неділю, 31 січня 2016 р.

«Їх слава буде пломеніти»
Kruty. Their glory will glow.


Про трагічні події під Крутами немало написано: це історичні та наукові статті, мемуари й інші публікації, в яких дані різні оцінки того, що сталося січневої днини 1918 року біля цієї залізничної станції. Крути стали темою сучасної поезії, прози, публіцистики. Повернулись із спецфондів, еміграції та інших ув’язнень твори сучасників героїв Крут: твори О.Олеся, П.Тичини, Є.Маланюка, В.Поліщука, О.Стефановича, Б.-І.Антонича, В.Янова, Ю.Клена, О.Лятуринської, Я.Славутича, О.Ющенка, Б.Стельмаха, М.Щербака, О.Шевченка, М.Вереса та багатьох інших. Поетичний вінок творів цих авторів представляє виставка, яка оформлена в бібліотеці до Дня пам’яті героїв Крут.



Павло Тичина: «…завжди я як полум’я»
Pavlo Tychyna: “I am always like a flame”
Він залишив по собі багату поетичну спадщину, якій притаманна ідейна, жанрова та стильова неоднорідність. Особливості індивідуального стилю письменника: звернення до «вічних» тем, висока культура віршування, потужне ліричне «я» - символ нової людини ХХ ст. Мабуть якби Павла Тичину знали тільки як автора «Сонячних кларнетів», він однаково увійшов би в історію нашої літератури: збірка одразу поставила 27-річного поета пліч-о-пліч із тогочасними першорядними письменниками. Його вірші сповнено світлої віри в людину і життя, є грація почуттів, і глибинність природи, і скорботне осмислення долі рідного народу… Звуки у віршах - забарвлено відтінками палітри художника, кольори - озвучено проникливими нотами композитора. Поезія Тичини бринить і малює… Обізнаний із таємницями живопису, маючи чудовий голос, Павло Тичина зумів у слові поєднати три мистецтва. Ф.Сологуб зауважував: «Тичина пише за європейською модою». В.Барка ставив талант Тичини в один ряд із Блоком, Скрябіним, Чюрльонісом. «Тичина – останній із поетів…, який беріг образ неба, давньої пісні та землі… Вселенськість лірики Тичини символізує космічність думання. Це містерія спорідненості душі з праосновою природи - серед апокаліптичних обставин святкового замилування. Твори Тичини - це джерела, в яких коріниться світогляд неподільного сприйняття світу. .С.Єфремов характеризував його як поета світового масштабу, його творчість глибоко національною, бо він зумів використати все багате попередніх поколінь надбання.

Книжково-ілюстративна виставка, присвячена до 125-річчя від дня народження «князя української поезії» - Павла Тичини, представляє матеріали, публікації, статті про життєвий та творчій шлях художника слова, фотодокументи, творчу спадщину поета. Також статтю Д. Дроздовського «Померти за життя, або «живіший од живих і мертвіший од мертвих», в якій він порівнює силу таланту Тичини з талантом С.Далі, Рільке, називає його Орфеєм, Кроносом, який підкорив час і пожер свій народжений на небесах талант. Стаття Г.Клочека «Художній світ поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…»», де автор  розкриває «секрети» художності поетичного твору П.Тичини. Дослідження С.Сипливець «Ідеї Вселенської гармонії у збірці П.Тичини «Сонячні кларнети». «Золотим» голосом озивається до нас Поет. В істину треба вслухатися…







пʼятницю, 29 січня 2016 р.

День Соборності.
United Ukraine.
З вірою в єднання.

Тематичний перегляд літератури до 97-річчя проголошення Акта Великої Злуки українських земель матеріали якого розповідають про шляхи західної і східної спільноти через утворення державності, опору  зовнішнім агресіям, подолання розрухи   до об’єднання в Єдину Україну. Акт об’єднання  українських республік був проголошений на площі біля Святої Софії 22 січня 1919 року. Тоді прозвучали великі слова: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна  від одної частини  України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Віднині український народ має змогу об’єднати всі зусилля для створення Незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».





пʼятницю, 22 січня 2016 р.

