Довгий шлях до НЕЗАЛЕЖНОСТІ

24 серпня в Україні відзначається найголовніше державне свято. В цей день у 1991 році Верховною Радою УРСР більшістю голосів було ухвалено Акт проголошення незалежності України.

Свобода і гідність для українського народу завжди були найважливішими цінностями. На початку ХХ століття 1917 – 1921 років наш народ здобув державність, а 24 серпня 1991 року Актом вона була відновлена.

Державницькі устремління українців не викорінили ні репресії комуністичної тоталітарної системи, ні Великий терор, ані Голодомор 1932–1933 років, економічні та політичні експерименти. Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців. 9 листопада 1976 року засновано Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод (Української гельсінської групи). Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у національно-визвольній боротьбі українського народу, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності.

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

4 вересня 1991 року над Верховною Радою України замайорів національний синьо-жовтий прапор. 28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила його як Державний Прапор нашої держави.

15 січня того ж року, указом Президії Верховної Ради України втратив  чинність гімн Української РСР, натомість затверджено  музичну  редакцію  Державного  гімну  України, автором музики якої є М. М. Вербицький.

28 червня 1996 року була прийнята Конституції України. Основний закон  проголосив Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнав людину найвищою соціальною цінністю і утвердив народовладдя.

У вересні того ж року офіційно введено в обіг національну валюту – гривню, назва якої продовжувала традиції УНР і Русі.

24 серпня є і завжди буде символічним і надзвичайно важливим днем для українців у всьому світі, навіть попри щохвилинне зухвале намагання ворога зламати наш дух та знищити нас фізично. З 2014 року цей день набув ще більшої знаковості, адже волю, свободу і незалежність нам доводиться виборювати зі зброєю в руках.

 

 

Україно! Мій рідний краю 

Святиня моя! 

У новітній історії України є дата найважливіша - 24 серпня 1991 року! Це – День народження Незалежної, суверенної держави. Україна відзначає його вже 29-й рік. Тоді відбулась подія, про яку мріяли покоління українського народу впродовж багатьох століть. Шлях до свободи і незалежності вишитий нитками чорними й багряними, ніжністю суворою, муками і полум’ям надій. 

В цей день ми згадуємо вехові події історії. Імена тих, хто поклав життя у визвольних змаганнях за вільну, соборну і єдину українську державу. 

Святкова виставка до Дня Незалежності починається розділом «Несгасні світочі українського духу», присвяченим національним героям України від М.Грушевського, С.Петлюри, Є.Коновальця , І.Франка до В.Стуса, Є.Сверстюка, В.Марченка, В. Чорновола, П.Григоренка, О.Гірника, кращих синів – патріотів України - героїв Майдану Гідності – Небесну Сотню, і героїчних - воїнів захисників державної територіальної цілісності на Сході України. В цьому році трьом з яких була присвоєна найвища державна відзнака – Герой України – за особисту мужність і героїзм при захисті територіальної цілісності і державного суверенітету України: сержант Михальчук С.О., полковник Губанов С.П., молодший сержант Матвіїв Т.Т. Тема розділу представлена в матеріалах: Яневський Д. «Проект «Україна», А.Ткаченко «Знаменитые украинцы», І.Шаров «100 видатних імен України», Ю.Хорунжий «Мужі чину», Д.Чередниченко «Павло Чубинський», «Небесна Сотня», «2014. Хроника года», «З днем народження, Україно!». В.Деревінський «Вячеслав Чорновіл», «Вічна пам'ять героям», «Наш захисник. Ми хочемо жити в мирі!».

"Не зміліє духовна криниця" - розділ ілюструє різноманіття і багатство творчого надбання, потенціалу і енергії українського народу. Культура України - феноменальна, неповторна і самобутня. «Україна – це нестримний потік творчої енергії, це експансія Духу, що «тіло рве до бою», це всеперемагаючий порив угору. До знань. До духовного пробудження. Україна вічна. Як ті універсальні цінності, що сформували її спочатку, - Любов, Справедливість, Свобода, Краса».

Духовна сила української нації в почутті любові до Батьківщини, її природи, історії. У відчутті себе як частини великої цілісності – свого народу. Вишивка, народне малярство, народні традиційні ремесла, пісні – стали національними символами України.

