середа, 28 лютого 2018 р.




27 лютого учні 11 класу СШ № 64 прослухали лекцію з циклу «Нескорені» про життя і творчість Василя Стуса,  класика української літератури ХХ століття,  котрий  став на смертний двобій із тоталітарним режимом і залишився в пам’яті людській як нескорений поет – борець. В цьому році йому виповнюється 80 років від дня народження. Учні також ознайомилися з тематичною літературно-поетичною  композицією  у вітрині бібліотеці «Лунай велична наша мова» , присвяченої Дню рідної мови, за утвердження якої боровся та віддав своє життя Василь Стус.

















пʼятниця, 23 лютого 2018 р.


Життя як творчість


Патріотично–виховна година з циклу «Нескорені» , присвячена 80-річчю від дня народження українського поета Василя Стуса відбулася в бібліотеці для учнів старших класів СШ № 64. Розповідь про видатну постать української літератури  допоможе  розширити   інформацію зі шкільної програми маловідомими фактами з його життя.








Сила нескорених: українська звитяга і мужність
В день вшанування пам’яті загиблих учасників Революції гідності учні старших класів СШ № 69 зустрілися з учасницею подій на Майдані  Світланою Прищепою, і розповіла їм як була свідком мужності, патріотизму, громадського подвигу людей різного віку, статі і статусу, які виступили на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів і європейський вибір нашої держави. Світлана розповіла про свою участь в якості волонтера, коли на кошти благодійників закуповувала ліки, допомагала пораненим в Будинку Профспілок, про яскраві враження громадянською свідомістю людей. Світлана зауважила, що Майдан не зміг відбутися, існувати, боротися, як би не солідарність, взаємодопомога всіх людей, які несли і продукти, і ліки , і гроші. Гостя закликала учнів гордитися своєю Країною, своєю приналежністю до української нації, яку дуже поважають у світі, особливо після Майдану і Революції гідності. Сьогодні 20 лютого український народ згадує  всіх учасників Майдану, щоб вшанувати їх людську відвагу, самовідданість, силу духу. Завдяки їм, ціною життя багатьох змінено хід історії  нашої держави. 20 лютого 2015 року Президент України П.Порошенко згідно свого Указу № 890 «За гражданську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції гідності» вручив 107 орденів «Золота Зірка» Героя України родичам загиблих під час Революції гідності й АТО.  Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх загиблих  під час революційних  подій. Засвідчили свою велику подяку їх мужності, сили духу. Вічна пам'ять героям Революції гідності!




















19 лютого 1992 року – тризуб затверджено як малий герб України.
24 червня 1991 року було оголошено відкритий конкурс на створення проекту Державного герба України.
 4 жовтня експертна група підбила підсумки конкурсу. В 192 роботах з 200 було зображено тризуб Переміг проект історика-геральдиста А.Гречила та художника  І. Турецького. 24 серпня 1991 року ВР проголосувала за незалежність України. 15 січня був затверджено гімн. 20 січня 1992 року затверджено Прапор, 19 лютого – Державний Герб. Цей малий герб до сьогодні виконує роль повноцінного  «великого» Державного Герба Країни. Символ тризуба має давне походження в історії України. Тризуб належав  до системи князівських знаків, поширених у 10-13 ст. В новій історії  України цей символ з’явився у період національно – визвольних змагань. У листопаді 1917 року ЦР було затверджено герб УНР – тризуб. Ініціатором рішення був М.Грушевський. Автором –В.Кричевський. У  державі гетьмана Скоропадського 29.11.1918 року затвердили герб з тризубом. Проект був  розроблений  Г.Нарбутом. З 22 січня 1919 року згідно з законом про злуку тризуб стали використовувати як Герб усієї Соборної України.
Знак тризуба посідає одне з перших місць серед символів  світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя. Або єдність Мудрості, Знання і Любові. Останнім  часом популярності набули тлумачення  тризубу як символу триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.  Зараз Малий Герб України символізує державу та складний шлях її творення. Разом з Конституцією, Прапором,Гімном України він  є невід’ємною частиною офіційної символіки України.





Використана література:
О.Пастернак «Пояснення тризуба»,1990;
В.Сергійчук «Доля української національної символіки»,Київ, 1990;
Національна символіка, «Пам’ятки України», книга 1;
В.Панченко «Соборний герб України»,Київ -1993;
Київська старовина,2000, № 5.

понеділок, 12 лютого 2018 р.



«Пишу для людей і про людей»


Ось так, одного недільного дня ми зустрічали Олену Печорну, молоду українську письменницю. Ця зустріч надовго запам’ятається нам і нашим читачам. Адже, талановита авторка, яка є  нашою колегою, впустила нас, поціновувачів української книги, до своїх споминів. Коротко, але змістовно пані Олена розповіла про свій письменницький шлях. Цим самим закликаючи всіх не відступати від своєї мети і досягати цілей в будь якій сфері. А прикладом може слугувати вона сама. Сором’язлива дівчина з села Чернігівської області, яка писала оповідання в шухляду, трішки малювала, багато-багато читала і навіть хотіла вступити до медичного. Але… Перший крок - «Проба пера», а потім довгий шлях до видання першого роману і - лауреатка премії Олеся Гончара 2010 року. 




 

На сьогодні ми маємо змогу насолоджуватися лише трьома романами чернігівської авторки, але вони настільки пронизані переживанням і закликають до милосердя один до одного, тому варто не лише читати за одну ніч, а прочитати між рядків. Стисла розповідь про свої книги -«дітей» дає змогу читачам поринути у світ написання, пошуку того, а не іншого сюжету - це як оголити душу. 


Також пані Олена повідала нам про роботу над  новою книгою і ми впевнені, це буде твір, який не залишить нікого байдужим. На завершення авторка зачитала  есе «Бібліотекарка. Та що дихає сріблом», яке було опубліковано у фейсбуці і ним розчулила всіх до сліз. Присутні  затамували подих коли вона зачитувала цей крик душі бо з вуст автора, це було пронизливо і щемливо. Усі слова, які були сказані присутніми в знак подяки застрягали у них клубком в горлі, а на очах бриніли сльози. 



Тепла зустріч, яка проходила в Міжнародний день «Дякую» (за ініціативи ООН і ЮНЕСКО в Україні відзначається з 2008 року) привнесла в наші будні різнобарв’я, зарядила позитивом і терпінням в очікуванні нової книги чарівної Олени Печорної. Дякуємо. Творчого натхнення і вдячних читачів.