Коли вчитель – поклик душі

• Місце його народження і досі чітко не встановлено, але він є Національною гордістю України.
• Він приділяв велике значення мові народу і обстоював думку, що кожний народ має право мати школу рідною мовою.
• Він засуджував царизм за заборону вивчення української мови у школах на українських землях.
• Він першим поставив виховання на наукове підґрунтя, поєднавши педагогіку з психологією та іншими науками про людину.
• Його називали «учителем учителів».
• Педагогічній діяльності він присвятив 15 років.
• Його прості ідеї, але дуже геніальні, які є основною концепцій видатного педагога, не втрачають своєї актуальності і сьогодні.

Найавторитетніший педагог ХІХ ст., основоположник наукової педагогіки й народної школи, автор праць з теорії та історії педагогіки, це все  Костянтин Дмитрович Ушинський

Дитячі й ранні юнацькі роки Костянтин провів в Україні. Саме тоді мати пробудила у ньому допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України, української мови й культури. Середню освіту він здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яка була однією з найкращих на той час. Потім вступив на юридичний факультет Московського університету. Ще будучи студентом, Костянтин давав приватні уроки. Багато читав, вивчав сучасну філософію, захоплювався літературою, мистецтвом, політикою.

Після закінчення університету молодого і перспективного педагога, призначають виконувачем обов’язків професора в Ярославський юридичний ліцей. Він був дуже популярним викладачем, адже його лекції вирізнялися майстерністю викладу й самостійністю мислення. Але згодом був звільнений за демократичний напрям лекцій.

Костянтин Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською забороною, але він належить до плеяди славетних українських педагогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв'язаний.

Постійні переслідування підірвали здоров’я видатного педагога. Він їде в Крим лікувати хворі легені. А згодом вирішив остаточно оселитися в Києві. Але трагічної загибелі свого сина Костянтин Ушинський не витримав. 23 грудня 1870 року він помер в Одесі.  А поховали педагога в Києві, на березі Дніпра, у Видубицькому монастирі.

Недовгим, але яскравим був життєвий шлях цієї людини, яка залишила творчу спадщину, що переживе віки. На ідеях «учителя учителів» ґрунтується сучасна, в тому числі й українська педагогіка. Його вчення наслідували українські педагоги Х. Д. Алчевська, Г. Г. Ващенко, Б. Д. Грінченко, М. І. Демков, Т. Г. Лубенець, А. С. Макаренко, С. Ф. Русова, В. О. Сухомлинський, Я. Ф. Чепіга.

 

 

До 100-річчя Василя Сухомлинського.

В Державній науково-педагогічній бібліотеці імені В.Сухомлинського запланована низка заходів з метою популяризації творчої спадщини та розвитку сухомлінистики, ідеї якої актуальні і сьогодні для нової української школи. В читальному залі фонду Сухомлинського зібрані його фотографії, речі, сувеніри, наукові праці, художні твори, оформлена тематична книжкова виставка. Донька великого педагога О.В.Сухомлинська — доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України є головним науковим співробітником сектору сухомлінистики відділу історії освіти ДНПБ. Його онука — Сухомлинська Л.В. - науковий співробітник сектору сухомлінистики відділу історії освіти ДНПБ. Вони зберігають, розвивають та популяризують педагогічні ідеали та багаторічні напрацювання свого батька та дідуся.

« Учитись важко, а вчити ще важче»

                                                                П.Сингаївський

Відзначення у 2018 році 100-річчя від дня народження В.О.Сухомлинського  прийнято рішенням 39 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО.

Бібліотека  провела урок Василя Сухомлинського для вчителів СШ № 64. Цимбал Ірина Леонідівна зосередила увагу слухачів на важливих, цікавих подіях, фактах в житті видатного вченого – педагога Василя Сухомлинського, 100-річчя від дня народження якого відзначається у вересні цього року. « Я народився  і жив для добра і любові», - казав великий гуманіст. Все своє життя Василь Олександрович присвятив педагогічній діяльності: освіті дітей та роботі у школі. В 17 років він почав педагогічну роботу. У 20 років екстерном закінчив Полтавський педагогічний інститут. Брав участь у боях Західного фронту під час Другої світової війни. Осколок снаряду назавжди залишився в його грудях біля самого серця. 22 роки й до останнього дня життя Сухомлинський стояв на чолі  Павлиської  школи. Підніс пересічну сільську школу до найкращих загальноосвітніх навчальних заклад країни. Перетворив її на справжню лабораторію передової педагогічної думки. З 1950 року роботи педагога стали друкуватися в інших країнах світу. Його книга «Серце віддаю дітям» витримала 55 видань, перекладена 30 мовами світу.