«Високим поетичним словом» - поетична частина святкової виставки представляє творчість сучасних українських поетів, присвячених Україні, її національним героям :

В.Крищенко «Вкраїна буде назавжди», «Свята земля». «Патріоти України». «В тебе віримо, Україно»; В.Стрекаль свою збірку «Реінкарнація» присвятив сучасним подіям і воїнам – учасникам війни на Сході; Книга «Світло на дні бліндажа» О.Іськової–Маклащук – це вдячність захисникам України, волонтерам, яким болить доля рідної країни.

Рядки з передової. Антологія поетів, опалених війною» - презентує творчість поетів , які пропустили через себе війну, доторкнулись до неї безпосередньо;

Представлені збірки з нових надходжень бібліотеки:

С.Бондаренко «Повітряне метро» - поетичні твори присвячені подіям на Майдані, Києву: «Голоси високої сотні», «Зима 2014-го», розділи - «Хрещення Хрещатиком», «У напрямку площі згоди»;

У книжці Н.Розлуцького «Прочани» декілька віршів про Київ;

Антологія сучасної прози «Київські вітражі» - це поетичне полотно про красу і велич нашої столиці – Його Величності Києву!

Вірш «В серці світу моя Україна» Людмили Солончук – лауреатки премії Т.Шевченка – надрукований в «Літературній Україні» за цей рік в № 29-30 заворожує генетичною пам’яттю, болем і ніжною любов’ю авторки до рідної країни. Традиційні українські символи мають у вірші первісний сенс і пронизливе звучання…

«Відкривай Україну» - туристичний розділ виставки пропонує маршрути подорожей мальовничою Україною, кожен куточок якої вражає своїм колоритом та неповторністю: «Подорож по Україні», «Путівник. Київ», «Україна. Путівник». «20 лучших экскурсий по Києву», «3 шляхи Закарпаття». «Навколо Києва. 10 маршрутів вихідного дня», «29 зупинок від Хмельника до Хмельницького», «Коротко, но ярко» - мапа з пропозиціями маршрутів на один-два дні.

Із покоління в покоління передається історична правда , традиції і прагнення народу і його заповіти, любов до своєї великої батьківщини –України. Живе пам'ять - живе віра в її майбутнє процвітання!

«Святі символи українського народу»

В світі символів людина живе з доісторичних часів. Слово «Символ» у сучасної людини викликає ряд абстрактних понять, уявлень, асоціацій, образів, відчуття магічного та загадкового, відчуття безмежного в пізнанні макрокосмосу, довкілля і внутрішнього світу. Символ – потужна категорія культурного, духовного розвитку, повсякденного спілкування. Грецькою мовою слово «Символ» означає «з’єднувати», «зв’язувати». Символіка – поняття загальнолюдське і національне-специфічне, етногенетичне. Різні визначення смислу символу можна дізнатися у книзі «Словник символів культури України», що представлена поряд з іншими на виставці до Дня Незалежності України в бібліотеці. Наші державні та народні символи глибоко вкоренилися в нашій свідомості, стали основою нашої культури, вони з глибини віків промовляють до нас і впливають на наші дії та вчинки, хвилюють душу, серце і розум.

Мета виставки – задоволення духовних, культурних запитів людини, вдосконалення свого внутрішнього світу, приведення його до гармонії із зовнішнім. Так вважає Микола Дмитренко в ступній статті цього словника.

Не даймо їм піти у забуття!

У  вітрині  бібліотеки оформлена святкова тематична композиція «Святі обереги нації».

«Хай квітне наша Батьківщина» малюнки учнів 5-7 класів СШ №64 керівник – Костенко Н.В.

Будівничі української державності

В день святкування 26 річниці Незалежності України варто згадати тих, хто боровся за її суверенітет і соборність. Важливим етапом у боротьбі за національні права стало створення 1976 року Української гельсінської групи. ЇЇ очолили Микола Руденко та Петро Григоренко. Група налічувала 37 учасників, серед яких були Василь Стус, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Надія Світлична.

