Київська
Русь – твоя слава над світом хай лине.
Що таке
Київська Русь? Для більшості людей це велична і могутня ранньосередньовічна
держав, що простяглася від берегів Чорного моря до туманних і холодних
просторів Балтики, від Карпатських гір до Волго-Окського межиріччя. Пригадується
карта зі шкільного підручника історії під назвою «Київська Русь 10 – 13 ст.
Імена і
образи князів всім нам добре знайомі не тільки з книжок і підручників, ми по
декілька разів на день стикаємося з ними в повсякденному житті коли зазираємо
до гаманця. Вони були дуже різними і за звичками і за пріоритетами у розбудові
держави. Велична княгиня Ольга з малим сином Святославом при правлінні
застосовувала мудрість і хитрість, коли потрібно, на її думку, навіть
жорстокість. Вона запровадила перші в Київській Русі «реформи». ЇЇ син
Святослав відзначився як князь-воїн. За часів правління її онука Володимира
була започаткована нова доба в історії Київської Русі, а син Святослава отримав
звання Великий. У центрі його уваги був насамперед добробут населення, а не
загарбання земель і збір данини. Володимир Великий запровадив християнство як
державну релігію на Русі. Цю подію, без сумніву, можна вважати найголовнішою за
весь час правління Володимира і доленосною в історії нашої держави. Ідеологічна
перебудова в ньому самому і в усьому давньоруському суспільстві відбувалась
зовсім неспокійно. Утвердження нового стикалося із жорстоким опором старого. І
все-таки нове пробивало собі дорогу. Воно історично було потрібне Русі. В
країні почали відбудовувати церкви та монастирі. Особливо багато з’явилось їх у Києві (Десятинна, Києво-Печерська Лавра).
Після впровадження християнства в державі з’явилося
літописання, стали набувати поширення наука і освіта. Спорідненість Київської
Русі з християнським світом зумовила її небачений історичний, суспільний і
культурний розвиток. Найбільшого розвитку вона досягла під час правління
Ярослава, прозваного Мудрим, сина Володимира. За Ярослава виріс новий Київ –
«град великий». Ярослав започаткував
книжну справу і зібрав колекцію рукописних книг. Це була перша бібліотека на
Русі. Войовничий запал змінився
розважливістю, добротою серця, а це зумовило його поворот до світу
прекрасного. Людина талановита, мудра, він назвав головний храм міста і всієї
держав «Софія» в перекладі з грецької – «мудра». Про архітектуру храму написано
багато книг різними мовами. ЇЇ ікони і фрески через віки вражають красою і
довершеністю. Недарма вона включена до складу світового надбання людства. Завдяки піклуванню Ярослава засновувалися
монастирі, які перетворювалися на осередки культури і освіти. Головою Руської
церкви – митрополитом Київським став
русич Іларіон, автор релігійного твору «Слово про закон і благодать».За
часів правління Ярослава Київ ряснів понад 400 церквами – саме тоді його почали
називати «Золотоверхий». Чудовою прикрасою столиці стали «Золоті ворота». За
часів Ярослава була створена «Руська Правда»- збірник норм давньоруського
права. Держава в добу його князювання досягла вершини політичної могутності.
Захоплююча
історія власного народу, яскраві особистості, які її творили, мужні і шляхетні
воїни, яки без вагань віддавали життя за рідну землю – все це оживає на
сторінках українських письменників. Події тих далеких часів роблять їх близькими
і доступними сучасним читачам. Про більш детальну інформацію можна дізнатись у
нашій бібліотеці.
Використана література:
М. Аркас
«Історія України – Русі», Вища школа, 1993;
М.
Грушевський «Історія України – Руси», Київ, Наукова думка», 1992;
О. Толочко
« Київська Русь», Київ – 1998;
М. Лябах
«100 перлин архітектури Середньовіччя»,
Київ, Київський дім», 2001;
І.Ломачинська
«Монастирі України», Балтія – Друк,
2015;
М.Слабошпицький
« З голосу нашої Кліо», Київ, Махаон, 2003;
В.Горський
« Святі Київської Русі»,Київ, Абрис, 1994;
«Мистецтво
Київської Русі», Київ, Мистецтво, 2015;
«
Українська графіка ХІ – початку ХХ ст..», Київ «Мистецтво», 1994;
Н.Пушкарева
« Женщины Древней Руси»,
Москва, « Мысль», 1989;
« Українки в історії», Київ, « Либідь», 2004;
З.Мензалюк « Наши церкви», Соняшник, Київ, 2002;
Р.Володимир « Андрій Первозванний», Київ, «Україна», 1997;
П.Толочко «Володимир Святий», «АртЕк», Київ, 1996;
В.Чемермс «Ярославна», роман – есе, Київ-2011;
Р. Іваненко « Отрута для княгині», Київ,»Спалах», 1995;
П.Загребельний «Первоміст»,Харків, «Фоліо», 2003;
В.Чемерис « Її звали янголом смерті»,Київ, « Український письменник», 1999;
П.Загребельний « Диво», Харків, «Фоліо», 2006.