Українські книги-ювіляри
2025 року
Друзі, цьогоріч чимало книжок святкують ювілей. Серед них і
твори українських класиків, і ті, які були написані нашими сучасниками не так
вже й давно. Це гарна нагода перечитати книгу, або просто прочитати.
190 років з часу написання (1835) Григорієм Квіткою-Основ’яненком
п’єси «Сватання на Гончарівці». Оповідь про кохання Уляни та Олексія підніме
настрій, а ще ви добряче посмієтеся з недолугого Стецька.
Так само, 190 років тому
(1835), вийшли друком дві повісті українського генія Миколи Гоголя: «Тарас
Бульба» і «Вій». Класика, яку обов’язково треба час від часу перечитувати. До того ж, Гоголь у нас україномовний!
Наприклад, «Тараса Бульбу» переклав Василь Шкляр.
185 років (1840) виповнюється збірці поезій Тараса Григоровича
Шевченка «Кобзар». Так-так, збірці, яка стала альфа і омегою усієї української
літератури і навіть вийшла за її межі, адже «Кобзар» - це не просто «збірка
віршів»… До речі, п’ять років по тому, у 1845, Тарас Григорович написав «Заповіт» і головні
поеми: «Кавказ», «Великий льох», «Наймичка», «Єретик», «Невольник», «І мертвим,
і живим…».
У 1865, рівно 160
років тому, вийшов друком третій том збірки оповідань Марка Вовчка «Народні
оповідання» і повість «Кармелюк». Проза Марка Вовчка щемка, пронизана великою
любов'ю до всіх
стражденних, а надто до українських жінок.
Два славетні твори святкують 150-ліття (1875): роман Панаса Мирного «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?», а також драма Івана Нечуя-Левицького «Маруся
Богуславка».
135 років тому
(1890), була опублікована казка Івана Франка «Лис Микита». На захопливій
розповіді про пригоди рудого пройдисвіта виросло не одне покоління українських
дітлахів. Уявіть лишень: «Лиса Микиту» з захопленням читав у дитинстві Максим
Рильський і, так само… Святослав Вакарчук.
Також, 135 років тому (1890), Леся Українка написала вірш «Contra spem spero», казки «Біда навчить» і «Лілея». Але й це ще не все. У 1910 році (115 років тому) Леся завершила поему «Бояриня», в якій ідеться про долю молодої української жінки на Московщині. Поки чоловік Оксани Степан робив там кар’єру, вона нудилась світом на чужині, аж поки не померла в багатій, але мертв’ящій московській неволі.
Далекого 1900-го (125 років тому), Іван Карпенко-Карий поставив
останню крапку в п’єсі «Хазяїн».
Комедія в 4-х діях про Терентія Гавриловича Пузира – хазяїна, мільйонера,
нікого не залишить байдужим. Прикметно, що п’єса з плином часу не втрачає
актуальності, а типажі, змальовані Карпенком-Карим понад 100 років тому,
існують і нині.
100 років тому (1925) Григорій Косинка написав новелу «В
житах». Фундатору українського літературного імпресіонізму, учню Василя
Стефаника і Володимира Винниченка залишалося жити приблизно 10 років.
Письменник загине під молохом сталінських репресій.
95 років тому (1930) український драматург Іван Кочерга
закінчив працю над драматичною поемою «Свіччине весілля». Твір пронизаний
енергією світла і боротьби, непокори перед злом і темрявою.
З різницею у 5 років – 1935 і 1940 – були написані два
твори, без яких важко уявити українську літературу: роман «Вершники» Юрія
Яновського і повісті Миколи Трублаїні «Шхуна «Колумб». Тож «Вершникам»
виповнюється цього року 90 років, а «Шхуні»
- 85.
75 років тому (1950) вийшов друком роман Івана Багряного «Сад
Гетсиманський». Твір, зі зрозумілих причин, було надруковано не в радянській
Україні, а в Німеччині, де мешкав тоді в еміграції письменник.
У 1960, 65 років тому,
побачив світ роман Григорія Тютюнника «Вир», а через 5 років, у 1965, молода
українська поетеса Ірина Жиленко видала першу збірку віршів «Соло на сольфі».
Попри тиск радянської ідеології, досить плідним для
української літератури був 1970 рік. 55
років тому вийшли друком перші поетичні збірки Василя Голобородька («Летюче
віконце»), Леоніда Кисельова («Стихи- Вірші»), Василя Стуса («Зимові дерева»),
Ганни Чубач «Журавка».
45 років тому, в 1980, були опубліковані два надзвичайно
популярні історичні романи: «Князь Кий» Володимира Малика і «Роксолана» Павла
Загребельного.
Двохтисячні подарували ціле гроно цікавої літератури. У
2000, 25 років тому, ми читали «Калинову
сопілку» Оксани Забужко і «Мальву Ланду» Юрія Винничука. У 2010 –
«Ворошиловград» Сергія Жадана, «Гонихмарника» Дари Корній, «Записки
українського самашедшого» Ліни Костенко і «Століття Якова» Володимира Лиса.
Кожен із цих творів вартує читацької уваги.
Цього року виповнюється 10
років (2015) таким різним за наповненням, але активно читабельним романам як
«Покров» Люко Дашвар, «Іловайськ» Євгена Положія і «Чорне сонце або дума про
братів азовських» Василя Шкляра.
5 років тому, в 2020, вийшов друком досить непростий,
сповнений алюзій і метафор роман Софії Андрухович «Амадока». Це був третій за
ліком роман письменниці. За нього вона отримала престижну німецьку премію
Германа Гессе.
Різдвяне читання, або книжка під ялинку.
Різдво і Новий рік –
час умиротворення й очікування дива. Нехай маленького, але дива. Несподіваного,
радісного, надихаючого. Такого, від якого виростають крила. І якщо ви точно
знаєте, ну просто переконані в тому, що дива у вашому житті трапитися не може,
справжнісінькими ліками від подібної зневіри буде читання книжок на різдвяну
тематику. Книжок про диво.
З нагоди прийдешніх
свят ми підготували для вас добірку різдвяних історій – різних: як для дітей,
так і для дорослих. Хоча, за великим рахунком, на Різдво і новий рік кожен
дорослий стає трішечки дитиною…
- Почнімо з класики жанру! «Різдвяна пісня» Чарльза Дікенса. Історія про скнару-багатія Скруджа, якому гості-духи допомагають осягнути справжній зміст Різдва, зворушить, зачепить за живе кожного. Книжка стала сенсацією в 1843 році, але й сьогодні очолює списки різдвяного читання. Вона випромінює любов і мудрість, і цього не можна не відчути.
- Не можна на різдвяно-новорічні
свята не згадати й данського казкаря Ганса
Крістіана Андерсена. Перечитайте його «Снігову королеву», «Дівчинку
з сірниками», «Ялинку» – у них життя й
казка, чарівне й буденне – поряд. А ще не забудьте про Гофмана і його «Лускунчика» – розкішна різдвяно-новорічна історія! Варто
зауважити, що традиція «різдвяної оповіді», або «книжки під ялинку» виникла в ХVIII столітті саме в Німеччині.
- Потішить читачів й
оповідь від всесвітньо відомого шведського письменника й ілюстратора Свена Нордквіста «Різдвяний гном». Ви станете свідками надзвичайно веселих пригод
дивака Петсона і його кошеняти Фіндуса. Український автор Олександр Гаврош написав зворушливу «Різдвяну історію ослика Хвостика». Письменниця Анастасія Шульга разом
із художницею Наталею Герасименко створили яскраву книжку про таксу Маню.