В’ячеслав Чорновіл був незвичайною людиною. Його пам’ятають запальним і спокійним, неймовірно м’яким і досить жорстким, грізним і добрим, але основною його рисою була надзвичайна толерантність, поєднана з феноменальною здатністю до гострого слова. У непроникному мороці тоталітарної системи він став на довгу й нелегку путь, дві зорі світили йому – Свобода і Україна. Яскравим метеоритом проносився він крізь українські міста і села на зорі незалежності. Він йшов до металургів Дніпропетровська, до шахтарів Донбасу, до хліборобів Херсонщини. Сміливий політик, блискучий промовець, полеміст – він змушував слухати і своїх друзів і ворогів. Трагічна смерть чи з ініційоване убивство на трасі Золотоноша – Бориспіль обірвали це справді прекрасне життя, без останку віддане Україні.

Левко Лук’яненко – людина-легенда, багатолітній політв’язень, відомий громадський і державний діяч, Герой України, її безстрашний лицар і захисник. Коли його присудили до страти і посадили до одиночної камери у нього був вибір: жити, або залишитися порядною людиною. Життя можна було зберегти відмовою від ідеї незалежності України. Стриманий і делікатний в’язень, небагатослівний, але точний у формулюванні своєї думки твердо відповів: - Навіть якщо в усьому світі я залишусь один українець – то й тоді боротимусь за вільну й незалежну Україну!

Матеріали виставки до Дня Незалежності розповідають про тернистий та героїчний, життєвий та громадсько-політичний шлях двох з незламної когорти борців за волю України.

Використана література:

Зінкевич О. «Рух опору в Україні 1960-1990», Київ, «Смолоскип», 2010;

Малик Я. «Історія української державності», Львів, «Світ». 1995;

Бойко О. «Нариси з новітньої історії України», Київ, Кондор, 2004;

Шевченко С. «Архіпелаг особливого призначення», Київ, 2006;

«Так хто ж вороги народу?», ВЦ «Просвіта» - 2011;

«Українська культура», 2007, №12; 2006, №9;

«Дивослово», 2012, № 12;

«Україна», 2008, №8;

«Біля витоків незалежності», Київ - 2011;

«Український тиждень», 2017, №9;

«Українська столиця», 2006, № 25.

До Дня Незалежності         «Україна духовна»

                                       For Independence Day          «Ukraine religious»

Десять, двадцять, п’ятдесят, сто, більше, ще один, ще два портрети. Місяці, роки самозабутньої роботи. І всі стали пліч-опліч. Не всі. Бо всіх – легіони. Літописець Нестор, поруч В.Сосюра, Г.Сковорода, Грушевський, М.Костомаров, О.Довженко… Це ті, хто уособлює духовну Україну і створює духовний портрет України. Живописне полотно відомого українського художника Петра Басанця – це великий, неосяжний духовний образ нації. Тут вічне прагнення волі, слово легендарного Бояна, бібліотека Ярослава Мудрого, Петро Могила, перші академії наші, пісні, подвиг Марусі Чурай, геніальні драми Лесі Українки, неспокій Франкової душі, духовна можуть пророка і творця нації Тараса… Сто п’ятдесят портретів. Усі люди великі, найталановитіші. Від давності до сьогодення. Від Володимира Мономаха до польоту на місяць за кресленням Миколи Кондратюка, до Олеся Гончара, до М.Лисенка… З різних часів історії, з різними геніальними діяннями на славу, волю та незалежність України. Цвіт України. Її Еліта. Розум і Краса. За ними народ, Рух, хода нестримна. Поклик, приклад наслідувати… «Україна духовна» Петра Басанця, народного художника, сяє в Маріїнському палаці. Мистецько-книжкова композиція «Україна духовна» до 25 річниці незалежності України представляє це живописне полотно з історією створення. Книжки на виставці з фонду бібліотеки присвячені великим постатям, зображеним на картині.

На зламі тисячоліть постала Україна вовіки віків

У новітній історії України є дата, яку можна назвати найважливішою: 24 серпня 1991 року. Це - День Незалежності, який ми відзначаємо вже 24 роки.

