Перший листопад. Переможна сторінка української історії.

Листопадовий зрив у Галичині. Це було унікальне явище вітчизняної історії, коли українську державність  вдалося відродити без кровопролиття. Для національно–визвольного руху Галичини основною ідеєю була державна незалежності та соборність  українських земель.

- Діями українських повстанців Першого листопада  у Львові керував штаб на чолі з  С. Горуком, відомим діячем товариства «Сокіл-Батько». Молода галицька генерація з гімнастично-спортивних товариств «Сокіл», Січ Пластунів, Скала, Сянова Чайка, Україна, Чорногора та інших,   перевірена та загартована у боях Першої світової війни, зайняла ключові позиції у лавах УГА, корпусі Січових Стрільців  Є.Коновальця. Генеральний комісаріат очолив сотник Д.Вітовський. В повстанні взяли участь 1400 стрільців, 60 старшин.

- Вагомий внесок в розбудову збройних сил ЗУНР зробив керівник полку літунства сотник УСС Петро  Франко. Він став командиром авіації Галицької армії. Його брат – Тарас – журналіст - очолював редакції газет корпусу, був видавцем стрілецьких часописи, пережив сталінські політичні концтабори.

- Своїми героїчними подвигами прославилися О.Степанів, С.Галечко, Ф.Черник, С.Горук, Р.Дашкевич .В.Старосольський, А.Крушельницький, Л.Цегельський, Л.Лепкий, С.Левицький.

- Події першого листопада 1918 року довели , що боротьба за свободу не припинялася – проведення у Львові державного перевороту і проголошення Західно-Української Народної Республіки не втратило своєї актуальності, величі і значення й  через сто років.

- Першого листопаду 1918 року на львівський ратуші був вперше піднятий державний синьо–жовтий прапор.

- На пам'ять про Листопадовий чин у центрі Львова названо вулицю. Щороку, 1 листопада, у місті відзначають День Листопадового зриву.

Тематичний  книжково-документальний перегляд  розповідає про перебіг подій  та видатних керівників, активних учасників  цього  дня у Львові.

Використана література:

- Д.Яневський «Проект Україна. Загублена історія втраченої держави»,Харків, «Фоліо», 2017;

- «Поле битви – Україна», Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2016;

- «Історія січових стрільців». Київ, Україна, 1992;

- Л.Кормич  «Історія України», Київ, Алерта, 2006;

- Енциклопедія сучасної України, т.16, Київ -20164

- О.Рубльов «Українські визвольні змагання 1917-1921», т.10, Київ -1993;

-  В.Сарбей Національне відродження України», т.9, Київ -1999;

-  О.Луговий «Визначне жіноцтво України», Київ, «Дніпро», 1994;

- «Українки в історії», Київ, «Либідь», 2004;

- Енциклопедія історії України, т.10, Київ, Наукова думка, 2013.

«Шахи: мистецтво, спорт, наука»

Шахи – найбільш поширена інтелектуальна гра у світі, одна із найбільш захоплюючих настільних ігор. Це найстаріша гра, яка має дуже давню історію. Вважають, що вона з’явилася в Індії у першому тисячолітті. Потім поширилася на Захід. В неї грали під час Київської Русі.

Міжнародний день шахів відзначається з 1966 року 20 липня. В цей день 1924 року була заснована Міжнародна Федерація шахів в Парижі.Шахові турніри стали проводитися з такою ж періодичністю, як і Олімпійські ігри. . Гра дуже популярна і високо цінується у 178 країн світу. Шахові гуртки, клуби дуже поширені в Україні. І в нашій бібліотеці багато років діє гурток прихильників інтелектуальної гри. З метою її популяризації серед населення, учнівської молоді регулярно проводяться спортивні змагання, турніри в яких беруть участь всі бажаючи, члени шахового клубу «Київський каштанчик», члени гуртка «Шах і мат» при бібліотеці, учні шкіл.

