середа, 27 червня 2018 р.


«Я маю право»

На передодні Дня Конституції бібліотека вийшла на вулицю до людей з інформацією, що триває   рік права, про проект  Міністерства  юстиції України «Я маю право», завданням якого є  правове  просвітництво громадян країни. Девіз якого – «Знаю! Дію! Захищаю!». Перехожим роздавалася печатна інформація  про проект, про єдиний контакт – центр системи безоплатної правової допомоги.






«Конституція – джерело віри, надії і любові до України»   
Світова громадськість визнала Конституцію України однією з найбільш досконалих і демократичних
День Конституції – це – знаковий для українців день, бо в цей день ми отримали основоположний документ найвищої юридичної сили.
Міжнародне співтовариство високо оцінило Основний Закон України і назвало його найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, що сприятиме подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 17 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.
Статті Конституції враховують усі сфери життєдіяльності держави і людини. Серед їх головних положень – такі:
1.                  Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Демократична суть держави конкретизує ст.5, проголошуючи Україну республікою за формою правління, а також закріплюючи в Українській державі принцип народовладдя. 
2.                  Народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. 
3.                  Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
4.                  В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
5.                  Україна - унітарна держава, територія якої є цілісною і недоторканною.
6.                  Державною мовою в Україні є українська мова.
7.                  Український народ як суб'єкт права власності на землю, її надра, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України. Право користуватися природними об'єктами, що є власністю народу відповідно до закону, має кожний громадянин України.
8.                  На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, а також не допускається розташування іноземних військових баз.
9.                  У розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які демократичною світовою спільнотою прийнято вважати за відповідні гуманістичні стандарти в цій сфері суспільного і державного життя.
В Україні на основі прийнятої в 1996  році Конституції відбувається перебудова всієї правової системи, і орієнтиром такої реформи мають стати права, свободи та обов’язки людини і громадянина, прав їх реального забезпечення і здійснення. Конституція є головним гарантом забезпечення цих прав і свобод і обов’язків.  Тематичний перегляд юридичної літератури розкриває  цей відділ  фонду бібліотеки для широкого загалу користувачів. Біля виставки користувачи отримують інформацію про Проект Міністерства юстиції України в цьому році «Я маю право», метою якого є правове просвітництво населення. Девіз проекту – « Знаю! Дію» Захищаю!». Всі відвідувачі бібліотеки в цей день отримували роздруківку  з інформацією  про єдиний контакт –центр системи безоплатної допомоги.


Використана література:
– «Конституція України», Київ – 2017;
–Капиленко О. « Правознавство»,Професіонал, Київ -2007;
–Єгофаров П. « Конституція України: коментар змін», Київ. Правова єдність, 2007;
–Балакірєва Р. «Конституційне право України»,Київ, 2003;
–Бібік Н. « Зростаймо громадянами», Київ, Веселка, 2000;
–Бойко М. «Трудове право України»,Київ. Атіка. 2006;
–Ариванюк Т. « Сімейне право України», Київ, Істина, 2002;
–«Законодавство України про пенсійне забезпечення», Київ – 2012;
–«Охорона здоровя України», Київ, КНТ, 2006;
–Синчук С. «Право соціального забезпечення України», Київ, Знання, 2003;
–Рабінович О.  «Права людини і громадянина», Київ. Атіка, 2004;
– Філонова   О. «Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін», Київ, Знання, 2006;
«Охорона праці в Україні», Київ, КНТ, 2004;
– «Законодавство України про екологію», КНТ, Київ, 2005»
-«Освіта в Україні», Київ, КНТ, Атіка, 2004;
- «Законодавство України про землю. Київ, КНТ, 2005;
-Дахно І. « Право інтелектуальної власності», Київ – 2006.





понеділок, 25 червня 2018 р.


 « Тамга – символ кримськотатарської нації»

У 1917 році на першому Курултаї кримськотатарського  народу був ухвалений державний прапор. Блакитний фон, як знак неба, на якому знак тамги в лівому верхньому кутку. Він нагадує сокола, або знак миролюбності, врівноваженості, взаєморозуміння, або це – гребінь. Загальнодержавного прапору у кримських татар не було. Кожен рід мав свій Тамга . Це знак пов'язаний з родом Гіраїв, з яким пов’язана державність кримських татар. У 1929 році блакитний прапор був оголошений «буржуазно – націоналістичним». 


