Час живого спілкування

               Мобілізація добра.

        (інформаційна година до Дня волонтера)

«Усі, хто волонтерить, так чи інакше 

пропускають той біль світу крізь себе. 

Вроджена емпатія? Пристрасть до самопожертви? 

Достеменно одне – вони ніколи не стоять осторонь. 

Розгрібаючи найгірші, найбільш стресові ситуації, 

самі залишаються притомними»

                                      Ірена Карпа, письменниця.

Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.

 З першої хвилини повномасштабного російського вторгнення українці єднаються та проявляють мужність. Ми не лише безпосередньо боремося за наші цінності та незалежність, але й «голосуємо гривнею», збираючи кошти для волонтерських ініціатив.

Українці за характером емпатичні, вміють і хочуть допомагати. З війною ми стикнулися в 2014-му, і за вісім років не лише загартували свій дух, але й розвинули волонтерську культуру в Україні. З початку вторгнення рф на нашу територію в лютому 2022 року українці активізувалися ще більше. Благодійністю опікується чи не кожен, не звертаючи уваги на вік, сферу діяльності та досвід організації команд і процесів.

Українці гуртуються районами, селами, містами, щоб плести сітки, розшукувати дефіцитне обладнання та продукти й збирати мільйони на потреби військових за лічені дні. Волонтерською діяльністю займається й бізнес. Українські ІТ-компанії давно співпрацюють із благодійними організаціями Вони вже перерахували сотні мільйонів гривень. Крім того, вони запускають власні волонтерські ініціативи зі збору коштів для української армії.

Переважна більшість волонтерів шукають контакти, виходи на інших волонтерів або центри допомоги, регулярно возять гуманітарну допомогу в гарячі точки. Крім того, займаються самі і долучають інших небайдужих до збору коштів для придбання машин, бронежилетів, дронів, зимової форми для воїнів на передову.

Долучаються  й до збору ліків для передової та клінік, наприклад, противірусні, кровоспинні, катетери.

  Волонтери долучають друзів з інших країн і організовують доставку ліків, а також інших необхідних речей, в Україну. Не може не тішити, що іноземці  активно включаються та підтримують українців. Що мотивує допомагати іншим? Люди полишають домівки та рятуються від війни, прихопивши лише найнеобхідніше. Волонтери шукають для переселенців тимчасове житло, готують їжу, збирають теплі речі та продукти першої необхідності.

У західних областях Україні місцеві волонтери активно допомагають з розселенням.  Крім того,  налагоджена допомого дитячим будинкам і геріатричним центрам. Долучаються волонтери  й до менш масштабних, але зворушливих ініціатив. Наприклад,  з командою волонтерів готували чай і каву на львівському вокзалі для новоприбулих. Це залишає приємні відчуття і додає оптимізму для розгублених і змучених невизначеністю переселенців.

Домашні улюбленці теж не залишаються без уваги – волонтери стежать за ситуацією в притулках, забезпечують їх кормом і, за потреби, забирають тварин до себе для заспокоєння, адаптації та лікування.   

Якщо узагальнити, то саме бажання бути корисним хоча б одній із мільйона жертв війни – розділити з нею горе,  подарувати позитивні емоції – спонукає українців ще більше займатися волонтерством. Вчиняй так, як хотів би, щоб поставилися до тебе в скрутному становищі.  Волонтерські будні – це постійне спілкування з людьми та швидка організація процесів. Як доставити продукти, де знайти обладнання, звідки залучити кошти для закупівлі необхідного – з цим волонтери стикаються щодня.

Найважче в роботі волонтера – це просити гроші:

«Ми залучаємо всі можливі ресурси для пошук фінансування. Збираємо по копійчині, багато допомагають свої. Проте певні речі мені досі незрозумілі. Наприклад, коли люди, маючи фінансові можливості переказувати кошти на рахунок благодійної організації чи фондів, просто “дуже переживають”. Зараз, навпаки, треба об’єднуватися, а гарний вчинок – не обов’язково великий» - каже один з волонтерів. Історії волонтерів, які ще вчора не думали, що зможуть дістати «квітку папороті» для земляків, витримка, сердечність і вміння єднатися, навіть якщо до того мали різні погляди чи спосіб життя, змушують ще більше пишатися українською нацією. Ми заново налагодимо життя, розберемося з наслідками та відбудуємо країну, але спочатку – ПЕРЕМОГА!

 

В бібліотеку – за позитивними емоціями.

Вже давно бібліотека – не формальна книгозбірня. Сюди приходять не тільки за цікавою книжкою, потрібною інформацією, або можливістю попрацювати в інтернеті. Бібліотека створює особливу ауру, яка приваблює цікавих творчих людей. Саме тому у наших користувачів виникає потреба ділитися своїми здобутками з оточуючими. Більшість наших виставок тому яскраве підтвердження. Люди охоче демонструють  свої художні доробки: світлини, в’язання, вишивання, малярство, вироби з бісеру. Це, так би мовити, «матеріальні» прояви. Багаторічний досвід спілкування з користувачами довів, що у людей існує велика потреба у спілкуванні. Холодний блиск монітора і тисячі «друзів» у соціальних мережах не взмозі (на щастя) замінити цінність  живого людського спілкування. Виникла ідея створити майданчик для обміну думками, цікавою інформацією, враженнями від прочитаного і побаченого.

Для першої об’єднавчої зустрічі – обговорення була вибрана тема мистецтва (творчість Д. Ачимбольдо, О. Шупляка, Д.Перкінса, В.Муніса).