Праведники Бабиного Яру – герої опору нацизму.

Минуло вже 77 років від початку великої трагедії і величезного злочину ХХ ст.. – розстрілу євреїв у Бабиному Яру. Розстріли  тривали два роки. За цей час було знищено десятки тисяч людей різних національностей: євреї, українці, росіяни, цигани. Це були  солдати, і партизани,  військовополонені і комуністи, заручники і психічно хворі. Тільки за 29-30 вересня було розстріляно 33171 єврей: старі, жінки, багато дітей...

Є таки дати, події в історії, які людство не вправі забувати. В іншому випадку воно перестає існувати. Пам'ять про минуле – це шлях до просування у майбутнє. Україна пройшла шлях від заборони до вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

 На зустрічі із старшокласниками директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Юхимович Подольський проникливо і відверто ділився особистим емоційним сприйняттям тих вересневих страшних подій у Києві. Згадував батьків, які посивіли в 20 років під час війни. Звертаючись до молоді, наш гість наголошував на необхідності вчитися поважати власну індивідуальність і право інших бути собою. Ні в якому разі не принижувати їх гідність. Свого часу його вразило ствердження письменника Г.Маркеса про те, що потрібно знайти в собі сили прожити все життя і не принизити нікого. Це дуже складно і нажаль вдається одиницям. Саме такими людьми були ті, хто ризикуючи власним життям, рятував і захищав знедолених (зокрема євреїв, коли вони йшли по вулицях Києва на розстріл), яким загрожувала страшна смерть. Таких людей, які виявили героїзм, велич духу, стали називати Праведниками. Належну шану їм надають у всьому світі. Основним мессиджем бесіди вченого – історика з молоддю було побажання не боятися закритих тем історії та називати речі своїми іменами. Тому, що будь-яке викривлення та замовчування фактів веде до тоталітаризму в с суспільстві.

Бібліотека висловлює подяку шановному Анатолію Юхимовичу за змістовні, «живі»,  емоційні і корисні бесіди, які  завжди з цікавістю сприймаються слухачами. Ми вважаємо, що такі зустрічі  дуже необхідні – вони формують моральні, етичні, гуманні почуття у молоді. Дякуємо за книжкові подарунки:  «Самотній вигнанець» Майкла Дімента – це  проникливі та сповнені болю спогади  автора про пережите ним під час Другої світової війни у рідному містечку та в гетто;  «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії» - путівник для вчителя.

Сподіваємось на подальшу співпрацю бібліотеки з Українським центром вивчення історії Голокосту.

Голокост в Україні. Територія смерті.

Бібліотека запросила директора Українського центру вивчення історії Голокосту Подольського А.Ю. провести відкритий урок історії з учнями СШ № 69 присвячений Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту. Учні виказали цікавість до теми під час виступу, емоційно сприйняли розповідь про жорстокі сторінки історії Європи, України під час Другої світової війни. Анатолій Юхимович розповів про інформаційно-педагогічно-просвітницьку діяльність Українського Центру Голокосту. Він зазначив, що головним маркером змін у ставленні українського суспільства до винищення євреїв під час війни буде пам'ять про ці події не лише в дні скорбних ювілеїв. Про роботу в рамках проекту поширення освітніх матеріалів в учбових закладах, проведення семінарів, круглих столів, співпрацю з зарубіжними організаціями, про проект «Захистимо пам'ять», що ставив на меті захист та меморіалізацію місць масових поховань євреїв України під час Другої світової війни, щоб люди усвідомили глибину трагедії Голокосту, трагедію не лише єврейського народу, але як трагедію загальнолюдську.

Виступаючий підкреслив необхідність знати і пам’ятати про такі страшні події історії людства, щоб вони ніколи не повторювалися в майбутньому.

Бібліотека висловлює велику подяку Подольському Анатолію Юхимовичу за цікавий, змістовний захід, який слугує вихованню  історичної та національної пам'яті молоді, змушує її вчить історію, читати, аналізувати, мати своє бачення, свою думку, щоб не приймати просто на віру чужу думку, щоб не  стати сліпою зброєю в руках людей – провідників сумнівних ідей. 

Директор Українського центру Голокосту подарував бібліотеці, школі нові інформаційні матеріали, нові книги: «Голокост і сучасність», « Бабин Яр: масове убивство і пам'ять  про нього», « Українське суспільство і пам'ять про голокост: наукові та освітні аспекти», М.Гауптман « Забуті могили», « Донечка, про яку ми завжди мріяли» - адаптовано Н.Моргенштерн, переклад А.Степаненка.

Чорна сторінка в історії єврейського народу. Голокост в Україні.

