Івана Купала – колоритна та популярна містерія літа.

Свято під захистом сил природи.

В України дуже багате духовне надбання, особливо традиційно-побутова культура. Кожен українець має знати історію народу, традиції, звичаї. Наші давні предки були землеробами, скотарями, ремісниками, мисливцями і тому поклонялися духам лісів та річок, шанували землю, називали її «мати», «свята земля». Календарні свята і обряди визначають весь розпорядок життя людини протягом року. Літні обряди пов’язані з дуже важливим періодом у житті людини – очікування урожаю. Одним із найдавніших і найбільш улюбленим святом, є Свято Купала (7 липня), бо це свято любові, надії, щирих сподівань. Відзначають його у найкоротшу ніч року і супроводжується прадавніми магічними дійствами і головними атрибутами є – Купала й Марена, а символи й обереги – вода, вогонь, трава. Найцікавіше й загадкове з усього, це пошук квітки папороті.

Із покоління в покоління передаються всі звичаї-обряди свята. І в наш час плетуть вінки, водять хороводи, співають пісень, стрибають через купальський вогонь, вмиваються купальською водою, щоб бути щасливими, гарними, здоровими на все життя. 

Ясне - красне Купайло

Оце щорічне шлюбування — злиття космічних сил — Сонця і Води.

Багато століть життєструмні і світославні джерела народного свята живлять і облагороджують людську душу. Його шанували ще хлібороби, які жили між Дніпром та Дунаєм понад 5 тисяч років тому. Віковічна чарівність і духовна сила свята — всеохоплююча.

Вшанування літнього сонця відбувається тільки біля води і обов'язково — з вогнищем. Віддається шана двом життєносним силам — живильній воді і світлоносному сонцю. Це давнє свято краси, молодості й самоочищення, свято єднання молодих сердець. Дівчата ходять в цей день у віночках — цих сонячних символах краси й розквітлості природи. Святкові прикраси плетуть з простих польових квітів: косариків, волошок, цвіту картоплі, барвінку, братків, смолки, ромашки. Біля древа життя, купайлиці, вони ведуть танки, співають пісень, пісень купайлівських. Хлопці пригощають всіх водою, вітаючи при цьому: Будьте здорові з Купайлом! В цей день обов'язково треба скупатися. Треба також когось скупати. Ритуал обливання водою, вивезення з кожного двору на чистий вогонь Купайла, танки на святі, розкручування барвистого колеса, перестрибування молоді через вогнище — всі дійства супроводжуються ритуальними купальськими піснями. Спів купальський — протяжний і гучний, величний і урочистий, в ньому ніби злилися гомін степу, дзвін неба і гул моря, він народжує в душі бажання росту й оновлення. ”Гори, наш купальський вогонь, і не згасай!” Вогонь Купайла — вогонь душі! Хто пройшов вогонь і воду — основні сили природи, той усе в житті здолає! Свято живе. Не дають йому люди стати минувшиною. Живе в пошуку джерел. У сонячному літеплі, в чарівності ночі, духовній чистоті.

Купайло — свято всуціль поетичне, в ньому розкривається ціле художнє полотно життя народу з його діяльністю і здобутками, духовним світом і світоглядом. Чисте, як джерельна вода, палке й очищувальне, наснажливе для душі, як купальський вогонь, воно йде од віку до віку, від покоління до покоління, утверджуючи свою незнищенну силу. Матеріали народознавчого календаря розповідають про історію свята Івана Купали (книги В. Скуратівського, М. Міщенка, О. Воропая), з журналів “Берегиня” і “Українська культура” можливо дізнатися про особливості проведення свята в Черкаської області та на Буковині.  Представлені збірки купальських ритуальних пісень.