Його життя не могло обірватись у бою під Крутами

29 січня День пам’яті Героїв Крут – однієї з високо легендарних, хоча й трагічних, сторінок в історії української визвольної боротьби 1917-1921 років.

Що відбулось під Крутами

Бій відбувся 29 січня 1918 року поблизу станції Крути, між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з загарбниками, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків. Протистояння тривало до вечора, але сили були нерівні. Українці були розбиті вщент.

В бібліотеці підготовлена тематична викладка про жорстокий і нерівний бій під Крутами, де студенти і гімназисти стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. 

 

А сьогодні розповідь про того, хто брав участь у цьому бою, хто вижив, щоб здобути славу талановитого лікаря.

Хто такий Юрій Вороний

Одним із учасників того вікопомного бою був він, Юрій Вороний – майбутній хірург, який здійснив першу у світі операцію з пересадки внутрішнього органу живій людині.

Народився Юрій Вороний в селі Журавка Полтавської губернії (тепер Чернігівська область). У метричній книзі його записали Георгієм. Так само Георгієм звали і його батька – професора Варшавського університету, доволі відомого вченого-математика.

У 1913 році Юрій Вороний вступив на медичний факультет Університету святого Володимира у Києві. Під час Першої світової війни працював у загоні Червоного Хреста. Радо сприйняв ідею незалежної самостійної України, тож цілком природньо, що в якості добровольця перев’язувального загону Центральної ради 23-річний Вороний брав участь у бою під Крутами. Йому разом із п’ятьма пораненими студентами вдалося порятуватися.

Потім знову було навчання. У 1921 році, закінчивши Київську медичну академію, Юрій Вороний вступає до аспірантури. Його науковим керівником став професор Євген Черняхівський – видатний український хірург і науковець. Вороний вельми плідно працював у Києві під керівництвом Черняхівського, але коли почалася перша хвиля репресій проти української інтелігенції, переїхав до Харкова, де написав ряд наукових праць з трансплантації органів, виконав успішну пересадку нирки собаці. Втім, довго там не затримався – талановитого хірурга фактично «вислали» в провінційний Херсон. Там Вороний працював впродовж 1931–1934 років і зажив доброї слави як серед колег так і серед пацієнтів. 3 квітня 1933 року український лікар уперше в світі виконав клінічну пересадку трупної нирки. Ця була перша в історії спроба пересадки будь-якого цілого органу людині. Перші успішні трансплантації будуть здійснені у США лише через 20 років…

У другій половині 30-их років Юрій Вороний знову переїхав до Харкова. Можна лишень здогадуватись, як жилося і працювалося талановитому хірургу в темну добу сталінщини. У 1938 році був репресований за «контрреволюційну діяльність» його старший брат Олександр – теж талановитий лікар-онколог, очільник великої лікарні в Яготині на Київщині. Репресій зазнали практично всі рідні та близькі Юрія Вороного. Та й за самим Юрієм пильно стежили чекісти. Дворянське походження і «тавро Крут» давалися взнаки.

Під час німецько-радянської війни Юрій Вороний опинився на території, окупованій гітлерівцями. Тож після закінчення війни натрапив на заборону займатися викладанням хірургії. Як «залишенець» жив і працював спочатку в Житомирі (звичайним урологом), потім вдалося перевестися до Києва, у 1952 році захистив дисертацію… Результати його наукових досліджень і експериментів впродовж тривалого часу замовчувались.

Певно, доведись жити Юрію Вороному десь у тихій-мирній Швейцарії, або ж, уявімо на мить, що українські патріотичні сили виграли б якимсь дивом той нерівний бій із військами Муравйова під Крутами, - і взагалі б, Україна не далась би поглинути себе більшовицькій Росії і вистояла, його доля, передовсім наукова, склалась би по-іншому, більш щасливо; він зміг би розкритися до кінця і був би хірургом-практиком світового рівня. Але вона – доля – склалася саме так, а не інакше. Втім, навіть і за таких вкрай несприятливих обставин українець Юрій Вороний зробив помітний внесок у розвиток світової трансплантології. 

 

“Червоніли під Крутами маки...

Розцвіли на холоднім снігу...

Вони йшли, щоб за Київ вмирати

Та у серці плекали весну...”

Такими проникливими словами поезії автор описує подвиг молодих патріотів в бою під станцією Крути сто років тому....

Кожного року з'являються все нові форми вшанування пам'яті та відзначення тих подій. Ще у 1918 році в газеті “Нова Рада” був надрукований вірш Павла Тичини “Пам'яті тридцяти”. Це був перший поетичний твір присвячений подвигу крутянців.

Українські діячі в еміграції теж відгукнулися на події 29 січня 1918 року. З'являються літературні нариси, вірші О.Стефановича “Крути”, Д.Бурка “На вічну пам'ять мученикам”, де автор розглядав січневий бій як шлях молодих українських воїнів до Голгофи. Тема Крут з роками набувала популярності в творчості української еміграції. Наприклад, вірші М.Костишина, В.Яніва, О.Бабія, М.Лавренка та інших.

“Пломеніли жаринами квіти...

Як ті мрії у юних серцях...

А вони були майже ще діти...