Казкова повість для малечі так і називається: «Маня і Різдво».
- Для дітей молодшого та середнього шкільного віку, а також для дорослих, які здатні повірити в різдвяні дивовижі – збірка «Моє Різдво» 12 історій про дива, які поряд.
- Маємо декілька збірок оповідань і новел сучасних українських письменників, написаних саме на різдвяну тематику. «Таке різне Різдво» від видавництва «Старого Лева» і «На Різдво – додому» від «Свічада». Автори – Дзвінка Матіяш, Костянтин Москалець, Ірина Славінська, Катерина Бабкіна та інші – розповідають свої різдвяні історії, в яких трапляються дива: вдома, в дорозі, в лікарні… Примирення ворогів, несподіване кохання, доленосна зустріч тощо. Та й Різдво різне – в родинному колі, в міжнародному аеропорті, в готелі; скромне, камерне, ностальгійне, веселе, пишне, урочисте… Але завжди – Різдво.
- Ошатна збірка «Львів. Смаколики. Різдво» від видавництва «КСД» – жіноче читання від улюблених авторок: Дари Корній, Алли Рогашко, Анни Хоми, Тетяни Белімової, Анастасії Нікуліної та інших. Вам гарантована аура Львова, запашна кава і теплі історії. Для тих, хто надає перевагу Києву – збірка оповідань «Київ. Люди. Зима». І в ній теж є чарівні різдвяні оповіді.
- Справжня різдвяна казка для всіх, хто скучив за дивами – «Різдво з червоним Кардиналом» від американки Фенні Флегг. Головний герой роману Освальд, дізнавшись від лікаря про невтішний діагноз, покидає до дідька депресивний і похмурий Чикаго й їде в невеличке містечко Лост-Ривер. І ось там починаються дива… Книжка написано легко і вправно. А на додаток ще й декілька рецептів матимете – як-от імбирного кексу чи бананового пудингу.
- «Поцілунок у Нью-Йорку» Кетрін Райдер – романтична історія кохання
напередодні Різдва. Це легка, грайлива, наче келишок шампанського оповідь
потішить жіноцтво.
- Про диво великого,
справжнього кохання (хіба воно буває не справжнім?), яке трапляється з головною
героїнею напередодні Різдва, йдеться в романі Alina Ross «Два Річарди». Вам
гарантовані «мурашки по тілу» від «оксамитового» чоловічого голосу, від
«великих сильних рук» на талії героїні тощо. Англійська версія цього роману про
кохання потрапила у топ-100 різдвяних романів на Амазон.
Тож затишного
різдвяного читання!
Друзі, цей листопадовий тиждень
(11.11-17.11) багатий на дні народження. Хто ж ці іменинники? Розповідаємо про
них найцікавіше.
11 листопада народився відомий український
поет Леонід Талалай (1941-2012). Народився на
Харківщині, в селянській родині. 1956 року разом із батьками переїхав до
Горлівки на Донеччині. Навчаючись, працював теслею, муляром. Був одним із
найяскравіших поетів Горлівки. Друкувався в місцевій газеті «Кочегарка». Перша
поетична збірка «Журавлиний леміш» вийшла у Донецьку 1967 року. Згодом закінчив
Літінститут імені Горького у Москві. 1993-го став лауреатом Шевченківської
премії. Дослідник творчості поета Володимир
Базилевський, зокрема, писав: «Талалай –
носій мудрого ліризму, якості рідкісної у нашій поезії». Вершиною творчості поета стали дві його останні збірки:
«Неурахований час» (2006) і «Безпритульна Течія» (2011).
13 листопада виповнюється 135 років з
дня народження Остапа
Вишні (Губенко Павло Михайлович; 1889–1956), українського письменника-сатирика і гумориста. Автор збірок
«Діли небесні», «Вишневі усмішки», «Кому веселе, а кому й сумне». Його називали
«Гоголем Жовтневої революції»; в середині 20-их років ХХ століття він був
найпопулярнішим і найзаможнішим українським письменником. Йому немилосердно
заздрили і по-чорному писали доноси. Остап Вишня став однією з перших жертв
сталінського терору. 10 років провів у сибірських таборах. Тричі стояв на межі
між життям і смертю. Дивом вижив. Його, 54-річного, хворого доходягу, випустили
на волю лише у 1943 році. Україну якраз визволяли від гітлерівців і Хрущов
разом із декількома відомими українськими митцями, почали клопотатись про
звільнення з таборів деяких представників української культури. Були складені
списки. Але з усіх, хто був там зазначений, вижив тільки Остап Вишня… Пережите,
наче тавро, назавжди залишило відбиток на його вдачі і навіть у погляді.
Документ про реабілітацію письменник отримав за рік до смерті.
13 листопада народився Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894),
видатний шотландський письменник, критик, публіцист, майстер пригодницького
роману. Найвідомішим, поза сумнівом, є «Острів скарбів» (1833), який приніс
йому світову славу. Але, крім нього написав й інші: «Викрадений», «Принц Отто»,
«Чорна стріла» (історичний роман), психологічну повість «Дивна історія доктора
Джекіла і містера Хайда» та ін. Стівенсон – корінний шотландець за походженням,
вихованням і національним почуттям; фактично перший англійський
письменник-професіонал. За фахом юрист – випускник Единбурзького університету.
Першу книжку написав у 15 років і видав батьковим коштом – це була наукова
розвідка з історії рідної Шотландії. Багато подорожував по Європі й Америці,
багато чого бачив і чув. Його життя було насиченим і прецікавим, хоча прожив
він мало – лише 44 роки. З 1890 року Роберт Стівенсон оселився на островах
Самоа, де брав участь у боротьбі місцевих мешканців проти німецьких
колонізаторів. Там він помер і похований. Твори письменника перекладені
багатьма мовами світу, вони перевидаються, а також екранізуються. У Стівенсона
можна знайти чимало гострих думок і дотепних цитат. «Дозволь будь-якій людині
говорити надто довго – і в неї з’являться послідовники»; «Є лише одна
розбіжність між життям і довгим обідом: за обідом солодощі припасені на
кінець»; «Найліпші речі знаходяться поряд: дихання в ніздрях, світло в очах,
квіти під ногами, клопоти в голові і в руках, дорога перед тобою. Маючи це, не
треба й зірок. Просто роби те, що пропонує тобі життя. Прості справи і простий
хліб – краще, що може бути».
14
листопада народився Андрій Малишко (1912-1970). Автор неперевершених ліричних віршів,
багато з яких були покладені на музику і стали піснями. Серед них «Знову
цвітуть каштани», «Пісня про рушник» («Рідна мати моя…»), «Ми підем, де трави
похилі»; «Стежина», «Цвітуть осінні тихі небеса…» та багато інших. Народився в
Обухові на Київщині в родині шевця. Старший брат Андрія – Петро Малишко – став
своєрідним народним месником – Робін Гудом, який грабував комуністів і
совєтських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра спіймали,
відвезли до Києва, засудили до страти. Пізніше Андрій Малишко сказав про брата:
«Якби я писав вірші так, як Петро – ціни
б мені не було!» Навчався у медичному технікумі, потім – на літературному факультеті
Київського інституту народної освіти, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках
служив у Червоній армії. По демобілізації переїхав до Харкова, де працював
журналістом у республіканських газетах та журналах. Під час Другої світової
війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах. Після війни був
відповідальним редактором журналу «Дніпро». Перша збірка «Батьківщина» вийшла у
1936 році. Відтоді його книжки з’являються регулярно. Повне зібрання творів
складає 10 (!) томів.