 

Шанувальники шахів вважають, що цей вид спорту є і мистецтво, і спорт, і наука. Це ідеальний спорт, у якому учасники не травмуються фізично. Це не тільки гра, що приносить естетичне задоволення, а і є активним засобом інтелектуального розвитку людини. Гра самоудосконалює, активізує увагу, розвиває мислення і витримку як фізичну так і психологічну, наполегливість, аналітичне мислення, логіку, допомагає дітям у навчанні. Шахіст повинен володіти хорошою фізичною підготовкою. Японські вчені довели, що інтенсивна гра у шахи на 80 % зменшує ризик захворювання Альцгеймера, призупиняє старіння мозку. Шахи активізують обидві півкулі головного мозку, поліпшують творчі здібності, концентрацію, критичне мислення, навички навчання, розвивають фантазію, формують лідерські якості.

Шахи, відповідно постулату індійського містицизму, являють собою Всесвіт: чотири сторони шахівниці – чотири елементи: Земля, Повітря, Вогонь, Вода; Чотири пори року та чотири темпераменту людини.

Спеціалісти вважають, що залучення школярів до гри царів - це формування української еліти.

Гра в шахи зміцнює серце. Покращує кровообіг, спалює калорії. Лікарі пропонують її (є дослідження) як рецепт від дитячої гіпертонії.

Шанувальниками шахів були Тамерлан, Наполеон, Вольтер, Петро 1, Катерина ІІ, Франклін, Пушкін, А.Енштейн, Ремарк, Л.Толстой, С.Цвейг, М.Сервантес, О.Ж.Хайам, Г.Сковорода, І Грозний, І. Тургенєв, М.Лермонтов, М. Старицький, М.Лисенко, В.Сосюра, П.Загребельний, І.Драч, М.Вовчок була членом Петербурзького шахового клубу.

«Шахи – більш ніж гра. Це метакода світу, де є все від генетичного коду до ворожильної Книги змін стародавнього Китаю. У них зашифрована чорна – біла дискретна природа мікро – і макросвіту, 64 клітини ховають у собі замкнену нескінченність… просто якийсь «Код да Вінчі»!

Книжково-ілюстративна виставка присвячена Міжнародному дню шахів та розкриває цю гру, як мистецтво, як науку і спорт. Представляє літературні твори, в яких є тема шахів, наприклад, «Шахи для дебелів» Т.Прохаська, вірші Л.Костенко, «Шахова загадка» А.Крісті, «Гонки по вертикалі» Вайнерів, «Шахова новела» О.Купріна, «Захист Лужина» В. Набокова, «Місто приречених» Стругацьких, «Голова» Р.Сьоми, «Фламандська дошка» А.Перес-Реверти, «Війна і мир» Л.Толстого, «Євген Онєгін» О.Пушкіна, О.Хайям, Б.Пастернак, В.Висоцький, «Золоте теля» Ільфа та Петрова, вірші А.Вознесенського, Новела С.Цвейга, «Три товариша» М.Ремарка, «Гаррі Поттер» Дж.К.Ролинг, «Аліса в країні чудес» Андерсена та інші. Виставка ілюстрована репродукціями картин відомих художників різних епох, де зображені шахи.

Як казав великий Й.Гете: «Шахи – пробний камінь розуму!»

Тож граймо у шахи!

В цей день в бібліотеку завітав Володимир Баклан, щоб ознайомитися з виставкою до Дня шахів.

Володимир Баклан - український шахіст, гросмейстер, чемпіон України з шахів, учасник і призер олімпіад, європейських та світових шахових турнірів. Він є тренером шахового клубу "Київський Каштанчик", з яким тісно співпрацює наша бібліотека. Ми вітаємо зі святом всіх учасників клубу, тренерів Володимира Баклана, Івана Гоменюка, членів шахового гуртка "Шах і мат". Бажаємо творчого натхнення, позитивних емоцій від гри, нових спортивних досягнень.

Христос воскрес! Яка велична днина! Яка любов, і ласка, і краса!

                                                        Весна – це сонця перемога.

                                                    У великодній світлий час

                                                     Ми наближаємось до Бога,

                                                   Бог наближається до нас.

Святкова книжково-ілюстративна експозиція до Великодня допоможе підготуватися до найвеличнішого свята року – Христового Воскресіння, розповість про його релігійний сенс, символіку, українські звичаї та обряди, пов’язані з Великоднім циклом. Матеріали перегляду розкаже, як традиційно в Україні готувалися до свята, навчить великодніх пісень, веснянок та віршів і розписати писанку, приготувати смачні страви до святкового столу.

