Дорогами мандрівного філософа

                                                До Всесвітнього дня туризму.

«Здається, він був таким собі хіпі, елітним волоцюгою, друзями якого були досить впливові та багаті люди, в чиїх маєтках він зупинявся». 

                                                                                              І. Власенко

За даними проекту DilovaMova.com, розуміючи користь і важливість розвитку доступного туризму, в 1979-му році Генеральна асамблея Всесвітньої туристської організації при Організації Об’єднаних Націй заснувала міжнародне свято - «Всесвітній день туризму», яке було запропоновано відзначати 27-го вересня. Одним з девізів цього свята був «Внесок туризму у збереження культурної спадщини, у загальний мир і  взаєморозуміння». Його «втілення» ми відчуваємо і з жахом спостерігаємо зараз. Взірцем гідної поведінки за будь яких обставин для нас, українців, є приклад Григорія Сковороди  –  справжнього босоногого велета духа з торбиною за плечима.

Чорнухи — селище міського типу, центр Чорнухинського району Полтавської області. Селище розташоване на березі річки Многи. Козацьке містечко найбільше відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди, тут діє літературний музей з меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди, встановлено йому пам’ятник.

Народився  Григорій  Савич  Сковорода  3 грудня  1722 року в родині малоземельного козака Сави Сковороди. Григорій на сьомому році від народження   відрізнявся  серед  однолітків  набожністю, талантом до музики, схильністю до наук, твердістю духу. Він мав чудовий  голос і співав у церковному  хорі. 1738 року Григорій Сковорода   вступає до Києво-Могилянської Академії.

5років  навчався в  Будапешті, Братиславі, Відні, Венеції та  Флоренції (сумні  реалії   такі,  що  наші  українки не  можуть  милуватись   цими чудовими містами  як туристи, а як біженці, рятуючи життя своє і  дітей).  1759рік – викладач Харківського колегіуму.

 (Одне із найкрасивіших міст України мужньо бореться з орками завойовниками, в проміжках між обстрілами і руйнуваннями рятуючи мешканців, парки  і  сквери). Слобожанщину  Сковорода   називав рідною  тіткою.  Бо  матір’ю  йому  назавжди  залишилась  його рідна Полтавщина.  Ні  на  що він  не  бажав  проміняти улюблені книжки та божественні сади, справжню істину й щирих друзів, милі серцю поля та яруги Харківщини,  неокраї луки та втаємничені місця Полтавщини. 

Григорій Сковорода обрав стезю мандрівного   філософа і    протягом 25 років побував в багатьох містах і селах України. (Сьогодні деякими його  стежками і дорогами «гарячі тури»  проводять ЗСУ  і  волонтери.  Такого світові не впіймати!  Принаймні, за півстоліття цього  не вдалося ні царям, ні  панам, ні ченцям, ні  чиновникам, ні  жінкам. Адже   розум, честь  та  воля  Сковороди   не продавалися.  Людське    покликання  стриманий   мандрівник   і  пристрасний  письменник   вбачав   не   в маєтках не світському розголосі,  а  в буденному житті  по совісті.

До Великого Старця  можна було потрапити коли звернути з дороги Харків-Суми біля селища Максимівка (60 км від Харкова)  та  проїхати  ще 18 км.  Він, український  Сократ,   харківський  Діоген,   полтавський Платон,   чекав.    Посох,  саква, флейта  та книги.  Ці   речі  брав  він  з собою  по   дорогах  Лебединщини та  Слобожанщини. У 1972 році у Сковородинівці  відкрито літературно-меморіальний музей, (і  взасвітах  нелюди  не   залишили    геніального   мислителя  в   спокої).    Внаслідок  обстрілу музей було зруйновано. Дивом  вцілів пам’ятник.

В Києві, Харкові та  селищі Чорнухи споруджено   оригінальні пам’ятники Г. Сковороді. 

Його ім’я було присвоєно Харківському державному педагогічному університету, Переяслав-Хмельницькому державному   педагогічному університету,    Інституту   філософії Національної академії  наук України. У космічному просторі Всесвіту за  № 2431 існує астероїд – "Сковорода". 

У 2017 році у місті  Лебедині на будинку, де гостив мандрівний філософ, видатний український  просвітитель-гуманіст,    поет,    педагог,     феномен    української    культури  Григорій  Савич Сковорода  відкрита меморіальна дошка на його честь.

