ГОЛОКОСТ І СУЧАСНІСТЬ

Традиційно в січневі дні пам’яті жертв Голокосту директор Українського центру вивчення історії Голокосту Подольський А.Ю. проводить зустрічі  зі старшокласниками. Анатолій Юхимович згадував разом з присутніми про історичні події місяця січня як сторічної давнини: День Соборності, бій під Крутами, День пам’яті жертв Голокосту, в цьому році-75-річчя визволення в’язнів німецького концтабору Аушвіц, так і події сучасної історії – Майдан, коли Україна знову відстоювала свою гідність і незалежність. Як і сто років тому, кожного дня гинуть  найкращі сини України за її територіальну єдність, за її європейське майбутнє. Згадували перших героїв Майдану: вірмена Нігояна та білоруса Жизневського, які загинули за високі  ідеали України.

 Розмова йшла про людську гідність, людські цінності.  В зв’язку з цим згадували страшні події Другої світової війни 1933-1945 років – найтрагічнійший  історичний  приклад етнічного геноциду – Голокост. Це було катування людей за їх національною та релігійною ознакою. Це злочин проти людства на всі віки. Згадуючи Голокост неможливо не згадати  його праведників – людей, які ціною свого життя рятували знайомих та незнайомих євреїв від страти.  Вчений–історик підкреслював важливість знання  історії, щоб не помилитися в сьогоденні та майбутньому. Також директор центру проінформував та запросив учнів взяти участь в новому проекті – Всеукраїнському конкурсі учнівських дослідницьких та творчих робіт «Історія і уроки Голокосту» ім. І.Б. Медвинського у 2019-2020 навчальному році.

«УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПАМ'ЯТЬ ПРО ГОЛОКОСТ»

27 січня, до 75-річчя визволення в’язнів концтабору АУШВІЦ, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відбувся ХIII круглий стіл «Українське суспільство і пам'ять про Голокост: наукові та освітні аспекти», на якій була запрошена бібліотека. Організаторами заходу є Український центр вивчення історії Голокосту, Гете-інститут в Україні в партнерстві із Посольством держави Ізраїль в Україні.

На сесіях обговорювалися найновіші наукові дослідження в галузі вивчення історії Голокосту, використання сучасних методик викладання історії Голокосту для пробудження емпатії в учнів та залучення їх до збереження пам’яті про страшну трагедію людства, презентація нових видань, пов’язаних з історією Голокосту і Другої світової війни.  У роботі столу брали участь науковці, освітяни, музейні працівники. Серед доповідачів – Матіас Ріхтер- координатор проектів єврейської громади Дюсельдорфа.  

Свої нові книжки презентував Борис Забарко-представник української асоціації євреїв-в’язнів гетто та німецьких концтаборів.

Бібліотека поповнила свій фонд виданнями, присвяченими темі Голокосту: «Забуті могили» М.Гауптмана, "Анна Франк. Графічна біографія» С.Джейкобсона і Е.Колона, «Бути людиною» Л.Харченко і Ю.Бедрика, «Світло в темряві»- розповідь Сімона Стерлінга, який пережив Голокост.

 

Толерантність – гідність твоя та іншого

Зустріч директора Українського центру вивчення історії Голокосту з учнями завжди проходить емоційно, з активною участю аудиторії завдяки потрібній інтонації, засобам спілкування та, головне, особистим людським якостям самого Анатолія Юхимовича.

Темою нової бесіди вченого-історика була толерантність. Він зауважив, що світ людей є дуже різнобарвний: за моральними принципами, релігією, культурою, національністю. Жодна країна у світі не є мононаціональною. Але всі люди є громадянами країни з рівними правами та обов’язками. Нема чужих – є інші. І треба вміти спілкуватися з різними людьми – це є взаємозбагаченням…

Анатолій Юхимович згадав, коли і як він вчився толерантності. То були два роки служби в Радянський армії. Де в одній казармі, 24 години на добу, в умовах не свободи, суворої дисципліни, 18-20 річні хлопці з різних куточків великої країни, з різних національних республік, соціальних груп, різного рівня освіти. В таких умовах він навчався ідентифікувати себе зі своїм народом, своєю культурою, мовою, країною – Україною. Треба берегти свою людську гідність, але розуміти, що твої права закінчуються там, де починаються права іншого. І ще є вищі правила мирного співіснування країн і народів. Це загальнолюдські закони світоустрою, порушування яких веде до жорстоких конфліктів та війн, коли гинуть люди. Виступаючий згадав Майдан, який відстоював свободу і гідність, права людини, незалежність української державності…

Представник ХХ століття, яким вважає себе Анатолій Юхимович, та учні – люди вже іншої генерації, спільно згадували, чим запам’ятається в історії людства ХХ-те століття: великими відкриттями в науці, техніці, медицині, культурі, підкоренням космосу, інтернетом, але все це перевершено двома кривавими війнами. Нам всім треба пам’ятати, що війни - це найстрашніші події в історії людства, коли одні люди вбивають інших, лишають їх гідності, прав, життя…

ХХ століття історії відзначилося геноцидом проти народів. Голокост - масове знищення євреїв та Голодомор українського народу.

І ці події треба завжди пам’ятати, робити висновки, не допускати їх повторення в майбутньому.  

Наприкінці зустрічі Анатолій Юхимович підсумував: ображати інших – це ображати насамперед себе. Зберегти свою і чужу гідність – це складніше ніж принизити іншого.

