понеділок, 28 травня 2018 р.


« Київ, як вічності вимір…»

В цьому році  Київ – місто каштанів – відзначає  свій 1536 день народження. Зазвичай, в цей день іменинник приймає поздоровлення та добрі побажання.
Бібліотека підготувала  привітання Києву від  українських майстрів поетичного слова. Це древнє і вічно молоде місто, огорнуте таємницею й наповнене сподіваннями,   завжди надихало українських митців на створення віршів про «найкраще місто у світі».


Ще Тарас Шевченко закохано писав - «Святий Київ наш великий», «Наш золотоверхий Київ». Так «Вірш про Київ» Д.Луценка став офіційним гімном Києва, де автор вигукує: «як тебе не любити, Києве мій». М.Рильський у вірші «Київ»  пише  «Прекрасний Київ на предвічних горах». А Малишко у «Київському вальсі» оспівує київські каштани, ночі солов`їні, київські сади, теплі зорі. А у «Пісні про Київ» поет зізнається: «Рідна столиця – ти моя весна».


 У О.Олеся  твір «Початки Києва» - історія виникнення Києва на березі Дніпра. Поет висловлює надію на те, що місто буде квітнути віки. Р. Купчинський  у вірші «Мій Київ» називає Київ серцем  України й найстарішим містом у світі.
Г.Чубач  милується і  оспівує головну вулицю столиці  у вірші «Хрещатик». Н.Забіла розповідає про враження дітей про поїздку з мамою в тролейбусі  по вулицях Києва до Дніпра  - вірш «Над Києвом сонце липневе блищить». Г.Глущенко емоційно закликає «Хай завжди квітує і радує нас це місто, якому підвладний і час», ще -  «Наш Київ столичний красивий і вічний. Нам випало щастя у Києві жити,…» та закликає «ще кращим зробити це місто чудове, це місто святкове». Поет Богдан Б.  у «Вірші про Київ» зізнається: «Понад усе тебе люблю! Києве мій любий, рідний! В серці я тебе ношу!».
Наталка Поклад  називає Київ «містом наче Господа рука». О.Астаф`єв присвятив місту свій «Київський блокнот», В.Стрекаль - «Київські етюди», І.Жиленко –«Вітер носить», Б.Олійник – «Думу про місто», С.Бондаренко цикл віршів «Хрещення Хрещатиком»,  В.Івченко – «Гімн  Лівобережжю»,  яке «Чарує серце, вабить моє око!», О.Расулова – «Радіти Києву як цукерці…», П.Усенко –«Бульвар Шевченка  в Києві», у О.Самари є «Київські нариси», у О.Ющенка – «Золоті ворота», «У ботанічному саду імені Гришка», А.Мойсієнко «Андріївський узвозе», «Ці сосни Києва нам пам’ятати разом», у А.Цвід- цикл «Обереги мої», вірші «Клекоче Дніпр над Київ – градом, «Золоті ворота», «На Ярославому Валу», у Г.Черінь – «Чи вважалось, чи може й справді – я у Києві..». Юрій Рибчинський у «Пісні про Київ» зізнається «З дитинства люблю я до сліз круту Володимирську гірку, Андріївський тихий узвіз». Анатолій Камінчук - «Каштани Києва»: « Київ, як вічності вимір, знак Золотих воріт. І на горі Володимир благословляє світ».

 



 Представлені  твори відомих та молодих  українських поетів ілюстровані  краєвидами Києва -  репродукціями  картин сучасних художників А.Марчука, К.Савченко, А.Постоюка, М.Титова, А.Петрицького.

субота, 26 травня 2018 р.


