Наші виставки

І через роки він має що сказати

(Поетична мандрівка до 110-річчя Б.-Ігоря Антонича)

Найбільший та найоригінальніший поет Галичини першої половини ХХ століття Богдан Ігор Антонич, уродженець Лемківщини (село Новиця, 14 кілометрів від Горлиць, роки життя 1909-1937). Вже як студент Львівського університету проявив свій небуденний талант. Першу збірку поезій «Привітання життя» видав у 1931 році. За другу «Три перстені» (1934) одержав літературну нагороду товариства письменників і журналістів. У 1937 році виходить його третя книжка поезій «Книга лева», теж нагороджена літературним журі «Дзвонів». Після несподіваної та передчасної смерті поета на 28-у році життя, видано ще дві його збірки – «Зелена Євангелія» і «Ротонди». Уміщуючи ці дані у дуже цінній книжці «Тисяча років української культури» близький приятель Антонича Мирослав Семчишин дав оцінку його творчості: «Ідентифікувати Б. І. Антонича з якоюсь однією групою письменників – неможливо. Він був понадгруповий, а його поезії друкувались чи не у всіх літературних журналах тодішнього Львова. Його поезія понадідеологічна, понадпрограмова. Це був великий самородний талант, який зразу визнала західноукраїнська критика найбільшим після Франка поетом. В радянській Україні, де він удостоївся в 60-х роках двох видань його творів, теж визнали Антонича великим самородним талантом, називаючи його філософом життя і природи та майстром вишуканої форми.  Він був одним із тих перших, що у Західній Україні почав писати свої твори чудовою, чистою літературною мовою, над якою постійно і невтомно працював»

Свічадо душі : пошуки власного Я в сучасній українській     літературі

Сучасна українська література побудована на фундаменті віко­вих традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подо­лати «провінційність», «окремішність» нашої літератури. Філософія почуттів людини, спрямованої на визначення місця окремої людини в соціумі є одним з головних завдань письменників. Різні автори у різний спосіб намагаються донести до свого читача основну тезу – «Не помирай поки живеш…» Сила особистості – в її здатності до психологічного захисту і опору. Зрештою,все закінчується добре, та не всі мають терпіння дочекатися цього. Сучасні письменники намагаються торкнутися таємниці чужої душі, пізнати глибину людського єства, прихованого і заплутаного. На виставці представлені книги, автори яких не бояться торкатися складних тем сьогодення, запрошуючи читачів до вдумливого і зацікавленого читання.

    Використана література:

 Костенко Л. Записки українського самашедшего. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.- 416с.;

 Брати Капранови. Щоденник моєї секретарки. – К.: Гамазин, 2016. – 400с.

 Кідрук М. Де немає Бога. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. – 480с.;

 Грабар С. Стан душі. – К.: Амадей, 2004. – 263 с.

  Шкляр В. Ностальгія. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»Б, 2014. – 256 с;

 Шкляр В. Тінь сови. – Харків : «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. – 304 с. ;

 Зеленська С. Сповідь священника. – К. : «Фенікс» , 2016. – 208 с. ;

 Дубинянська Я. Листи до полковника. – К. : Нора-Друк, 2007. – 432 с. ;

 Матіос М. Майже ніколи не навпаки : - Львів : ЛА «Піраміда», 2008. – 176 с.;

 Дудар Є. Профілактика совісті. – К. : «Ярославів Вал», 2003. – 350 с ;

Дочинець М. Дорога в небо – до людей. – Мукачево : « Карпатська вежа» , 2017. – 273 с.

 Винничук Ю.П. Танго смерті : - Харків: Фоліо, 2913. – 379 с.

Панас Мирний. Мудрий талант.

Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року. При хрещенні його нарекли Афанасієм. У 13 років він закінчив освіту в Гадяцькому повітовому училищі, а вже у 14 років став писарем у повітовому суді Гадяча. Йому вдалося одночасно побудувати блискучу державну кар’єру, та  реалізувати себе у письменництві. Свої твори П.Мирний складав ночами. Багато з них були записані в бухгалтерських книгах. На жаль, деякі твори залишилися недописаними, оскільки весь час забирала робота чиновника. П.Мирний ніколи не вигадував історії. Він писав тільки про те, що пережив сам, або про те, що йому розповіли. В романі «Повія» він списав образи з дівчат, яких особисто знав. Перші твори Рудченка під псевдонімом Панас Мирний видавалися у Львові. На походження його відомого прізвища вплинуло місто, де він народився – Миргород. У його метриці було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках - Рудченко. Практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина. Він жодного разу не опублікував свого фото, бо не шукав людської слави. Тому, як високого чиновника  Рудченка, влада вшановує його високим орденом, а жандармерія розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного. Одноповерховий будинок письменника  на окраїні Полтави, де звучали голоси Л.Українки, О.Пчілки, М.Коцюбинського, В.Стефаника, Г.Хоткевича, де клавіш фортеп’яно торкалися пальці М.Лисенка та М.Заньковецької  вмів зберігати  таємниці…

Роман Іваничук. Його твори «піднімали українське небо».

Виповнюється 90 років від дня народження  письменника – романіста - представника сучасного українського літературного олімпу – Роману Іваничуку.

Ще у молоді роки  першими  свої ми творами  він заявив про себе як непересічний майстер слова. Письменник великою мірою належить до шістдесятників, які змінили духовну атмосферу в Україні. Вже тоді він як пристрасний сучасник, мислитель і патріот свого народу, заглибив свій погляд і  присвятив свою творчість   найважливішим періодам історії України. За романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» у 1985 році  Роман Іваничук  був удостоєний Державної премії з літератури імені Т.Шевченка за глибоке проникнення в тогочасну епоху. 

 

В 2009 році Указом Президента України за самовіддане служіння Україні, значний внесок в духовне відродження української держави, плідну літературну і громадську  діяльність письменнику присвоєно звання Героя України.

Книжково-ілюстративна виставка до 90-річчя до дня народження  видатного українського письменника  представляє інформацію про нього як особистість, про його творчість, як автора історичних романів, публіцистики. Представлені критичні  статті літературознавців, статті з газет,журналів, фотографії. Експозиція включає книжки письменника  фонду бібліотеки з 1969 до 2018 років видання.

Роман Іваничук був письменником –життєлюбом, літописцем не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. Літературознавець Д.Ільницький писав про Романа Іваничука: «… це купання в української мові, це дуже багата стилістика, можливість відчути пишність і багатство мови..». М.Слабошпицький  назвав письменника Колумбом  української історії.

До ювілею письменника у Львові на будинку по вулиці Пекарській , в якому він мешкав до 2016 року  відкрита меморіальна дошка.

«Книга – синонім мудрості й духовності»

У мові - наша давня й нова культура. Це душа й скарб нації, ознака її національного визнання. 

Книжкова виставка-огляд до Дня слов’янської писемності починається з витоків – першоджерел слов’янської культури: Біблії, Апостола, Патерика печерського, Хрестоматії  тисячоліття хрещення Руси- України, Повісті минулих літ, Велесової  книги, «Словом про Ігорів похід» І.Огієнка, знайомить глядача з скарбами української народної мудрості – перлинами української культури, усною народною  поетичною творчістю: «Закувала зозуленька», «Скарбниця народної мудрості», «Українська народна творчість» М. Лановик. З історією української літературної мови знайомлять книги В.Русанівського, І.Огієнка. Порівняльну історію слов’янських літератур, про слов’янський фольклор, слов’янську самосвідомість, зв’язки та традиції слов’янських культур можна прочитати в книзі – дослідженні Д.Чижевського. Цей розділ виставки також представляє словники: білорусько-український, польсько–український, українсько–болгарський, українсько-словацький, русско–чешский, лемківсько–польський з фонду бібліотеки.

