Київ – самоврядне місто доби Магдебурського права.

В останню неділю травня вже традиційно святкуємо День Києва – своєрідний День народження столиці України. Ця дата обрана не випадково, адже саме в травні далекого ХV століття Київ одержав привілей Магдебурзького права.

Варто зауважити, що дата отримання Києвом магдебурзького права впродовж десятиліть була дискусійною. Деякі історики наполягали на тому, що місто отримало цей привілей у добу правління великого литовського князя Вітовта (перша чверть XV ст.). Інші дослідники визначають інший час: 1494–1499 роки. Підставою для такої гіпотези є наявність двох відомих документів. Їх видали киянам за правління великого литовського князя Олександра. Перший – це привілей від 26 травня 1494 р., другий – великокнязівський лист, виданий киянам 14 травня 1499 року.

Тексти обох документів збереглися у складі книг Литовської метрики (на сьогодні знаходяться в російському державному архіві давніх актів у Москві). У привілеї 1494 року означено компетенцію війта як очільника громади, що відповідає за лад у місті, а у великокняжому листі 1499 року прописано всі права міської громади. 

 

Особливістю самоврядування «по-київськи» стало посилення владних позицій війта. Він фактично контролював обидві колегії київського магістрату – раду і лаву, зосередивши у своїх руках судову і адміністративну владу. Тобто той, хто контролював суд, фактично розпоряджався всіма справами у місті. Як зауважує старший науковий співробітник відділу пізньосередньовічної, ранньомодерної та нової історії України Національного музею історії України Ярослав Затилюк, «Це стало однією з корупційних схем, на які часто нарікали протягом XVIII ст. І саме корупція стала офіційним приводом для імперської влади розпустити магістрат у 1834 році».

Магдебурзьким правом передбачалася свобода городян у створенні власних органів управління та судочинства, проведенні ярмарків, шинкування та заняття ремеслами. Всіма справами у місті відав магістрат – виборний орган правління, що складався з двох колегій –лави на чолі з війтом, що здійснювала суд, та ради на чолі з бурмистром, до компетенції якої належав збір податків та питання благоустрою.

Тож становлення та розвиток місцевої влади Києва мають давню історію.

 

«Стоїть столиця наша – Київ,

Квітує свічками каштан…»

                                                                       А.Камінчук

В святковий день столиці бібліотека вийшла у сквер, щоб привітати і подарувати маленьким киянам і їхнім батькам приємний  настрій  від зробленого власноруч подарунку – символу Києва – свічку каштану, який  таким рясним цвітом  вітає містян в цьому році…

Маленькі діти, батьки, бабусі, дідусі із захопленням створювали «свою» квіткову композицію.  На зворотній стороні кожної роботи   ми процитували  рядки віршів українських поетів присвячені каштану:

«Стрункі  тополі і каштан та квіти різні запашні…» - Т. Худолій,

«Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б`є…» - А.Малишко,

 «Краса столиці у весняний час, коли каштанами Хрещатик розцвітає…» - Ю.Турчина,

«Зацвіли  каштани у моєму місті гарно, як на свято!..» - М.Познянська,

«Зацвіли каштани біля круч Дніпра…» - Г.Грищенко,

«Білі каштани, світлі вогні, Білі каштани, щастя моє…» - А. Малишко,

«Рідна столиця -ти моя весна. Світла, погожа, ясна…» - А. Малишко.

« Київ, як вічності вимір…»

В цьому році  Київ – місто каштанів – відзначає  свій 1536 день народження. Зазвичай, в цей день іменинник приймає поздоровлення та добрі побажання.

Бібліотека підготувала  привітання Києву від  українських майстрів поетичного слова. Це древнє і вічно молоде місто, огорнуте таємницею й наповнене сподіваннями,   завжди надихало українських митців на створення віршів про «найкраще місто у світі».

Ще Тарас Шевченко закохано писав - «Святий Київ наш великий», «Наш золотоверхий Київ». Так «Вірш про Київ» Д.Луценка став офіційним гімном Києва, де автор вигукує: «як тебе не любити, Києве мій». М.Рильський у вірші «Київ»  пише  «Прекрасний Київ на предвічних горах». А Малишко у «Київському вальсі» оспівує київські каштани, ночі солов`їні, київські сади, теплі зорі. А у «Пісні про Київ» поет зізнається: «Рідна столиця – ти моя весна».

 У О.Олеся  твір «Початки Києва» - історія виникнення Києва на березі Дніпра. Поет висловлює надію на те, що місто буде квітнути віки. Р. Купчинський  у вірші «Мій Київ» називає Київ серцем  України й найстарішим містом у світі.

Г.Чубач  милується і  оспівує головну вулицю столиці  у вірші «Хрещатик». Н.Забіла розповідає про враження дітей про поїздку з мамою в тролейбусі  по вулицях Києва до Дніпра  - вірш «Над Києвом сонце липневе блищить». Г.Глущенко емоційно закликає «Хай завжди квітує і радує нас це місто, якому підвладний і час», ще -  «Наш Київ столичний красивий і вічний. Нам випало щастя у Києві жити,…» та закликає «ще кращим зробити це місто чудове, це місто святкове». Поет Богдан Б.  у «Вірші про Київ» зізнається: «Понад усе тебе люблю! Києве мій любий, рідний! В серці я тебе ношу!».

Наталка Поклад  називає Київ «містом наче Господа рука». О.Астаф`єв присвятив місту свій «Київський блокнот», В.Стрекаль - «Київські етюди», І.Жиленко –«Вітер носить», Б.Олійник – «Думу про місто», С.Бондаренко цикл віршів «Хрещення Хрещатиком»,  В.Івченко – «Гімн  Лівобережжю»,  яке «Чарує серце, вабить моє око!», О.Расулова – «Радіти Києву як цукерці…», П.Усенко –«Бульвар Шевченка  в Києві», у О.Самари є «Київські нариси», у О.Ющенка – «Золоті ворота», «У ботанічному саду імені Гришка», А.Мойсієнко «Андріївський узвозе», «Ці сосни Києва нам пам’ятати разом», у А.Цвід- цикл «Обереги мої», вірші «Клекоче Дніпр над Київ – градом, «Золоті ворота», «На Ярославому Валу», у Г.Черінь – «Чи вважалось, чи може й справді – я у Києві..». Юрій Рибчинський у «Пісні про Київ» зізнається «З дитинства люблю я до сліз круту Володимирську гірку, Андріївський тихий узвіз». Анатолій Камінчук - «Каштани Києва»: « Київ, як вічності вимір, знак Золотих воріт. І на горі Володимир благословляє світ».

 

 Представлені  твори відомих та молодих  українських поетів ілюстровані  краєвидами Києва -  репродукціями  картин сучасних художників А.Марчука, К.Савченко, А.Постоюка, М.Титова, А.Петрицького.

Київ - джерело вічної духовної краси

30 травня кияни і гості міста святкуватимуть День Києва. Бібліотека імені О. Новікова – Прибоя також приєднується до цього дійства і запрошує всіх бажаючих переглянути виставку, яка пропонує поглянути на Київ очима славетних письменників, які в свою чергу висловили своє ставлення до величного міста в численних творах, листах, щоденниках, спогадах. Протягом багатьох століть місто над Дніпром гостино приймало багато письменників, художників, музикантів, акторів. З краси романтичного та духовного красеня Києва кожний черпав натхнення, кожний забирав частинку із собою і тепер ми можемо поринути в красу – магію міста різних епох прочитавши твори, що залишилися нам у спадщину. А також разом з творами зазирнемо в саму душу легендарного міста

.

Додати заголовок