Час живого спілкування

   Тоталітарний каток. Повстання з попелу.

                                «Бойчукізм»

Літературний гурток продовжує свою роботу. 

Логічним продовженням теми наших попередніх зустрічей стала розмова про творчість Михайла Бойчука і «Бойчукізм» про мрійників, реформаторів мистецтва, які відмовились від традиційного формату. Михайло Бойчук своїми творами дивував вибагливий Париж. Від бойчукістів в захваті були Відень і Берлін.  В основі робіт лежала колективна творчість, повернення до історичної спадщини,  сконденсованість художньої форми замість реалістичного відтворення.  У Київському художньому інституті у 1920роки вони утворили цех, де спільно виготовлялись фарби і пензлі а також  готові твори. Вони називали себе «зодчими Всесвіту», що творять ідеальний великий український стиль. На руїнах імперій поставала молода політична нація, яка завзято розбудовувала нову державу і розвиток власної культури.  Більшовицькі ідеологи швидко поклали край мистецьким пошукам. В Україні запанував соціалістичний реалізм і великий терор.

Монументальні твори бойчукістів знищувались слідом за своїми авторами. Більшість з них знайшли свій останній прихисток в Биківні.  До тепер зі спадщини проектованого ними «великого стилю» вціліли лише окремі ескізні або камерні роботи. Мета наших зустрічей – відновити історичну пам’ять про український монументалізм, який відображав свою епоху. При масовому захопленні муралізмом, що охопило наші міста останні кілька років,  варто нагадати, що перші стінописи   з’явилися у нас у 1919 році. Агресія імперії ніколи не припинеться. Сама доля братів Бойчуків і бойчукістів -  трагічне цьому підтвердження. Вони відстоювали  право бутити собою художніми засобами, а ми сьогодні – зі зброєю в руках. В обох випадках  найвища плата -  життя.

                    

 Український дух, втілений в картинах.

В бібліотеці відбулася чергова зустріч учасників літературного гуртка. Вона вкотре довела беззаперечну істину: живе спілкування однодумців – радість, яку не здатен замінити  жоден  найсучасніший гаджет. 

 

Як з’ясувалося, наших учасників зацікавила тема українського живопису. Ми зупинились на творчості  засновників Української Академії Мистецтв - братів Кричевських. Вплив кожного з них на подальший розвиток українського мистецтва є неоціненним. 

Коли люди говорять однією мовою і мають спільні інтереси, проводити такі зустрічі легко і цікаво. На нашу наступну зустріч ми домовились спільно підготувати цікаві матеріали про Бойчукістів і український модерн взагалі. Наші користувачі зауважили, що подібні теми і зустрічі є вкрай корисними для підтримки бойового духу і віри в Перемогу. Такі слухачі і такі зустрічі дуже надихають. 

  

«Гортаючи сторінки біографій видатних українських митців».

В бібліотеці відбулась традиційна зустріч учасників літературного гуртка. Цього разу йшлося про історичну справедливість – повернення Україні її геніальних митців. Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, США  після Архипа Куїнджі  визнав українськими митцями Іллю Рєпіна та Івана Айвазовського. В Україні їх завжди вважали своїми і саме про нерозривні духовні й мистецькі зв’язки художників ми говорили.

Імперія крала і зараз підступно краде не тільки матеріальні, а й культурні надбання нашої Батьківщини. Понівечений музей Куїнджі в Маріуполі, а картини вкрадені. Під постійними обстрілами Чугуїв, батьківщина Рєпіна, окупована Феодосія – улюблене місто Айвазовського. Разом зі слухачами ми пригадали саме українські мотиви їх творчості і факти  беззаперечної любові до України. Для бажаючих ми створили презентацію саме по українським мотивам в творчості митців. З нею можна ознайомитись в читальному залі. 

 

  

 «Та не однаково мені»

            Шевченко – художник.

Це була особлива зустріч бесіда з учнями НРЦ №17: зворушлива і трішки сумна. На наших очах ці юнаки і дівчата крок за кроком дорослішали. Галасливими молодшими школяриками вони старанно працювали на майстер-класах, із задоволенням дослухались до веселих і ліричних мелодій у виконанні своїх однолітків із музичної школи, з готовністю сприймали нове про письменників і їх твори. 

Почути про Т.Г. Шевченка було їх проханням, ми вже колись говорили з ними на цю тему, і що особливо приємно, вони запам’ятали і на останок захотіли послухати і побачити знову.

 Сумно, що ця урочиста подія в їх житті відбувається на такому трагічному тривожному фоні. Ми знову згадували з ними мужній талант Кобзаря, слухали величний «Реве та стогне…»  та переглядали картини талановитого О.Шупляка, присвячені Тарасу. 

Вони поділилися своїми планами на майбутнє, а ми глибоко переконані, що все задумане здійсниться у мирній переможній країні.  

                          

 Шкільний урок у бібліотеці.

Після тривалої перерви ми з задоволенням повернулися до практики проведення занять з шкільної програми у бібліотеці. 

На прохання вчителів НРЦ № 17 нами був підготовлений і проведений урок по творчості Дмитра Павличка. Учні прослухали цікаві факти з біографії видатного літературного і політичного діяча. Вони із задоволенням підспівували Квітці Цісик при її виконанні «Двох кольорів» та спостерігали за пригодами золоторогого оленя в мультфільмі по казці Дмитра Павличка.

 

                    Мобілізація добра.