"Співці української краси"
Книжково-ілюстративна виставка до Дня художника
Цього року День
художника України припав на 13 жовтня. Художники своїм талантом зробили
неоціненний внесок в збагачення національної культури та збереження й
популяризації її ідентичності.
Сьогодні, коли ворог
прагне стерти нас з мапи світу, знищити нашу культуру, художня творчість
українських митців наповнюється особливою енергетикою, силою і людяністю, яка
підтримує душу у воєнний час.
Українська земля з
давніх давен повниться різноманітними талантами. І весь цей час знаходились
бажаючі присвоїти наші здобутки собі, а ті, хто з цим не погоджувався, розплачувались надто великою ціною, іноді – життям.
В яких би жанрах не
творили митці, в їхніх творах закладені споконвічні цінності – вірність,
відповідальність та любов. Вони передають не тільки те, що ми бачимо в
оточуючому світі, а й своє ставлення до нього. У час найскладніших випробувань
мистецькі здобутки викликають почуття любові до свого народу, своєї землі,
своєї держави.
Багато шедеврів
народжується прямо цієї хвилини. Трапляється, що відклавши зброю, митець-воїн
втілює своє творче бачення всіма підручними засобами: наприклад, на ящиках з-під
набоїв.
Про ці героїчні часи
і неймовірних людей ще буде створено багато достойних творів
Вони
святкують свій ювілей
Книги, які читають і перечитують, якими захоплюються і які навчають - вони вже давно стали безсмертним надбанням суспільної культури. Кожного року літературний світ відзначає ювілеї книг і 2024-й теж має своїх ювілярів, і їх досить багато.
- 490 років виповнюється
літературній версії «Балада про Робін Гуда» (1534), головний герой яких є захисником
слабких і знедолених - Робін Гуд.
- 360 років шедевру
Жана Батиста Мольєра, який не втратив силу удару по викриттю можливої шкоди
релігії, коли вона стає зброєю в руках брехунів.
- 305 років роману
Даніеля Дефо «Робінзон Крузо», це пригодницька оповідь про британського моряка,
якому через шторм і загибель всієї команди довелося прожити на безлюдному
острові 28 років 2 місяці і 19 днів…
- 250 років роману
Йоганна Вольфгана фон Гете «Страждання молодого Вертера» - історія нещасного
Вертера, який страждав від свого божевільного і нерозділеного кохання до
дівчини Лотти.
- 205 років роману
Вальтера Скотта «Айвенго». Це улюблена оповідь дітей і дорослих у всьому світі
- захоплююча розповідь про пригоди благородного лицаря Айвенго та його коханої
леді Ровени, яким допомагає легендарний розбійник Робін Гуд.
- 205 років повісті-казці Е.-Т.-А. Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» - чудернацьку суміш оповідей про фей і чарівників та основоположних ідей романтизму.
Для всіх поціновувачів друкованого слова, це відмінна нагода познайомитися або перечитати забуті історії. Запрошуємо ознайомитися з творами, які не старіють, адже їм дана вічна молодість і довголіття. Ці та інші твори зарубіжних класиків є у фонді бібліотеки.
- 200 років виповнюється
«Дон Жуану», роману у віршах видатного англійського поета Джоржа Гордона
Байрона про неймовірні пригоди безтурботного гульвіси, чиє ім’я стало
прозивним.
- 180 років казці
видатного данського письменника Ганса Християна Андерсена «Снігова Королева» - про справжню дружбу, відданість і щиру любов,
про перемогу людської доброти над черствістю та холодною байдужістю.
- 155 років роману
Жуля Верна «20000 льє під водою» - це розповідь про небезпечні та дивовижні
пригоди професора Аронакса та його супутників, які випадково потрапляють на
борт єдиного у світі підводного човна і про їхню кругосвітню подорож у «20000
льє під водою»…
- 150 років роману Жуля Верна «Таємничий острів» - роман розповідає про втечу п’яти американців, які здійснили сміливу втечу з полону і потрапили на безлюдний острів. Але острів тільки здається безлюдним, насправді він давно має свого Господаря…
- 140 років роману
Марка Твена «Пригоди Гекельбері Фіна» він вважається найкращим твором письменника.
Герой розповіді розумний, добрий, уміє по-справжньому дружити і знає ціну
людям.
- 130 років «Книга джунглів» Редьярда Кіплінга відкриває
світ тварин та дикої природи – це історії про дружбу й вірність, про підтримку
та осягнення законів співіснування між людьми і звірами.
- 70 років років
твору Дж. Р. Р. Толкіна «Володар перснів», це одне з найвідоміших літературних творів
в жанрі фентезі. Автор створив нову міфологію вигаданого світу – світу із
власним часом і простором.
- 65 років роману
Станіслава Лема «Едем» (1959). Науковофантастичний роман, в якому описується
життя землян у незвичних соціальних умовах.
Книжки
на літо
На вулиці панує літо і спека. Що робити в цей час? Пропонуємо вам до прочитання легке чтиво, це книжки, які подарують вам приємні емоції, наповнять вас затишком і допоможуть зануритися в світ, де панує кохання і прощення.
От наприклад:
- справжня мандрівка романтичними паризькими вуличками;
- роман, де розповідається про любов, яка повертає до життя;
- роман про кохання, про чотири долі і їхні життєві драми, але є шлях, який виведе з безодні відчаю.
- Може вам до душі буде роман-колаж, де над усім панує невблаганний час, і усіх героїв тримає на землі мудрість любити життя і виживати.
- Роман про те, як можна вижити жінці на безлюдному острові, коли зі зброї в неї – лише сила волі та інтелект.
- Також є дуже атмосферна оповідь з ретельно виписаним історичним тлом та щемким і справжнім сюжетом.
- А може ви хочете прочитати книжку, яка перенесе вас у загадкове і абсолютно неочікуване місто – Стамбул?
- Також є книжка від авторки найпопулярніших романтичних бестселерів;
- легка романтична історія про дива, які трапляються на Різдво;
- багатошаровий роман про дорослішання, пошук себе та успіх, про кохання і життя.
- Та багато інших не менш цікавих, теплих і позитивних оповідей пропонуємо прочитати. Приходьте, ваша книжка вже чекає вас.
Вони відзначені Нобелівською премією
Но́белівська пре́мія в
галузі літератури
— найпрестижніша
міжнародна
літературна
премія у світі. Створена
разом з чотирма іншими Нобелівськими
преміями
за заповітом
Альфреда
Нобеля 1895 року, вручається
з 1901 року.
Лауреати цієї премії – світова інтелектуальна еліта,
і є гордістю країни, до якої належить її лауреат. За заповітом шведського
підприємця, винахідника динаміта, Альфреда Нобеля весь свій статок (31, млн. шведських крон) він призначив на
фінансування премії.
За заповітом, премія з літератури присуджується
людині, що створила «найбільш видатні роботи в напрямку ідеалізму»
- Генріх Сенкевич
1905 - за видатні заслуги у сфері
епосу.