А вони так любили життя!

Розквітали під Крутами маки...

Догоряли свічки їхніх доль...

В незалежній Україні з'являються нові літературні доробки на тему Крут.

“Крути: збірка у пам'ять героїв Крут” видавництва Смолоскип — її упорядники намагалися розкрити величезне символічне значення подій і подвигу молодих українських патріотів. Збірка включає найрізноманітніші матеріали: історичні документи, статті,літературні твори, спогади учасників бою, яким вдалося вижити. Поетичні рядки збірки належать авторам: Антоничу Б.І., Вересу М., Герасевичу А., Гнатюку І., Гриві М., Завидовичу Р., Кравченку У., Листопаду А., Лятуринської О., Славутичу Я., Стороженку Г., Шевченка О., Щербаку М., Ярошу В. та іншим.

М.Куць видав збірку поезій, поем, перекладів на тему Крут. Мета автора - згадати добрим словом і доземно вклонитися учасникам бою. Поет сам вперше звертається до героїчної події у ”Пісні полеглих під Крутами студентів”. “Минуть роки, десятки літ, століття, а пам'ять про юнаків-героїв буде світитиме усім впродовж віків”, - стверджує М.Куць.

В своєму романі “Ще не вмерла Україна” М.Рябий вважає, що “події січня 1918 року круто переінакшили долю мільйонів українців...”.

“...Будьте ж певні, дорогі, незабутні герої — ваша смерть не згинула марно. Чуєте? Вона живе і житиме довіку - вільна, самостійна Україна!” - Л.Старицька-Черняхівська.

“Триста зір спалахнуло у небі...

Триста мрій назавжди відбули...

Триста впало в червоні замети...

Триста їх до останнього йшли...”

Молодий поет Павло Тичина вражений долею своїх  однолітків                 написав:

“На  Аскольдовій могилі  поховали їх-

Тридцять мучнів українців славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт”.

Увічнення пам’яті героїчної події.

До Дня пам’яті Героїв Крут оформлений  тематичний перегляд, який представляє різні матеріали: «Українські визвольні змагання 1917-1921рр.» Рубльова О.С., «Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-1918» Млиновецького Р., «Проект «Україна». Загублена історія втраченої держави» Яневського Д., «Україна у боротьбі за державність в 1917-1918рр.» Шкільника М., «Україна між світовими війнами ( 1914-1939)» Реєнта О.П., «Бій під Крутами» Сороки Ю., збірка «Бій відлунав…»,»Крути - збірка  у  пам'ять Героїв Крут» О.і Н. Зінчевичів, статті з періодики різних років і

Триптих  художника Олеся Соловей  «Бій під Крутами», де потужні епічні акорди зображуваних подій органічно поєднані з глибинним ліричним переживанням. Твір побудований на символах і метафорах. «Офіра», «Навала», «Оплакування»  - художній вираз трагічної поезії про велику жертовність молодих українських патріотів.

«Крутянська кров нашої історії»

До 100-річчя подій під Крутами - найстрашнішої сторінки історії боротьби України за незалежність в минулому році був знятий художній фільм «Крути 1918». 

Він розповідає про долі молодих людей до  трагічного дня, про людські відносини, перебіг реального  бою на станції і героїчну загибель молодих патріотів.  Режисер фільму Олексій Шапарев, сценарій Констянтина Коновалова, студія Good Morning Film , жанр – історичний екшен. В фільмі знімалися українські актори: Є.Ламах, О.Піскунов, О.Тритенко, М.Донець, Р.Ясіновський, Б.Юсипчук, Д.Ступка, Н. Коверська О.Ступка, Ю. Коваленко, Е.Нищук. В батальних сценах було задіяні понад 1500 нацгвардійців та волонтерів, 2000 одиниць зброї. Проект фільму став одним з переможців Дев’ятого конкурсу відбору Державного агентства України з питань кіно у сесії  тематичних  ігрових фільмів. Прем’єра фільму «Крути 1918» відбудеться 7 лютого.

День пам'яті Героїв Крут

Співробітники бібліотек Солом'янського району прийняли участь в урочистому покладанні квітів і молебні біля могили Героям Крут на Аскольдовій могилі.

До дня пам'яті героїв Крут в бібліотеці оформлена книжково-ілюстративна меморіальна композиція про події дня 29 січня 1918 року.

«Їх слава буде пломеніти»
Kruty. Their glory will glow.

Про трагічні події під Крутами немало написано: це історичні та наукові статті, мемуари й інші публікації, в яких дані різні оцінки того, що сталося січневої днини 1918 року біля цієї залізничної станції. Крути стали темою сучасної поезії, прози, публіцистики. Повернулись із спецфондів, еміграції та інших ув’язнень твори сучасників героїв Крут: твори О.Олеся, П.Тичини, Є.Маланюка, В.Поліщука, О.Стефановича, Б.-І.Антонича, В.Янова, Ю.Клена, О.Лятуринської, Я.Славутича, О.Ющенка, Б.Стельмаха, М.Щербака, О.Шевченка, М.Вереса та багатьох інших. Поетичний вінок творів цих авторів представляє виставка, яка оформлена в бібліотеці до Дня пам’яті героїв Крут.