пʼятниця, 27 листопада 2020 р.

ТУЛУБ ЗІНАЇДА – авторка українського

 історичного бестселера.

В цьому році виповнюється 130 років від дня народження української письменниці Зінаїді Тулуб. Відомі її  історичний романи: про історичне минуле України часів гетьмана П.Сагайдачного «Людолови», ділогія «На роздоріжжі»,  про Т.Шевченка  - « В степу безкраїм за Уралом» , казка- оповідання «Чудовий клубочок». Є автором віршів,п’єс, кіносценаріїв,перекладала з французької, з українською на російську твори В.Стефаника, Г.Косинки. На Всесвітній виставці в Парижі в 1937 році два томи «Людоловів», з портретом літераторки, були представлені в експозиції   кращих книжок Української РСР.




Народилася Зінаїда Тулуб в Києві. Дід був активним учасником Кирило –Мефодіївського товариства. Батько – юрист, поет. Закінчила історико-філологічний факультет жіночих курсів. Захищає дисертацію. З 1926 року займається творчою роботою. Переболіла нерозділене кохання до І.Буніна. В 1937 році письменницю заарештовують, обвинувачують в участі в контрреволюційний організації «Виборчій центр». Дізнавання проводять безперервно декілька днів без сну та їжі на протязі двох місяців. Жінка,виснажена фізично і морально, визнає  всі звинувачення с надією на припинення знущання і  смерть… Засудили письменницю на 10 років  ув’язнення  в Ярославлі. Потім  переводять на Колиму, де вона відбувала термін до 1947 року. На проживання  Зінаїду Павлівну  відправляють в Алма-Атинську область, де вона працює в шкільній бібліотеці. Але в травні 1950 року її знову засуджують за співпрацю з антирадянськими організаціями. Літня жінка хворіє - і  вона  вимушена звернутися з проханням про перегляд своєї справи. На захист письменниці виступили М.Рильський, Л.Смелянський, М.Руденка. Тільки в 1956 році вирок стосовно Тулуб був скасовано. Після повернення до Києва літераторка подовжує творчу  працю, її відновлюють  в Спілці.  В 1964 році письменниця помирає в будинку творчості в Ірпіні. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Двадцять страшних років Голгофи таборів і тюрем не зломили її людського духу, гідності, віри в добро, бажання творити. Останнім твором письменниці була казка…

 



четвер, 26 листопада 2020 р.

 

Голодомор-33 – відкрита рана історії України

Документи свідчать, що масове вимирання українського села почалося на початку березня. Коли розтанув сніг, почався справжній голод. У людей розпухли обличчя, ноги, животи. Ловили мишей, щурів, горобців, різних хробаків. Мололи кістки на борошно і робили теж саме зі шкіри взуття. Зі старих кожухів нарізали «локшину» і варили клей. Коли зазеленіла трава, почали використовувати коріння, листя, бруньки, кульбабу, реп’яхи, іван-чай, кропиву, липу, акацію, щавель. Це складало основний «раціон» селянських родин. Зі слимаків варили юшку. Хрящове м'ясо дрібно рубали, перемішували з листям. Це запобігало набряканню тіла та сприяло виживанню. Десь часом можна було вижити. Полюючи на бабаків, інших малих звірів, рятівною була ловля риби. В травні смертність зросла. Мертвих відвозили на цвинтар возом, кидали до спільної могили. Найжахливіше виглядали малі діти із розпухлими обличчями і животами, з очима, позбавленими будь–якого виразу….


Таки страшні, жахливі  свідчення людей, які пережили лихоліття голодомору в Україні.  Автор народної книги «33-й: Голод»  В. Маняк у передмові  зазначав, що чорну хроніку читати  нелегко, але треба. Журналістка Лідія Коваленко наголошує , що після історичних трагедій народ тяжко повертає духовне здоров’я і воскресіння. «Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь своєї історії, віднайде себе український народ, гідний світлої долі». Народна пам'ять – найдостовірніше  історичне джерело. Автори зібрали тисячі свідчень очевидців, матеріали з розсекречених архівів, публікації з преси.

З Книги–Меморіалу починається тематична виставка-пам'ять, присвячена подіям і жертвам Голодомору. Із фонду бібліотеки представлені: «Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні», «Злочин» П. Кардаша, «Жнива скорботи» Р. Конквеста, «Як нас морили голодом» В.Сергійчука, «Голодова катастрофа в Києві» С. Вакулишина, «Голод 1932-1933. Геноцид українського народу», «Український хліб на експорт:1932-1933», «Кому був вигідний Голодомор?», «Голодомор 1932-1933рр як геноцид», «Енциклопедія голодомору», фотодокументи, публікації різних років в журналі «Країна».

 

 

 

пʼятниця, 20 листопада 2020 р.

