неділя, 22 грудня 2019 р.

 Час змагань і логіки.

В святкові дні в бібліотеці відбувся святковий сімейний шаховий турнір, який проводив шаховий клуб «Київський каштанчик». Учасники змагань: члени шахового гуртка бібліотеки «Шах і Мат», представники п'ятнадцяти родин, діти та їх батьки, зустрілися за шаховими дошками і продемонстрували приклад сімейного виховання, дружби, взаєморозуміння, логічне мислення - якості, які розвиваються під час гри в шахи.
Переможці отримали головний приз, медалі-каштанчики, книжки та солодощі.

пʼятниця, 20 грудня 2019 р.

Людвіг Заменгоф. Доктор Есперанто.

 Шедевр логіки  та краси. Легка, проста, благозвучна, гнучка, виразна, музикальна, інтернаціональна. Так характеризують  мову есперанто, яку створив польський лікар Людвіг-Лукаш Заменгоф.  У 1887 році в Варшаві вийшла невелика книжка  «Міжнародна мова»  російською, потім польською, французькою мовами,  автор якої – доктор Есперанто (той, що сподівається). Ідея створення загальнолюдської мови зародилась у десятирічного хлопчика під впливом Книги книг – міфу про будівництво Вавилонської вежі.
Над такою універсальною мовою працювали великі уми людства: Лейбніц, Ньютон, Каменський.
Сьогодні на есперанто є велика перекладна література - майже вся світова класика. На есперанто віщають радіостанції (Варшава, Китай), є кіно, спектаклі. Конгреси, форуми, фестивалі есперантистів проходять щорічно  в Гавані, Сеулі, Японії, Іспанії, США, Франції, Англії, Бельгії, Фінляндії…
Тільки користуючись есперанто, ми відчуваємо розкіш людського спілкування, рівність один перед іншим, мов би перебуваємо на нейтральному мовному грунті…
Це мова не тільки засіб спілкування, вона об'єднує душі, серця людей. Це мовна основа, начебто  універсальна релігія. Так вважав великий гуманіст доктор Есперанто - Людвіг Заменгоф.

 


15 грудня Людвігу Заменгофу виповнилось 160 років від дня народження. Представники руху есперанто України, викладачи мови есперанто Світлана Козаренко та Андрій Янковський  розповіли старшокласникам СШ № 64 про історію виникнення міжнародної мови, розвиток молодого руху прихильників   есперанто, його символіку,  ознайомили з азами мови, провели практичний урок з читання та перекладу мови. Інформаційна виставка представляла матеріали про творця есперанто – доктора Заменгофа: фотографії , обкладинки посібників з  мови, символи – зелену зірку на білому тлі, як символ надії та чистоти, поштові марки різних країн, присвячених Заменгофу та словники і книжки про есперанто з фондів бібліотек Києва.




 












Моцарт  українського перекладу.

Микола Олексійович Лукаш був українським генієм, чиє життя склалося з безлічі легенд. Народився в Кролевці на Сумщині на день 19 грудня  1919 року на день св. Миколая, тож і назвали його Миколою. Батько походив із старовинної козацької родини, в якій були і адмірал і статський радник і меценати і поліглоти. Мабуть, це передалось Миколі на генетичному рівні. У час голодомору  19- 21 років батько переховував родича –«ворога народу», за що родину Лукашів розкуркулили, виселили з хати, забрали коня і весь домашній реманент. Від материного голосіння у Миколи стався переляк і він онімів. Лукаш згадував: «Я розумів, але нічого сказати не міг». За легендою: Миколу вкрали цигани, він кочував з циганським табором. Після повернення дитя заговорило, але ромською, згодом українською, російською, польською, німецькою, самотужки вивчило ідиш. Завжди шокував циганок, відмовляючись від ворожіння їхньою мовою. 18 річним Микола вступив на історичний факультет Київського університету. Сподобалась йому однокурсниця Фаїна,єврейка, запросила його до себе. ЇЇ бабуся на ідиші висловила незадоволення.  Лукаш відповів давньоєврейською, а потім ідиш. Більше ніяких експериментів із коханням. Лукаш віддався перекладу «Фауста» Гете. Перекладав із мови оригіналів, без чернеток. 1945 – 47 роки вчився у Харківському університеті іноземних мов, викладав там німецьку та французьку мови. 1955 року найталановитіший перекладач України надрукував «Фауста» Гете, що приніс митцю вічну славу. Наступна «бомба» - перший повний переклад «Декамерона» Боккаччо, перекладений з оригіналу.

