обох держав –намір щодо майбутнього об’єднання в одну державу. Документ підписали В.Винниченко, С.Петлюра, П.Андієвський,Л.Цегельский, Д.Левицький.

Незалежність була проголошена ІV Універсалом Української Центральної Ради . 22 січня 1919 року в Києві  на площі під дзвін дзвонів Софії , під прапорами, портретами Т.Шевченка, старовинними гербами Східної України і Галичини, патріотичними плакатами, в присутності великої кількості народу,закордонних дипломатів, духовенства,армії  відбулося офіційне урочиста акція об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу. Почуття єдності підняло українську націю на боротьбу за Соборну єдину країну.

Тільки об’єднання всіх українських земель могли зберегти Україну від зовнішній агресії. Л.Цегельский зачитав заяву Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об’єднатися в Українську Соборну державу. Професор Ф.Швець оголосив текст Універсалу Соборності. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових Стрільців під командуванням полковника Є.Коновальця. Наступного дня на засіданні Трудового Конгресу було прийнято Акт Соборності, якій став яскравим виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації.

Головною патріотичною  традицією цього свята стало влаштування «живого людського ланцюга» від міста до міста. В Києві - це живий ланцюг вздовж мосту Патону – між лівим та правим берегами столиці, що символізує об’єднання Сходу і Заходу України.

У 2019 році до 100-річчя Акту Злуки Національний банк України в рамках серії «Відродження української державності» ввів в обіг пам’ятну монету – «100 років Акту об’єднання – соборності українських земель».

В бібліотеці оформлена тематична книжково-ілюстративна виставка «Собор єднання і порозуміння». 

Можна було переглянути документальні фільми про історію соборності  з серій «Історичні монологи», «Символи нашої волі», «Акт злуки: відтворення історичної правди». Також  фільми про видатних діячів- учасників тих історичних  подій: В.Винниченка, А.Мельника, М.Міхновського, С.Петлюру, С.Єфремова, П.Болбачана, Є.Петрушевича, Д.Донцова з серій «Велич особистості» та  «Славні імена».

Радуйся! Ой радуйся земле!

Різдво є одним з головних християнських свят. Це дуже красиве свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Його святкують в усьому світі, але кожен народ вкладає в це свято щось своє. Різдво в Україні – це улюблене свято, яке люблять через святково прикрашену ялинку, можливості поколядувати, поглянути на вертепи, взяти в них активну участь.

 Це свято милосердя, тож не можна відмовляти нужденним у милостині. Подяка колядникам є обов’язковою, не реагувати на цей спів не можна. У цей день заборонено лихословити і сваритися. Народження Христа слід зустрічати охайними у чисто прибраній оселі. Та все ж найкраща традиція та цінність Різдва – проводити час у родинному колі. Не забувайте про своїх рідних, обігрівайте нужденних, наповнюйте душу дитячими дзвінкими голосам різдвяних колядок і насолоджуйтесь цим казковим, щедрим, особливим святом!

Використана література:

 Антонич Б.І. Твори. К.:Дніпро, 1998;

 Бурбело Олександра. Зимова Україна. – Вінниця, 2013;

 Білоус Дмитро. Вірші, К.:Веселка, 1994;

 Гоголь М. «Вечора на хуторі біля Диканьки», К, 1995;

 Гуцало Є. Твори в 5 томах. К., 1994;

 Васильченко С. «Олов’яний перстень». К., 2005;

 Колядки і Щедрівки, Львів «Свічадо» 2001;

 Коцюбинський М. «Ялинка» К.:Грамота, 2004;

 Лепкий Б. Твори в 2 х томах. К.: «Дніпро», 1991;

 Львів. Смаколики. Різдво. Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017;

 Пепа В. Щедрик летить із Києва. – К.: Фенікс, 2018;

 Поети із Нью-Йорської групи, Антологія, Харків, 2003;

 Празька поетична школа, Антологія, Харків, 2004;

 Сковорода Г. Твори, К., 1976;

ДЕНЬ ГІДНОСТІ і СВОБОДИ –

свято на честь  дня початку двох революцій, встановлене «з метою

утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події на початку ХХ1 століття, віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004року та у листопаді 2013-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, громадянина, національних інтересів нашої держави, її європейський вибір».