Сухомлинський був видатним талановитим педагогом – новатором, мислителем, науковцем, організатором, гарним поетом…

Іван Цюпа написав про В.Сухомлинського: « …І життя його не закінчилось у той вересневий день. Він живе у доброті своїх справ, в серцях своїх вихованців. В буйному розвої свого саду…в своїх книгах».

Наприкінці заходу всі присутні отримали листівки з мудрими  висловами–порадами Сухомлинського про книгу, природу, основні принципи системи педагога – новатора. Наприклад:

 

Використана література для оформлення тематичної виставки:

-В.А.Сухомлинский, т1, Киев, 1979;

-І.Цюпа « Василь Сухомлинський». Добротворець. Молодь, Київ-1973;

-Сухомлинський  В. «Розмова з молодим директором», Радянська школа, Київ, 1988;

-Сухомлинский. В. »Как воспитать настоящего человека», Москва, Педагогика, 1990;

-Сухомлинський В.  «Вибрані твори в 5 томах, Радянська школа, Київ, 1976;

-Сухомлинский В.А. «Сердце отдаю детям», Киев, 1987;

-Сухомлинский В.  « О воспитании». Москва. 1982;

-Сухомлинський В.  «Батьківська педагогіка», Київ. Радянська школа, 19784

-Б.Тартакоский « повесть об учителе», Москва, 1972;

-Сухомлинский В. «Об умственном воспитании», Киев, 1983;

-Сухомлинский В. « Яблоко и рассвет», Малиш, 19834

-Сухомлинський В. «Гаряча квітка», Київ, веселка, 1978.

Для оформлення книжкової виставки використовувались ресурси з бібліотек імені Достоєвського та І.Багряного

«Святий усіх церков»

Януш Корчак або Пан Доктор або Старий доктор. Ще його називають батьком сиріт, Королем дітей, Святим усіх церков. Він був з тих диваків, про яких за життя розповідають анекдоти, а після смерті – легенди…  Він  народився у Варшаві у 1898 році, загинув 1942 року у нацистському таборі в Треблінці разом зі своїми вихованцями. Лікар за освітою, педагог волею випадку, письменник за покликанням і психолог із необхідності. Людина, яка стала легендою ще за життя, класик дитячої літератури, педагог – новатор, зачинатель діяльності на захист прав дитини і повної рівноправності дітей. Він стверджував, що дитина має право бути такою, як вона є, має право на повагу, на помилку, на висловлення своїх думок. Януш Корчак керував і опікувався у Варшаві двома притулками для дітей «Наш дім! І «Дім сиріт», де створив дитячу республіку з дитячим парламентом, товариським судом, дитячою газетою… Протягом  Першої світової війни Януш Корчак перебував в Україні, зокрема у Києві. Адреса - Володимирська,47 – єдиний збережений будинок, пов'язаний із перебуванням Корчака в Києві. Тут виник його відомий великий трактат « Як любити  дитину». 1978 рік був оголошений ЮНЕСКО роком Корчака.  2012 рік Сеймом Республіки Польща був оголошений «Роком Януша Корчака».

      

Лікар, педагог, письменник Януш Корчак пройшов свій   життєвий шлях до кінця. Він завжди обирав найважче. «Поміркований утопіст» він був максималістом - у моральних вимогах до себе самого. Він до кінця вірив у людину, хоч оптимізм його був трагічний  - він загинув і назавжди лишився серед моральних орієнтирів людства.

22 липня виповнюється 140 років від дня народження Святого усіх церков – Януша Корчака. Книжково –ілюстративний перегляд присвячений цієї даті і розповідає про то, хто такий був Януш Корчак, про його життя, його висловлювання про дітей, про права дитини, про дитяче самоврядування, статті, книги про нього, книги самого Корчака, фотографії пам’ятників, присвячених подвигу педагога – письменника.