«Святе письмо в українській літературі»

Цього року виповнюється 155 років створенню слов’янської  абетки святими Кирилом і Мефодієм – братами – подвижниками – просвітителями. Кирило творив азбуку  не на порожньому місці. Саме  «кирилиця» - основа писемності всіх слов’янських народів  була створена на основі вже існуючої книжної мови в Київській Русі. Азбука моравських братів стала четвертою в християнстві, дозволеною для канонічного перекладу Святого письма. Микола Тимошик  в своїй статті «Як Святе Письмо ставало українським»   розповідає про історію перекладу Книги книг українською мовою  П. Морачевським, М. Шашкевичем, П.Кулішем, І.Огієнком, І.Хоменком.
Біблія – визначна пам’ятка  світової культури, невичерпною скарбницею людської мудрості й
досвіду. Провідником біблійних заповідей був Г.Сковорода (поетична збірка «Сад божественних пісень»), який називав Біблію своєю «возлюбленою нареченою». Саме в духовному шлюбі з Книгою книг народилися його найкращі твори. На її сторінках багато прекрасних поетичних легенд, історичної хроніки, міфів, народних пісень, любовної лірики. Українська література завжди черпала з Біблії  теми, сюжети, мотиви, героїв. До неї не раз звертався у своєї творчості Т.Шевченко (Притча про блудного сина, «Чигирина, Чигирина…»,  «Сон», «Кавказ», «Саул», «Не нарікаю я на Бога» та інші). У  П. Куліша це твори: «Дума», «Старець», «Неньчина пісня», у Ю. Федьковича – «Нива», «Дикі думи мої, діти мої», у М. Старицького – «Нива», «На новий рік». До біблійних тем звертались І.Франко, Л.Українка (у неї більше 15 сюжетів), П.Грабовський  (До сестри), М.Максимович. Крім притчових сюжетів і мотивів про діяння пророків - праведників українські письменники використовували образ Христа, Богоматері. Наприклад,  Шевченка – «Марія»,  П. Тичина - «Весна», М.Рильський - «Рукам трудящим слава», М.Сингаївський  -« Мечі та струни», І.Франко – «Смерть Каїна», «Мій  Ізмарагд», П.Мирний – «Хіба ревуть воли…», І. Драч, І.Багряний. П.Гулак–Артемовський, Д.Павличко, Л.Костенко.



Сюжети, образи Біблії мають глибоке символічне значення. Митці зверталися й будуть звертатися до неї, шукаючи відповіді на вічні питання про добро і зло, смерть й безсмертя, любов і ненависть.
Книжковий перегляд «Святе Письмо в українській літературі»  присвячений Дню слов’янської писемності і культури. Матеріали якого ілюструють використання біблійних мотивів, сюжетів, героїв українськими письменниками і  поетами в своїх творах.

вівторок, 22 травня 2018 р.


« ПОЗБАВЛЕНІ  БАТЬКІВЩИНИ»

Тему депортації кримських татар в 1944 році художник Рустем Емінов вважає найголовнішою  у своїй творчості. Він перший з художників у світовому образотворчому мистецтві  створив повну художню панораму трагедії кримськотатарського народу. Перша частина циклу «Депортація» - «Унутма»- широко відома. Ці картини мають стати основою музею  народної пам’яті. Друга  та третя частини проекту будуть мати назви «Повернення» - «Авдет» і «Відродження» . Це буде величезний триптих, який   вміщатиме  декілька сотень художніх полотен. Про події травня 1944 року в Криму немає візуальних документів: фотографій, кінохроніки. 

 

Художнику під час роботи  над циклом  про трагедію кримських татар  доводилося  опиратися на пам'ять, розповіді різних свідків . Триптих «Депортація» - це живописна сага про жахливі події в історії народу, це й документ, який  свідчить про геноцид корінного народу Криму. Картини майстра дуже тяжкі емоційно, що підкреслюють  темні тони і барви. На обличчях – велике горе, страх і страждання. 





Триптих «Мольба» - це характерні портрети народних типів з усвідомленням великої  загальної біди, але і виразом непокори й духовної сили  у зверненні до Бога з молитвою про справедливе  покарання катів…



Полотна Рустема Емінова – це хроніка  трагедії, панорама скорботи, жахіття перед дикою силою не природного явища – злочину політичного режиму проти цілої нації. Картини проникнуті співчуттям,  любов’ю автора до свого народу. У людей на картинах немає ненависті до ворогів, злоби до творців зла. Такі почуття  охоплюють  глядачів.
Картини Рустема Емінова – це закарбована  на полотні національна історична пам'ять кримських татар, це  заклик до людства про  знищення такого явища як тоталітаризм.