Агатангел   Кримський « є найкращим  кримським  подарунком   Україні!» 
AGATANGEL CRYMSKI  IS THE BEST CRYMIAN PRESENT FOR UKRAINE
                                                                                                ( Омелян Пріцак)
А. Кримський – кримський татарин, вчений - сходознавець, поет-лірик, творець «екзотичних поезій», белетрист-прозаїк, автор понад 500  наукових статей щодо сходознавства у словнику Бракгауза і Єфрона. Він автор « Української граматики»,  « Література кримських татар», нарисів з історії української мови та багато інших, знав більше 60 мов. Один з організаторів Академії Наук України та став її першим неодмінним  секретарем. На початку 1930-х академік А. Кримський був звільнений з усіх посад  і відправлений у фактичне заслання до  Звенигородки  до 1938 року. 19 липня 1941 року видатного науковця  « як українського контрреволюціонера» заарештували і вивезли до Кустаная, де 25 січня 1942 року в тюремному лазареті обірвалось життя людини, яка відкрила Європі Схід, історію та культуру Криму. Матеріали  книжково - ілюстративної виставки оформленої до ‘145-річчя від дня народження видатного українського вченого  знайомлять з  його  життям , статтями, публікаціями про вченого, презентує отриманий в подарунок журнал « Східний світ», виданий Інститутом Сходознавства  імені А.Ю.Кримського Національної  Академії Наук України. Випуск був присвячений 20-річному ювілею інституту і ювілею А. Кримського. В журналі опубліковані наукові роботи вченого-сходознавця. На виставці представлені поетичні твори, оповідання, роботи зі сходознавства в п’ятитомному виданні з фонду бібліотеки.    В новій книжці молодої української авторки Жанни Куяви «Гордієві жінки», яку вона присвячує « моєму Криму», А.Кримський є кумиром головного героя роману – діда Гордія, котрий розповідав своїм онукам про видатну постать України.


Виставка  привячена  Дню автономної республіки Крим. Пабло Неруда казав: «Крим - це найпишніша медаль, яку сам Бог подарував  земній кулі». На виставці представлені  вислови зарубіжних дипломатів про Крим українською та англійською мовами. Як ілюстрація до них – фотографії краєвидів  півострова  «Крим - диво України». При оформлені виставки використані матеріали  з фонду бібліотеки імені Ф.Достоєвського.







Р.S. Цікаво: бібліотека публікує документ найдений в своєму фонді - Програму Днів культури кримськотатарського народу в Києві у червні 1993 року.






« НА РАДІСТЬ НА ДОБРО» НАШІ РУКОТВОРІННЯ
   OUR HANDMADE

До Новорічно – Різдвяних свят в приміщені бібліотеки оформлена виставка творчих робіт слухачів «Університету третього віку», та їх викладача (а також нашого читача) Бабенко Л. В. Бібліотекарі та користувачі дякують майстриням за наданий матеріал для виставки, адже красу створену своїми руками мають бачити всі. І бажаємо: Нехай щастить Вам у всіх намірах та задумах. Духовних Вам злетів, невичерпної життєвої енергії, плідної праці, сімейного благополуччя, достойної шани від оточуючих!












понеділок, 18 січня 2016 р.

« Осип Мандельштам. Заручник вічності»
 OSIP    MANDELSHAM  IS  THE  HOSTAGE  OF  ETERNITY


