Що таке Голокост

27 січня, у день звільнення в'язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту.

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Той його сенс – пекучій болю жар,

Вбивали всіх!...старого і малого

І мало хто життя порятував

 Саме 27 січня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – "Аушвіц-Біркенау. 

Засновники нацистсько-німецького режиму на чолі з Адольфом Гітлером стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку. Нацисти також вважали євреїв відповідальними за економічні лиха Німеччини під час депресії кінця 1920-х — початку 1930-х років. Євреям наказали носити позначку – так звану "жовту зірку Давида". Їх виселяли з власних будинків та переселяли у гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення. 

Також євреїв використовували як робочу силу на фабриках та виробництвах. Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та інші народи. Ув'язнені в концентраційних таборах перебували в нелюдських умовах і піддавалися тортурам, голоду, а в деяких таборах — медичним експериментам.

Бабин Яр став один із місць масових вбивств євреїв та місцевих жителів. Приводом  послужили два вибухи, в результаті яких був зруйнований німецький штаб і центр міста. Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 тисяч київських євреїв. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей. 

У роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення народів та груп, які нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. З них 1,5 мільйона були з території сучасної України. 

Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати, Великобританія, СРСР і Франція заснували Міжнародний військовий трибунал. У листопаді 1945 року вцілілі високопосадові чиновники Третього рейху постали перед судом в Нюрнберзі. Судові процеси над людьми, які були причетні до геноциду тривали роками. 

Бібліотека багато років плідно співпрацює з Українським центром вивчення історії Голокосту. У бібліотеці є література на цю тему.

 

Вона бачила очима серця

26 січня святкувала б ювілей талановита художниця-ілюстраторка, літераторка зі Львова Вікторія Ковальчук, але страшний вірус забрав її в 2021 році.

Вікторія Ковальчук вміла розповідати історію самими лише малюнками, і робила це щедро, дивовижно, грайливо та самобутньо. І тому кожну ілюстрацію можна розглядати годинами. А чи вдасться осягнути весь символізм, який у ній прихований? Це вже залежить від вашого сприйняття. Звідки вона черпала натхнення? Це сільські пейзажі, простий побут людей, природа, книжки, особливо - це поетичні збірки.

Коротко про художницю: народилася на Волині - край архітектурних і природних пам’яток. Малювати Вікторія почала ще з дитинства, відвідувала різні художні гуртки, а у 12 років вступила до вечірньої художньої школи. Вищу освіту здобула у Львівському поліграфічному інституті імені І.Федорова. Була членкинею Національної спілки художників України, лауреаткою Державної премії імені Лесі Українки та Літературної премії імені Олени Пчілки, дипломанткою республіканських і всесоюзних конкурсів «Мистецтво книги», міжнародних художніх виставок.

Про творчість: вплив на творчість мали символізм, футуризм, народний примітивізм, а останні 2-3 роки художниця працювала над власним напрямом -  «приколізм» — своєрідний протест постмодернізму та споживацтва. Стиль її робіт сформувало захоплення фольклором, особливо традиціями, звичаями, віруваннями гуцулів, бойків, лемків.

 

Вікторія Ковальчук проілюструвала майже 200 книжок, із них 30 – дитячі. Оздоблювала книги українських поетів Богдана-Ігоря Антонича, Ліни Костенко, Івана Світличного, Ігоря Калинця, Наталі Забіли, Анатолія Камінчука, Галини Кирпи, Дмитра Павличка, Богдана Стельмаха.

«Книга для дитини – дороговказ, а не розвага. Тому так важливо, аби вона була світлою, якісною, мудрою. Художник дитячих книг – той, що зберіг дитячість і не цурається її, адже багато що можна побачити очима серця» - Вікторія Ковальчук

Розробила оригінальне оформлення українського «Букваря», який отримав диплом І-го ступеня на Всеукраїнському конкурсі «Мистецтво книги» у 2000 році і був названий найкращою книгою року.

  

Разом з малюванням вона займалася літературною творчістю, - писала казки, новели, притчі та повісті.  

Книга художниці «Український стрій», яка присвячена народному вбранню, була визнана найкращою книгою року у 2001 році. Над нею вона  працювала впродовж чотирьох років – 1990-1994. По всій Україні збирала матеріал, розробила оригінальну концепцію для науково-популярних ілюстрацій. Але книга була видана лише через 6 років, а тираж всього 2000 примірників.

Останні видання, які вона встигла проілюструвати навесні 2021 року були книжки Дари Корній: «Казка про двох братів та сестру» і «Бузинова сопілка діда Всевіда». В цих книжках неймовірні ілюстрації, які наповнені символами.

Яскраві, дивовижно образні малюнки художниці Вікторії Ковальчук надзвичайно подобаються і дітям, і дорослим. Вони запрошують у казковий і водночас реальний світ, будять уяву і дарують світлу радість.

 

Сьогодні, 22 січня – День Соборності України

Що означає соборність для сучасної України?

Соборність сьогодні, це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього, це неподільність наших земель, це національна цінність українців, це мета Перемоги!

Це свято нагадує нам про те, що українці почали відстоювати незалежність ще понад століття тому. Згадаймо Івана Франка, котрий закликав почуватися українцями, українцями без обмежень кордонами. Незважаючи на етнічну єдність обох частин України, між ними існувала велика різниця. Але час диктував свої вимоги. Перед загрозою знищення уряди УНР і ЗУНР зробили крок, який надавав їм шанс вистояти у боротьбі й був логічним у своєму задумі. Обидві України вирішили об’єднатись.

Що потрібно знати кожному українцю про створення української нації.

• Що таке Соборність?

Соборність землі України – духовне єднання всіх територій, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів.