В бібліотеці оформлена тематична виставка «Як пам'ять багряніє гроно калини», яка представляє фотодокументи, документальні та художні книжки, присвячені  Майданам 2004 та 2014 років, героям тих подій - Небесній сотні. Наприклад: М.Вітер «Літопис революції гідності», О.Виноградов «Слово Майдана», М.Слабошпицький «Велика війна 2014», «Симтеза: майданизация Бога», А.Курков «Дневник Майдана», «2014. Хроника года», «Майдан. Погляд з середини»- книга «присвячується всім відомим і невідомим героям Небесних сотень».

Тематична книжкова виставка «Оживить живеє слово Рідну Україну» представляє підручники сучасної української мови, різні словники, Великий тлумачний словник сучасної української мови, наукові дослідження у галузі мовознавства. Наприклад, поруч з визначною книгою Б.Антоненка –Давидовича «Як ми говоримо»  праці про мову письменників П.Мовчана, П.Тичини, мовознавців І.Ющука, О.Пономаріва, О.Олійник, просвітницький довідник письменника Бориса Рогози «Уроки державної мови», яка допоможе читачу ширше і глибше опанувати рідну мову. Цікава збірка Юрія Луцького !Тисяча цитат з українського письменства»-видана  в Торонто. Як пише автор, вибір цитат є суб’єктивним, індивідуальним. Але « хай спадкоємці цього піонерського проекту зорють поле краще!» звертається до читача автор. «Словник-довідник з культури української мови» Д.Гричишина  допоможе засвоїти граматичні норми  та підвищити рівень знання мови. До дня української писемності і мови бібліотека презентує отриману новинку – книжку Наталії Клименко та Павла Мельника-Крисаченка «Українська легко!», яка «наочно й детально, схематично, але ґрунтовно, серйозно і з гумором допоможе вам удосконалити українську  мову і висловлюватись точно, гарно та виразно».

Бібліотека намагається стимулювати читача-користувача до постійного вдосконалення свого мовлення, виховувати любов до мови … О.Гончар підкреслював, що мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його культурність. І кожен з нас відповідальний за те, якою буде мова майбутнього.

В День української писемності і мови бібліотека пішла до людей на вулицю.

Бібліотекарі інформували мешканців про значення  цього  дня,  роздавали «уроки українського» , таблички   «правильно – неправильно» та рекламу бібліотеки.

Використана література:

-І.Огієнко «Історія української літературної мови», Київ, 2004;

-Б.Рогоза «Уроки державної мови»,Київ,, «ЕксОб», 2010;

-Д.Гричишин «Словник-довідник з культури української мови», К., Знання, 2004;

-Сучасна українська мова, К., Либідь,1997;

-Словник української сучасної мови, К., Рідна мова, 1997;

-PROмова або де ми помиляємось, К., 2006;

-В.Іванишин «Мова і нація», Дрогобич, 1994;

-М.Зубков «українська мова», Школа, 2004;

-О.Олійник «Світ української мови», К., Хрещатик, 1994;

-Антисуржик, Львів, Світ, 1996;

-Е.Гата «Народження у джерелі», БаК, 2012;

-М.Матіос «Майже ніколи не навпаки», Львів, 2008;

- А.Хома «Заметіль», Львів, 2012;

-Ж.Куява «Нічниця», Луцьк, 2003;

-З.Луценко «Свята Марійка», Харків, Фоліо, 2016;

-В.Лис «Із сонцем за плечима», Харків, 2014;

-Н.Гуменюк «Етюд з метеликом, Харків, Віват, 2017;

-І.Роздобудько «Мандрівки без сенсу і моралі»,К., 2017;

-М.Дочинець «Дорога в небо до людей», Мукачево, 2017;

-С.Жадан «Вогнепальні й ножові», Х., -2012;

- Б.Жолдак «Топінамбур Сину», Львів, 2002;

- М.Бриних «Хрустальна свиноферма», Грані –Т- 2012;

-О.Забужко 2Польові дослідження з українського сексу», К., 2000;

-Скрябін «Я, Победа і Берлін», Х., Фоліо,2006