Ми сподіваємось, що школярі отримали багато корисного матеріалу для роздумів, аналізу, висновків на подальше життя, стилю спілкування з однолітками, вчителями, батьками і з тими, хто молодше і слабше за них…

Бібліотека і школа висловлює велику вдячність директорові українського центру вивчення історії Голокосту Подольському Анатолію Юхимовичу, який завжди готовий до спілкування з молоддю. І ці зустрічі дійсно цікаві та корисні для неї в плані моральному, етичному, виховному та культурно-історичному. Це нагадування нашого історичного минулого, яке ми всі маємо знати і не забувати, «якщо хочемо бути людьми».

Фонд бібліотеки поповнили дві книги – подарунок центру вивчення Голокосту: «Самотній вигнанець» М.Дімента («Щоденник про Свинюхи та гетто в Локачах») і «Донечка, про яку ми завжди мріяли, Історія Марти».

Праведники Бабиного Яру – герої опору нацизму.

Минуло вже 77 років від початку великої трагедії і величезного злочину ХХ ст.. – розстрілу євреїв у Бабиному Яру. Розстріли  тривали два роки. За цей час було знищено десятки тисяч людей різних національностей: євреї, українці, росіяни, цигани. Це були  солдати, і партизани,  військовополонені і комуністи, заручники і психічно хворі. Тільки за 29-30 вересня було розстріляно 33171 єврей: старі, жінки, багато дітей...

Є таки дати, події в історії, які людство не вправі забувати. В іншому випадку воно перестає існувати. Пам'ять про минуле – це шлях до просування у майбутнє. Україна пройшла шлях від заборони до вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

 На зустрічі із старшокласниками директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Юхимович Подольський проникливо і відверто ділився особистим емоційним сприйняттям тих вересневих страшних подій у Києві. Згадував батьків, які посивіли в 20 років під час війни. Звертаючись до молоді, наш гість наголошував на необхідності вчитися поважати власну індивідуальність і право інших бути собою. Ні в якому разі не принижувати їх гідність. Свого часу його вразило ствердження письменника Г.Маркеса про те, що потрібно знайти в собі сили прожити все життя і не принизити нікого. Це дуже складно і нажаль вдається одиницям. Саме такими людьми були ті, хто ризикуючи власним життям, рятував і захищав знедолених (зокрема євреїв, коли вони йшли по вулицях Києва на розстріл), яким загрожувала страшна смерть. Таких людей, які виявили героїзм, велич духу, стали називати Праведниками. Належну шану їм надають у всьому світі. Основним мессиджем бесіди вченого – історика з молоддю було побажання не боятися закритих тем історії та називати речі своїми іменами. Тому, що будь-яке викривлення та замовчування фактів веде до тоталітаризму в с суспільстві.

Бібліотека висловлює подяку шановному Анатолію Юхимовичу за змістовні, «живі»,  емоційні і корисні бесіди, які  завжди з цікавістю сприймаються слухачами. Ми вважаємо, що такі зустрічі  дуже необхідні – вони формують моральні, етичні, гуманні почуття у молоді. Дякуємо за книжкові подарунки:  «Самотній вигнанець» Майкла Дімента – це  проникливі та сповнені болю спогади  автора про пережите ним під час Другої світової війни у рідному містечку та в гетто;  «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії» - путівник для вчителя.

Сподіваємось на подальшу співпрацю бібліотеки з Українським центром вивчення історії Голокосту.

Голокост в Україні. Територія смерті.

Бібліотека запросила директора Українського центру вивчення історії Голокосту Подольського А.Ю. провести відкритий урок історії з учнями СШ № 69 присвячений Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту. Учні виказали цікавість до теми під час виступу, емоційно сприйняли розповідь про жорстокі сторінки історії Європи, України під час Другої світової війни. Анатолій Юхимович розповів про інформаційно-педагогічно-просвітницьку діяльність Українського Центру Голокосту. Він зазначив, що головним маркером змін у ставленні українського суспільства до винищення євреїв під час війни буде пам'ять про ці події не лише в дні скорбних ювілеїв. Про роботу в рамках проекту поширення освітніх матеріалів в учбових закладах, проведення семінарів, круглих столів, співпрацю з зарубіжними організаціями, про проект «Захистимо пам'ять», що ставив на меті захист та меморіалізацію місць масових поховань євреїв України під час Другої світової війни, щоб люди усвідомили глибину трагедії Голокосту, трагедію не лише єврейського народу, але як трагедію загальнолюдську.

Виступаючий підкреслив необхідність знати і пам’ятати про такі страшні події історії людства, щоб вони ніколи не повторювалися в майбутньому.

Бібліотека висловлює велику подяку Подольському Анатолію Юхимовичу за цікавий, змістовний захід, який слугує вихованню  історичної та національної пам'яті молоді, змушує її вчить історію, читати, аналізувати, мати своє бачення, свою думку, щоб не приймати просто на віру чужу думку, щоб не  стати сліпою зброєю в руках людей – провідників сумнівних ідей. 

Директор Українського центру Голокосту подарував бібліотеці, школі нові інформаційні матеріали, нові книги: «Голокост і сучасність», « Бабин Яр: масове убивство і пам'ять  про нього», « Українське суспільство і пам'ять про голокост: наукові та освітні аспекти», М.Гауптман « Забуті могили», « Донечка, про яку ми завжди мріяли» - адаптовано Н.Моргенштерн, переклад А.Степаненка.