- Редьярд Кіплінг 1907
- за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей та видатний
талант оповідача.
- Луїджі Піранделло 1934
- за творчу сміливість і винахідливість у відродженні драматургічного й
сценічного мистецтва.
- Герман Гессе 1946
- за сміливість і
проникливість у його творах, які є прикладом класичних гуманістичних ідеалів та
високого художнього стилю.
- Франсуа Моріак 1952 - за глибоке духовне прозріння й
художню силу, з якою він у своїх романах зобразив драму людського життя.
- Вінстон Черчіль 1953 – за неперевершеність історичного й
біографічного опису, за блискуче ораторське мистецтво, з допомогою якого
відстоювалися найвищі людські цінності.
- Альбер Камю 1957 – за його важливі літературні
роботи, які чітко й серйозно висвітлюють проблеми людської совісті в наш час.
- Сен-Жон Перес 1960 – за силу, з якою він простежив тему долі людини
крізь долю її країни.
- Жан – Поль Сартр 1964 – за його багату на ідеї й
наповнену духом свободи творчість, що має надзвичайний вплив на наш час.
- Семюель Беккет 1969 за твори, в яких трагізм сучасної людини стає її
тріумфом.
- Генріх Белль 1972 – за творчість, у якій поєднано
широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке
стало вагомим внеском у відродження німецької літератури.
- Гюнтер Грасс 1999 – за його пустотливі чорні байки, які змальовують забуте обличчя історії.
- Патрік Модіано 2014 – за мистецтво пам'яті, з яким він розкриває
найбільш невловне в людській долі й показує життя в окупації.
Книжки цих видатних письменників, без яких неможливо
уявити ментальну історію Європи, ви
можете знайти на полицях бібліотеки імені Михайла Слабошпицького.
«Те, що не підвладне часу»
18
квітня – Міжнародний день пам’яток історії та культури.
Таке рішення було
прийнято Центром культурної спадщини ЮНЕСКО у 1983 році.
У Списку Всесвітньої
Спадщини ЮНЕСКО від України перебувають 7 об’єктів:
- Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами,
- Києво-Печерська Лавра ;
- Ансамбль історичного центру Львова ;
- Геодезична дуга Струве ;
- Букові праліси Карпат та стародавні букові праліси;
- Резиденція митрополитів Буковини і Далмації;
- Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі і України;
- Стародавнє місто Херсонес Таврійський
Наша країна має
багату, створювану віками культуру. В кожному
регіон України є свої історичні і культурні особливості і це робить нашу
загальноукраїнську культуру унікальною і прекрасною. З найдавніших часів її
архітектурні та культурні перлини знищувались численними ворогами. Старовинні
палаци і дерев’яні церкви, будинки і пам’ятники визначних архітекторів минулих
і нинішніх часів – це те минуле, без якого немає майбутнього.
В бібліотеці є численна кількість змістовних, яскравих видань про старовинні храми, та дерев’яні церкви, маєтки видатних політичних і культурних діячів. Завітайте до бібліотеки, помилуйтесь неповторними ландшафтними шедеврами Софіївки і Олександрії, погортайте поліграфічне диво–альбоми, присвячені нашим древнім і завжди прекрасним містам в будь-якому куточку нашої країни.
«Вони святкують свій ювілей»
Книги-ювіляри 2024 року
Вони були написані
багато років тому, отже можуть перенести читача в давно забуті події і життєві
перипетії. І саме ювілей книжки є відмінним приводом познайомитися, або
перечитати ті твори, які є класикою української літератури. Ці твори вивчають в
школі, але свідомо вже перечитують в дорослому віці, щоб осягнути всю історичну
спадщину.
Отже, в 2024 році ювілей відзначають такі книжки
талановитих українських письменників:
205 років драмі «Наталка Полтавка» І.
Котляревського - перша драма нової
української літератури.
135 років трагікомедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карого - порушення
рівноваги між матеріальним і духовним.
130 років повісті «Людина» О.
Кобилянської. Поява цієї повісті започаткувала етап психологічної української
прози.
100 років повісті «Санаторійна зона» М.
Хвильового - автор ніби передбачав
наближення репресій та зумів це описати так, що його твір залишається
актуальним навіть зараз.
100 років виповнюється драмі «97» Миколи
Куліша - це перша частина трилогії про
українське село 1919-1930 років, яка є трагічним літописом його загибелі.
100 років роману «Сонячна машина» В.
Винниченко. Це перший український науково-фантастичний та утопічний роман
95 років драмі «Мина Мазайло» М. Куліша.
Ця книга про непокірних та сміливих людей, які не побоялися вступити у сутичку
не тільки з дикою природою, а й з самим життям.
80 років поемі «Ярослав Мудрий» І.
Кочерги Історичний опис про Князя
Ярослава і середньовічний Київ.
70 років кіноповісті Олександра Довженка
«Зачарована Десна» - це перша кіноповість в українській літературі;
автобіографічна кіноповість – спогади письменника про своє дитинство на
Чернігівщині.
70 років
роману «Тигролови» І. Багряного - зображення трагічної долі особистості в
тоталітарному суспільстві.
60 років повісті «Гуси-лебеді летять» М.
Стельмаха. Розповідь про життя українського села у першу половину ХХ століття.
45
років
роману в віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко - доля української дівчинки-поетеси
на тлі історичних подій середини XVII століття.
Всі ці чудові книжки ви можете прочитати в
нашій бібліотеці.
Не бійтесь зазирнути в неможливе
До Дня наукової фантастики
Чому ж так захоплює наукова фантастика? Чому цей жанр не залишає читача
байдужим до прочитаного? А от чому. Коли ви читаєте саме наукову фантастику, то
поринаєте у світ досліджень і неймовірних відкриттів, які на перший погляд
видаються зовсім нереальними, фантастичними. Головна умова, це вчитатись в
написане і фантазувати. А вже наша багата уява здатна прийняти всі ті винаходи.
До вашої уваги науково-фантастичні книжки з фонду бібліотеки, які варто
прочитати. Адже так багато всього, що звичне нашому оку спочатку було описане у
романах, пізніше показане у фільмах, а вже згодом реалізоване на практиці і ми
цим користуємось. Не дарма наукова фантастика стає рушієм прогресу і надихає
винахідників на нові винаходи. Тож читайте книжки і відкривайте для себе щось
нове, цікаве і непізнане.
Фаворити наших користувачів
Вже добігає кінця цей непростий рік. 2023 рік був роком витривалості, роком
стійкості і мужності, роком, який дає надію на нашу Перемогу. І наші захисники
наближають цей день.
Ми, бібліотеки, є тим культурним осередком, який допомагає подолати темряву. Адже книги, це джерело знань, це мудрі поради, це дозвілля. Вони дарують світло, яке освічує нашу душу, промовляють до нас і змушують нас мріяти.
.jpg)
Цінуйте хороші книги і читайте їх із задоволенням і користю. А сьогодні
ми підводимо підсумки, що читали і які книжки найбільше замовляли наші
користувачі протягом року.
Розпочинаємо з книг з психології. Вони допомагають дізнатися більше про
внутрішній світ, почуття, світогляд та мотивацію кожного, а також знайти свій
шлях. Саме вони потрібні для усвідомлення себе в соціумі. А ще ці книги дуже
прості у сприйнятті.
