«День Державності – день об’єднання єдиною великою ідеєю»

Що таке День Державності? Цей день запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення. Адже початки Української держави своїм корінням сягають сивої давнини і засвідчуються першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва. Отже, український народ протягом кількох століть мав свою державність, відстоював її, боровся і бореться за її відродження та збереження щоб протидіяти російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.

Вже Київська Русь в IX – XIII ст. об’єднувала фактично усіх східних слов’ян і була однією з найбільших держав середньовічної Європи. А у стосунках з іншими країнами вона виступала як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, що свідчило про її повну державну незалежність.

Шлях України до національної державності був довгим і нелегким. Ми, українці, добре усвідомлюємо, що саме становлення державності ніде і ніколи не було швидким, легким і безболісним. 

Утворення Галицько-Волинської держави; Запорозька Січ – зародок козацької держави; побудова Богданом Хмельницьким Української держави; боротьба гетьманів за збереження самостійності України; Українська Гетьманська держава; Українська державність у період тоталітарно-репресивного режиму; Україна на шляху до суверенітету та державної незалежності; Україна в час неймовірно жорстокої війни…

Але після всього, що пройшов наш народ, після боротьби за державність, українці ніколи і нікому не віддадуть своєї країни, своєї незалежності. Бо саме сьогодні ми нарешті маємо національну єдність.

Леся Пронь

Вона усміхається людям, сонцю, життю!

Леся Пронь – талановита і самобутня письменниця. Вона відома своїми ліричними та дитячими збірками. А своїм акторським виконанням віршів може заворожити будь-кого. 

Леся Михайлівна не думала, що стане письменницею, а просто вирішила написати для своїх онуків. Аж тут все завирувало… і вже в її творчому доробку чотири поетичні збірки і п’ять книжечок для діточок. 

Вона любить природу і дітей – от звідки авторка черпає творче натхнення і енергію. 

Радимо всім до прочитання вірші пані Лесі. 

 

               До дня «гормону щастя»

Щороку 11 липня усі любителі солоденького святкують Міжнародний День шоколаду. Далеко не всі знають, що саме шоколад вважають натуральним знеболюючим. Кожного разу, коли черговий шматочок потрапляє в наш шлунок, він викликає еліксир щастя в нашому мозку. Це пояснюється виробленням додаткових ендорфінів і активацією центрів задоволення мозку, що може навіть призвести до зниження реальних больових відчуттів. Багаторічний досвід спілкування з читачами дозволяє нам зробити висновок, що  гарна література також приносить якщо не відчуття щастя, то принаймні, задоволення читачам. Ми пропонуємо поєднати ці два задоволення і почитати цікаві книжки про цей  спокусливо смачний кондитерський винахід, які є в нашій бібліотеці. 

Надійка Гербіш.

Теплі історії до шоколаду

 Ця книжка по вінця наповнена теплими добрими і  цілющими шоколадними словами. В ній йдеться про різних людей і їх історії: життя, любов, дружбу, смуток, подорожі. Ви потрапите в міста, на неосвітлені вулиці, прочитаєте про велосипеди, картини і кіно. Поміркуєте про музику, книжки, старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни. Хочеться вірити, що читаючи, ваші щоденні клопоти і тривоги відступлять. Смачного читання.       

 

Львів. Шоколад. Кам’яниці

Це 10 оповідань від відомих письменниць про історії, які трапились у галицькій столиці. Сучасне місто переплітається з давнім, таким же цікавим і неповторним, як і колись. В усіх цих історіях значну роль відіграє шоколад.

 

Джоан Гарріс

Шоколад

У французькому містечку з’являється красуня Віанна Раше з дочкою Анук. У відкритій нею шоколадній крамниці  вона пропонує його мешканцям небачені досі смаколики з шоколаду. Це обурює місцевого священника і він вимагає своїм парафіянам зробити вибір – церква, або шоколад. Віанна уміє вгадувати бажання людей і за допомогою запропонованого нею незвичного шоколаду їхні мрії починають збуватися

Роальд Дал.

Чарлі і шоколадна фабрика

Хто з нас в дитинстві не мріяв потрапити на фабрику шоколаду та досхочу поласувати смачними цукерками та іншими смаколиками.

Герой книги Дала - Чарлі хлопчик з бідної сім'ї,  тому ласощі вони купують лише один раз на рік, та й ті віддають єдиній дитині. Проживаючи поблизу таємничої фабрики Віллі Вонка Чарлі навіть не міг уявити, що матиме змогу потрапити на фабрику та дізнатися усі її секрети.

 Однак дива трапляються і заповітний золотий квиток таки потрапляє до рук хлопчика. Книга фантастична  про добро та зло, і про обов'язкову перемогу світлих сил.  Вона  розрахована на маленьких читачів, але і дорослим  принесе неабияку втіху

          Архітектурні творіння Івана

         Григоровича-Барського

 

До Дня архітектури України — свята, що відзначається на території України 1 липня.

Іван Григорович–Барський один зі знаних зодчих XVII століття, найяскравіший представник стилю українського бароко. Народився Іва́н Григоро́вич-Ба́рський 1713 року у містечку Літковичах (батьки – вихідці з м. Бар на Поділлі). Малому було два рочки, коли сім’я переїхали до Києва, тому Київ, точніше Поділ, став для Івана рідним. Батько майбутнього архітектора був заможним крамарем і старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Як і його старший брат Василь (відомий письменник-мандрівник), Іван здобував знання у Києво-Могилянській академії. Він добре пам’ятав батькові настанови: по-перше, що «мистецтво не годує», тому став добрим крамарем і хазяїном цегельного заводу; по-друге, «багато гарних дітей мати – голодної старості не знати», бо пенсій тоді не існувало. 

Напитали батьки Іванові дівчину і у 31 рік він пішов під вінець. Дружина виявилася доброю хазяйкою, турботливою матір’ю їхніх 15 дітей. Пан Іван із синами до останніх днів тримав крамницю на Подолі. 

Спробував себе в архітектурному мистецтві Іван уже у зрілі роки. Він називав себе «міщанином — кам’яних справ майстром». Перелік основних своїх здобутків, які склав Іван Григорович-Барський починається  з водогону на Подолі. Його частиною був павільйон-фонтан, так званий «Феліціан», на майдані перед будинком магістрату (нині Контрактова площа)

На початку 19 століття з’явився Самсон, який роздирає пащу леву. 1760 році Іван Григорович-Барський проводив будівельні роботи у Кирилівському монастирі. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. У 1936 році дзвіницю було розібрано.  Провів реконструкцію пам’ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько. На жаль, ні брама, ні дзвіниця не збереглися. Покровська церква архітектора «своєю спокійною, ясною краскою надає їй типового українського колориту». На Подолі зберіглася Набережно-Микільська церква, зберігся «городской магазін» по вулиці Братській. В Межигірському монастирі одним із найкращих вважається корпус келій проти Спаської церкви.

Працював Іван Григорович–Барський і в Золотоноші, Козельці, Межигір’ї.

Собору Різдва Богородиці в Козельці Барський надав риси, властиві українському бароко. Останнім архітектурним твором митця стала дзвіниця Успенського собору в Києві. 

Про Івана Григоровича-Барського було знято телефільм - https://youtu.be/Efpn7c5VWAo

2011 року Національний банк України випустив пам’ятну срібну монету «Родина Григоровичів-Барських»