Павло Скоропадський. Відродження української державності.

29 квітня 1918 року відбувся Всеукраїнський з’їзд хліборобів – землевласників. В залі лунають вигуки : «Гетьмана! Гетьмана! Гетьмана Скоропадського!» Зібрання вважало, що Павло Петрович , бойовий генерал, нащадок славного українського  козацького роду, може « врятувати країну від хаосу та беззаконня». Появу Скоропадського в залі зустрічали вигуками: «Хай живе  Гетьман!». Так утворилась  нова держава – Гетьманат Скоропадського. 29-30 квітня було ухвалено важливий  документ - Конституція  УНР. Переворот в країні тривав майже без жертв. «Легко» і швидко. Програма гетьмана відповідала очікуванням українців, які стомились від революційних « землетрусів». В «Грамоті до українського народу  виданій  одразу після перевороту, урочисто наголошувалося на потребі  відновити в Україні  права власності як основи людської культури та опори будь – якої державності взагалі, припинити хаос, безлад та анархію. За сім з половиною місяців правління здобутки Гетьманату вражають. Було зроблено  стільки, що в інших лідерів на це пішли б роки
й роки. Були закладені основи Людяної соціальної політики», закладений фундамент багатьох державних  інституцій в адміністративній, економічній , військовій, дипломатичній, науковій, культурній царинах. Так були створені Українська Академія наук,українські університети у Києві та Кам’янець–Подільському, 150 українських гімназій, друком видано кілька мільйонів українських підручників, відкрита Національна галерея мистецтв, Національний історичний Музей, Національна бібліотека, Український театр драми та опери, створений Державний симфонічний оркестр..» Молодий» уряд виділяв з бюджету кошти на допомогу біженцям,  на курси для людей з інвалідністю, були відкриті протезні майстерні, санаторії для інвалідів війни, де вони лікувалися за кошти Української Держави. Також інваліди могли безкоштовно користуватися міським транспортом, створювалась мережа сирітських будинків., основ розвитку фармації. Багато було у той період важливого розпочато, але  не  все вдалось втілити  через брак часу та інших причин. Павло Скоропадський  тільки почав  будувати нову українську державу.


 



Використана література:
Р.Млиновецький «Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-1918», Каменяр, Львів, 1994;
М.Юрій «Соціокультурний світ України», Київ, Кондор, 2004;
Д.Журавльов «Усі гетьмани України», Київ, Гетьман, 2012;
 Гетьман Павло Скоропадський. « Спомини». Київ, Україна, 1992;
В.Скляренко « 100 знаменитих украинцев», Харків, Фоліо, 2005;
В.Солдатенко «Проект «Україна» 1917-1920 р.р. Постаті»,Кіровоград, ІМЕКС-ЛТД,2013;
В.Савченко «Павло Скоропадський»,Харків, «ПЕТ», 2013;
М.Шкільник «Україна у боротьбі за державність в 1917 -1921 р.р.», Київ, «Кліо», 2016;
О.Рубльов «Українські визвольні змагання 1917-1921 рр.», Альтернатива, Київ, 1999;
«День», 2017. №227-228, 15-16 грудня; 2018, № 21-7.02; 2018, № 75-76-27-28.04; 2018, № 69 -19.04; 2018, № 23-24-9.02; 2018, № 333-34 -23.024 2018, №41-42-7.03.

пʼятниця, 18 травня 2018 р.


«Вишиванка – наш чарівний український устрій»


В Міжнародний день вишиванки в бібліотеці кожен відвідувач приєднався до святкової акції – читання віршів про вишиванку, Україну, квіти. Бібліотека підготувала підбірку цих творів відомих українських поетів: М. Сома, В.Крищенка, А.Малишка, Н.Поклад, Г.Черінь, Д.Павличка, В.Симоненка, І.Жиленко, І.Драча,В. Бровченка та молодих авторів: В.Козак, Д.Головко, Н.Кир’ян, П.Шульга та ін.



Поетична –мистецька виставка до Всеукраїнського свята розповідає про історію вишиванки, яка зараз відома і популярна в усьому світі. Вірші ілюстровані  фотографіями, картинками, репродукціями  національного українського вбрання різних часів та регіонів України.