 

. Дитина у центрі Всесвіту.



20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. В цей день була прийнята Конвенція  ООН про права дітей. Основна ідея якої полягає у найкращому забезпеченні інтересів дитини. Положення документу зводяться до 4 основних вимог: виживання, розвиток,захист і забезпечення активної участі в житті суспільства. Головний принцип, який проголошує Конвенція – визначення дитини повноправною і повноцінною особистістю.

Тому Бібліотека запропонувала школярам  СШ № 64- маленьким громадянам - творчими засобами висловити розуміння  своїх прав ,  основного гасла  цього Дня:  свято дитячої радості, благополуччя , світового взаєморозуміння і братерства.

Також бібліотекарі і співробітники Правобережного центру з надання безоплатної правової допомоги розповідали  школярам і їх батькам про окремі статті Конвенції, поширювали інформаційні матеріали – правові орієнтири: «Твої права -  твій надійний захист», «Протидія домашньому насильству», «Допомога малозабезпеченим сім’ям», дарували повітряні кульки, прапорці та ланцюжки.


Дякуємо всім за активну участь в творчій акції.Вітаємо зі святом і приєднуємось до втілення ідей  Конвенції про права дитини в  життя.


четвер, 19 листопада 2020 р.

 

«ЗОЛОТА ОСІНЬ ЧАРУЄ НАС» 

Осінь цього року подарувала нам багатий урожай природного матеріалу, який дає можливість втілити творчі ідеї  рукоділля: каштани, жолуді, шишки, горіхи, листя, ягоди, квіти. Бібліотека запропонувала учням СШ №64 до Всесвітнього Дня дитини конкурс творчої фантазії з використанням природних матеріалів. Дякуємо всім за участь і подарований святковий настрій .









 

«Теплі спогади про майбутнє»

До Всесвітнього дня дитини бібліотека  підготувала цікаву виставку –спогад. Фігурки з глини – творіння учасників гуртка скульптури та кераміки в Палаці дітей та юнацтва Солом’янського району в складі зразкової студії образотворчого  мистецтва. Представлені твори періоду 1994 -2011 роки., коли, керівником гуртка була  відмінник освіти  Аделя Анатоліївна Горницька,  за фахом  вона – архітектор.






 Все життя Аделя Анатоліївна захоплюється різними видами творчості. З задоволенням передає свій талант і любов до прекрасного дітям. В її гуртку займалися діти з 6 рочків: від учнів до студентів. Після 5 років навчання учні отримували офіційний диплом Палацу. Багато з них обрали  професії дизайнера,  архітектора, кераміста. Але всі студійці пройшли школу високої духовності і творчості, навчилися бачити і цінити красу природи, мистецтва. На все життя, мабуть,  діти запам’ятали  враження від екскурсій Україною, які  давали не тільки  нові знання, творче натхнення, але і здоров’я і  радість спілкування.





Ми сподіваємося, що хто-небудь із дорослих впізнає свої роботи, покаже і розповість про ці роки свого дитинства  своїм дітям. Є у нас мрія, запросити маленьких дітей в бібліотеку на майстер – клас Аделі Анатоліївни, щоб вони відчули радість доторку до  теплої душі глини, фарб, проявили свої  творчі здібності і фантазію.

 Вітаємо всіх і дітей і батьків з Всесвітнім днем дитинства. Всім бажаємо здоров’я, миру і щастя!

 





вівторок, 17 листопада 2020 р.

 

ҐУДЗИК СЬОГОДНІ І НАЗАВЖДИ

Всесвітній День ґудзиків був заснований американською  організацією  NATIONAL BUTTON SOCIETY  в 1938 році. Сьогодні  існують  великі колекції унікальних екземплярів ґудзиків у США, Чехії, Польщі, Швеції.  Ґудзику встановлюють пам’ятники. Цей знаходиться у Києві.

Ми вже давно не помічаємо, яким важливим елемент нашого одягу є ґудзик.

Колись ґудзики були прикрасою, амулетом, і навіть, елементом розкоші, він виконував декоративну та інформативну функцію. До недавна  жінки збирали ґудзики не для колекції, а з практичною метою. Тому що не завжди в крамниці можна було знайти потрібні ґудзики для нового вбрання.

Напередодні Дня ґудзика ми звернулись з проханням до наших користувачок - подарувати ґудзики зі своїх «запасів». Молодші учні СШ №64  використали їх для творчих композицій.  Діток ми пригостили  солодощами. Учителька класу Ілона Станіславівна отримала головну нагороду – медаль – великий  ґудзик на згадку про нашу творчу співпрацю.




В цей день прийнято дарувати один одному ґудзик на щастя, на удачу. Відвідувачі бібліотеки могли вибрати для себе ґудзик, а також зробити свою  композицію і проявити творчу фантазію.