Другий розділ огляду представляє нові надходження в бібліотеку сучасної української літератури: Д.Гнатко «Скеля червоного сонця», М.Ткачівської «тримайся за повітря», В.Лиса « В’язні зеленої дачі», Я.Дягтяренко «Ярино, вогнику мій»,В.Шкляра «Тінь сови», Ю.Ілюхи «Східний синдром», І.Власенко «Чужі скарби», А.Хома «Терези», Брати Капранови «Справа Сивого». В.Шкляра «Треба спитати у Бога», О.Захарченко «Роман Про Майдан» та книги – переклади із польської мови:«Рапорт Вітольда» - оповідь від першої особи Вітольда Пілецького- польського підпільника (переклад із польської Н.Сидяченко), книга «Сибір» В.Варніцкі ( переклад з польського оригіналу Є.Голибарда).

Бібліотека запрошує ознайомитися з виставкою та обрати для себе нову книжку сучасного українського автора.

Київ освячений словом

Пропонуємо ознайомитися з оновленою постійно діючою виставкою, де представлені твори українських письменників, які описують події в славетному місті Києві. Кожний твір висвітлює життя міста і містян в різні століття і саме вони, історичні романи, романи про кохання, ретроромани, розповідають про становлення, розвиток, культуру і просто красу величавого красеня. Пройдіться по вулицях  Києва, подивіться на таке рідне і відоме місто очима головних героїв і можливо звернете увагу на маленькі деталі, чи то дрібнички, які просто не помічали раніше. Дуже багато написано віршів про Київ. Поет розкриває свою душу і всю любов закарбовує на сторінках поетичних збірок.

Виставка щомісяця оновлюється і ви маєте можливість побачити яка велика кількість творів зберігає саме ту частину життя Києва в який час проживав чи і зараз мешкає автор.

«Книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли.»

Книга міцно ввійшла в життя і побут людини. Вона є одним із важливих джерел культури народу. Книга є вірним другом і порадником, вона залучає до скарбів культури, до досягнень науки і техніки. Книги допомагають вивчати минуле, розуміти теперішнє, передбачати майбутнє, вони володіють потужною силою впливу і дії на свідомість і почуття, па розум і волю, на душу і серце людини. Особливо важлива роль книги у вихованні і навчанні молодого покоління: книжка збагачує духовний світ молоді, навчає її жити і працювати по – совісті. В наш час бібліотеки роблять значний внесок у розвиток суспільства, розквіт науки, культури, освіти. Вони є одним із найбільших надбань цивілізації. І тому кожна бібліотека пропонує все нові і якісні бібліотечні послуги, які задовольняють потреби та відповідають очікуванням сучасної людини. Перше завдання бібліотекарів – правильно і в повну розкрити фонд бібліотеки. А розкриття фонду розпочинається з виставок і  тематичних викладок, які дозволяють в повній мірі показати книжковий потенціал бібліотеки. Пропонуємо на ваш розсуд постійно діючі виставки:

«Київ освячений словом»

Викладка книг відкриває нам різноманітний погляд на Київ очима відомих українських письменників і поетів. Києву присвячено багато праць, популярних видань і збірок, художніх творів, бо в його історії, мабуть, найповніше відбивається доля самого народу.

В наш час помічено зростання інтересу до української книги, тому особливе місце займає виставка « Коронація слова: найкраща сучасна література».

Та «Українська література письменників ХХІ століття». Виставка розрахована на всіх тих, хто цікавиться сучасною літературою.

Поринути в історичні події на українських землях допоможуть літературно – художні твори того часу. Відомі автори знову і знову ведуть нас у глибини минувшини і, осмислюючи історичні факти і події, подають своє бачення історії наших предків та України в цілому. Ці книги зачаровують читачів далеким світом наших пращурів – невідомим і загадковим. « Українська історія: правда і вимисел.»

Викладка « Літературна подорож світом» ознайомить читачів з новинками серії «Карта світу», яка заснована у 2010 році.

«Відомі. Знамениті. Видатні.» постійно діюча виставка допоможе коротко, але змістовно познайомитися з відомими людьми, місцями та історичними подіями в історії людства.