середа, 31 березня 2021 р.

 

ВОНИ Є ВТІЛЕННЯМ ЛЕГКОСТІ І СВОБОДИ.

В день 1 квітня людство згадує і вшановує окрасу і справжній скарб нашої Землі – птахів, кольорових співучих створінь природи. У великому шумному місті ми майже забули і не звертаємо уваги на цих малих істот і не чуємо їхніх чудових голосів - пташиного багатоголосся. Але спеціалісти стверджують, що в Києві мешкає багато видів пернатих: від всюдисущих  сірих горобців до царствених лебедів...





 Також поряд з нашими будинками,  в парках, на островах міста живуть синиці, сороки, дрозди, голуби, снігурі, круки  (пожвавлюють наші вулиці всю зиму. Вони збираються у великі зграї з чіткою організацією і порядком, влаштовують свої кружляння біля наших будинків і будять нас своїм неприємним хором голосів рано вранці), голуби, одуди, ластівки, чайки, чаплі сірі і білі, ремези, луні, осоїди, канюки, шуліки, куріпки, водяні курочки, качки, крячки, мартини, шпаки, одинаки по життю  – сірі ґави, які крадуть яйця у гніздах  інших птахів. Біля Києва в лісах можна спостерігати орлів, шулік, яструбів, сов, пугачів, граків, горлиць, чижів, солов’їв, жайворонків, малинівок, вівсянок, журавлів, чапель, гусей.






Зв'язок людей з птахами дуже тісний і органічний. Ми повинні оберігати екосередовище міста, природу, допомагати птахам пережити  холодну і  голодну зимову пору року. Спеціалісти стверджують, подобається нам чи ні якийсь вид птахів, але кожна жива істота необхідна в природі. Можна згадати акцію масового знищення  горобців  в Китаї і  її наслідки. Цінність птахів для людей не виразити словами. «Крик журавля, спів шпака, жайворонка - це голоси інструментів в оркестрі еволюції Землі – вважає екофілософ О.Леопольд. Це символ нашого нестримного минулого, тієї неймовірної нескінченності тисячоліть, з якої виростають щоденні справи птахів і людей».

В Києві є «пташині місця», де можна зайнятися «бьордвочінгом» - спостереженням за птахами.

 Голосіївський ліс, де вже в травні – червні  можна насолодитися пташиним співом під час шлюбного сезону.

Святошинсько-Пущоводицький масив – найбільший  справжній дикий ліс Києва, де трапляються рідкісні види птахів з Червоної книги: змієїд, бугайчук, лиски, великі пірникози, озерні мартини…




Дамба Київської ГЕС. Адже в люті морози можна подивитися на водоплавних  птахів. Відкриті ополонки з незамерзлою водою вище і нижче  по течії  від дамби  станції ГЕС приваблюють зимуючих водоплавних птахів:  гоголів, довгоносих великих крохалів,  широконіска, бакланів…





Бортничі.

 Взимку  підігріті води станції аерації очисних вод  приваблюють сюди качок – крижень, широконіска з Червоної книги, крохаля, куликів, лисак…

Труханів, Жуків острови, гирло р. Десни – це чудові місця для спостереження за птахами в будь-яку пору року.  Тут тримаються водно-болотні  крячки, кулики, мартини, попелюхи, білі чаплі, берегові чаплі, вивільги – птахи, а  м’явкають як коти, вівсянки, сорокопуди, кропив’янки, зяблики, солов'ї, без співу яких неможливо уявити травневий ранок. Можна почути деркачів з Червоної книги Європи, польового жайворонка, очеретянку, болотяного луня, чорного шуліку, канюка, скопу…






«Журавлі та гуси  восени летять з журливим криком, а навесні – з веселим. Хочеться  вірити, що так буде завжди. Тому що  без птахів ми вже не відчуємо так проникливо плин часу».

Птах 2021 року – синиця чубата. Цей птах і місця його гніздування потребують суворої охорони. Синиця занесена до переліку видів, що перебувають під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища  та охороняється Бернською конвенцією.



Цікаві факти з життя птахів.

Ластівки міські два рази на рік пролітають над пустелею Сахарою. Багато видів наших  птахів зимують в Африці на озері Вікторія.