- К.Тіппінг «Радикальне прощення»
- Е.Егер «Дар»
- Д.Грей «Чоловіки з Марса, жінки з Венери»
- Р.Норвуд «Жінки, які кохають до нестями»
- Г.Грант-Галворсон «Успішні. Як ми досягаємо мети»
- І.Ялом «Ліки від кохання»
Знання історії України є нашою зброєю. І тому дуже важливо знати справжню
історію становлення українського народу, а не спотворену «старшим братом». До
вашої уваги книжки про минуле та сьогодення, які розповідають нам, як впродовж
усієї своєї історії українці боролися за власну незалежність, а ще ці книжки
допоможуть позбавитися нав’язаних нам міфів та не мати ілюзій щодо подальших
взаємовідносин з країною-агресором.
- Д.Казанський, М.Воротинцева «Як Україна втрачала Донбас»
- О.Михед «Я змішаю твою кров із вугіллям»
- «Країна жіночого роду» укладач В.Кіпіані
- Історія України від діда Свирида
- "Подолати минуле. Глобальна історія України" Я. Грицак
- С. Плохій «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності»
Сучасна українська література якісна, самобутня і має захоплюючі сюжети. Дана література
пронизує нас до глибини душі, наповнює естетичною
насолодою, спонукає до роздумів та розширює знання, сприяє розвитку фантазії і
збагачує словниковий запас. Українські автори роблять і продовжують робити
значний внесок у світ літератури.
- М.Хомич "Задум Бога", "Чорний місяць"
- А.Кокотюха "Врятувати березень"
- А.Сем’янків "Танці з кістками"
- М.Кідрук "Де немає Бога", "Колонія"
- В.Добрянський "Скринька для гетьмана", "Трибунал апостолів"
- І.Павлюк "Білий попіл", "Танець недоумка"
- І.Власенко "Синдром зародка"
- А.Левкова "За Перекопом є земля"
А які романи іноземних письменників читали наші користувачі цього року?
Книжки дуже різножанрові: детективи, романи про пригоди, романтична проза. Але
поєднує всі ці книжки те, що коли вас так полонить захоплюючий сюжет з
неймовірними подіями, то ви вже не можете відірватися від книжки і заснути. А ще ж дуже хочеться дізнатися, що ж станеться з головними героями.
Шаленою популярністю користувалися книжки таких письменників: П.Гоукінз,
А.Крісті, Е.М.Ремарк, Д.Арчер, С.Джіо, Ж.Діккер, Ф.Бакман, К.Гувер.
А також ми не забуваємо про найменших наших читачів. Книжки Інни Курило про
котика Кексика – вони поза конкуренцією. Новинки від Зоряни Живки «Мрія» і «Пес
Патрон» - не можливо не читати, адже це особливі історії, які розповідають
дітям про війну. Також юні читачі полюбляють читати історичні романи
В.Рутківського та С.Дерманського. А ще серед фаворитів є казка про Єву та
химерні мандри, яку написала А.Григорович. Та іншими книжками зачитувалися
діти.
Ці всі книжки варті вашої уваги.
28 вересня відзначається Всесвітній
день моря.
Близько 70% планети покрито водою. Мета цього дня – привернути увагу людства до того, якої непоправної шкоди морям і океанам завдають забруднення водойм, проблем збереження природних і рекреаційних ресурсів морів для майбутніх поколінь. Триваюча в нас війна: активність підводних човнів, вибухи та мінування нищать та отруюють життя не тільки морським мешканцям, а й тим, хто нерозривними нитками долі пов’язаний з морським узбережжям. Не тільки мешканцям приморських міст завдає нестерпного фізичного і душевного болю часткова окупація берегів Чорного та Азовського морів. Ми переконані, що всі збитки, нанесені державою-агресором, будуть компенсовані, але хто визначить ціну втратам людського життя, хто поверне скалічені тіла і душі?! Наше море поглине ще не один «руський воєнний корабль» і лагідною хвилею ляже до ніг своїм захисникам. З найдавніших часі люди присвячували морю пісні, вірші і романи.
Заходьте в нашу бібліотеку, ознайомтеся з літературою, яку ми
підібрали з нагоди цього свята.
Безмежна вірність, любов і відданість
До Міжнародного дня собак.
.jpg)
Собака – це самий вірний і відданий друг людини. Вони живуть з нами пліч-о-пліч вже багато тисяч років. Ми піклуємося про них, а вони люблять нас. Собаки – єдині тварини, які можуть розпізнавати наші емоції. Їм достатньо одного погляду, щоб зрозуміти, радієте ви або сумуєте. Вони здатні навіть співпереживати людям, а особливо приносити радість і захищати своїх господарів. Собак потрібно любити і цінувати, просто радіти тому, що вони в нас є, знати, що хтось тебе чекає вдома, сумує за тобою і по-справжньому любить. Існує безліч порід собак. Кожен знаходить собі її по душі, бо собаки роблять наше життя кращим. А службові – рятують життя людини, затримуючи злочинців і виконують пошукові операції.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Пропонуємо Вам познайомитися і перечитати вже відомі книги про вірних друзів – собак. В бібліотечному фонді є багато романів про собак, а який Ви хочете прочитати?
Ми пропонуємо книжки, де описані реальні події із
надзвичайного життя надзвичайних собак, які лише своєю появою вже вселяли в
людину віру. Велике серце цих собак їх відвага і вірність, допомогли головним
героям в найскрутніші часи. Ці історії нікого не залишать байдужими.
.jpg)
.jpg)
«Собаки розмовляють, але тільки з тими, хто вміє
слухати» - Орхан Памук
Твори –
ювіляри
У книг, як і у людей,
свої особливі долі. Одні спалахують миттєво і так же миттєво згасають, через
декілька років ні про них, ні про авторів ніхто і не згадає. Книги, які ми
пропонуємо на виставці до уваги нашим читачам,
пройшли випробування часом і відстанню. В них відображено те, що є
найголовнішим – любов і повага до людей, їх мрій, почуттів, пояснення їх
вчинків, поразок і перемог. На виставці
представлені твори українських класиків: І. Котляревського, Т. Шевченка, П.
Гулака -Артемовського, І. Нечуя–Левицького, М. Старицького, І .Франка, Л.
Українки, М. Хвильового та О. Гончара.
Ми пропонуємо ознайомитись також з творами – ювілярами зарубіжних авторів. Тут є злодії і праведники, екзотичні країни і надзвичайні події. Головне в цих книгах – вони не втрачають своєї актуальності у всі часи і завжди користуються читацьким попитом. Завітайте до нас у бібліотеку, долучайтесь до літературної історії.
Полум’яний патріот України
Пантелеймон Куліш фундатор української національної самосвідомості і нової літератури, могутній письменник-мислитель, несхитний борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій, за нове красне письменство.
