Весна на кінчику пензля

(Пори року у мистецтві)

За вікнами весна. Березень - перший місяць весни. Під високим блакитним небом, теплим сонцем все зеленіє, квітне. Пройде час – знову змініться пора року і природа навколо. Але є чудові чарівники-художники, які можуть майстерно  передати і зберегти   візуальний образ весни, минулість і тривкість весняної пори: легкість вітерця, свіжого весняного повітря, ніжність цвіту…

Ми подовжуємо розповідати про видатних майстрів, в творчості яких значне місце займає тема природи.

Справжню весняну заметіль на картині  «Цвіт яблуньки» відтворив сучасний український художник Вадим Франчук. К.Малевич зобразив весну чистими соковитими тонами.  Майже на 10-ти картинах Тетяни Яблонської живе весна: вони переповнені радістю, світлом, свіжим повітрям: «На вікні – весна», «Ранок», «»Над Дніпром», «Відпочинок», «Весна», «Весняне подвір’я», «Весняний туман», «Початок травня», «Дзвіночки». Вишні квітнуть на полотні О.Ядчук –Мачинської. «Весняний цвіт» - на картині С.Костукевич.

Пейзаж завжди був улюбленим жанром майстрів пензля.  Це є кольоровим, емоційним живописним гімном природі. Картини–пейзажі українських художників насичені неповторним п’янким ароматом повітря і землі, які весною прокидаються, омиті небесною вологою. Золотом сонячних відблисків буяє природа в композиціях В.Плітіна – «Весна на селі». О.Логвинюк  зображає  свій «Весняний день» у легкій вільній манері. А.Кравченко аркуш паперу перетворює  на живописне джерело природного мотиву  сповнене поетичних настроїв та мелодійних музичних нот. Природа торжествує разом із весною, оживає і радіє новому життю на картинах таких видатних українських художників як М.Беркос, М.Глущенко, А.Куїнджі, А. Литовченко, Р.Свередюк, О.Шовкуненко, С.Шишко та інших.

 

В картинах-пейзажах  для українських художників природа стає не лише об’єктом зображення, а й головним героєм зі своїм особливим образним звучанням, емоціями, якими наділяє їх кожен майстер. Ця тема вражає силою кольору та експресією, поєднуючи  класичні традиції образотворчого мистецтва  та імпресіоністичне сприйняття світу.

Весна – пора року, яка захоплює художників насиченістю живих перетворень, що відбуваються прямо на очах. Це відродження природи не менш вражаюче, ніж Євангельське Відродження  та Вознесіння Христа, що святкується під час великого свята Пасхи.

 Вишиванка – символ України

Вишиванка має величезне значення для кожного українця, адже вона є головною складовою українського культурного надбання, гордістю нашого народу, оберегом від усього лихого. В орнаменті вишиванки закодоване щастя, доля, життя і воля. 

Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи.  У Київській Русі вишиванки вважалися дорогим і ошатним одягом, а сьогодні вишита сорочка є у кожній українській родині. Раніше дівчата вишивали собі сорочки до весілля для приданого. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

 Кожен регіон України має свій візерунок вишивки. А також при вишивані враховується значення орнаменту. 

Квадрат символізує досконалість, гармонію, порядок. Ромб пов`язують із плодючістю людини і землі. Коло – як символ сонця походить ще з язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Рослинні мотиви - чистота, процвітання роду та життя. Дерево життя на вишиванці - краса, молодість, оновлення душі і тіла; безсмертя, відродження після смерті, родючість.

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і їх колір:

червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;

зелений – символізує процеси народження та росту;

жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;

синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;

білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата);

чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

Вишиванка є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. Символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї.

 

Сорочка пошита і вишита в 1915 році. 

Товба Марія Михайлівна (прапрабабуся бібліотекаря бібліотеки Суханової О.М.)

 вишивала собі сорочку на весілля для приданого.

День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

В тих вишиванках думи і пісні,

Про щастя мрії, туга за синами,

Тривога вічна, гарні дні ясні,

До Бога звернення — молитва мами.

                                    (Надія Красоткіна)

Книги з фонду бібліотеки.

 

 Українські овечки, які підкорили світ     

Яків Гніздовський – уродженець Тернопільщини, після Другої світової війни емігрував у США, де здобув світове визнання як митець. Все життя підкреслював своє українське походження. Він багатогранний і різноманітний митець. 

Працював у рекламі, кераміці, графіці, захоплювався гравюрою, скульптурою малих форм, іконописом, екслібрисом, виготовленням гобеленів, ілюстрацією книг, полюбляв різати по дереву. В цій царині художник ставив для себе  найскладніші завдання і чудово їх виконував. Результат вражав глядача.

Перше визнання як художник отримав на виставці в  Міннеапольському інституті мистецтв, де  його дереворіз «Кущ» зайняв другу нагороду.

 У світі митець відомий як автор філігранних дереворізів за мотивами живої природи: «Соняшник», «Кукурудза», серія «Сосни»(200 зображень), «Ліс», «Поле»,  серія «Вівці», про яких митець казав: Мої вівці заблукали до самої Індії; також зображення дерев, тварин (галерея котів), квітів.  Це улюблені теми  художника. 

Дивує витонченість, майстерність, досконалість образів, довершеність  у кожній лінії.  Фахівці  вважають дереворізи Якова Гніздовського «одним з найбагатших і  найоригінальнішими звершень в американському графічному  мистецтві». У творчості автора вражає його блискуче мислення та оригінальний погляд на об’єкти живої природи. Твори художника – вираз його філософського ставлення до добра, гармонії, любові, природного порядку речей. Яків Гніздовський закликає глядача до пізнання Бога-Творця всього Всесвіту через прекрасні об’єкти  живої і неживої природи… Митець шукав себе все життя.

Він відкрив свій закон досконалості у зображені звичайних і простих речей, стилізації природних форм і фактур. Мав свою неповторну творчу техніку і почерк майстра. Глядача вражає творча винахідливість, тонкий вишуканий смак, віртуозна майстерність, завершеність стилізованої композиції, авторська геометризація, ритмічність, орнаментальність і симетричність. Тому міг не підписувати свої твори.

Цікава історія головної теми творчості митця. Після переїзду у Нью-Йорк у молодого художника не було достатньо коштів для оплати натурників. Його улюбленими і безкоштовними «моделями», які працювали «за арахіс» зі слів Гніздовського, були орангутанг Енді, вівці, та інші звірі  зоопарку м.Бронкса.

Його творіння «Соняшник» і «Зимовий пейзаж» прикрашали кабінет президента США  Дж.Кеннеді в Білому домі.

 

Талант молодого художника високо оцінив і матеріально підтримав великий знавець мистецтва і меценат  митрополит Андрей Шептицький. Тісні стосунки Гніздовський підтримував з архієпископом Любомиром Гузаром.

У творчому доробку художника налічується 377 гравюр (більшість з них виконані технікою різьблення по дереву). Зберігаються роботи майстра  у приватних колекціях, наприклад, у Н.Рокфеллера, Національному  музеї  американського  мистецтва у Вашингтоні та інших музеях США, відомих галереях світу, у тому числі в Україні.

Туга за Україною була найбільшою трагедією життя Якова Гніздовського, яка не полишала його до останніх днів. Знову побувати в Україні за життя так і не судилося. В незалежну Україну художник повернувся вже після смерті. Згідно із заповітом він був перепохований на Личаківському кладовищі у Львові. Так повернувся всесвітньо відомий  великий син України із подорожі  тривалістю в ціле життя – Яків Гніздовський.