МУРМУРАЦІЯ – пташиний повітряний танок - унікальне, феноменальне явище в природі. Латинською – це дзижчання. Саме  такий звук супроводжує пересування величезної зграї малих пташок. Вона переливається з однієї фантастичної фігуру в іншу. Жива хмара  стрімко змінює напрямок, швидкість. Птахи стають єдиним цілим організмом. Як правило це зграї шпаків, які збираються восени до перельоту. Так малі птахи захищаються від хижаків: яструбів, шулик. Люди в захваті спостерігають за цим явищем, яке можна прирівняти до витвору мистецтва. Це надзвичайне явище можна подивитися в Інтернеті.











понеділок, 29 березня 2021 р.

 

Марійка Підгірянка. Зіллюся з серцем народу.


Марійка Підгірянка - літературний псевдонім Марії Ленерт – Домбровської- української поетки. Народилася вона в родині лісничого. Потяг до літератури  з’явився у ранньому  дитинстві. В 13 років вже пробує писати вірші. Після закінчення Львівської жіночої семінарії 40 років працює у школі. З 1902 року друкується в газетах, журналах. В 1908 році виходить її перша поетична збірка «Відгуки  душі».


 Письменниця пише про дітей і для них. В своїх творах оспівує природу рідного краю - Карпати. Використовує фольклорні мотиви. Народні пісні.

Під час Першої світової війни Марія з дітьми потрапила у спеціальний табір для переселенців в Австрії. Про ці події, пережите вона написала в поемі «Мати - страдниця». Це твір з 12 пісень про життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, про трагічну долю тисячі галичан, які загинули в концентраційних таборах. 


У радянські часи книжки письменниці не видавалися. За часи незалежності України у різних видавництвах побачили світ поетичні збірки для дітей Марії Підгірянки: «Мелодії дитинства», «Краю мій, рідний». «Розповім вам казку», «Три віночки» та інші. Письменниця є авторкою багатьох оповідань, пісень, казок, загадок, літературно-критичних статей.



Д.Павличко писав про М. Підгірянку: Творчість поетеси з Карпатських гір – це справжня материнська енциклопедія, на якій виховувалися і виховуються цілі покоління. Максим Рильський порівнював  її поезію з кришталевою водою з гірського джерела.




середа, 24 березня 2021 р.

 

МАМА САМІЯ - президент ТАНЗАНІЇ

 Президентом Танзанії уперше в історії стала жінка-Самія Хасан Сулуху.   Присягу вона приймала на Корані в Дар-ес-Саламі, обіцяла бути чесною, захищати та дотримуватися конституції Танзанії. Вона закликала громадян забути всі протиріччя і стати єдиною нацією, щоб рухатися вперед.  Президента Магуфулі вважає своїм наставником і вчителем. На сьогодні Самія Хасан Сулуху є єдиною жінкою, яка очолює державу в країнах Східної Африки.


Самія Сулуху народилася на острові Занзібар в 1960 році. Освіту економічну, з державного управління отримувала в Танзанії, США, Великобританії. В 2000 році була обрана в парламент. Займала міністерські пости. В 2015 році була призначена віцепрезидентом, була першою жінкою – кандидаткою на посаду президента.



95% жителів Занзібара - мусульмани. Релігія в великому ступені впливає на стиль життя людей. Наприклад, на гардероб жінок. Самія – мусульманка. Своїм прикладом вона доводить, що зробити кар’єру, досягти високої посади можна, навіть якщо на тобі довге плаття до п’ят і платок, який закриває голову, шию, руки згідно релігійних традицій. Адже у хіджабі можна бути президентом, і завжди виглядати відповідно своєму статусу і вимогам офіційного протоколу.



Президент Самія полюбляє вдягати різнокольорові платки: від білого до чорного. Хіджаб  дійсно має важливе значення в житті мусульманської жінки. Сьогодні хіджаб не тільки елемент жіночого гардеробу. Носіння платка вимагає певного  стилю поведінки. Він не псує вбрання жінки –мусульманки. Це є її прикрасою і особливістю. Зараз жінка може носити одежу в західному стилі. Але і вона повинна  повністю відповідати ісламським традиціям. Мусульманське ім’я Самія означає велична, дорогоцінна. Жінка-мусульманка - президент Танзанії повністю відповідає цьому значенню. На високій  державній посаді вона подає приклад і демонструє повагу до збереження народних і релігійних традицій. В країні 61-річну пані президентку народ любовно називає «мама Самія».