Афган - пам'ять і смуток наш.

Війна в Афганістані тривала десять років. Зібрала життя 15 тисяч солдат, з них 3360 - українців. Всього через горнило війни пройшло 160 тис. українців. 2014 рік в Україні був оголошено роком воїнів-інтернаціоналістів. І кожного року 15 лютого відзначають і вшановують пам'ять учасників бойових дій на території інших держав. Війна в Афганістані увійшла чорною сторінкою в історію не тільки України. Історія війн завжди написана кров'ю і життям солдатів, їх героїзмом і трагедією.  Ми схиляємо голову в скорботі вічній за тих, кого убив Афган...

У фонді бібліотеки є декілька книжок та поетичних збірок, присвячених темі Афганської війни. Книгу кіносценаріїв, повістей “63 выше нуля” нам подарував автор Ігор Курбангаліїв - ветеран Афгану та війни на Сході України. Він неодноразово був гостем нашої бібліотеки, зустрічався з учнівською молоддю, розповідав про війну, відчуття молодого лейтенанта, яким він був під час війни.

У своїй книзі “Между прошлым и будущим” Віталій Раєвський розповідає про баєвій шлях своїй десантно-штурмової бригади, про бойових побратимів, “яким випала доля за афганський народ воювати...”, згадує страшні епізоди тих часів.

В одній з глав автор пише про трагічну долю лейтенанта -десантника Олександра Стовби, який у 22 роки загинув після страшних тортур в полоні у душманів. Вже посмертно отримав звання Героя Радянського Союзу. Поетичні збірки воїна-інтернаціоналіста вийшли у світ на жаль тільки після його смерті. Творчість удостоєна премії імені Т.Шевченка. Символічне ім'я, яким він підписував вірші — А.І.Ст. (Александр Иванович Стовба).

 

 Олександр - з грецької- захисник, а “стовба”- головний корінь дерева. Тому Аіст — птаха - символ надії, сонця, весни, миру. “Хто, якщо не я?” - духовне кредо молодого воїна-поета. “Две жизни вичеркнуто в списке, мы им поставим обелиски и молча предадим земле. Они останутся навеки моложе сверстников своїх.” Доля Олександра — символ втраченого покоління, яке не повернулося з “неоголошеної війни” в Афганістані 1987-97 років. Він став символом громадського долгу,  високої моралі, мужності, любові до Вітчизни, людей, життя. Ім'ям героя названі вулиці, школи, літературна премія знято документальний фільм, написані статті, книжки, присвячено вірші...

«И я готов, летя сквозь годы,

Метеоритом в синей мгле

Сгореть, сжигая все невзгоды,

Во имя жизни на земле».

…що водить сонце і світила

Якби, раптом, комусь заманулось прибрати тему кохання зі світової культури - ні читати, ні дивитись було б ні на що. День Закоханих – привід ознайомити користувачів бібліотеки з шедеврами світової класики зарубіжних письменників та митців. 

Тематичний перегляд у читальному  залі починається з античної літератури, поезії трубадурів та вагантів, середньовічних романів, вишуканої лірики Сходу, шедеврів  західноєвропейської прози: «Лирика Древней Эллады и Рима», Гелиодор «Эфиопка», «Песнь песней», О.Хайям «Мудрость веков», «Поезия и проза Древнего Востока», Э.Ростан «Сирано де Бержерак»,Ш.Бодлер «Цветы зла», Дж.Байрон «Вибране», Боккаччо Дж. «Декамерон», Бернс Р. «Стихи», Гете Й.-В. «Лірика», Г.Гейне «Вибрані твори», «Поэзия английского романтизма», Р.Тагор «Сочинения», Стендаль «Красное и черное», Прево А.-Ф. «История кавалера де Грие и Манон Леско», Я.Кавабата «Любовні новели», Я.Вишневский «Между строк», збірка «Коханка» Б.Пахор «Важка весна»...

 

Це крихітна дещиця того, що було і, сподіваємось, буде написано на цю вічну, як життя, тему.    

“Червоніли під Крутами маки...

Розцвіли на холоднім снігу...

Вони йшли, щоб за Київ вмирати

Та у серці плекали весну...”

Такими проникливими словами поезії автор описує подвиг молодих патріотів в бою під станцією Крути сто років тому....

Кожного року з'являються все нові форми вшанування пам'яті та відзначення тих подій. Ще у 1918 році в газеті “Нова Рада” був надрукований вірш Павла Тичини “Пам'яті тридцяти”. Це був перший поетичний твір присвячений подвигу крутянців.