Цій найстрашнішій темі в історії людства в роки Другої Світової війни була присвячена зустріч учнів СШ № 64 з директором  Українського центру вивчення історії Голокосту — Подольським Анатолієм Юхимовичем, який розповідав  присутнім про  сутність цього страшного явища, деякі факти Голокосту в Україні, наголошував на необхідності вивчення його і сьогодні  істориками, науковцями, збирання  та публікації свідчень останніх  живих свідків трагедії єврейського народу, необхідності поширення матеріалів про Голокост років Другої Світової війни серед молоді. Про  ці страшні, трагічні  події  історії  потрібно знати, щоб завжди  пам’ятати.   Анатолій Юхимович  презентував  видання Українського Центру вивчення історії Голокосту, і подарував їх бібліотеці. 

                                                                                   

До заходу була оформлена тематична книжкова виставка “Голокост в Україні. Мапа смерті”, яка представляла документи, свідчення свідків, в'язнів концтаборів, гетто, про систему знищення людей тільки за їх національною ознакою, яка була організована фашистськими загарбниками  в роки війни на Україні. Бібліотека висловлює подяку Анатолію Юхимовичу, співробітникам Українського центру вивчення історії Голокосту за активну участь в педагогічній діяльності, у  вихованні  історичної пам’яті, почуття  толерантності   молоді.

На закінчення заходу Анатолій Юхимович нагадав, що сьогодні - 20 лютого -  Україна  згадує події  Майдану. Хвилиною мовчання  присутні вшанували пам'ять загиблих на Майдані – героїв Небесної Сотні. 

 Використана література :

Гончаренко  О. М. « Голокост на території Київщини», Автореферат,2005;

Подольський А.Ю. « Уроки минулого», історія Голокоску в Україні», Київ – 2009;

Довідник про табори,тюрми та гетто на окупованій території України»,Київ ,2000;

Найман О.Я. « Історія євреїв України», Київ, 2003;» Естафета пам’яті»,Київ,2012;

« Київ 1941-1043», Фотоальбом, « Кий», 2000:

Левитас  І.М. « Бабин Яр» 1941-2011. Трагедія,історія,пам'ять», Київ, 2011;

 « Голокост в Україні  у регіональному і загальнолюдському вимірі», Львів, 2005;

Голокост в Україні. Мапа смерті.

Нацистські злочини в Україні складовою частиною яких був Голокост, складають мало не найжахливіший аспект діяльності німецьких фашистів. В Києві розстріли євреїв почалися майже відразу після захоплення міста фашистами 19 вересня 1941 року. До знищення євреїв закликали газети «Українське слово», «Нова Україна» та інші окупаційні видання. Євреїв нацисти нищили переважно у таборах примусової праці та гетто, під час акцій масового знищення. В книзі «Історія євреїв України» автор Найман О.Я. дає великий перелік областей та міст по всій України, де були розташовані табори та гетто для євреїв. Таблиця включає Вінницьку, Волинську, Дніпропетровську, Дрогобицьку, Житомирську, Камінець-Подільську, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Херсонську, Чернігівську, Чернівецьку області, Закарпаття й Крим.(стор. 448-451). На виставці представлені спомини свідків воєнного геноциду євреїв у Рівному, де в урочище Сосонка, яке ще називають Рівненським Бабиним Яром, відбулося чергове вшанування світлої пам’яті безвинно убитих жертв. В газеті «Літературна Україна» можна прочитати розповідь колишнього в’язня Освенцима під № 131161 Бойка Вадима Яковича – людини унікальної і легендарної, який неодноразово повертався на світ Божій із самого пекла. З п’яті млн. в’язнів табору він єдиний чоловік, що повернувся звідти живим! Газета «День» опублікувала розповідь про Хащуватську трагедію - про найбільший у Європі меморіальний комплекс, розташований у Гайворонському районі Кіровоградської області, де в 1942 році було розстріляно понад 1000 громадян єврейської національності.

Сергій Руднєв наприкінці розповіді про своє перебування у фашистській неволі у 1943-45 роках «Київ – Заксенхаузен» у журналі «Київ» пише: « …не дай Боже, якщо подібне коли-небудь повториться! Люди не повинні вбивати одне одного. Не повинні завдавати болю одне одному. Людина створена для життя під постійним покровом свободи! Для добра, для любові!» З кожним роком живих свідків цих жахливих подій в історії людства стає все менше, разом з ними відходять у вічність їхні болючі спогади. Ми повинні свідчення про війну, голокост, сталінські репресії зберегти й передати нащадкам, щоб таке не повторилося ніколи!