Осип Мандельштам народився в 1891 році в Варшаві , помер в 1934 році в концтаборі в Владивостоці. За життя поет неодноразово був за арештований і перебував у концтаборах по звинуваченню у контреволюційній діяльності, за написання епіграми на Сталіна. Перші вірші Мандельштама були позначені впливом символізму, захопленням Бодлером, Верленом. Ці твори сповнені відчуття ілюзорності життя, прагнення відійти у світ музичних вражень ,яскравих і мальовничих образів.  Наскрізна тема його ранніх віршів - непевність цього світу і людини перед лицем загадкової вічності і долі.  В перших поетичних збірках Мандельштама прослідковується « прагнення відійти від трагічних бур часу у почасове», у цивілізації та культури минулих епох, Поет створює свій альтернативний світ із уявної ним історії культури, світ , побудований на суб’єктивних асоціаціях,через які він намагається висловити своє ставлення до сучасності. Це була своєрідна форма втечі поета від свого « часу- вовкодава». Перші збірки Мандельштама були високо поціновані критикою. Ахматова назвала його поезію « божественною гармонією». Початок революції Мандельштам сприйняв неоднозначно і викликала у нього складні асоціації .У двадцять першому році йому стало зрозуміло, що людство йде , можливо, фатальним шляхом у небуття…
Тогочасна лірика і проза Мандельштама сповнені роздумів про трагічність людської історії, пафосом заперечення насильства, піднесеного в ранг державної політики. Після революції вийшли друком нові поетичні збірки автора. У вірші “Епоха” він порівняв сталінську сучасність із жорстоким звіром. Пафос творів Мандельштама стає  похмурішим і песимістичнішим. Він пророкує катастрофу, загибель старої культури, малює апокаліптичну картину революційної війни за виживання людства. Поет не сприймає радянську дійсність, почувається “хворим сином віку”. Життя і творчість Мандельштама повязані з Україною та її культурою. У ряді творів поета відобразилися українські мотиви, образи, мовний колорит (“Старий Крим”, “ Київ”). Українською мовою окремі вірші поета переклали Д.Павличко, Ю.Андрухович, Ю. Неборак, Ю. Буряк. Книжково-ілюстративна виставка “ Мандельштам. Заручник вічності” присвячена 125-річчю від дня народження поета мирової слави ,і знайомить глядача з життям і творчістю поета, з і спогадами вдови О. Мандельштама, матеріалом про  його стосунки з А. Ахматовою, про польський період життя поета, критичними статтями  та поетичними збірками Мандельштама.





неділю, 17 січня 2016 р.

Його почесне ім'я — поетичний Колумб Кіммерії
MAXIMILIAN  VOLOSHIN  IS  THE   POETIK  COLUMBUS  OF  CIMMERIA

Максиміліан Олександрович Кирієнко-Волошин. Поет-аквареліст, мислитель, ерудит, інтелектуал, мандрівник.
Народився у Києві, корінням з України. По батькові — нащадок козацького роду.
Навчався в Москві, Берліні, Парижі. З 1903-1909 роках побував чи не у всіх країнах Європи, Середньої Азії Туркестану, країнах Середземномор’я.
З 1917 року до самої смерті не покидав свою улюблену землю Коктебель (Кіммерію), яка стала для нього “истинной родиной духа».
Крим він виходив пішки. Вивчав пагорби, гори, бухти, море.
У своїх віршах, картинах він виражав свою любов, захоплення Кримом, Коктебелем, який став для Волошина символом світобудови : святі та древні гори, долини, небо і Одіссеєве море…

Поет-аквареліст стверджує, що кожен його малюнок “представляет собой музыкально-красочную композицию на тему киммерийского пейзажа».
Поезія і живопис у Волошина щось нерозривне, монолітне, створене єдиним рухом душі. Це досконале співзвуччя зображення та тексту.


З 1893 року Волошин живе у Коктебелі і будує свій дім, який стане домом чистоти і натхнення для багатьох представників “Срібного віку”. 
Цей легендарний будинок творчості став місцем паломництва творчої інтелігенції: письменників, художників, акторів.., філософів, вчених. В гості до Волошина приїжджали М. Шагинян, О. Мандельштам, М. Гумільов, М. Зощенко, О. Грін, К. Петров-Водкін, В. Тренев, О. Толстой, В. Брюсов, А. Білий, М. Булгаков, сестри Цвєтаєви, М.Горький, К. Чуковський, Вс. Іванов, Б. Кустодієв,О. Твардовський,О.Антонов,С. Королев,
українські письменники П. Тичина, П. Воронько. М. Рильський листувався з вдовою Волошина, Марією Заболоцькою, і перекладав його вірші.


Помер М. Волошин у 1932 році. Поховали його на пагорбі Коктебельської бухти Кучук-Янишар.
За любов і відданість Кіммерії природа нагородила Волошина дивовижним подарунком — контуром обриву Кара-Дага, що виявляє неймовірну схожість з профілем Максиміліана Волошина. “...И на скале, замкнувшей зыбь залива, Судьбой и ветрами изваян профиль мой...”

М. Цвітаєва писала. “Хорошо поховали Макса — високо на горі. Мабуть дуже його любили, якщо несли ховати так високо на гору. Сюди не прийде випадкова людина....”І сьогодні до його могили і будинку приїжджають , щоб поклонитися Максиміліану - справжній Людині Світу, яка залишилась в пам’яті людей як втілена добрість.