Використана література:

Я.Музиченко «Великдень»,»Свічадо», Львів, 2009;

«Великдень», №1, 20094

«Жінка», 2002, №;;

«Дім. Сад. Город», 2016, №4;»Українська культура», 2000, №8-9;

В.Манько «Українська писанка»,Львів, 2001;

« Я хочу бачити світ по-своєму» Марк Шагал

Мистецтво цього художника в однаковій мірі вважають своїм, росіяни і білоруси. Як видатний, справжній майстер він своєю творчістю розсунув національні, релігійні і будь які інші рамки и став художником світу. А. Бретон називав мистецтво Шагала  «магічним універсамом». Твори його занурюють глядача у світ дитинства. Неймовірні персонажі, наприклад зелені кози або корови, у нього гуляють де забажають, люди ходять задом наперед, сидять на дахах, літають и перевертаються догори ногами, предмети знаходяться один в одному і витворяють ще казна що, те, що не піддається звичайній логіці. Це схоже на втілення дитячої мрії або сновидіння. Не даремно один із критиків назвав творчість Шагала нічною. Таке світосприйняття зберігав усе життя, він завжди був несподіваним і ексцентричним. Попри те, що життя Шагала було нелегким, більшість його творів сповнені любов’ю, свободою духу та вдячністю до Всевишнього за кожну хвилину буття. Чимало пізніх картин митця просякнуті невгамовними веселощами, музичністю та святковим настроєм. Протягом життя живописець був удостоєний багатьох почесних нагород, найвища з них – Великий хрест Почесного легіону Франції. У 1978 рр. у Луврі , усупереч установленим там правилам, була проведена виставка робіт живого художника. Сталося це на честь 90 – річчя Шагала. 

Навіть у поважному віці М. Шагал щодня працював. Митець прожив довге та плідне на творчість життя, протягом якого , на відміну від багатьох колег, не намагався сховатися від жорстокого та недосконалого світу у своїх фантазіях. Навпаки, він на прикладі власної творчості прагнув довести людству, що життя неймовірно прекрасне в усіх своїх проявах, а свобода і кохання – це Божий дар кожній людині, незалежно від національності та віросповідання. 

Дивовижні картини митця, що знаходяться в багатьох музеях світу, продовжують вражати та радувати людей містичними і водночас такими зрозумілими та рідними образами.

Використана література:

Скляренко В. 100 знаменитых художников 19 – 20 веков. – Харьков : Фолио, 2006

Ионина Н. 100 великих картин. – М.: Вече, 2003.

Наков А. Русский авангард. – М.: Искусство, 1991.

М. Шагал – книжный иллюстратор. – Ленинград, 1987.

Губарева М.В., Низовский А. Ю., 100 великих шедевров изобразительного искусства. – М. : Вече, 2006.

«Караван историй» - №7 – 2005

«Огонёк» - № 42 – 1995

«Крестьянка» - № 9 – 1998

Великие художники. Часть 117. – К., 2005. 

«Мій ярий крик, мій біль тужавий,…»

До 130-річчя від дня народження поета Є.Маланюка.

Офіцером петлюрівської армії в листопаді 1920 року Євген Маланюк переткнув Збруч. Перейшов з тисячами своїх соратників по боротьбі за волю України, щоб згодом, майже через сімдесят років, нарешті повернутися сюди, на рідну землю. Повернутися своєю правдою, несхитністю, вірністю тим високим національним ідеалам, яким він ніколи не зраджував, за які боровся шаблею і словом. Повернутися одним з найбільших українських поетів ХХ століття.

