«В’ячеслав Чорновіл. Дорога болю і боротьби»

Президент України підписав указ про відзначення 80-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола – очільника Народного Руху України, символу Української Незалежності кінця 20-ого століття, журналіста і дисидента, лідера шістдесятників, політика-державотворця, лідера правозахисного руху, що розхитав імперські підвалини однією лишень вірою у Воскресіння свого народу, Героя України, лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка. В’ячеслава Чорновола відрізняли відвертість, безкомпромісність, чесність… З нагоди 70-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола у селі Вільховець Звенигородського району Черкащини відбулися урочистості, головною подією яких стало відкриття пам’ятника провіднику визвольного руху. Львівщина та Черкащина оголосили 2017 – роком Чорновола. У Скадовську одну з вулиць назвали його іменем.. «Відвага цієї людини – це найвища духовна якість, у деяких випадках майже прокляття, яке не відає ідеології, не дотримується справжньої логіки і може призвести людину поза межу здорового глузду. Сторінки історії заповнені героями і мучениками, які віддавали своє життя в боротьбі за ідеали». Так написав про В.Чорновола канадський журналіст Пітер Уортінгтон. Зі світу розп’ятих, закатованих, убитих за українську національну ідею В’ячеслав Чорновіл дивиться на нас своїми променистими очима і ніби каже: «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи… і якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».

Використана література:

«Біля витоків Незалежності», Київ -2001;

В.Деревінський «Вячеслав Чорновол: журналіст, борець, державотворець», Тернопіль, 2013;

Рух опору в Україні 1960 -1990. Київ «Смолоскіп»,2010;

Касьянов. Г. « Україна 1997-2007», Київ –Наш Час_2010;

«100 видатних українців», Київ, «Арій», 2006;

Проект»Україна», Галерея національних героїв., Харків, Фоліо, 2012;

Літературна Україна, 2017, №:6;

Українська культура, 2007, №12;

Український тиждень, 2017,№9;Слово Просвіти, 2017, №51;

Україна молода, 2017,№151.

Будівничі української державності

В день святкування 26 річниці Незалежності України варто згадати тих, хто боровся за її суверенітет і соборність. Важливим етапом у боротьбі за національні права стало створення 1976 року Української гельсінської групи. ЇЇ очолили Микола Руденко та Петро Григоренко. Група налічувала 37 учасників, серед яких були Василь Стус, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Надія Світлична.

В’ячеслав Чорновіл був незвичайною людиною. Його пам’ятають запальним і спокійним, неймовірно м’яким і досить жорстким, грізним і добрим, але основною його рисою була надзвичайна толерантність, поєднана з феноменальною здатністю до гострого слова. У непроникному мороці тоталітарної системи він став на довгу й нелегку путь, дві зорі світили йому – Свобода і Україна. Яскравим метеоритом проносився він крізь українські міста і села на зорі незалежності. Він йшов до металургів Дніпропетровська, до шахтарів Донбасу, до хліборобів Херсонщини. Сміливий політик, блискучий промовець, полеміст – він змушував слухати і своїх друзів і ворогів. Трагічна смерть чи з ініційоване убивство на трасі Золотоноша – Бориспіль обірвали це справді прекрасне життя, без останку віддане Україні.

Левко Лук’яненко – людина-легенда, багатолітній політв’язень, відомий громадський і державний діяч, Герой України, її безстрашний лицар і захисник. Коли його присудили до страти і посадили до одиночної камери у нього був вибір: жити, або залишитися порядною людиною. Життя можна було зберегти відмовою від ідеї незалежності України. Стриманий і делікатний в’язень, небагатослівний, але точний у формулюванні своєї думки твердо відповів: - Навіть якщо в усьому світі я залишусь один українець – то й тоді боротимусь за вільну й незалежну Україну!

Матеріали виставки до Дня Незалежності розповідають про тернистий та героїчний, життєвий та громадсько-політичний шлях двох з незламної когорти борців за волю України.

Використана література:

Зінкевич О. «Рух опору в Україні 1960-1990», Київ, «Смолоскип», 2010;

Малик Я. «Історія української державності», Львів, «Світ». 1995;

Бойко О. «Нариси з новітньої історії України», Київ, Кондор, 2004;

Шевченко С. «Архіпелаг особливого призначення», Київ, 2006;

«Так хто ж вороги народу?», ВЦ «Просвіта» - 2011;

«Українська культура», 2007, №12; 2006, №9;

«Дивослово», 2012, № 12;

«Україна», 2008, №8;

«Біля витоків незалежності», Київ - 2011;

«Український тиждень», 2017, №9;

«Українська столиця», 2006, № 25.