Показ дописів із міткою до ювілею М.Зерова. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою до ювілею М.Зерова. Показати всі дописи

понеділок, 27 квітня 2020 р.


Українська Голгофа Миколи Зерова 


Микола Костянтинович Зеров народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині в сім’ї вчителя. По закінченні школи навчався в Охтирській та київських гімназіях. У 1909–1914 – студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира. 1912 року з’явилися перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло» та газеті «Рада». Вчителював у Золотопольській та Київській гімназіях. Викладав українознавство в Архітектурному інституті, працював редактором бібліографічного журналу «Книгарь».1920-1923 працював вчителем в Баришівці. 1 жовтня 1923 року Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти. 1923 року створена літературна група, її учасників стали називати неокласиками: М.Зерова, П.Филиповича, М.Драйхмару, Ю.Клена, М.Рильського. 1924 року надруковано «Камену» - першу збірку віршів Зерова. Від 1926 року письменник зосередив зусилля на перекладах та історико-літературних студіях.





1934 року Зерова було звільнено з університету. Йому було заборонено займатись науковою та літературною діяльністю. Він змушений був шукати будь-яку роботу. У ніч із 27 на 28 квітня Зерова було заарештовано. Його звинуватили в керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією, засуджено на 10-річне ув’язнення в Карелії. 9 жовтня 1937 «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС. Вирок якої - розстріл. Разом з багатьма іншими представниками української культури він був розстріляний в селищі Сандармох 3 листопада 1937 року.
Іменем Миколи Зерова названі вулиці у Дніпрі, Львові, Вінниці, Рівному, у Києві існує вулиця братів Зерових. В державному університеті Австралії діє кафедра Української мови імені Миколи Зерова.