понеділок, 22 лютого 2021 р.

                                 СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ

 Петро Яцик. Видатний подвижник української культури

 


В фонді бібліотеки зберігся випуск газети «Літературна Україна» від 2001, де опубліковані матеріали  присвячені  першому міжнародному дитячому  конкурсу знавців  української мови. М.Слабошпицький, виконавчій директор Ліги українських меценатів, у своєму інтерв'ю газеті розповів , що в конкурсі взяло участь 200 тис. учнів із 12 тис. шкіл. Також  українські діти з 10 країн світу брали участь в змаганнях через Інтернет. Директор подякував українським письменникам які долучилися до конкурсу з власної ініціативи: М.Сому, Ю.Буряку, А.Дімарову, Л.Вороніної,  Дж.Мейсу та іншим. Багато видавництв на різних етапах змагань нагороджували переможців: Либідь, Смолоскип, Дух і Літера, А-ба-ба-га-ла-ма-га, Обереги, Кальварія, Веселка… Врочисті ритуали нагородження призерів переростали в справжні свята української мови й української книги. Письменники побажали, щоб в майбутньому конкурс звертав увагу на артистизм і живе зацікавлення володіння рідною мовою, на шляхетність слова, щоб конкурс збагачувався справжніми святковими барвами...

Ініціював організацію цього Міжнародного дитячого конкурсу знавців  української мови і став його головним меценатом і почесним президентом  Ліги українських меценатів – Петро Яцик. Який вважав, що діти – це майбутнє України. Важливо пробуджувати в них відчуття повноцінності і престижності рідної мови і патріотизму.  Петро Яцик розкрив ідею широкомасштабного проекту «Вивчаймо  та плекаймо українську мову».  І першим кроком  – заспівом цього задуму став Міжнародний конкурс української мови.

Оцінюючи роль і значення благодійних вчинків українського патріоту з Канади Л.Даценко, віце-президент Національної радіокомпанії України, член наглядової ради Міжнародного дитячого конкурсу знавців української мови, зауважує, що це є фантастична постать в українському меценатстві , і його можна поставити в один ряд з такими визначними людьми як П. Могила, В.Тарнавський, Є.Чикаленко, А.Шептицький.



М.Слабошпицький каже про П.Яцика: важко в український діаспорі Канади знайти такого щедрого жертводавця як він. Перелік всіх його благодійних акцій зайняв би чимало часу. Петро Яцик  виявляв  буквально донорську самовідданість у спонсору ванні всіх видатних українських справ: науки, освіти, культури. Так меценат допоміг у виданні «Енциклопедії українознавства»,  був організатором Центру П.Яцика при Альбертському університеті для вивчення української історії, видання її англійською мовою, Інституту українських студій Гарвардського університету,Освітньої фундації ім..П. Яцика, Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, спеціального українського відділу в Інституті ім.. Гаррімана при Колумбійському університеті… Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 млн. доларів.

 В № 41-42 альманаху «Хроніка 2000» редколегія видання , членом якої був Петро Яцик,  висловлює почуття скорботи з приводу його  смерті і згадує  мудре слово підтримки, поради великого українця,  «людини , яка знала таємницю гармонії матерії і духу, яка набуті подвижницьким трудом будівничого матеріальні цінності переплавлювала в духовні надбання, духовний розвій рідного народу… Він поклав своє серце і свої мільйони на олтар служіння Вітчизні - духовного  її сходження». Нині конкурс  знавців української мови носить  ім’я Петра Яцика. За багатолітню благодійну діяльність його нагороджено  «Почесною відзнакою Президента України», до 80-річчя – орденом князя  Ярослава  Мудрого.


В цьому році виповнюється 100 років від дня народження Великого Українця з далекої Канади, Великого Мецената  - Петра Яцика. Команда департаменту освіти і науки Львівської області готує низку заходів для відзначення ювілею свого видатного земляка.

