пʼятницю, 17 липня 2015 р.

Декларація про державний суверенітет України. Чверть століття

Прийнята 16 липня 1990 року ХХVІІІ з’їздом КПУ резолюція «Про державний суверенітет України» - це фактично була програма розбудови незалежної держави. Декларація надала поштовх і напрямок процесу утворення національної держави на теренах падаючої політичної системи. В преамбулі Декларації підкреслюється, що ВР УРСР проголошує суверенітет України, як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах  її території, незалежність і рівноправність у  зовнішніх  відносинах». Декларація була повинна забезпечувати національно - культурне відродження українського народу і задовольняти національно - культурні, духовні й мовні потреби українців. Історичне значення Декларації в тому, що суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого  розвитку  української  нації. Визначено основні напрямки досягнення реального суверенітету держави. Було закладено основи майбутньої незалежності. Це був перший крок до неї. Україна отримала шанс перетворити свою країну на вільну, демократичну державу – рівноправним партнером міжнародної спільноти. Декларація стала документом великої історичної ваги, тому що  стала основою для «Акту проголошення незалежності України» 24 серпня 1991 року. Цей  день проголошення незалежності України і щорічно відзначається як державне свято. 
Тематичний перегляд  пропонує матеріали з газет, текст Декларації , фотодокументи   історичної події  1990 року. 

середу, 8 липня 2015 р.

Ясне - красне Купайло

Оце щорічне шлюбування — злиття космічних сил — Сонця і Води.
Багато століть життєструмні і світославні джерела народного свята живлять і облагороджують людську душу. Його шанували ще хлібороби, які жили між Дніпром та Дунаєм понад 5 тисяч років тому. Віковічна чарівність і духовна сила свята — всеохоплююча.
Вшанування літнього сонця відбувається тільки біля води і обов'язково — з вогнищем. Віддається шана двом життєносним силам — живильній воді і світлоносному сонцю. Це давнє свято краси, молодості й самоочищення, свято єднання молодих сердець. Дівчата ходять в цей день у віночках — цих сонячних символах краси й розквітлості природи. Святкові прикраси плетуть з простих польових квітів: косариків, волошок, цвіту картоплі, барвінку, братків, смолки, ромашки. Біля древа життя, купайлиці, вони ведуть танки, співають пісень, пісень купайлівських. Хлопці пригощають всіх водою, вітаючи при цьому: Будьте здорові з Купайлом! В цей день обов'язково треба скупатися. Треба також когось скупати. Ритуал обливання водою, вивезення з кожного двору на чистий вогонь Купайла, танки на святі, розкручування барвистого колеса, перестрибування молоді через вогнище — всі дійства супроводжуються ритуальними купальськими піснями. Спів купальський — протяжний і гучний, величний і урочистий, в ньому ніби злилися гомін степу, дзвін неба і гул моря, він народжує в душі бажання росту й оновлення. ”Гори, наш купальський вогонь, і не згасай!” Вогонь Купайла — вогонь душі! Хто пройшов вогонь і воду — основні сили природи, той усе в житті здолає! Свято живе. Не дають йому люди стати минувшиною. Живе в пошуку джерел. У сонячному літеплі, в чарівності ночі, духовній чистоті.

Купайло — свято всуціль поетичне, в ньому розкривається ціле художнє полотно життя народу з його діяльністю і здобутками, духовним світом і світоглядом. Чисте, як джерельна вода, палке й очищувальне, наснажливе для душі, як купальський вогонь, воно йде од віку до віку, від покоління до покоління, утверджуючи свою незнищенну силу. Матеріали народознавчого календаря розповідають про історію свята Івана Купали (книги В. Скуратівського, М. Міщенка, О. Воропая), з журналів “Берегиня” і “Українська культура” можливо дізнатися про особливості проведення свята в Черкаської області та на Буковині.  Представлені збірки купальських ритуальних пісень.
 

"Здається, кращого немає нічого у Бога, як Дніпро та славна Україна"

Неперевершена ріка, святий, дужий, сивий, преславний, глибокий, могутній Дніпро; немає другого Дніпра; немає в світі річці рівної Дніпру; Ой, Дніпре, Дніпре, широкий та дужий! Дніпро - великий батько, дід, брат. Такі епітети вживають українські поети, оспівуючи велику і головну річку України. Немає жодного українського поета, який би  не вдавався до образу Дніпра. Ще Феофан Прокопович на початку ХVІІІ століття почав своєрідну Дніпріану  "Похвалою Дніпрові". Письменник Федір Глінка, в своєму романі "Зиновій - Богдан Хмельницький" дає панорамний малюнок Дніпра у прозі. Згадується Дніпро в "Повісті времяних літ" Нестора Літописця, в "Слові о полку Ігоревім".
Тарас Шевченко не мислив собі рідної країни без Дніпра. Його "Реве та стогне Дніпр широкий..." - гімн Дніпрові, який символізує невмирущу щирість та  могутність України. У творчості поета образ Дніпра зустрічається десь 120 разів. Як не згадати рядки Миколи Гоголя "Чудовий Дніпр у тиху погоду..."  
Літературно-мистецька виставка дає можливість подивитися на Дніпро очима поетів і художників, який стає для них  безмежним морем художньої фантазії, образів, барв та звуків. На виставці представлені вірші А. Малишка "Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б’є…", Д. Павличка "Тече Дніпро понад зелені гори…", М.Вінграновського  "Скажи мені, Дніпре", "Тяжіння Дніпра", Л. Талалай "…старий Дніпро,червоний від зорі…", М. Рильського "…Софія древня, Володимир, Дніпра безсмертні береги…", М.Сингаївського "Місто над сивим Дніпром", П. Тичини "Дніпро торкає струни…", М. Ткача "…і Дніпро, як мрія, голубий…", Т.Масенка "Пісня над Дніпром", В. Сосюри "На Дніпрі", Н. Поклад "Київ", Л. Костенко "..як звечоріє на Дніпрі,…", "…в Дніпрі купається Купава…" та багато інших. Літературно - мистецька композиція ілюстрована картинами відомих художників М.Дерегуса "Ой, Дніпро, Дніпро", Г.Чернявського "Розливи Дніпра", М.Бурачека "Реве та стогне Дніпр широкий…", також роботи майстрів М. Реріха, В.Лопати, В. Цвірка, М. Божія, М. Глущенка, А. Куїнджі, сучасними світлинами краєвидів Дніпра.
В поезії образ Дніпра став символом єдності українського народу, вічної слави його героїв, величі Києва, що височить на його берегах.
Символічно, що День Дніпра відзначається напередодні давнього українського народного свята  Івана Купала, коли передбачається ритуальне омивання в відкритих водоймах, що несе символ очищення.

В цій могутній, національний річці українського народу мов у дзеркалі відбилася вся тисячолітня історія і культура України. Тому у День Дніпра ми згадуємо не тільки поетичне оспівування ріки в літературі та мистецтві, але намагаємося  привернути увагу до проблем головної водної артерії України, яка опинилася під загрозою свого існування. Дніпро є третьою рікою в Европі  за довжиною і площі басейну. 20 тисяч річок несуть свої води у Дніпро. 30 мільйонів людей користуються водними ресурсами великої ріки. На Дніпрі розташовано 26 міст, в тому числі і Київ — столиця України. З 2003 року  Міжнародний День Дніпра святкують міста України, Білорусі, Росії, які розташовані в басейні Дніпра. Мета цього свята - сприяти формуванню у свідомості людей пошани до величі і значення Дніпра  в екологічному, соціальному  і духовному відродженню українців.