Книжково-ілюстративна виставка бібліотеки розповідає про Євгена Маланюка – поета, публіциста, критика. Про себе він каже: «був на хресті слова розіп’ятий цвяхами літер…». Не з власної волі опинившись в еміграції, він мав одного героя у своєї творчості – Україну! Їй віддані були любов і гнів талановитого майстра, поезія якого завдяки основному тонові глибокого національного пафосу та вибагливій культурі поетичного слова здобула загальне визначення. Пронизливими строками віршів поет прагнув привести зневірений народ до пам’яті, повернути йому національну свідомість, національну гідність. Болюча нестриманість рядків поезії Маланюка – це начебто нелюбов, як могло здаватися на перший погляд, йшла від великої любові. Як це робили і його великі попередники, зокрема П.Куліш й І.Франко. Живучи за межами України, Є.Маланюк ні на хвилину не поривав з нею, співпереживав випробуванням, що випали на її долю, поезіями відгукувався на страшні репресії, голодомор, Пильно стежить за творчістю письменників в Україні. Ще на початку творчого шляху поет викарбував своєрідний епіграф свого многотрудного життя: «Мій ярий крик, мій біль тужавий, випалюючи ржу і гріх, ввійде у складники держави, як криця й камінь слів моїх».

Поштовхом для впровадження творчого проекту «Сфера: сучасна українська література» бібліотеки були слова Є.Маланюка «…громадянство все менше читає, так знову проспить Україну… Нечитання вижене українців зі світу».

Богдан Ступка: Творець, Артист, Людина

Bohdan Stupka: Creator, Artist, Person

Наприкінці літа, а саме 27 серпня гряде ювілейна дата – 75-річчя від дня народження великого Майстра, Героя України Богдана Ступки.

Чотири роки тому він пішов – і залишився. Залишився в нашій пам`яті, в наших серцях. Адже митець Ступка – це трудяга, і йому добре було відомо, що акторська професія – не гра, а щоденна кропітка праця. Відомий актор театру й кіно, який зіграв більше ста ролей у театрі і ста ролей у кіно заслужено входить в десятку найкращих акторів на території СНД останнього десятиліття. Накопичивши колосальний репертуар, не дивлячись навіть на те, що життя його – повністю забезпечене – більше не потребувало тяжкої праці, він продовжував викладатися повністю, бо ж такий собі Моцарт артистичний, Актор Акторович.

Мрією мого Життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі.

Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому. (Б. Ступка)

Про Ступку говорять, що він не тільки дивовижний актор, а ще й чудова людина, яка завжди прийде на допомогу. Небагато в нашій країні та історії з`являється артистів такого масштабу, такої сили, таланту. Бо він актор від Бога, жива легенда українського театру і кіно, зберігач великих акторських традицій. А для дружини він був «діамантом», який вона підтримувала й оберігала, у тяжку хвилину слушною порадою направляючи митця на вірний шлях. Для нього ж, у свою чергу, була земним ангелом – охоронцем.

Не закохуйся в обличчя,

Не закохуйся в вбрання,

А закохуйся в ту душу,

Що потрібна для Життя! (Б. Ступка)

У житті Богдана Ступки не раз траплялися моменти, коли хотілося все кинути, виїхати кудись на край світу, щось змінити у своїй артистичній справі. Але він усвідомлював, що від тих нелегких зобов`язань, які в нього – актора й людини – є, йому вже нікуди не подітися. Він сподівався: щось безумовно зміниться. І він залишився – щиро наш Богдан Ступка.

 Заснування (з 2013 року) премії імені Богдана Ступки, Людини з великої літери, це лише початок вшанування геніального актора, і нехай же інші прагнуть досягти такої високої майстерності, а заохочення у вигляді Державної премії України надзвичайно приємно.

А цьогоріч  Верховна Рада  окремою постановою рекомендує Держагентству з питань кіно організувати показ фільмів за участю Богдана Ступки до 75-річчя з дня його народження.

Документом передбачено урочисто відзначити річницю на державному рівні. Зокрема Кабміну рекомендується створити оргкомітет з підготовки та проведення заходів, у плані яких передбачається встановлення пам’ятника Ступці біля центрального входу в Національний академічний театр ім. Франка і створення музею у приміщенні самого театру.

Також Нацбанку пропонується виготовити ювілейну монету, присвячену 75-річчю від дня народження Б. Ступки, а Укрпошті – видати відповідну тематичну марку з портретом актора, який буде взятий з архівних знімків. Разом з тим в деяких містах України планується назвати окремі вулиці на честь видатного митця.

Фото зроблене у Києві, вулиця Костянтинівська 22/17 (Поділ).

Стараннями команди художників «Uptown Team» було розмальоване одне з подільських підворіть, на якому зображені масштабні портрети відомих діячів кіномистецтва, у тому числі й Б. Ступка.