четвер, 28 травня 2020 р.


«Іди своєю дорогою і нехай інші люди говорять що завгодно»
До 755-річчя від дня народження Данте Аліг`єрі

Нарешті довгоочікуване послаблення карантину дало можливість прогулятися вулицями столиці. Володимирська гірка – одне із найпривабливіших місць Києва. Тут, на перетині Трьохсвятительської та Костьольної, впадає в око елегантний і вишуканий пам’ятник із білого мармуру. У творчий співпраці італійського скульптора  Л.Массарі і українського архітектора Л.Малого було встановлено в Києві пам’ятник видатному італійському поету Данте Аліг’єрі на честь його 750- річного ювілею. 
Пам’ятник Данте у Києві – це свідчення дружби між нашими країнами і старт культурного обміну. В найближчі часи у Флоренції з’явиться скульптура Тараса Шевченка, виконана О.Пінчуком. В особистостях Данте і Шевченка багато спільного. Обидва – найвидатніші постаті своєї епохи, символи націй, які боролися за свою незалежність. Українська література асоціюється в першу чергу з Шевченком, а італійська – з Данте. У своїй творчості Данте відмовився від офіційної латини на користь італійській мові, а Шевченко є основоположником сучасної української мови. Обидва по політичним мотивам довгі роки були у вигнанні. Наш «Кобзар» чудово знав і любив творчість Данте, і в своїх творах часто проводив паралель між роздробленою Італією і сучасній йому Україні. В різний час твори Данте на українську мову перекладали І.Франко, В.Самійленко, Л.Українка. Наша Леся, чи не єдина у літературі, звернула увагу не на велике, на все життя, платонічне кохання Данте до Беатріче, а на долю дружини Данте. Вона присвятила цій темі вірш «Забута тінь». "Так, вірна тінь, а де ж її життя? Де власна доля, радощі і горе?»


Велич особистості Данте в усі часи у різних країнах надихала і надихає митців на створення своїх власних творів. Для автора славнозвісного «Декамерона» - Боккаччо,  Данте був взірцем ідеального поета, він написав «духовну біографію» митця, віддавши належне його гуманістичним ідеям. Ідеї людяності і доброчинності знайшли відгук і в серці іншого генія Відродження – Сандро Боттічеллі. Він створив портрет поета та ілюстрації до «Пекла».


В наш час саме ці ілюстрації спонукали всесвітньо відомого Дена Брауна написати бестселер «Інферно», де ключем до розв’язки надважливих завдань слугує картина  Боттічеллі  і текст поеми Данте. Всі, кого зацікавила постать великого поета, філософа, богослова і політичного діяча Данте, творчість художника Боттічеллі, книга Дена Брауна, можуть звертатися в нашу бібліотеку за матеріалами, які спонукають до роздумів і самовдосконалення.

середа, 27 травня 2020 р.

Папа Павло II – зразок творення храму
 власної душі


У цьому році католицький світ святкує 100-річчя від для народження святого Івана Павла II. У 1978 році він був обраний 263 Єпископом Риму. Канонізований після смерті у 2014 році.
Ми хочемо нагадати цікаві факти з життя Кароля Войтили – людини, поета, мандрівника, спортсмена, першого в історії папи-слов’янина, якого весь світ знає як Папу Римського Івана Павла II.

Кароль Войтила був гарним справним гірськолижником. На лижи він став у дитинстві. Студентом брав участь в аматорських змаганнях. Ставши Римським Папою, катався інкогніто в горах Термінілло під Римом.
В юності захоплювався театром, мріяв стати професійним актором. Написав п’єсу «Король–Дух» ще у школі. Під час студентства організовував театральні студії, гуртки.
У 1979 році він став першим Папою, якій відвідав Білий Дім, зустрічався з президентом США.
У 1981 році був важко поранений пострілом у живіт під час виступу на площі Святого Петра у Римі.
Іван Павло II часто зустрічався з молоддю. Він ввів традицію Всесвітніх Днів молоді.