.jpg)
Ще з дитинства він відчув красу народного мистецтва, це завдяки матері, яка
розмовляла тільки українською мовою і знала багато українських приказок, пісень
і гарно співала. А от Уляна Мужиловська, пані із сусіднього хутора, вважала
Панька здібним хлопцем і наполягала, щоб його після закінчення
Новгород-Сіверського повітового училища віддали до тамтешньої гімназії. І саме
там Пантелеймон написав свій перший літературний твір «Циган». У 40-х роках
Куліш багато мандрував по Україні, записував пісні, думи і перекази, легенди і
казки, повір’я, вивчав характерні особливості народного побуту. В 1847 році
Пантелеймона було заарештовано по підозрі в участі Кирило-Мефодіївському
братстві. Відправили його в Тулу. Там займався самоосвітою – багато читав,
вивчав історію та іноземні мови. Коли йому було дозволено повернутися додому, а
заборону писати і друкуватися не скасували, то Куліш почав публікуватися під
псевдонімом. А вже з 1856-го Кулішеві повернули право друку. Він видав
історичний роман «Чорна рада» і багато інших творів.
Все своє свідоме життя він жертовно поклав на вівтар рідного поневолення
народу задля його культурного зростання. Зберіг своє творче і людське «Я»,
вірність самому собі, незалежність мислення. Пантелеймон Куліш був наділений
багатогранним письменницьким талантом – проза, поезія, драма, переспіви,
переклади і літературна критика.
В історію української літератури Куліш увійшов як автор першого
українського роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року». В цьому романі він
використав фольклорний матеріал, архівні документи й літописи. В романі
присутні історичні та вигадані особи. Тут правдиво відтворено соціальні
суперечності на Україні після переможної визвольної війни і здобуття автономії:
між поміщиками і селянами, шляхтою і міщанами, міщанами й козаками, козаками й
селянами… Одним із наслідків цих суперечностей і стала «чорна рада», в якій
взяли участь народні низи – «чернь».
В творчому доробку письменника є багато різножанрових оповідань. Наприклад, «Орися» - романтична ідилія – ідеал української дівчини. У центрі цього твору ідея оновлення людського роду, зміна поколінь, незнищеність української народності, поетизація козацько-старшинського побуту.
Визначним є внесок Куліша в розвиток української ліричної поезії. Поетична
збірка «Досвітки» - тема боротьби українського народу проти чужоземного
поневолення і феодального гноблення.
… Ой давно була –
В непам’ять пішла –
Нещаслива година,
Що козацькою
Кров’ю святою
Червоніла Вкраїна.
«Хуторна поезія» - у ній переважають суспільно-політичні та естетичні
маніфести.
Народе без пуття, без
честі і поваги,
Без правди у завітах
предків диких,
Ти, що постав з безумної
одваги
Гірких п’яниць та розбишак
великих!
Єдиний скарб у тебе –
рідна мова,
Заклятий для сусідського
хижацтва:
Вона твого життя міцна
основа,
Певніша над усі скарби й
багатства.
Вершиною поетичної творчості Куліша стала збірка «Дзвін», у якій автор
продовжив свій віршований памфлет, розробляючи політичний і сатиричний стилі
української лірики. Окрасою української поезії стала любовна лірика «Дзвону»
Летіло дві душі на крилах
уповання,
На крилах віри в жизнь
всемирного добра…
Упившись нектаром святого
закохання,
Ся пара чистих душ вінок
із роз несла.
У 80-90х роках Куліш працював над великими за обсягом ліро-епічними
поемами. У творах «Магомет і Хадиза» та «Маруся Богуславка» відбилося його
зацікавлення мусульманським світом – арабським і турецьким. У поемі «Куліш у
пеклі» автор майстерно використав бродячий мотив мандрів у пекло, розповідає
про науково-політичні розходження і побутові конфлікти з письменниками та
вченими. Це своєрідні мемуари.
Найвищим здобутком Куліша-драматурга стала «Драмована трилогія». В її центрі – національна та соціальна доля України, її складні взаємини з росією, Польщею і Туреччиною.
У кінці 1850-х Куліш створив абетку. Її називають – Кулішівка. Ця нова
система українського правопису стала основою для орфографії, якою користуємося
ми з вами сьогодні. Серед головних нововведень була відмова від літери «єри» (ы) та появи літери ґ для позначення якої використовувалася латинська g.
Численні переспіви та переклади Куліша переконливо доводили, що українською мовою можна успішно відтворювати світову класику, прищеплювати рідній літературі інонаціональні художні форми. Куліш був надзвичайно вимогливим, дотепним і дошкульним критиком, боровся за високий художній рівень української літератури, виступав проти її засмічення і знецінення публікаціями бездарних творів.
До вашої уваги книжки про письменника з фонду бібліотеки:
У цьому томі "Хроніки-2000" надруковано призабуті праці П. Куліша,
малодоступні публікації видатних кулішевознавців і дослідження сучасних
істориків та літературознавців.
Книжка містить три унікальні твори Пантелеймона Куліша (1819-1897), які він
створив у різні періоди свого життя і в яких постає визначним історіософом,
автобіографом, філософом, народознавцем, педагогом, культурологом,
релі-гієзнавцем, публіцистом, поетом, драматургом. Першодруки цих творів
побачили світ у 40-х, 60-х, 70-х роках XIX століт..: і й два з них
(історіософський і філософсько-публіцистично-поетичний) одразу було
конфісковано й знищено (збереглося лише по кілька примірників). Це видання
повертає раритети великого українського творця й мислителя в національний
культурний простір.
Синтетичне дослідження про інтимне життя українського письменника Пантелеймона
Куліша (1819-1897): історію одруження та подружні взаємини з Олександрою
Білозерською (Ганною Барвінок), позашлюбні романи з Лесею Милорадовичівною,
Марком Вовчком, Ганною фон Рентель, Параскою Глібовою та ін. Вміщено й окремі
розвідки про Ганну Барвінок як письменницьке твориво Куліша та про відображення
його любовних мріянь і досвіду у власній творчості.
Письменники іменинники
Прозаїки і поети залишили і залишають яскравий слід в історії літератури. Ми читаємо і перечитуємо їхні великі твори – бестселери. Бібліотека кожного року сповіщає про дні народження і ювілеї письменників та їхніх творів. Адже кожний літературний твір відкриває для читача цілий світ.
У лютому ювілеї і Дні
народження відзначають такі всесвітньовідомі письменники: Є.Гребінка, Леся
Українка, В.Підмогильний, Є.Маланюк, В.Малик, О.Турянський, О.Печорна, Чак
Поланік, С.Шелдон, Т.Мор, В.Гюго та інші. Вони, направду, подарували світові
цікаві твори.
В лютому виповнюється 210 років з дня народження Євгена Гребінки. Він прожив лише 36 років, але майже половину життя займався літературною діяльністю. 25 лютого народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.
В лютому народився борець за незалежність україни Улас Самчук. Спадщина письменника велика і різноманітна. Його твори не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію. Його називають «літописцем українського простору». 2 лютого – на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження. Свої перші пригодницькі твори видавав під псевдонімом Лорд Лістер.
В цьому місяці
святкує свій День народження чернігівська письменниця Олена Печорна – сучасна українська письменниця, бібліотекарка,
авторка книжок-бестселерів. У 2012 році була включена до ТОП-20 «Фокус»
найкращих літераторів сучасності.
Також в лютому
приймає привітання письменниця, журналістка – Людмила Чечель. Вона є Членом
Національної спілки журналістів і почесним членом Міжнародного благодійного
фонду «Духовна спадщина».
Чарльз (Чак) Поланік (Палагнюк) – американський сатирик, письменник-фантаст,
вільний журналіст. Поланік має українське коріння. Найвідоміший роман «Бійцівський
клуб».
