Розіп'ятий на хліб український народ. Голодомор 1932-1933 рр.

«Незламні». До Дня пам’яті жертв Голодомору

«Enduring». The Day of memory of victims of Holodomor

Цього року національні пам’ятні заходи присвячені людям, які змогли реалізувати себе попри все пережите під час голодомору 1932 – 1933 рр. Жахіття цих років спустошили та скалічили життя багатьох людей. Серед тих, хто вижили фізично, були такі, хто не дав знищити себе духовно…

Виставка – пам’ять в бібліотеці розповідає про таких незламних героїв – видатних українців: Левка Лук'яненка - автора Акта проголошення незалежності України у 1991 р.; дисидентів Івана Світличного та Олексу Тихого; видатну художницю Катерину Білокур; письменників Василя Барку, Олеся Гончара; лікарку Нонну Ауску; поета Дмитра Білоуса; філософа Миколу Руденка; модель Євгенію Сакевич – Даллас; творця музеїв Михайла Сікорського; кінодраматурга Бориса Хандроса; прозаїка Анатолія Дімарова та ін..  

Історією 1932-33 років цікавляться учні 5 класу СШ №64

Виставка - пам'ять, оформлена у СШ №64

В абонементному залі представлені книги українських авторів на тему Голодомору з фонду бібліотеки.

Бібліотека висловлює щиру подяку Українському інституту національної пам’яті за співробітництво та надані матеріали з проекту «Голодомор не зламав» для оформлення тематичних виставок. Також дякуємо за співпрацю до Дня пам’яті жертв Голодомору 

« Місце дії – Україна. Рік великого Голодомору »

Історична бесіда з учнями відбулася в СШ № 64. Кандидат філософських наук Олександр Анатолійович  Штоквиш , як науковий співробітник Інституту Національної Пам’яті  досліджував тему голодомору, розповів школярам про історико- економічно- політичні обставини виникнення штучного голоду в Україні. Про організаторів цього  гуманітарного лиха. Про то, як владою був запущено механізм масового вбивства українського народу спланованим голодом. Діти почули про «Закон про п’ять колосків», який став для Сталіна основою для розгортання масових репресії проти селян, які прагнули вижити. Про таємні рішення, Постанови уряду 1932-1933 років, які мали на меті переслідування української інтелігенції, руйнування української національної ідентичності і винищення українців як нації. Школярі дізналися про масові протести селян – в 1932 році було зафіксовано 900 антивладних виступів селянства. Вони масово виходили з колгоспів, тікали з них. Десятки колгоспів самочинно припиняли існування. Почастішали терористичні акти,вчинені селянами.

Закінчив свій виступ про страшну сторінку української історії Олександр Анатолійович розповіддю про ще одну форму   спротиву діям радянської влади-усну народну творчість. У той трагічний час український народ не загубив свій гумор, іронію, він сміявся над своїми катами, над їхніми даремними зусиллями вбити душу народу. Так, це був сміх крізь кроваві сльози, це була єдина зброя українців, нащадків козаків, що вміли сміятися над своїми ворогами перед обличчям смерті…