Був першим Папою, який відвідав православну країну, лютеранську церкву, в Сирії - мечеть, переступив поріг синагоги. 
У 2000 році відвідав Єрусалим і молився біля Стіни плачу, побував у меморіалі Яд ва-Шем.
З його ініціативи у 1986 році в м. Ассізі відбулася перша міжрелігійна зустріч і Всесвітній день молитви за мир, в який прийняли участь 47 делегацій від різних християнських конфесій, представники 13 інших релігій.
У 2000 році Понтифік здійснив обряд покаяння за гріхи синів церкви (скоєні католиками вході історії) і простив образи, задіяні їй іншим.
За 27 років понтифікату Павло II здійснив 146 апостольські візити на території Італії, 104 закордонних подорожі у 129 країн. Зустрічався майже з 18 млн. паломників. Здійснив 38 офіційних візитів, дав 738 аудієнцій.
Візит Івана Павла II в Україну став однією з надзвичайніших подій у життя нашої країни. Адже сприяв духовному пробудженню української нації, поверненню її до своїх християнських начал та цінностей. Він заклав наріжний камінь відновлення європейської спільноти, де Україна почувається її невід’ємною часткою.




В бібліотеці окрема поличка на стелажі подарованої польської літератури присвячена матеріалам про Івана Павла II. Це книжки про нього польською мовою і твори авторства самого Кароля Войтили польською і українською мовами. 




Книжки мають багато фотодокументів, фотографій з  родинного архіву. Найбільш цікава збірка - «Святиня» - вибрані поезії К.Войтили, які свідчать про те, що поетична творчість Понтифіка - органічне продовження його просвітницької діяльності. Його поеми, ліричні мініатюри, проповіді,псалми випромінюють ауру любові, сповнені щирого переживання за долю людства, нації, людини.




Цікаво, що Папа Павло II є автором 14 енциклік. 15 апостольських звернень, 11 апостольських конституцій. 45 послань, п’яти книг. Його найпопулярніша книга – «Переступити поріг надії» (тираж 20 млн. прим.). На його вірші виконуються пісні, в театрах ідуть постановки його п’єс.
Триєдина молитва Кароля Войтили дала світові зразок творення Храму власної душі. Приклад життя за Святими Заповідями – єдиної можливості збереження власної гідності.




вівторок, 26 травня 2020 р.


ТИЖДЕНЬ АФРИКИ 



Починається сьогодні 25 травня - в День Африки, який відзначається щорічно згідно з Рішенням Установчої конференції голів держав країн Африки. Бібліотека хоче познайомити вас з книжками письменників, які писали про цікаві, екзотичні і загадкові країни далекого африканського континенту. Він завжди притягував до себе любителів пригод, мандрів, небезпеки. Природно, що серед них у всі часи були і письменники.






Книга «Зелені пагорби» Е.Гемінгвея.
Це розповідь автора про свої африканські сафарі,
роздуми про життя і смерть, про природу
і цивілізацію, про їх взаємозв’язок і
розвиток в майбутньому. 







Сомерсет Моєм «Покоритель Африки». Події роману відбуваються в екзотичному місці. Гострий сюжет з глибоким психологізмом. Сумна історія Люсі Аллертон і її брата Джорджа, мандрівника Алена Маккензі, яка захоплює і утримує в напрузі читача від початку до кінця твору. 



Генрик Сенкевич «В дебрях Африки».

Це враження автора після мандрівки по Африці. Місце подій – будівництво Суецького каналу. Екскурсія героїв Стасі і Нелі історичними місцями Єгипту перетворюється в повну небезпечних пригод мандрівку.





Збірка оповідань Майн Ріда про пригоди
 в Південній Африці: «Южные охотники», 
«В дебрях Южной Африки», 
«Охотники за жирафами».









Роман Луї Буссенара «Похитители бриллиантов»
розповідає про незвичайні ригоди трьох друзів
у Південній Африці. 