Ми обов’язково пройдемо розмінованими дорогами Сковородинського шляху і відбудуємо країну, про яку він мріяв 

                                                                                          

 

           «Я за вільну розкуту думку, я захищаю гідністьсть людини,

відстоюючи високі моральні принципи як християнин, керуюся Божими заповідями. Мені як громадянинові й чоловікові соромно за мою країну, де жінки тільки за переконання відбувають 25 років каторги. За всю історію існування держав не було таких ганебних фактів», — сказав Валерій Марченко у своєму останньо­му слові на суді. Літературознавець і перекладач Валерій Марченко відкрито виступав проти русифікації, писав про Голодомор, був учасником Української Гельсінської групи.Прожив життя коротке, проте сповнене гідності та внутрішньої свободи.

Валерій Марченко народився 16 вересня 1947 року в Києві. Письменник Юрій Хорунжий, автор нарису «Валерій Марченко проти імперії брехні» назвав його київським інтелігентом у третьому коліні. Марченко був онуком першого радянського ректора Львівського університету, який теж зазнав репресій. Він працював у “Літературній Україні” та вчителював у Києві. 

Зокрема, наважився говорити про Голодомор і русифікацію, відтак у 1973-му його вперше заарештували. У таборах правозахисник познайомився з іншими дисидентами і, повернувшись у Київ, продовжив діяльність. Удруге його схопили в 1983-му. Черговий термін ув’язнення по суті був смертним вироком, бо він мав хронічну хворобу нирок, з якою в тюрмі йому було не вижити. Цього разу Марченка, зокрема, засудили за передачу на Захід проєкту рішення колегії Міносвіти УРСР «О дополнительных мерах по улучшению изучения русского языка в общеобразовательных школах и педагогических учебных заведениях Украинской ССР».

 

Про свою боротьбу Валерій Марченко якось сказав: “Виступивши проти цілої імперії брехні, я мав одну підпору – свідомість, що ярмо — нестерпне”. На смерть дисидента зреагували Папа Римський Іван Павло ІІ та президент США Рональд Рейган. Міжнародний тиск був такий, що матері вдалося забрати тіло сина, попри правила репресивної системи СРСР. Через три десятиліття під час декомунізації Інтернаціональну площу на Нивках у Києві перейменували на честь Валерія Марченка.

Використано публікацію газети «Український репортер» 7.10.21  

Краса і грація журавлів

“Журавлі летять”

                   Марія Познанська

 Журавлі летять, курличуть.

Шлють останнє «прощавай!»,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

 

Ой, як жалко мені літа

І журавликів моїх!

Та не буду я тужити,

Бо весною стріну їх.

12 вересня – Всесвітній день журавля.

В нашу країну прилітають всього сім видів журавлів, найпоширеніший з них, це Сірий журавель. Саме цей вид журавлів вже давно став символом весни, вірності та улюбленим героєм казок і приказок. Також є однойменний народний танець, а ще він дав назву важелю для піднімання води з криниці. У християнстві журавель часто асоціюється з сонцем і сосною. Спостерігаючи за поведінкою цих птахів, наші предки передбачали погоду. Журавель – птах дуже відомий. Людство знайоме з цими птахами з сивої давнини, про це свідчать наскельні малюнки в Африці, Європі й Австралії. А сьогодні деяким видам загрожує зникнення.

Мета Дня журавля - привернути увагу міжнародної спільноти до проблеми збереження цих птахів. Символом природоохороних організацій журавель вперше став у США. Там, рятуючи зникаючого американського журавля, вчені підклали його яйця у гнізда журавлів інших популяцій, які гніздилися в безпечних місцях. День, коли на гніздування відправився цілий виводок врятованих птахів, і став екологічним святом.

Цікаве про журавлів:

Третій за чисельністю вид родини – Сірий журавель;

Сірим журавлям належить рекорд висоти польоту – перелітають Гімалайські гори на висоті майже 10км.;

Найменший серед журавлів – Степовий;

Степовий журавель занесений до Червоної книги України;

Найвищий журавель – Австралійський;

Чорношиїм журавлям загрожує вимирання – їх залишилося всього 6 тисяч особин у світі;

Найрідкісніший вид – це Японський журавель;

Японський вид журавлів обирає партнера один раз і назавжди;

 

 Найдревніший з усіх видів – це Вінценосний;

У Вінценосних журавлів є спеціальні пальці, які дозволяють їм триматися на деревах і навіть ночувати там;

Жителі Уганди зробили Східного (чорного) вінценосного журавля національним символом і навіть зобразили на гербі та прапорі своєї країни;

Розмах крил Індійського журавля становить до 2,5 м.;

 

Особливість Райського журавля – видовжені крила цього розкішного птаха частенько плутають з хвостом, має велику голову й товсту шию;

Унікальний і найрідкісніший представник журавлиних – Американський журавель;

Найчисельніший вид журавлів – це Канадський.