 

пʼятницю, 19 лютого 2021 р.

 

ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ – СИМВОЛ БОРОТЬБИ І СВОБОДИ.

 19 лютого 1992 року  постановою ВР України був затверджений один з чотирьох державних символів України-малий державний герб у вигляді тризуба. Цей символ з тисячолітньою історією пов'язаний з державною, політичною і культурною складовими життя країни. З давнини  тризуб використовувався як своєрідний оберіг і мав  особливе значення у віруваннях народу. Тризуб – древній символ єдності творця, охоронця і руйнівника. Ще в період трипільської культури тризуб був знаком і оберегом  родових і племінних старійшин.  Магічна сила знака полягає у триєдності віри, надії, любові і  природних сил: вогню, води і життя. Тризуб вважався символом Божественного світу. Як державний символ використовувався князями Київської Русі. Найдавніше зображення тризуба науковці датують Х ст. Князі зображали його на монетах, зброї, одязі, печатках, стягах, прикрасах.

Вважався символом князя Володимира Святославовича. Вперше про тризуб як про офіційний державний герб в 1918 заговорили під час Української революції.  Тризуб був прийнятий як Великий і Малий герб УНР. Оливкові гілки символізували  миролюбність нової держави. Державний герб – символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу. Є офіційною емблемою, зображується на офіційних  документах,печатках, грошах. Є символом боротьби за свободу, сили і незалежності держави.




четвер, 18 лютого 2021 р.

 

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Стало традицією участь бібліотеки спільно з учнями  СШ№64 в тихій акції «Ангел пам’яті», присвяченої пам’яті Героям Небесної Сотні, яка була ініційована співачкою Анжелікою Рудницькою та мистецькою агенцію «Територія А». Школярі власноруч виготовили паперових ангелів і в день пам’яті за загиблими під час подій на Майдані вийшли на вулицю і розвішували  їх на деревах. Кожного року до акції приєднується  все більше небайдужих.






Бібліотека вийшла на вулицю і залучала перехожих долучитися до акції і повісити паперову фігурку ангела на дерево  біля свого будинку, як  символ пам’яті і вшанування  жертовного подвигу  героями Небесної Сотні, які  віддали своє життя в боротьбі за свободу, гідність і незалежність України на Майдані 2013-2014 років. Ангели – символи  зв’язку між тими, хто на Землі і тими, хто на Небі. Вони символізують нашу болючу пам'ять і віру в перемогу світла над темрявою. 




середу, 17 лютого 2021 р.

 

Символ року – своїми руками

Пропонуємо зробити символ цього року, бичка, використовуючи прості матеріали: сувору мотузку (шпагат), клей, ножиці, проволоку, папір, пластиковий або паперовий  стаканчик з під кави, сметани.



Спочатку  щільно обмотуємо шпагатом  стаканчик - тулуб. Користуємось обов’язково клеєм.

 


З проволоки робимо  каркаси для лап, рогів, хвоста. Теж  обмотуємо їх мотузкою. Окремо робимо чубчик.


З шпагату викладаємо  мордочку.
 

 Приклеюємо очі (можна купити вже готові, а можна зробити їх з паперу, ґудзиків). А також закріплюємо всі підготовлені деталі на стаканчику-тулубі.


Проявіть свою фантазію і зробить цей символ, наприклад, з тканини, або зв’яжіть гачком.



 

 

 

четвер, 11 лютого 2021 р.

 

У небі – золотий Чумацький віз…

 


Астрологи обіцяють, що цей  рік під знаком Білого Бика буде більш спокійним і стабільним. Негаразди  залишаться позаду. Це  буде вдалий  час для працелюбних людей і їх зусилля будуть винагородженні.

Білий бик на своїх рогах принесе гармонію, щастя, благополуччя людям, які з надією чекають позитивних  світлих змін на краще у  житті.