Українські діячі в еміграції теж відгукнулися на події 29 січня 1918 року. З'являються літературні нариси, вірші О.Стефановича “Крути”, Д.Бурка “На вічну пам'ять мученикам”, де автор розглядав січневий бій як шлях молодих українських воїнів до Голгофи. Тема Крут з роками набувала популярності в творчості української еміграції. Наприклад, вірші М.Костишина, В.Яніва, О.Бабія, М.Лавренка та інших.

“Пломеніли жаринами квіти...

Як ті мрії у юних серцях...

А вони були майже ще діти...

А вони так любили життя!

Розквітали під Крутами маки...

Догоряли свічки їхніх доль...

В незалежній Україні з'являються нові літературні доробки на тему Крут.

“Крути: збірка у пам'ять героїв Крут” видавництва Смолоскип — її упорядники намагалися розкрити величезне символічне значення подій і подвигу молодих українських патріотів. Збірка включає найрізноманітніші матеріали: історичні документи, статті,літературні твори, спогади учасників бою, яким вдалося вижити. Поетичні рядки збірки належать авторам: Антоничу Б.І., Вересу М., Герасевичу А., Гнатюку І., Гриві М., Завидовичу Р., Кравченку У., Листопаду А., Лятуринської О., Славутичу Я., Стороженку Г., Шевченка О., Щербаку М., Ярошу В. та іншим.

М.Куць видав збірку поезій, поем, перекладів на тему Крут. Мета автора - згадати добрим словом і доземно вклонитися учасникам бою. Поет сам вперше звертається до героїчної події у ”Пісні полеглих під Крутами студентів”. “Минуть роки, десятки літ, століття, а пам'ять про юнаків-героїв буде світитиме усім впродовж віків”, - стверджує М.Куць.

В своєму романі “Ще не вмерла Україна” М.Рябий вважає, що “події січня 1918 року круто переінакшили долю мільйонів українців...”.

“...Будьте ж певні, дорогі, незабутні герої — ваша смерть не згинула марно. Чуєте? Вона живе і житиме довіку - вільна, самостійна Україна!” - Л.Старицька-Черняхівська.

“Триста зір спалахнуло у небі...

Триста мрій назавжди відбули...

Триста впало в червоні замети...

Триста їх до останнього йшли...”

Молодий поет Павло Тичина вражений долею своїх  однолітків                 написав:

“На  Аскольдовій могилі  поховали їх-

Тридцять мучнів українців славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт”.

Автор музичного герба духовного відродження народу.

Перший пам'ятник Павлу Чубинському на Україні був відкритий в 2001 році в Борисполі, де він був похований. У 2000 році Ліцею №1144 у Борисполі присвоєно ім'я видатного українця і відкрито перший музей-кімната Чубинського;

- В 2015 році у Києві з'явилася вулиця Павла Чубинського;

- На гімназії у Києві, де навчався Чубинський, встановлено меморіальну дошку;

- В селі Чубинське засновано ландшафтний заказник “Хутір Чубинського”;

В біографії Чубинського є цікаві маловідомі факти. Наприклад, під час навчання у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті він познайомився з Г.Семеновим-Тянь-Шанським, М.Пржевальським, М.Миклухою-Маклаєм, Т.Шевченком, М. Костомаровим, П.Кулішем, В.Бізозерським;

- За участь в боротьбі проти царського уряду був засланий в Архангельську губернію.

- Чубинський отримав ступень кандидата правознавства. Був нагороджений золотою медаллю на міжнародній виставці у Парижі в 1875 році;

- Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція на Нову Землю. Чубинський досліджував Київську, Волинську, Подільську губернії, Білорусь, Польщу, Бессарабію, де компактно проживали українці;

- Чубинський відомий як поет, автор збірки “Сопілка Павлуся”;

- В історії України Павло Чубинський — етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч на сам перед залишиться як автор слів музичного герба духовного відродження українського народу, незалежної української держави.

 

Українська школа: нові шляхи, нові події, нові мрії.

До початку нового навчального року – старту нової освітньої реформи – в бібліотеці оформлений  тематичний перегляд  освітньо-педагогічних матеріалів, публікацій з  газет та журналів, які висвітлюють завдання, проблеми,  нової реформи МО і науки. Головна мета якої – створити школу, в якій буде приємно навчатися і яка даватиме учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх у житті. НУШ – це школа де учнів вчать критично мислити, висловлювати  свою думку, бути відповідальним  громадянином.  Це школа співпраці та взаєморозуміння. Цього року в перший клас підуть 448 тисяч дітей по всій Україні, які почнуть навчання за новими державними стандартами.

Тематична підбірка матеріалів – це допомога вчителям  для  ознайомлення  з  новинами у сфері освіти, різними  думками  профільних фахівців про нову освітню реформу.