• Хто виступив ініціатором об’єднання?

Ініціатором виступила влада ЗУНР, яка зіткнулася з польською та румунською агресією.

• В кого просила делегація ЗУНР військової і політичної підтримки в Києві?

У Павла Скоропадського. Але гетьман Павло Скоропадський був змушений зректися гетьманства. Були обставини, що унеможливлювали подальшу його владу.

• Де було підписано Передвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік?

У Фастові. Даний договір став, по суті, першим і основним актом соборності.

• Кого обрали головою Директорії з диктаторськими повноваженнями?

З лютого 1919 р. Директорію очолив Головний Отаман Армії УНР Симон Петлюра.

• Чому призначили святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня?

Вказаний день збігався з річницею історичного ІV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою.

• На якому майдані лідери УНР і уповноважена делегація ЗУНР заявили про непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу?

На Софійському майдані, біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому.

• Чому спричинився крах соборності?

Україну окупували російсько-більшовицький і польський режими. Саме агресія росії і негативне ставлення до української справи призвело до спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному. 

Нова хвиля єднання прокотилася зі Сходу на Захід України 21 січня 1990 року. Для вшанування соборності українці утворили «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом.

• Коли День Соборності України офіційно став святом?  

У 1999 році.

Сьогодні, як і завжди, по всьому світу, де є українці, пройдуть молебні за Українську державу і її перемогу. Лише в єдності наших спільних дій, в соборності наших душ ми зможемо втілити в життя одвічну мрію українського народу – побудувати потужну, багату, вільну і демократичну державу.

 

«Вони пишуть про КРИМ»

Крим, кримські татари і їхня одвічна боротьба  за право на визнання своєї окремішності. Ще тоді, далекого 1944-го, коли розпочалося примусове виселення кримських татар із їхньої історичної батьківщини, тоді, коли горе зрівняло всіх і коли їх позбавили майна, в них залишилось ІМ’Я. І саме письменники розуміли силу, яка закарбована в іменах. Всі вони наполегливо працювали і працюють, щоб повертати героям імена, а народові – пам’ять. Тільки так буде жити народ. Тільки так у Крим може повернутися національна душа.

В 1990-х роках кримськотатарські письменники писали про найболючіше, найтрагічніше – депортацію. Адже після розпаду радянського союзу можна було відкрито про це писати. І сьогодні до цієї теми повертаються вже молоді письменники, адже цей біль не можливо забути.

Сьогодні література дуже різноманітна і тому сучасні кримськотатарські письменники пишуть про реальність навколо, шукаючи для цього нові підходи і літературні засоби. До вашої уваги книжки з фонду бібліотеки письменників, які народилися в Криму.

Іван Липа – письменник, громадський і політичний діяч, співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців», учасники якого дали клятву на могилі Кобзаря поширювати його ідеї серед українців.

 

«Література — це та ниточка, що зв`язує одиницю з цілим народом. Коли впродовж літ народ читає своїх письменників, він виробляє одностайні, однозначні ідеали. Складає Націю».

 

Олег Сенцов – кінорежисер, сценарист та письменник, автор фільму «Носоріг», що здобув нагороду як найкращий художній фільм на Стокгольмському міжнародному кінофестивалі. За свою кінематографічну творчість також був нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка.

«Жизня» — збірка автобіографічних оповідань. Це книжка для всіх, хто досі не знайшов відповіді на запитання, чому Олег допомагав українським військовим у Криму, чому відкрито говорив про розв’язану росією війну в Україні, чому розпочав голодування і не просив про помилування.

Анастасія Левкова «За Перекопом є земля» - роман, який показує процес становлення української самосвідомості. Це роман про Крим, про кримську культуру, про атмосферу Кримського півострова.

«Ашик Омер»  - це оповідь про шлях славетного кримськотатарського ашика – народного співця. А розпочалося все після щирої молитви талановитого хлопчика Омера - поряд з ним з’явився музичний інструмент саз. І несподівано усі його слова почали складатися у вірші, а ті — в пісні, доповнені майстерною грою на сазі.

 

Ірина Агапєєва «Троянди за колючкою» - роман про те, що може статися, коли відстоюєш свої права, за самозахист. Це роман – сповідь, це роман про жіночу тюрму без прикрас, про жінок, які навік тавровані. Буває настає такий день, коли може статися непередбачуване…

Та інші романи авторки, які варто прочитати:

 

«Кримський інжир» — це антологія, де зібрані найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу. Всі вони різні за жанром і стилем, але спільна тема - це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, це земля народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне — не втратити власної й національної ідентичності.

Кримськотатарська проза українською мовою:

Олекса Гайворонский. «Країна Крим. Qirim Yurti.»

Захопливі розповіді про історичні й архітектурні пам'ятки кримськотатарського народу, розташовані в Криму, про митців і літераторів, доля яких пов’язана з історією Криму.

 "І народився день"

Збірка містить твори одинадцяти кримськотатарських авторів, що належать до різних історичних епох і літературних стилів. Ці твори складають "канон" національної літературної спадщини, а їхніх авторів справедливо вважають виразниками традицій і прагнень кримськотатарського народу.

 Шаміль Алядін. Мердивен

У збірці представлено твори класика кримськотатарської літератури, які відображають і драматичних життєвий шлях самого автора, і трагічну долю кримськотатарського народу у XX столітті.

Все частіше тема анексія Криму знаходить відображення у літературі, а особливо у творах для дітей. Письменники закликають писати про події сьогодення, щоб ніхто не спотворював правду. А в майбутньому, це буде історія українського Криму для дітей. Саме такі твори будуть розповідати про цінність, яка є стимулом для подальшої боротьби.