        (інформаційна година до Дня волонтера)

«Усі, хто волонтерить, так чи інакше 

пропускають той біль світу крізь себе. 

Вроджена емпатія? Пристрасть до самопожертви? 

Достеменно одне – вони ніколи не стоять осторонь. 

Розгрібаючи найгірші, найбільш стресові ситуації, 

самі залишаються притомними»

                                      Ірена Карпа, письменниця.

Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.

 З першої хвилини повномасштабного російського вторгнення українці єднаються та проявляють мужність. Ми не лише безпосередньо боремося за наші цінності та незалежність, але й «голосуємо гривнею», збираючи кошти для волонтерських ініціатив.

Українці за характером емпатичні, вміють і хочуть допомагати. З війною ми стикнулися в 2014-му, і за вісім років не лише загартували свій дух, але й розвинули волонтерську культуру в Україні. З початку вторгнення рф на нашу територію в лютому 2022 року українці активізувалися ще більше. Благодійністю опікується чи не кожен, не звертаючи уваги на вік, сферу діяльності та досвід організації команд і процесів.

Українці гуртуються районами, селами, містами, щоб плести сітки, розшукувати дефіцитне обладнання та продукти й збирати мільйони на потреби військових за лічені дні. Волонтерською діяльністю займається й бізнес. Українські ІТ-компанії давно співпрацюють із благодійними організаціями Вони вже перерахували сотні мільйонів гривень. Крім того, вони запускають власні волонтерські ініціативи зі збору коштів для української армії.

Переважна більшість волонтерів шукають контакти, виходи на інших волонтерів або центри допомоги, регулярно возять гуманітарну допомогу в гарячі точки. Крім того, займаються самі і долучають інших небайдужих до збору коштів для придбання машин, бронежилетів, дронів, зимової форми для воїнів на передову.

Долучаються  й до збору ліків для передової та клінік, наприклад, противірусні, кровоспинні, катетери.

  Волонтери долучають друзів з інших країн і організовують доставку ліків, а також інших необхідних речей, в Україну. Не може не тішити, що іноземці  активно включаються та підтримують українців. Що мотивує допомагати іншим? Люди полишають домівки та рятуються від війни, прихопивши лише найнеобхідніше. Волонтери шукають для переселенців тимчасове житло, готують їжу, збирають теплі речі та продукти першої необхідності.

У західних областях Україні місцеві волонтери активно допомагають з розселенням.  Крім того,  налагоджена допомого дитячим будинкам і геріатричним центрам. Долучаються волонтери  й до менш масштабних, але зворушливих ініціатив. Наприклад,  з командою волонтерів готували чай і каву на львівському вокзалі для новоприбулих. Це залишає приємні відчуття і додає оптимізму для розгублених і змучених невизначеністю переселенців.

Домашні улюбленці теж не залишаються без уваги – волонтери стежать за ситуацією в притулках, забезпечують їх кормом і, за потреби, забирають тварин до себе для заспокоєння, адаптації та лікування.   

Якщо узагальнити, то саме бажання бути корисним хоча б одній із мільйона жертв війни – розділити з нею горе,  подарувати позитивні емоції – спонукає українців ще більше займатися волонтерством. Вчиняй так, як хотів би, щоб поставилися до тебе в скрутному становищі.  Волонтерські будні – це постійне спілкування з людьми та швидка організація процесів. Як доставити продукти, де знайти обладнання, звідки залучити кошти для закупівлі необхідного – з цим волонтери стикаються щодня.

Найважче в роботі волонтера – це просити гроші:

«Ми залучаємо всі можливі ресурси для пошук фінансування. Збираємо по копійчині, багато допомагають свої. Проте певні речі мені досі незрозумілі. Наприклад, коли люди, маючи фінансові можливості переказувати кошти на рахунок благодійної організації чи фондів, просто “дуже переживають”. Зараз, навпаки, треба об’єднуватися, а гарний вчинок – не обов’язково великий» - каже один з волонтерів. Історії волонтерів, які ще вчора не думали, що зможуть дістати «квітку папороті» для земляків, витримка, сердечність і вміння єднатися, навіть якщо до того мали різні погляди чи спосіб життя, змушують ще більше пишатися українською нацією. Ми заново налагодимо життя, розберемося з наслідками та відбудуємо країну, але спочатку – ПЕРЕМОГА!

 

В бібліотеку – за позитивними емоціями.

Вже давно бібліотека – не формальна книгозбірня. Сюди приходять не тільки за цікавою книжкою, потрібною інформацією, або можливістю попрацювати в інтернеті. Бібліотека створює особливу ауру, яка приваблює цікавих творчих людей. Саме тому у наших користувачів виникає потреба ділитися своїми здобутками з оточуючими. Більшість наших виставок тому яскраве підтвердження. Люди охоче демонструють  свої художні доробки: світлини, в’язання, вишивання, малярство, вироби з бісеру. Це, так би мовити, «матеріальні» прояви. Багаторічний досвід спілкування з користувачами довів, що у людей існує велика потреба у спілкуванні. Холодний блиск монітора і тисячі «друзів» у соціальних мережах не взмозі (на щастя) замінити цінність  живого людського спілкування. Виникла ідея створити майданчик для обміну думками, цікавою інформацією, враженнями від прочитаного і побаченого.

Для першої об’єднавчої зустрічі – обговорення була вибрана тема мистецтва (творчість Д. Ачимбольдо, О. Шупляка, Д.Перкінса, В.Муніса).