Очильник Курултаю Номан Челебіджихан  був заарештований і страчений. У 1944 році в період депортації татар з Криму вони були позбавлені можливості виявляти самоіндетифікацію. Корінний народ Криму опинився під загрозою знищення. Багато татар і не знали про існування свого національного прапора. Протест проти подій 18 травня 1944 року активісти таємно вивішували жалобні чорні прапори  --  вшановували пам'ять  її жертв. У 1991 році на другому Курултаї   було прийнято рішення визнати кримськотатарський прапор національним. 


Кримські  татари почали розміщувати символ – тамгу - на стінах будинків, плести зі стрічок, майстри зображали древній герб на своїх виробах. Так прапор почав відродження зі своїм народом. 26 червня 2010 року кримські татари вперше святкували День кримськотатарського прапора. Цей день став днем національного відродження, відродження національних символів. Прапор – повага й гордість нації. Це символ державності, символ повноцінної нації.


Тамга ( гребінь) – знак сокола- символ перемоги,  сили, хоробрості, вірності виконання обовязку, розуму, мудрості, мужності,  ще  символ краси, сонця, волі …




неділя, 24 червня 2018 р.



(Б.Олійник)

Історія творення всенародного пам’ятника Матері-Вдові.

Книгу «Всенародний пам’ятник Матері-Вдові» відкриває фотознімок кінорежисера Володимира Артеменка – колективний портрет матерів-вдів села Мельники Черкаської області. «Дивовижний кадр – сотні жіночих облич у біленьких хусточках». Фотографію зробили до документального фільму «Солдатські вдови». На Берлінському кінофестивалі її назвали «Українські мадонни ХХ століття». Немає вже цих мадонн, відійшов у вічність творець картини-пам’ятника В.Артеменко. А велике фото експонується у Національному Музеї історії Другої світової війни.


Ідея толокою звести всенародний пам’ятник Матері-Вдові висловила Галина Заболотна з Дніпропетровщини, яку вона адресувала Борису Олійнику – голові правління Українського фонду культури. І була ладна внести перші 100 грн. зі своєї пенсії на його споруду: «Прошу, щоб Ви кинули клич». Її ідею підтримав голова редакційної ради газети «Сільські вісті» Іван Сподаренко. «Устами Галини Василівни говорить сама Україна», - сказав тоді Б Олійник. Він вважав, що «вдови війни – це справді унікальне трагічне явище. Україна – найпостраждаліша у страшному двобої: за апокаліпсичним числом жертв їй та Білорусі немає рівних, жодної родини не обминуло горе і втрата. Україну можна назвати вдовиною державою. Плакати нашим матерям не було коли. Треба було виконувати і жіночу і чоловічу роботу – ростити сиріт, тягати плуга, давати хліб і зброю фронту. А по війні піднімати країну з руїни. Коли ми сьогодні віншуємо живих і полеглих солдатів страшної війни, поруч з героями, бійцями, командирами і генералами в одному ряду з ними воздаймо найвищу шану нашим матерям-вдовам, які на своїх плечах винесли із погарищ і возродили Україну». 

 
Український фонд культури і газета «Сільські вісті» звернулися до всієї громади з покликом за народним звичаєм зібрати чесні гривні на спорудження монумента земній Богородиці – Матері-Вдові!. Для керівництва та втілення ідеї акції «Всенародний пам’ятник Матері-Вдові – бути!» була створена Координаційна Рада на чолі з Борисом Олійником. Почалось широке обговорення, агітація серед населення, у пресі підтримки вседержавної толоки, питання де спорудити пам’ятник і яким йому бути. Чотириметрову скульптуру жінки з дітьми зробили молоді скульптори Адріан Балог і Костянтин Добрянський. Після трьох з половиною років роботи Координаційної Ради, адміністрації Києва, діячів культури, мистецтва на зібрані народні кошти 22 червня 2012 року – День скорботи і вшанування пам’яті жертв
війни в Україні – у столичному парку Перемоги був урочисто відкрито унікальний всенародний пам’ятник Матері-Вдові. Цей день – перший день війни – чорна дата, вкарбована довічно в календар історичної пам’яті, коли вже полягли тисячі червоноармійців і заплакали перші вдови. Чотири роки весь тягар війни ліг на утлі жіночі плечі… З 2008 року акція про створення пам’ятника набула всеукраїнського розголосу. Завдячуючи моральній і матеріальної підтримки тисячі громадян «стоїть на видноколі світла Мати…». Книгу про історію творення пам’ятника Матері-Вдові завершують пронизливі строки «Балади вірності» Бориса Олійника, яку він всім удовам війни присвячує.
Виставка до Дня скорботи і пам’яті жертв війни мовою документів розповідає про історію виникнення ідеї та реалізації по творенню всенародного пам’ятника Матері-Вдові, якій постав у столичному парку Перемоги 2012 року. Виставка ілюстрована літературними творами українських письменників і поетів, присвячених матері. Це вірші Т.Шевченка, Б.Олійника, Д.Павличка, М.Сома, В.Симоненка, Д.Онковича, М.Вінграновського, І.Драча, В.Підпалого, П.Засенка, А.Камінчука, Л.Горлача, М.Томенка, П.Перебійноса, Н.Поклад, П.Косенка, М.Сингаївського, Є.Колодійчука, Н.Вернигори, М.Рильського, О.Білаша, Г.Черінь, І.Ковальчук, творами Г.Тютюнника «Сито, сито…», О.Довженка «Мати», Ю.Яновського «Жива вода».