Мільйони українців мріяли та віддали своє життя за цей Святий для кожного українця День. Скільки  наша нація пройшла випробувань війнами, голодоморами, концтаборами. І все це для того, щоб відбулося 24 серпня 1991 року! Поява незалежної України на політичній мапі світу була найвидатнішою подією останнього десятиріччя минулої тисячолітньої доби. Україну справедливо розглядають , як один з найважливіших геополітичних чинників у Європі й на усьому євразійському континенті. Поява незалежної України змінила Європу. Історія української державності налічує понад тисячу років. Україна - це край, населений волелюбною нацією козаків - писав М.Грушевський. Ідея незалежності надихала борців за Українську соборну державу протягом усього ХХ століття. Нині нашій незалежності виконується 24 роки. Українці зуміли зберегти державність в умовах надзвичайно важкої і тривалої кризи. І є впевненість  у тому, що і зараз не віддадуть вистражданої віками свободи, втрачаючи своїх найкращих синів на східному фронті.

 На виставці оформленої до Дня Незалежності  просліджується історичний шлях України до омріяної незалежності й свободи : видатні  віхи на цьому шляху: визвольні змагання 1917 – 1920 років, Акт Злуки УНР та ЗУНР, утворення Української Народної Республіки, Друга Світова Війна, проголошення незалежності в 1992 році, помаранчева революція, революція гідності. Виставка знайомить з видатними постатями історії України, які внесли свій вклад в боротьбу за її свободу і незалежність. Більшість з них віддали своє життя: М. Грушевський, С. Петлюра, Р. Шухевич, герої УПА, О. Тихий, О. Гірник, Ю. Литвин, В. Стус, В. Чорновіл, герої АТО. Окремий розділ виставки представляє вірші українських поетів присвячених Україні, бажають їй процвітання, свободи і миру: В. Зайця, М. Жука, Б. Степанюка, Л. Вишеславського, П. Гірника, В. Козака, Г. Чубач, Н. Поклад, А. Григорука та інших. Випуск журналу «Київ» представляє сучасну молоду поезію громадських і патріотичних мотивів, яка є ілюстрацією драматичних подій, котрі ми зараз переживаємо.

До порятунку шлях у нас єдиний –

Єднаймося в борні проти незгод.

Хай бачить світ – встає моя Вкраїна,

На повний зріст встає її народ. ( В. Крищенко) 

Герб, прапор, гімн-це є символи суверенності будь-якої держави, які представляють її перед усім світом. Ці символи мають свої традиції, і свою історію. В своїй книзі « Символіка суверенності - синьо-жовта»  В. Сергійчук докладно досліджує історію традиції української національної символіки, проблему національної символіки української незалежної держави. Мабуть  самі маніфестанти усвідомлювали неперехідне значення цієї події. Це було справжнє національне свято.  22 травня 1989 року біля пам’ятника Т. Шевченка в Києві піднялося справжнє море синьо-жовтих стягів. 24 липня 1990 року над міськрадою в Києві було  встановлено український національний синьо - жовтий прапор - згадує В. Сергійчук. Море людей під морем синьо-жовтих прапорів! Це було незабутнє видовище. 22 липня 1990 року   на засіданні президії Київради було прийнято рішення: « Встановити над Київською міською Радою народних депутатів синьо-жовтий український національний прапор  24 липня 1990 року». 28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову «Про Державний прапор України» . В матеріалах тематичного перегляду  в бібліотеці до Дня Державного прапору  можна прочитати публікації прихильників різних варіантів розміщення смуг  синього та жовтого кольорів, порядку їх розміщення на полотнищі державного прапора, використання інших кольорів,  пропорцій сторін полотнища  прапора . Однак історична традиція доводить,  що інших кольорів , поєднання яких проходило через усю історію України ніж жовтий та блакитний – немає - стверджує історик О. Піскун. Ці барви були символічними для Київської Русі ще до прийняття християнства. Після хрещення держави вони були освячені образом животворного Хреста.

Перегляд представляє вірші відомих українських поетів присвячених державному прапору: Д.Павличка, Г.Чубач, О.Олеся, В. Крищенка. Наталка Поклад так оспівує значення стягу:

Прапор-це для всіх ознака сили,

Прапор – це для всіх – ознака слави…

Прапор свій оберігаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже є народом,

Українським в Україні.