В українській історії  склалось так, що віл відігравав велику роль у житті українського селянства. В українській культурі віл вважається символом космічних сил, терпіння, важкої праці, покори, самопожертви, багатства, доброго господаря. В давні часи «худоба»  означала багатство. На новий рік селянин першим в хату запускав вола. Він вважався божим  благословенням. Століттями вони були надійними помічниками селян, головною тягловою силою господарства. В святкових різдвяних колядках про створення світу  героями є  чотири воли. Також на Різдво худобі носили кутю. На Богоявлення окроплювали худобу свяченою водою. Гуцули на Великдень христувалися з худобою. На іконах Різдва Христового обов’язково зображалися воли.




Жоден промисел у світі, жодне ремесло не увійшло в пам'ять народу, як пам'ять про українських чумаків. Після хліборобства і скотарства чумакування було одним із найпоширеніших занять селянства. У давнину в Україні не було солі. Їздили по неї до Азовського, Чорного морів, пізніше - до Галичини. Людей, які возили сіль називали соленими, потім – чумаками. По весні формувалися чумацькі каравани до ста волів. Без них неможливо уявити чумацтво.




 Воли – своєрідний двигун для возів.  Недарма існує народна приказка – працює як віл. Вони працювали з ранньої весни до пізньої осені. Возили по 120 пудів вантажів. Проходили до Криму, на Дон до 2 тис. верст. Тягали важкого плуга, орючи поля. Волів добре доглядали, мили, обтирали соломою, розчісували хвости. Роги чистили склом. Прикрашали кольоровими стрічками. Роги покривали позолотою, на шию вішали дерев’яні дзвіночки. Лікували від хвороб росою і молитвою. Давали волам імена: Юрко, Дунай, Буг, Розвага, Журавель, Козак… Через кожні п’ять років волів міняли на нових. Вони були першою турботою чумака. Без них чумацтво не мало ніякого сенсу. Казали в народі:

« Як не буде вола, то й віз не поїде».


Чумацтво було однією із колоритних сторінок в історії України. Це була благодатна тема для творчості.

Воли завжди були бажаним образом  для митців: зображалися  на художніх  полотнах (наприклад, українськими художниками: М. Онацько, Лашко Н., Шевченко Т., Сипляк П., Чижевський Я., М.Примаченко), в літературі ( М.Рильський «Чумак», С.Руданський), кіно, мультфільмах («Як козаки сіль купували»), створювалися   вироби з глини у вигляді бика.










 

ЗУСТРіЧАЙМО РІК БИКА

Наша активна користувачка Віра Тимофіївна захоплюється в’язанням крючком .

Вона завжди приймала участь в творчих і благодійних акціях, які проводила бібліотека.



Напередодні нового року вона отримала  багато прохань на створення символу року – бичка. Всі  тваринки у майстрині дуже симпатичні, добрі, кожна має свій характер. Віра Тимофіївна зізнається, що вкладає в роботу свою душу, емоції, добру молитву, і дарує свої витвори з добрими побажаннями від усього серця. Майстриня використовує тільки нові матеріали, тому вироби чисті енергетично і фізично, такі яскраві і привабливі зовні.

Фото для онлайн-виставки надані авторкою.








Довідка.  В українській культурі  бик вважається символом космічних сил, терпіння, покори, самопожертви, багатства, працьовитої людини,  доброго господаря. В давнину на новий рік в хату заводили вола  і вірили, що рік принесе добробут і щастя родині.  Люди вірили, що воли – творіння Бога, тому вважаються благословенними (вони зігрівали своїм диханням  у яслах новонароджену  Богодитину). Персонажами українських колядок і щедрівок про створення світу є чотири воли, що "в золоті горіли".

Майстриня Віра Тимофіївна вітає всіх з новим роком, дарує свою творчість  і бажає  всім у рік бика  його сили, здоров’я, працездатності і наполегливості  у досягненні своїх цілій.