Ми пам'ятаємо

Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

Янголи діляться цигарками, «По одній, — сміються, — на брата».

Розповідають один одному про перемоги, розповідають про свої втрати.

Жартують, мовляв, час підшуковувати собі заміну.

Розуміють один одного так, як ніхто більше не розуміє.

«Я, — каже один, — взагалі без поняття, як мені бути далі.

Вони ж, коли мене кличуть, достеменно не знають усіх деталей.

Сподіваються на мене постійно, ставлять якісь питання.

А я на мить відвертаюсь — і саме тоді прилітає.

І потім доводиться говорити з ними про те,

як їм далі жити серед усіх цих смертей».

«А я, — каже інший, — із ними вже місяць котрий,

а самому ж досі страшно на виїзді і страшно в окопі.

Я знаю їх поіменно, запам’ятовую їх обличчя.

І знаєте, смерть нікому із них не личить, нікому не личить.

Я люблю їх тепер, як рідних своїх, авжеж.

Але ж усіх

не вбережеш».

«Що вам казати, — затягуючись, говорить третій. —

Я не можу спати — сняться їхні фото, їхні портрети.

Список їхніх імен — Максим, Олексій, Роман.

Я не сплю, я постійно чую голоси їхніх мам.

І я почуваюсь невдалим, немічним і малим.

Вони на нас сподівались, а ми підвели».

Далі замовкають і всі троє думають про одне —

хто з підопічних яку дурницю сьогодні утне.

Хто вийде з-під крил і залишиться на віки.

І тоді вони плакатимуть: «Ну що ж ви так, чуваки».

Янголи переглядаються, обіцяють не залишати нічого на потім.

Мовчки докурюють і розходяться —

в них попереду

багато роботи.

                                                    Таня Власова

Видатні письменники та поети Донбасу,

  які  займають чільне місце в літературі України.

У Львові бути україномовним письменником легше чим у Донецьку чи Луганську. Окрім таланту тут потрібно мати й моральні сили. За різних обставин в різний час ці автори відстоювали своє право на творчість. Ціна та наслідки цієї боротьби у кожного були свої.

Василь Стус. Ми пишаємося ним не лише за літературний талант, а й за підкріплення кожного віршованого слова дією. Стус більшість свого життя прожив на Донбасі, він відмовився від радянського громадянства, яке, за його словами, означало «бути рабом» За любов до України в своїй творчості його заборонили друкувати, а згодом відправили у місця позбавлення волі, де й загинув можливий лауреат Нобелівської премії, один із талановитіших поетів України

«О земле втрачена, явись

бодай у зболеному сні,

і лазурово простелися,

і душу порятуй мені» 

Його вірші нікого не залишать байдужим: : onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-vasylya-stusa

Володимир Сосюра – учасник Революції під проводом УНР та один з найліричніших вітчизняних поетів

«Люблю України коханої небо,

Що буде, люблю, й що було.

Живи, моє серце, живи не для себе,

Для себе ж бо ти й не жило»

Уславлений романтик Донбасу як ніхто інший вмів писати про любов. Чистою,синовньою любов’ю наповнені його вірші до України:  www.poetryclub.com.ua 

 

Олекса Тихий – талановитий письменник Донбасу, котрий, як і Василь Стус, заплатив за свою творчість власним  життям. Відлуння його слів ми знаходимо у сьогоденні, й боремося з наслідками того, про що пише Олекса Тихий: «Не біда, а вина кожного інтелігента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає керівні посади, а живе тільки затоптуванням черева, байдужий, як колода, до свого народу, його культури, мови. І чи не злочином годилось би кваліфікувати діяльність органів освіти, вчителів, діячів закладів культури та всіх керівників на ниві асиміляції мільйонів українців Донеччини. Адже таку масову асиміляцію не можна назвати інакше, як тільки інтелектуальним геноцидом». 

Повна версія тут:  olexa.org.ua/tvory/tvor01

Іван Дзюба з юності займався захистом репресованих українців. При його безперервній проукраїнській діяльності, йому пощастило дожити до старості та побачити теперішню Україну. Спогади Івана Дзюби про його боротьбу, історії з життя тих, хто відстоював українські національні інтереси на Донбасі:  www.ukrlit.vn.ua/lib/dzyuba

 Микола Руденко – поет з Луганщини, котрий також був репресований через «антирадянську діяльність», написав чимало прекрасних віршів

«Безсмертя нації – у слові,

А слово – Бог земних віків.

Лише нікчемні й безголові

Зрікаються своїх батьків» 

Тут можна почитати його твори: www.poetryclub.com.ua

На Донбасі тривають важкі виснажливі бої. Кожного дня Україна втрачає своїх найкращих захисників. Вони боронять рідну землю, бо цей край був, є і буде – Україна.