середа, 20 червня 2018 р.


«Найвищий нам осуд – любов»   
                                                   Іван Драч

Україна понесла  непоправну втрату. Пішов з життя Іван Драч: найяскравіший поет-шістдесятник,кіносценарист, перекладач, громадський та політичний діяч, лауреат премії ім.. Т.Шевченка, Герой України. Його поезія вражала своєю неординарністю, оригінальним метафоричним словом, статті й виступи вирізнялися аналітичністю і широтою мислення. «Слова – стріли, слова – молитви, слова – любов,- таки вони, строфи Івана Драча – воїна, поета, політика, Українця!», - сказала про діяча Любов Голота. Микола Жулинський назвав Івана Федоровича «  гордим  і колючим  поетичним їжаком з головою сатира і волоссям кольору витіпаних конопель». «Все нікчемне, все дрібне попеліє, все суєтне щезає. Залишаються величини вічні…». До цих «вічних величин» належить і та висока місія, якій Іван Драч присвятив себе, свою творчість, зближуючи народи і культури, відкриваючи українцям дивосвіт поезії. 
       
Молитва в ім’я Слова Івана Драча:
«Господи Слово
Вічна Основа
Сонцеголово
Слово горить
Ніжносте Слово
Лютосте Слово
Вічносте Слово
Я твоя мить»




четвер, 14 червня 2018 р.


Юрій  Васильович П’ядик. Праця всього життя.

«Юрій П’ядик – один із маловідомих, але самовідданих трудівників на ниві української словесності, завдяки яким вона ніколи не була безлюдною і в якій, щось збереглося, і не всі голоси губилися в безвісті.», - писав  Іван Дзюба в передмові до першого тому «Української поезії кінця ХІХ- середини ХХ ст. Бібліографія. Антологія», який у 2010 році презентували в нашій бібліотеці і коли  серед  присутніх були  його дочка – доктор медичних наук І.Г.П’ядик - Халявка – упорядник-редактор видання, Є.І.Голибард – учень та співробітник лабораторії економічних досліджень, яку очолював Ю.В.П’ядик.



В червні цього року йому виповнюється 110 років від дня народження. Економіст за фахом Юрій Васильович понад тридцять п’ять  років  збирав матеріали про поетів, які писали віршовані твори українською мовою і народилися в період 1853 – 1923 рр., що гарантувало можливість творити в найскладніший для українських митців час – 1917-1941 рр. Провів кропітку роботу з розшифрування 68 осіб на фотографії українських діячів під час святкування відкриття пам’ятника І Котляревському  у Полтаві 1903 року. Дослідник  опублікував монографію про видатного, але маловідомого  художника, мистецтвознавця, громадського діяча Юхима Михайлова, який був репресований і помер на засланні. Ця книга також є в фонді нашої бібліотеки.


Своє завдання Юрій Васильович П’ядик вбачав в зібранні всього можливого матеріалу про українських  діячів, об’єктивної його подачі й розкритті  ще одної малознаної і драматичної сторінки нашої культурно-мистецької історії.


 



субота, 9 червня 2018 р.

понеділок, 4 червня 2018 р.


«Дитинства неповторна мить»

До Дня захисту дітей у бібліотеці проходить творча виставка школярів 5-7 класів СШ № 64. Запрошуємо всіх бажаючих подивитися яскраві малюнки дітей, на яких вони виразили свої враження, почуття від  навколишнього світу.
У когось це улюблений куточок Києва, чи видатна пам’ятка архітектури, або пейзаж, квіти, народний традиційний орнамент, витинанка, або рудий котик, вид з вікна, хтось намалював враження від польоту на повітряній кулі. Дитяча творчість – це завжди калейдоскоп кольорів та емоцій.