Емма АНДІЄВСЬКА. ПРОРИВ У ВИМІРИ ФАНТАСТИКИ

«Кожен є творцем свого життя»

                                                                                        Е.Андієвська

Григорій Костюк характеризував Андієвську  як «складну і химерну поетку». ЇЇ називають  жінкою–епохою. Вона  успішно реалізувала свій творчий потенціал в філософії, поезії, прозі, мистецтві. Вона наполегливо навчалась, накопичувала інтелектуальний багаж все життя:  ще в дитинстві прочитала найвідоміші твори світової літератури, енциклопедії. Мала від природи оперне контральто. Брала уроки співу. Вищу освіту отримала в Українському Вільному Університеті за спеціальностями філософії і філології. Жила в Німеччині, Франції, отримала американське громадянство. Працювала  бібліотекарем в медбібліотеці, диктором і редактором на радіо «Свобода».

 Перша її   збірка «Поезії» вийшла в світ в 1951 році. Критика називала сонети Андієвської «епохальним явищем в історії української і західноєвропейської літератури».  Поезія і проза літераторки складна, насичена численними алюзіями і метафорами, дуже асоціативна, справляє враження «космічної» і сюрреалістичної. Поетка має свій власний метод створення віршів. Використовує навскісні рими, дисонанси. Буденним  предметам авторка надає магічний, культурно-історичний зміст, «олюднює» звичайні речі. Її твори відрізняються яскравою авторською фантазією, філософією, тонкою іронією.

Емма Андієвська відома і як художниця-авангардистка.  Її творчий доробок включає 11 тисяч картин, які виставлялися в музеях різних країн і є їх  експонатами. Є вони і в Києві, Харкові, Львові, Донецькі, Чернівцях. Деякі з творів письменниці мають відношення до картин. Поєднання поезії та малярства у письменниці – її альбом «Мова сну=сегменти».

 В 2018 році  письменниця стала лауреаткою літературної премії України імені Т.Шевченка, вона є членом НСПУ і українського ПЕН-клубу.

«Я – Емма Андієвська, яка охоче дала б вирвати з грудей  своє серце, аби Україна по-справжньому існувала. І все, що я творю, - для України, для її людей…»