В Києві сьогодні плануються святкові заходи, наприклад, традиційний мегамарафон вишиванок від станції метро «Золоті ворота», святкові музичні концерти, тематичні екскурсії в музеях.



Травень -  час буяння природи. Час черпати ліки з  її  безмежної різноманітної аптеки. Тому наближається період   збору, сушіння і заготівлі лікарської сировини. В останні роки все активніше застосовуються в фармакології дари природи. З кожним роком зростає інтерес до лікарських засобів природного походження. Наша виставка  є порадником   і  путівником по лабіринту нетрадиційних засобів лікування  народними  рецептами  з рослин, квітів, фруктів та овочів… В журналах «Українська Родина» можна ознайомитися з циклом статей О. Павлик  «Лікує природа Карпат», публікаціями знавця лікарських трав І.Просяника. Статті М.Носаля і І.Носаля, фітотерапевта   В.Купчина  розповідають про  окремі  хвороби, які лікують лікарськими рослинами. «Трави Закарпаття – бальзам для душі і тіла» - публікація цілительки Токар Емілії – видатного натуропата Європи, яка стверджує, що скарби Зеленого Світу – джерело Природних речовин, які приносять нам зцілення і є бальзамом для тіла і душі. «Те, що дає нам природа» -  про природне харчування овочами і плодами розповідає стаття швейцарського лікаря-дієтолога Арнольда Ерета. В книзі Б.Савченко «Якби мати знала: народні методи лікування дітей»  подано найефективніші методи та засоби народної медицини у комплексному лікуванні різних  дитячих хвороб. У журналі «Жінка»  можна дізнатися прості кроки до здорового харчування-рецепти приготування страв з овочів та фруктів.  Бібліотека запрошує вас до себе  за здоров’ям  - станьте лікарем для себе.






Використана література:
Б.Скачко, Г.Орещук « Якби мати знала: народні методи лікування дітей», Київ «Просвіта»,» Здоров’я», 2000;
Н.Зубицька «Лікування нагідками», Тернопіль, 2003;
С.Ильина «Двенадцать месячев здоровья», «Медицина»,Киев,2010;
М.Полевая «Морозник.Секрети целителей в лечении болезней века»,»Весь», 2004;
В.Травинка «Рецепти бабушки Травинки», Питер,2008;
Я.Шульц «Ліки з Божої аптеки»,Київ, «Анфас», 1997;
В.Ростовский «Культура питания», Київ, Кондор,2005;
« Чем питались наши предки»,Сталкер, 1998;
«Українська Родина», 2016-2917;
«Жінка»,  2017;

вівторок, 8 травня 2018 р.


Чорнобрива Україна

В Україні споконвіку шанують квіти. Їх широко застосовували в обрядах, побуті. Чорнобривці дуже популярні квіти в Україні. Вони ростуть повсюди і радують всіх яскравими фарбами восени коли природа вже засинає. Вони прикрашають наше життя, зігрівають та поєднують наші душі і серця. Під час акції «Посіймо – зійде» бібліотекар Цимбал Ірина Леонідівна розповіла ученицям про походження чорнобривців з Мексиці, де її вирощували древні майя та ацтеки. Про сучасне використання чорнобривців в кулінарії, медицині, парфумерії. Про оспівування квітів в піснях, казках, легендах, зображенні на полотнах та рушниках. Діти почули, що з рослини видобувають жовтий пігмент – лютеін, який використовується в фармацевтичній і харчовій промисловості. Ще вони довідалися, що існує майже 59 видів чорнобривців. Ця квітка збагатила українську
культуру, історію. Це прекрасний оберіг нашої духовної спадщини, яка символізує сонце, дитинство, матір, батька, рідну домівку, Батьківщину. Немає України без білої хати і чорнобривців. Це неповторний скарб української душі, це її генетичний код. Хай ця квітка пробуджує національну свідомість молодого покоління українців, відчуття гордості за молоду, красиву демократичну європейську державу. І чекати з нетерпінням, коли зійдуть чорнобривці посіяні на клумбі в шкільному дворі.