Цікава зустріч після недоспаних ночей.

30 травня у СШ №69 відбулася презентація вкрай важливої книжки-комікса дитячої письменниці Олександри Шаповал «МИ СКОРО ПОВЕРНЕМОСЯ» зі школяриками молодшої школи. 

За сумісництвом, вона є дружиною художника Юрія Шаповала. У цій співпраці і з’явився комікс, який вчить дітей як швидко діяти у непередбачуваних ситуаціях і як, не травмуючи психіку дитини, розповідати про війну.

 За допомогою тексту та малюнків дітям в легкій і доступній формі доносяться надважливі правила поведінки під час військових дій. Учні виявили неабияку зацікавленість і жваво реагували і відповідали на питання авторки.

 Зважаючи на те, що кожної хвилини слід чекати жахливих сюрпризів від держави-агресора, книжка є вкрай важливою і корисною. Школярі отримали примірник коміксу у подарунок. А також пані Олександра запропонувала всім бажаючим розфарбувати розмальовки, де зображені головні герої розповіді.

Спільне фото на згадку про цікаву зустріч

 

   

 

Олена Рижко. Вічні теми.

Бібліотека організувала творчу зустріч–презентацію  Олени Рижко, письменниці, яка пише про підлітків і для підлітків, з учнями СШ № 64.  Українська поетеса, прозаїкиня, літературознавиця, кандидатка філологічних наук, доцентка, докторка наук із соціальних комунікацій, авторка поетичних і прозових творів, наукових досліджень, монографій і посібників, на початку зустрічі зауважила, що в умовах тривалого дистанційного спілкування зі своїми студентами, читачами (з «іконками» на екрані) їй дуже приємно нарешті бачити «живі»  очі  своїх співрозмовників.

 Письменниця розповіла учням як вона почала писати для підлітків і представила свої книжки – повісті,  які розповідають про їх життя, проблеми: «Дівчина з міста», «Мишоловка», «Король даркнету», «Знає тільки Мару». Був презентований  новий твір – «Ужалений зрадою». Історія про стосунки між людьми. Розповідь скоріше не про зраду, а про те, як знайти в собі сили вижити після зради, як повернути себе самому, як знову довіряти собі й людям…Олена Рижко подарувала нову книгу і листівку – ілюстрацію до неї в бібліотеку. Напис на листівці: «Іноді, все, що ми можемо зробити, - це бути поряд».

Письменниця наголосила, що її історії максимально правдиві, існують реальні прототипи героїв. Авторка розповіла учням, як можна  зв’язатися з нею, заповнивши спеціальну анкету – і стати дійовою особою нової повісті  Олени Рижко…

 

День усміхається з Лесею Пронь

13 листопада, в День доброти, ми ділилися добротою з підростаючим поколінням. На зустріч-знайомство з молодшими школярами Пухівської ЗОШ завітала Леся Пронь – письменниця, лауреатка багатьох літературних премій. 

В похмурий день, настрій дітям піднімали позитивним спілкуванням з чудовою авторкою, яка майстерно зачитувала їм свої вірші і віршовані казки. Для учнів третього і четвертого класів пані Леся зачитала  вірші зі збірки для дорослих. Адже своє знайомство розпочала з того, де народилася і пройшло її дитинство. А її край, Івано-Франківщина, зі своєю неповторною красою вже навіює слова, які лягають в найкращі віршовані рядки. А якщо Ви ще і бували в тих краях, то Ви знаєте про що мова. Акторське (пані Леся закінчила акторський факультет Київського державного театрального інституту ім. І.К.Карпенка-Карого) виконання віршів заворожував дітей і допомагав уявити, як там живуть маленькі істоти на ставку. А вірші про зиму були теплими, і ми помітили, що всі діти чекають на Святого Миколая з подарунками, бо вони чемні і слухняні.

А от школярі другого і першого класів своїми відповідями дуже вразили пані Лесю. На питання «твори, яких письменників Ви читали?» вони розпочали наввипередки називати прізвища дитячих авторів: Зірка Мензатюк, В.Сухомлинський та інших.