Хаггард Г.Р. «Копальні царя Соломона».
Це напружений гостросюжетний роман оповідає
про мандри трьох англійських джентльменів
у пошуках алмазів на півдні африканського материка. 







У детективі Агати Крісті «Смерть на Ниле»
головний герой Еркюль Пуаро розкриває вбивство
під час подорожі на пароплаві «Карнак» по великій
африканської річці. 








Захопливу історію про переселення англійця з Лондона до Касабланки в Мароко у Північній Африці, пристосування до нових умов життя в далекій екзотичній країні, протистояння жорстокості навколишнього світу розповідає А.Камю в своєму романі «Постороний»





Всі ці книжки з фонду нашої бібліотеки чекають свого читача, який  может зануритися в африканський світ: життя людей, традиції, обряди, звичаї, повних несподіванок пригоди, щоб пізнати і зрозуміти далекий незбагнений континент. 




пʼятниця, 22 травня 2020 р.

Пам’ятка древньоукраїнської культури

«Слово о полку Ігоревім» видатна, унікальна та таємнича пам’ятка середньовічної Русі, героїчна поема кінця 12 століття. ЇЇ сюжет добре відомий всім, бо вивчається у школі. Цього року виповнюється 835 років з часу створення поеми. По мотивам цієї середньовічної саги створено чимало поетичних, музичних і художніх творів. Особливо надихав митців образ Ярославни, яка тужить у Путівлі на брамі за своїм чоловіком Ігорем.

В Путивлі-граді, вранці рано
Співає плаче Ярославна.
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає
                                                                          Т. Шевченко. «Плач Ярославни»

Хто ж така та Ярославна, що так тяжко плакала в Путівлі коли проводжала коханого чоловіка у похід проти половців? Який з Ярославів був батьком героїні? Хто її мати? Батьком героїні був Ярослав Галицький, який міг думати за вісім осіб і знав вісім мов. Вісім – осьм - отже Осьмослов. За велінням могутньої тітки він одружився з Ольгою – дочкою Юрія Долгорукова. Вінчалися вони у Пересипниці, у монастирі, де пізніше було укладене Пересопницьке євангіліє, на якому присягаються наші президенти. Шлюб був нещасливим, Господь не дав їм кохання. Князь Осьмислов скерував всю свою енергію на державотворення, укріпив князівство, створив могутнє військо. Ольга народила йому дочок: Вишеславу, яку згодом видали заміж за Одона Мешковича, князя познанського, Єфросинію – майбутню дружину князя Ігоря Сіверського.




Ледве минув Єфросинії Ярославні 13-й рік, як почали до Галича вчащати свати: і угорський король, і молоденький князь Сіверський – Ігор Святославович. Побачив Ярослав, як сяють очі Ігоря, як голубить поглядом Фросину і вирішив: «Нехай переможе кохання!». Весілля відгуляли в Галичі і оселилися молоді в Путивлі. Князь Ігор здійснив невдалий похід на половців, разом з батьком був Володимир, один із п’яти його синів. І причитала тоді Єфросинія – Ярославна (їй не було ще й 30 років) у Путивлі–граді на валу. Єфросинії Ярославовні було 55 років, коли у вересні 1211 року озлоблені бояри повісили трьох її синів Романа, Святослава й Ростислава. Дорога їй була одна – монастир. «Факт в історії давньої Руси нечуваний» - пише Михайло Грушевський.
Ярославна у поемі - джерело сили духу, патріотизму, яке іде від серця. Перш за все, це красива кохана жінка, вірна і чуйна. Образ Ярославни продовжує жити і за межами свого історичного часу. Вона оживає в багатьох творах української і світової літератури, а наперше - оживає в кожній закоханій жінці...








середа, 20 травня 2020 р.

Культурне різноманіття світу – веселка самобутніх культур народів. 

Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку сприяє збереженню своєрідності культур. Зараз під впливом глобалізації зникають мови, втрачаються традиції, окремі культури. Небезпека різкого скорочення широти культурного різноманіття серйозне і є загрозою збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь. Статус ЮНЕСКО забов`язує країни активно захищати і активно пропагувати свою унікальну культуру на різних рівнях: місцевому, національному, міжнародному. Щоб кожна національна культура стала складовою всесвітнього культурного багатства, яке складається з безлічі самобутніх культур окремих національностей і народів. 

Різномовність також є складовою культурного різноманіття світу. Тому відзначаються Дні національних мов: англійської, російської, арабської, французької, іспанської. Китайська мова – це одна з шістьох офіційних мов ООН. Найдревнішою і найскладнішою мовою на сьогодні користуються більш 1,4 млрд. людей планети. День святкування китайської мови присвячений Цан Цзе – за легендою засновнику китайської письменності, придворному історикографу «Жовтого імператора» Хуан–ді. Саме він створив набір піктограм, які стали основою для ієрогліфів. Загалом, у китайській мові нараховується сто тисяч знаків. Практично використовується до 5 тисяч. Для читання газет досить знати 3-5 тис. знаків. А щоб насолоджуватися високою поезією Ду Ху, або романами китайського письменника, Нобелівського лауреата Мо Яна потрібно вивчати більшу кількість знаків. В сучасному світі спостерігається бум на вивчення китайської мови. На цей процес впливає зріст економічної і політичної міці Піднебесної. 


 фонді бібліотеки є цікава книга Цюй Ли Ли «Китайская калиграфия», яка розповідає про п’ять основних стилів писемності, за допомогою яких можна створювати справжні каліграфічні вироби мистецтва. Книга включає історичну довідку історії написання китайських ієрогліфів, уроки техніки написання знаків п’яти стилів. Окрема глава «Четыре драгоценности кабинета» присвячена опису необхідних для написання ієрогліфів матеріалів, які є друзями і продовженням душі майстра. Глава «Бон шу» про дуже велику каліграфію, коли знаки пишуться на великому листі паперу великим пензлем. Важливо, що у книзі мало тексту і багато фотографій, які допомагають зрозуміти техніку написання ієрогліфів. 






У Києві в Національному університеті імені Т.Шевченка діє Інститут Конфуція. У 2013 році відкрито кабінет Конфуція в Прикарпатському університеті імені В.Стефаника. Про значення збереження і розвиток древнього традиційного мистецтва каліграфії свідчить той факт, що у 2009 році в місті Аньяні було відкрито величезний Музей китайської писемності загальною територією 11 га з будівлями у 72 тис. м2. Заклад є виставковим і дослідницько-просвітніцьким центром. 


вівторок, 19 травня 2020 р.

Як народжуються музеї
    
Cонце – джерело тепла і світла на Землі, це джерело усього живого на нашій планеті. Ця велика небесна зірка надихала вчених на відкриття, для митців це образ поетичних і художніх творів. На створення унікального Музею Сонця Івету Гражуле надихнула мандрівка в Португалію, де вона придбала сувеніри у вигляді сонця. З’явилось хобі. Коли зібралося біля 300 різних сувенірів, народилась ідея створити музей, щоб поділитися своїми сонцями з іншими. 




Музей знаходиться в столиці Латвії – місті Рига - неподалік від набережної Західної Двіни і в двох кроках від Церкви Святого Петра і Музею бурштину і фарфору... Вся колекція присвячена цьому небесному світилу і налічує майже 400 експонатів з багатьох країн світу: малюнків, зліпків, поробок у вигляді годинників, картин, дзеркал, панно, малюнків, різних фігурок. В основі експозиції музею приватна колекція засновниці. Частина колекції належить етнографу Валдису Орлову. 



Тут демонструються просвітницько-навчальні фільми, проводяться творчі уроки майстрів–керамістів, де кожен відвідувач може зробити або зобразити на спеціальній стіні своє власне сонечко, подарувавши тим самим музею частинку тепла своєї душі. Молоді пари після реєстрації шлюбу приїздять, щоб створити своє сімейне Сонце.