 

Прислів’я:

Унадився журавель до бабиних конопель.

Журавлі прилетіли — весну принесли.

Лови журавля в небі.

Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.

Загадки:

Прохолоди чиста просинь —

на поріг ступає осінь.

Вдаль від рідної землі

линуть в вирій …  

***

Довгі ноги, довгий ніс.

Прилетів — обід приніс:

Смачних жабеняток

Для своїх маляток.

***

Дивний ключ у небо лине,

Не залізний, а пташиний.

Цим ключем в осінній млі

Відлітають… 

Пісні:

Олена Білоконь - "Журавлі". Слова -Зої Журавки;

Тріо Маренич - "Налетіли журавлі" – українська народна пісня;

THE HARDKISS – "Журавлi";

"Журавлі" - Михайло Березутський

Та інші українські виконавці виконували пісні про цих граційних птахів. 

                 Грамотність – необхідний інструмент успіху

Немає жодного сумніву в тому, що письменність має важливе значення для всіх вікових, статевих, національних, релігійних та інших груп населення Землі. Саме грамотність допомагає дітям, молоді, дорослим засвоїти найважливіші життєві навички, які дають можливість гідно протистояти викликам, які кидає життя. Грамотність є основою для здобуття нових знань і вмінь, що є інструментами ефективної участі людини в усіх сферах суспільного життя ХХІ століття, зокрема економічної.

Міжнародні премії ЮНЕСКО в області грамотності відзначають досягнення та інновації в області грамотностіі. За допомогою цих премій  ЮНЕСКО прагне підтримувати передовий досвід в області поширення грамотності і заохочує створення товариств грамотності, їх динамічний розвиток.  Премії присуджуються з 1967 року. 

Міжнародні премії ЮНЕСКО в області грамотності присуджуються щорічно 8 вересня в ході офіційної церемонії з нагоди Міжнародного дня грамотності. 

За цей час більш 475 проектів і програм, що здійснюються урядами, неурядовими організаціями та окремими особами з усього світу, були удостоєні визнання. 

Існують дві Міжнародні премії ЮНЕСКО в області грамотності: 

• Премія ЮНЕСКО імені Короля Сечжона за поширення грамотності 
• Премія ЮНЕСКО імені Конфуція за поширення грамотності. 

Премія ЮНЕСКО імені Короля Сечжона за поширення грамотності була заснована в 1989 році за фінансової підтримки уряду Республіки Корея. Премія вшановує видатний внесок, який зробив більше 500 років тому письменник Король Сейджон (1397-1450 рр.), що створив алфавіт «Хангиль». Вона приділяє особливу увагу розвитку і навчання грамоті рідною мовою. 

Щорічно присуджуються дві Премії ЮНЕСКО імені Короля Сечжона за поширення грамотності. Кожен переможець отримує 20 000 доларів США, медаль та диплом.

Премія ЮНЕСКО імені Конфуція за поширення грамотності була заснована в 2005 році на честь видатного китайського вченого Конфуція за фінансової підтримки уряду Китайської Народної Республіки.  
Ця Премія приділяє особливу увагу питанню поширення грамотності серед населення сільської місцевості, а також позашкільної молоді, особливо - дівчат і жінок. 
Щорічно присуджуються три Премії ЮНЕСКО імені Конфуція за поширення грамотності. Кожен переможець отримує 20 000 доларів США, медаль та диплом. 
Премія відкрита для установ, організацій чи приватних осіб, які демонструють видатні заслуги в галузі грамотності, досягають особливо ефективних результатів та просувають інноваційні підходи. Відбір призерів проводиться міжнародним журі, призначеним Генеральним директором ЮНЕСКО, яке проводить засідання в Парижі раз на рік. Премія присуджується на офіційній церемонії, що відбулася з цією метою в  Штаб-квартирі ЮНЕСКО  в Парижі. 
Цього року наші діти, діти України змушені здобувати освіту в умовах війни. Тяжкі випробування випали і на їхню долю. Після перемоги ми обов'язково нагородимо мужніх учителів, які  продовжують навчати своїх учнів у надскладних умовах, іноді, навідь з окопів зі зброєю в руках.