В лютому далекого
1882 року народився Джеймс Джойс -
ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників
двадцятого століття. Він здобув загальне визнання перш за все завдяки своєму
монументальному романові «Улісс».
Ентоні Берджес —
англійський письменник, композитор і критик. Романи Ентоні Берджеса
відрізняються сюрреалістичним уявою і чорним гумором. Він є одним з
найобдарованіших стилістів і експериментаторів в англійській прозі. Найвідомішою
роботою Ентоні Берджеса є «Заводний апельсин» (1962), написана в уявному
підлітковому слензі.
Детальну інформацію
ви отримаєте в бібліотеці.
До вашої уваги викладка книг письменників іменинників січня.
Цього місяця святкують свій День народження Надія Гуменюк, Олександр Ірванець, Жанна Куява, Зінаїда Луценко, Остап Соколюк та інші відомі українські і зарубіжні письменники.
А також виповнюється 232 роки від дня народження П.Гулак-Артемовському – письменнику, байкарю, перекладачу.
87
років з дня народження одного із найяскравіших представників шістдесятництва –
Василя Симоненка. «Зі смертю поета пробуджувалася національна свідомість
багатьох сучасників. Парадоксально, але Симоненкова смерть народжувала віру в завтрашнє України», – говорить Євген Сверстюк
146 років від дня
народження Джеку Лондону. Джек Лондон письменник, громадський діяч, соціаліст.
Широко відомий у багатьох країнах світу як автор пригодницьких оповідань і
романів. Найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Любов до життя».
Лондон також був новатором у жанрі, який пізніше розвинувся та став відомим як
наукова фантастика.
90 років від дня
народження італійського письменника, філософа, лінгвіста, літературного критика
Умберто Еко. Сучасним читачам автор найбільш відомий як творець складних і заплутаних
детективних творів, в яких в химерній формі об'єдналися історична
достовірність, фантазія письменника і численні загадки і виверти для самих
уважних і ерудованих.
Детальну інформацію
можна отримати в бібліотеці.
Грудневі ворожіння
«Введенські морози зими не роблять», але все ж земля
вкривається снігом. І саме на Катерини час «ховатися під перину». А ще у народі
побутує прислів’я: «Введення прийде, свят наведе». І справді, грудень, що
закінчує традиційний річний цикл, наповнений святами містичного характеру:
ворожіннями, магією та ін. Ці свята багаті обрядовою символікою, ритуальними
діями і міфологічними сюжетами.
7 грудня святкується День Святої Катерини. Це молодіжне свято у народному календарі українців. Її вважають опікункою дівочої долі.
Напередодні цього дня, ввечері розпочиналися дівочі гадання про майбутню долю: зрізали гілки вишні чи сливи і ставили їх у воду. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року, це обіцяло скорий шлюб.
У такий же спосіб іноді ворожили про здоров’я або смерть членів
родини в наступному році. Для цього у воду ставили гілочки за кількістю членів
сім’ї, позначаючи їх кольоровими нитками. Чия гілка розквітне – той довго
житиме, чия всохне – захворіє або помре. Хлопці на Катерини постяться, щоб мати
добрих дружин. В кожному регіоні України свої звичаї. У центральних регіонах та
на Слобожанщині дівчата вранці збиралися в хаті і варили пшоняну кашу. Коли
смеркало, гуртом несли горщик з кашею до воріт, ставили на стовпі, стукали
макогоном у ворота і гукали: «Доле, доле, йди до мене кашу їсти!». На Сумщині
закликали так: «Суджений і не суджений, іди до мене каші їсти». Опісля
відносили кашу до хати, а самі бігли ворожити: рахували кілки на тину –
«вдівець, молодець, вдівець, молодець…», і так аж до кінця тину, з надією, що
останній випаде на «молодець». Повороживши, дівчата вечеряли разом з хлопцями.
Спочатку їли обрядову кашу, а потім усе, що наготували. Починаються розваги.
Танцювати не можна – піст, але й без танців весело – сміх, співи…
З приходом Катерини чекали лютих морозів. А дівчата,
опісля Катерини, чекали на День Святого Андрія Первозванного (13 грудня).
Святого вважають покровителем молоді, який сприяє щасливим шлюбам.
Народні прислів’я
та прикмети, пов’язані з днем Катерини:
На святу Катерину ховайся під перину
Катерина по воді, то Різдво по льоді
Як на Катерини холодно, то буде голодно
Це заборонено робити в День Катерини:
Не
можна топити піч і розпалювати багаття, інакше може "життя
задимитися".
Заборонено
їсти м'ясні та молочні страви, адже ще триває Різдвяний піст..
Під
забороною важка робота, рукоділля, ремонт.
Святу Катерину просять про щасливий шлюб, успішні пологи, зачаття дитини. Жінки просять у неї жіночого щастя. Також їй моляться про ясність розуму, оскільки свята Катерина була відома гострим розумом.
24 листопада - Свято Богині Долі
Доля – символ Вищої сили, Бога; щастя; таланту; водночас – лиха, горя, біди,
нужди, злиднів; неминучості, невідворотності.
Свято Долі серед численних свят, які святкували наші
далекі предки, є маловідомим і святкується сьогодні лише громадами рідновірів.
Доля в міфології різних народів є символом Найвищої та незбагненної Сили, котра
впливає на людину протягом усього її життя.
«У кожного своя Доля
І свій шлях широкий» Т.Шевченко
Народ вірить, що Доля буває лиха і добра. Лиха доля часом
зветься Недолею. Іноді долю в Україні називають талантом. У кожної людини свій
талант.
Українці вірили, що майбутнє людини визначається під час
її народження. Одним дається добре життя-доля, іншим – важке. Щасливу долю не
можна купити ні за які гроші, а гірку – нікому не можна віддати чи подарувати.
«Ой скажи, дай пораду,
Як прожити без долі?» Леся Українка
Але якщо хтось гідно долає життєві труднощі, то його доля
стає кращою. Щаслива доля має вигляд чепурної, приємної жінки, а лиха –
заспаної, неакуратної. Інколи доля подібна до двійника людини, дівчини, діда,
баби. Вона буває жіноча й чоловіча і показується в образі парубка й дівчини.
Доля супроводжує кожного аж до смерті.
В цей день, 24 листопада, дівчата ворожать про подружжя.
Вранці, до схід сонця вони йшли до своїх криниць, щоб набрати незбираної води і
подивитися на свою вроду у тихій, спокійній воді. Спішили прийти першими, бо ж
якщо вода хитатиметься після того, як хтось її порушить, і обличчя дівчини
покажеться спотвореним, як у кривому дзеркалі, Доля до неї не буде прихильною.
Молилися, задобрювали свіжоспеченим хлібом, просили у неї добра і щастя. Потім
ставили в свіжопринесену воду таємно відломані гілочки вишні з свого, а то й з
сусідського саду. Якщо до Різдва Божича вишня зацвіте, то це означає, що Доля
дає добрий знак, буде щасливе подружжя, багато дітей, гарне здоров’я, в родині
пануватиме щастя й добробут. Жінки, як правило, ворожать про майбутній добробут
родини, народження чи здоров’я дітей та чоловіка. Вагітні жінки молять Богиню
про добрі пологи. Обрядодій, магічних ритуалів, ворожінь було безліч. Всі вони
пов’язані з природою, одруженням, магією проведіння та ворожби, пошанування
Богині Долі, Рожаниць, пам’яті Предків.