Стаття І.Лиховид в газеті «День» «Гарна освіта коштує недешево» про концепцію «Нової української школи»:

У розмові з «Днем» Юло Вооглайд – відомий естонський філософ, освітній експерт, вважає, що:

Публікація Д.Назаренко у «Слові Просвіти» починається словами С.Русової: «Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України».

В матеріалі І.Ковалів «Від дитсадка до магістратури»  йдеться  про оновлення стандартів в професійній освіті МОН, збільшення фінансування найуспішніших університетів та науки.

Дописувач газети «Україна молода»  у своєму листі–роздумі «Не згаси вогонь»  закликає до вчителів: «Запалює той, хто сам горить. Стосунки з дітьми потрібно будувати на довірі, повазі і свободі. Кожна дитина – неповторна квітка, яка розцвітає. Милуймось нею і любимо її».

Щедра душа та велике серце

2 серпня виповнюється 100 років від дня народження Олекси Ющенка – українському поету, прозаїку, автору 100 ліричних поезій  та 50 книжок. Заслуженому  діячу мистецтв України, Лауреату літературних премій імені П.Тичини, М.Хвильового М.Коцюбинського, О.Олеся, члену НСПУ, члену Спілки кобзарів, учаснику бойових дій Другої світової війни. Назви збірок «До рідної землі», «Моя весна», «Сонячна дорога», «Джерело», «Краса землі», «Слово до друзів», «Сонячний світ»,  «Україна, серце моє», «Серце матері», «Уклоняюсь вам»  красномовно говорять про наповненість творчості автора добрими людськими почуттями, любов’ю до рідної природи, до України. Тематичний перегляд до ювілею поета знайомить  із публікаціями М.Г.Рильського в газетах «Україна молода», «Літературна Україна» та збірками О.Ющенка «Уклоняюсь Вам», «Гомери України».

…Душею чую, радо голос лине:

- Зібралась тут усенька Україна!..

То голос батька нашого Максима,

Він кожного благословляв, як сина,

На пошук, на любов довічну Слова,

Що України, нації основа…»

Подарунок Паустовському –

творчий фестиваль, який був присвячений 125-річчю від дня народження К.Паустовського, видатного київського письменника, відбувся в школі-гімназії № 135, де з 2013 року діє музей письменника, де вчився його брат Борис. 

На заході були присутні Чайка Г.В. – нащадок родини Паустовських, Артамонова Л.М. – представник родини Артамонових-Пасільських – ініціаторів та творців музею, письменник, член редколегії журналу «Райдуга» Черепанов С.Ю, прихильники творчості К.Паустовського.

 Програма фестивалю включала творчий конкурс учнів (наукові роботи по творчості письменника, малюнки-ілюстрації текстів К.Паустовського), концерт-конкурс школярів, екскурсія по музею для гостей.

 

 На заході відчувалась незрима присутність письменника, панувала атмосфера світлої радості, свята творчості й літератури. Приємно вразило емоційне одкровення, зацікавленість учнів – учасників фестивалю. Спасибі всім вчителям і учням за чудову організацію та проведення ювілею К.Паустовського.

« Він володів рідкісним даром - усіх навколо себе олюднювати» - тематичний перегляд оформлений  в бібліотеці до 125-річчя від дня народження київського письменника  Костянтина Паустовського, якій писав « Я москвич за народженням, але киянин у душі. Я виріс в Україні. Мої рідні з боку батька говорили тільки українською. З дитинства я любив співучу, гнучку,легку, багату образами й інтонаціями українську мову..». Пращуром родини письменника був славетний український гетьман Петро Конашевич- Сагайдачний. Протягом багатьох років Паустовський товаришував з Ю.Смоличем, М. Рильським, спілкувався з О.Вишнею, писав про М. Булгакова, О.Довженка,Ю.Яновського. В 1968 році одна з вулиць Солом’янського району була названа іменем К.Паустовського. Письменник 25 років жив у Києві. Його повісті « Далекі роки», « Неспокійна юність», « Початок невідомого віку» присвячені цьому періоду. Паустовський писав : « Література вчить людину бути людиною. Ми ( письменники) повинні, скільки стане сил, намагатися вписати бодай одну сторінку, бодай один рядок у цей Головний Молитовник Людства, який називається ЛІТЕРАТУРА».

P.S. Увага! Ініціативна група музею К.Паустовського запропонувала ідею надання ім’ям  Паустовського для нової назви нашої бібліотеки. Підстави для цього можна знайти на блозі бібліотеки або в бібліотеці. Нам цікава Ваша думка з цього приводу. Запрошуємо всіх зацікавлених взяти участь в обговоренні.