 

 Тричі Лукаша висували на здобуття Шевченківської премії і тричі його кандидатуру відхиляли. Переклав понад 1000 творів світової літератури від 100 авторів із 20 мов, а власного телефону не пам'ятав. У березні 1973 року відкрито підтримав І.Дзюбу і його статтю «Націоналізм чи русифікація». За це Лукаша виключили зі спілки письменників. Він 20 років не міг ніде друкуватися, не мав стабільного заробітку. Ерудит  світової слави носив на барахолку безцінні книжки, ходив голодним. Нерідко його «випадково» зустрічав Георгій Кочур, запрошував перекусити. Лукаш переніс складну онкологічну операцію. Тільки 1987 був поновлений  у СПУ. З натхненням перекладав «Дон Кіхота». Лицар слова все життя збирав матеріали до словника «Моя матюкологія». 29 серпня 1988 року Микола Олексійович Лукаш помер від онкології. 

 




Використана література:
- Дзюба І. «Спогади і роздуми на фінішній прямій», К. Криниця, 2008;
- Шаповал Ю. «Мить історії». К., 2019;
- Дивослово, 2003 №3, 2006 №12, 2004 №2;
- Україна молода, 2019, № 138;
- День, 2019, №233;
- Боккаччо, «Декамерон», Харків, Фоліо, 2005;
- Гете, «Фауст», КЕТС, К., 2005;


четвер, 19 грудня 2019 р.


Мої вишивки мої діти. Марія Зарембська.


КиївВулиця КостельнаВивіска  Виставка вишивки «Рідна хата»Сходи в напівпідвальне приміщенняЗа скляними дверима – темно Відчиняю вмикається світло - одна єдина лампочка. І раптом ти бачиш «сховище» чудових яскравих витворів: вишиванок, народних костюмів сучасного українського одягу на стінах невеликого приміщення. На стільцях вздовж стін багато складених під целофаном інших виробів Ще на стінах афіші, світлини, на низеньких полицях різні журнали, книжки Все в жалюгідному стані, тому що зі стелі, стін падає штукатурка, пил, пліснява, не працює електрика


І серед всього цього маленька, дуже привітна, емоційна жіночка-господиня та хранителька цього скарбу народна майстриня Марія Зарембська, член спілки художників України


Вона авторка 300 своєрідних вишивок відомих в усьому світі, учасниця багатьох міжнародних мистецьких виставок. Майстриня відродила старовинні техніки вишивки: хрестик, литва, ретязь, кривулька, виколювання, мережа. Поєднувала в своїй творчості особливості вишивки різних регіонів України, трансформувала давні орнаментальні техніки у нові декоративні образи. У її доробку серветки, скатертини, комплекти одягу, рушники, сорочки. В цьому напівпідвальному приміщеннімайстерні-музеї «Рідна хата», яку створила Марія Іванівна, зберігається півтисячі її робіт.
Біля 20 років народна майстриня збирає гроші на ремонт приміщення після пожежі та відкриття свого музею вишивки.
Цікаво, що жодної своєї роботи Марія Іванівна не продала. Вважає їх своїми дітьми і родиною. А дітей не продають каже художниця-вишивальниця.

19 грудня Марії Зарембській виповнюється 80 років. Ми щиро вітаємо її з ювілеєм. Бажаємо сил і здоровя подолати труднощі в досягненні своєї метизберегти творчий доробок свого життя, який є і буде унікальним культурним скарбом, гордістю нашої країни.