Про Долю написано багато оповідей, пісень, виразів,
віршів, приказок. Значне місце займають ліричні протяжні пісні про тяжку долю
жінки в патріархальній селянській сім’ї. Народні пісні про жіночу долю розказують
про важкі умови життя, соціальну нерівність, гірку долю, лиху свекруху та інші.
«— Ой я не сплю, тільки так лежу,
Про своє життя думку думаю.
В кого дочок сім, то є доля всім,
Я в батька одна, доленька жадна.» (Біла береза)
Хай бережуть Вас рідні Берегині.
«Близьке
спілкування з тваринами творить чудеса з нашим ментальним здоров’ям»
Пропонуємо до прочитання різноманітні книги про друзів наших менших. Тварини
вміють любити за ласку і турботу, вони розуміють, коли люди хочуть робити їм
добро. Але люди іноді недооцінюють домашніх тварин. А дарма, адже саме вони
роблять нас добрішими та людянішими. Притаманні тваринам готовність до
самопожертви та почуття обов’язку роблять їх відданими та вірними друзями. Відомо
багато історій, коли тварини допомагали і рятували своїх друзів – людей. Пам’ятайте,
коти і собаки дуже розумні. І про це наша виставка «Мудрі, добрі історії про тварин» до Дня захисту тварин.
Джеймс Бовен розповідає про свого мудрого вуличного кота Боба, який допоміг йому змінити своє життя. «Боб повернув мені віру в себе і в довколишній світ» - пише автор. Про свою історію, яка зворушила серця мільйонів людей розповідає кіт-мандрівник Каспер. Він гуляв з ранку до вечора – і гуляв не пішки… «Каспер, кот-путешественник» С.Финден.
А про собаку з обмеженими можливостями, про собаку-інваліда, про мохнатого чарівника, цілителя тіла і душі розповідає Лиза Дж.Эдвардс «Пес по имени Бу». А роман «Дорога домой» Кристоса Ияннопулоса написаний на основі реальних подій, це весела, захоплива і повна романтики історія незвичайної подорожі кімнатної собаки Боні.
Також пропонуємо прочитати дивовижну історію про справжню дружбу і вірність; про вірного друга, який подарував надію прикутому до інвалідного візка Джеймса стати опорою і гордістю для своїх дітей; про чотирилапого захисника, який неочікувано з’явився і вже ніколи не залишав восьмирічного хлопчика одного в пошуках його батьків.
І багато інших книжок про домашніх улюбленців є
у фонді бібліотеки. А також є романи про вовків. Вони також неодноразово
ставали на захист людини.
Детальну інформацію про книги можна отримати у бібліотеці.
Василь Шкляр «Читача сприймаю як свого співавтора»
Василь Шкляр – один з найвідоміших, читаних і «містичних» українських письменників, «батько українського бестселеру». Письменник – лауреат багатьох престижних літературних премій.17 квітня 2011 року у Холодному Яру Василеві Шкляру вперше в історії України вручили народну Шевченківську премію. «Присудження цієї відзнаки ще й було ознакою визначення Холодноярських героїв, - дізнавався письменник. Свій роман «Ключ» письменник вважає переломним переходом в новий творчий етап. Дійшов до «Чорного ворона» – книги свого життя. Яку давно мріяв і планував написати. Працював над нею 13 років. Автор щасливий, що роман має такий читацький успіх.
Найкращою премію для себе
письменник вважає прихильність
читачів, сприймає їх як своїх співавторів.
Вічне місто на дніпровських пагорбах
До Дня Києва презентуємо літературу про Київ і киян. У
фонді бібліотеки є велика кількість книжок з історії Києва, читаючи які, Ви ніби
віртуально мандруєте стародавнім і сучасним Києвом. Пропонуємо книжку спогадів
«Щоб жити. Розуміючи Київ» - історії з перших вуст про життя киян очима простих
мешканців. Ці оповіді передають атмосферу Києва різних років – від довоєнних
30-х до пострадянських 90-х. Роман Марселя Тірі «Проїздом у Києві» - це
розповідь бельгійського солдата про трагічні зимові події 1917-1918рр., коли
Київ був захоплений більшовиками під командуванням Муравйова. Нам потрібно
знати свою історію, щоб цього більше не повторилося і будувати щасливе майбутнє
для українців.
В збірці оповідань В.Бушанського - «Закоханий лимон» місце дії Київ. Киянка Тетяна Белімова, в своїх романах по-особливому змальовує рідне місто. В романі «Вільний світ» - оповідає про дві звичайні українські родини: одну – з Труханового острова в Києві; друга – з мальовничого села на Черкащині. Це зворушливий і ліричний твір, це роман-пам’ять. «Київ-ua» - сімейна драма, яка закликає замислитися над причинами вічного протистояння Чоловіка і Жінки і над потребою порозуміння між ними.
А у Міли Іванцової, всі романи про киян, київські вулички, кав’ярні, київські перипетії і головне – всі вони написанні з любов’ю, і їх зміст є терапевтичним для кожного читача. Максим Кідрук в колективній збірці «27 регіонів України» пропонує дізнатися про київську музу одного молодого прозаїка-початківця, який благав прислати йому музу, навіть не усвідомлюючи, на що наривається, адже Муза – то вельми норовлива і баламутна почвара. А Микола Хомич майстерно проведе Вас історичними місцями Києва – роман «Загадка гробниці». Під час розслідування загадок минулого герої роману знімають історичні завіси, за якими століттями ховалися політичні технології, направлені на стримування національної самосвідомості українців. Роман О.Ільченка «Місто з химерами» занурить у життя Києва початку ХХст. Познайомить із загадковим життям відомого будівничого В.Городецького.
А от збірки оповідань та історій «Як тебе не
любити…Коротка проза про сучасний Київ та киян» подарують направду багато
теплоти і позитивних емоцій, адже вони вміщують в собі щиру любов до славетного
міста. Київ постає у багатьох вимірах: тут і жіночі освідчення йому, як живій
істоті, оспівування його принад, гіркі сповіді про розлуку з ним й екскурси в
минувшину. Прогулянки містом дарують відчуття та розуміння спокою, та радості
сучасного міста.
Також місту-герою присвячено багато поетичних рядків:
Печерські пагорби – це
вічності трибуни,
На них так лунко і
людині, й солов’ю…
(Наталка Поклад «Це місто – наче Господа рука» - вірші
про Київ)
Люблю тебе, люблю тебе
Єдиний мій на цілий світ!
Моє ти
щастя золоте,
Надій моїх чарівний цвіт!
(М.Вірна «Київ»)
І
Дніпро, що вдалеч лине,
Й Божі
храми на горбі –
Все
з’єдналось воєдино,
Рідний
Києве, в тобі.
(В.Крищенко «Київ і кияни»)
Київ, завжди був духовним осередком України, місцем найбільшої
сили її народу. І тому, про нього писали, пишуть і будуть писати. В фонді
бібліотеки, дуже багато книжок про славетне місто. Запрошуємо всіх до прочитання!
І через роки він має що сказати
Свічадо душі : пошуки власного Я в сучасній українській літературі
Панас Мирний. Мудрий талант.
Роман Іваничук. Його твори «піднімали українське небо».
«Книга – синонім мудрості й духовності»
Київ освячений словом
«Книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли.»
Немає коментарів:
Дописати коментар