 А коли Леся Михайлівна розпочала загадувати загадки, то це був справжній марафон на швидкість. Діти, не дослухавши загадку, вже викрикували відповіді, хоча більшість не вірні. От такі вони не посидючі, не терплячі. І все просили написати вірші чи розповіді про динозаврів, Хелловін, роботів. І вже зовсім скоро вони будуть читати такі твори, але вже інших авторів. А Леся Михайлівна дуже любить природу і все, що її оточує, тож і надалі буде писати про дивовижні пригоди всього живого. В знак подяки учні подарували гості красиві квіти і щирі вигуки – Дякуємо!

"Я перли-мрії заберу в дорогу".

Під такою назвою відбулася зустріч талановитої і самобутньої письменниці Лесі Пронь з молодшими школярами СШ № 64. Діти завжди є найправдивішим критиком, вони ще не навчилися кривити душею, тому так щиро і радісно реагували на кожен прочитаний пані Лесею вірш, або казку. Авторка  володіє дитячою аудиторією, посилюючи свій виступ чудовим акторським виконанням. Майже всі книжки Лесі Пронь школярі читали, і раділи кожній, показаній авторкою. Діти ніби зустрічалися з добрими друзями. 

Книжки ілюстрували талановиті художники, кожна картинка випромінює любов і радість. Всі присутні висловили побажання у подальшій співпраці.

Котик Кексик вчить добру.

Зустріч-знайомство учнів першого класу СШ № 64 з дитячою письменницею Інною Курило була дуже емоційна і весела. Діти активно брали участь в обговоренні прочитаних авторкою казок, головними героями яких є дворовий котик Кексик та його друг песик Волохань. Учні розповідали про своїх домашних тварин, про їх поведінку. Жваво обговорювали моральну складову окремих ситуацій в творах. Котик Кекс – головний герой казок Інни Курило знайшов нових друзів і нову домівку – шкільний клас першого «Г». Діти з радістю прийняли нового товариша.

«Пишу для людей і про людей»

Ось так, одного недільного дня ми зустрічали Олену Печорну, молоду українську письменницю. Ця зустріч надовго запам’ятається нам і нашим читачам. Адже, талановита авторка, яка є  нашою колегою, впустила нас, поціновувачів української книги, до своїх споминів. Коротко, але змістовно пані Олена розповіла про свій письменницький шлях. Цим самим закликаючи всіх не відступати від своєї мети і досягати цілей в будь якій сфері. А прикладом може слугувати вона сама. Сором’язлива дівчина з села Чернігівської області, яка писала оповідання в шухляду, трішки малювала, багато-багато читала і навіть хотіла вступити до медичного. Але… Перший крок - «Проба пера», а потім довгий шлях до видання першого роману і - лауреатка премії Олеся Гончара 2010 року. 

 

На сьогодні ми маємо змогу насолоджуватися лише трьома романами чернігівської авторки, але вони настільки пронизані переживанням і закликають до милосердя один до одного, тому варто не лише читати за одну ніч, а прочитати між рядків. Стисла розповідь про свої книги -«дітей» дає змогу читачам поринути у світ написання, пошуку того, а не іншого сюжету - це як оголити душу. 

Також пані Олена повідала нам про роботу над  новою книгою і ми впевнені, це буде твір, який не залишить нікого байдужим. На завершення авторка зачитала  есе «Бібліотекарка. Та що дихає сріблом», яке було опубліковано у фейсбуці і ним розчулила всіх до сліз. Присутні  затамували подих коли вона зачитувала цей крик душі бо з вуст автора, це було пронизливо і щемливо. Усі слова, які були сказані присутніми в знак подяки застрягали у них клубком в горлі, а на очах бриніли сльози. 

Тепла зустріч, яка проходила в Міжнародний день «Дякую» (за ініціативи ООН і ЮНЕСКО в Україні відзначається з 2008 року) привнесла в наші будні різнобарв’я, зарядила позитивом і терпінням в очікуванні нової книги чарівної Олени Печорної. Дякуємо. Творчого натхнення і вдячних читачів.