вівторок, 31 травня 2016 р.

«Я не одинокий, є з ким в світі жить …»
I am not solitary. I have someone to live with.
Shevchenko's days
22 травня виповнюється 155 років із часу повернення тіла Пророка України на рідну землю. Цієї події присвячена книжково-ілюстративна виставка, яка розповідає про дивовижно широке коло друзів та знайомих Тараса Григоровича Шевченка. Звільнившись від рабства, опинившись в середовищі інтелігентних, високоосвічених людей, він щиро відкривався на прояви добра любові. Його душа тягнулась до прекрасного й талановитого. Поет потребував спілкування, дружних стосунків, страждаючи від самотності, яка виснажувала його серце. Тарас Григорович був відданим другом і з радістю дарував друзям неоціненні скарби свого таланту - поезії й малюнки. Матеріали експозиції розповідають хто були ці люди, як вони впливали, вболівали, підтримували Кобзаря на протязі його нелегкого життя. Поет-романтик В.А. Жуковський, художник К.Брюллов прийняли активну участь у справі викупу Шевченка з кріпацтва. Поет присвятив великому поетові свою поему «Катерина», зробив присвяту «Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять». Художник Вільгельм Штенберг - перший друг Шевченка в Петербурзі. Дружні стосунки зв’язували молодого українського поета з українським поміщиком, меценатом Ярославом Галаном, акторами Михайло Щепкиним (У посланні до нього просив поради), Айрою Олдриджем, істориками М. Маркевичем (вірш адресований Маркевичу), В.Григоровичем, П.Шафаиком, поетом, критиком М.Костомаровим, який ввів Шевченка в «таємне українське братство» Товариство св. Кирила й Мефодія» (вірш Костомарову в ціклі « Казематі»). Чеському філологу Павлу Шафарику присвячені слова: «Слава тобі, любомудре, чеху-словянине! Слава тобі, Шафарику. Вовіки і віку!» Щирими друзями поета вважалися художники Я.Кухаренко, Я. де Бельмен, товариство співака С.Гулака- Артемовського (поему «Кавказ» Шевченко присвятив Якову де Бельмену «Искреннему моему Якову де Бельмену»). Брати Лазаревські листувалися, допомагали, підтримували поета в «чорні» роки його життя. Іван Лазаревський одержав в 1860 році «Кобзар» з автографом Шевченка. Брат Олександр супроводжував труну з тілом поета на Україну. Брату Михайлу Тарас Григорович подарував свій «Щоденник» і автопортрет, намалював його портрет і матері Лазаревських – Афанасії, подарував її автограф вірша «Садок вишневий коло хати». Теплі стосунки були у Шевченка з родиною Ф.Толстого - віце-президента Академії мистецтв в Петербурзі. Українські письменники М.Вовчок, Г.Квітка- Основяненко, П.Куліш, Є.Гребінка, Г.Барвинок, художник І. Сошенка, польський художник Б.Залеський, автор «Толкового словаря» В.Даль, байкар І. Крилов, письменник П.Мельников-Печерський входили в коло знайомих Шевченка. Про щирість почуттів українського поета і художника свідчать численні поетичні твори, дарчі написи, присвяти, портрети, гравюри, які він дарував всім друзям. Виставка представляє Шевченка не як великого майстра слова, громадянина, борця, а як людину з незахищеною душею, тонку натуру художника, йому було важливо спілкуватися з людьми, жити для них. Він щиро віддавав свої обійми людям, ділився з ними думами і потаємними мріями.
У шеститомнику Тараса Шевченка (К., 2003) засвідчено: дарчі написи Кобзаря є на його малюнках і офортах(41), на автографах поетичних творах(7), на фотографіях поета (4), на його книжках (54).

У своїй «Молитві» поет говорить: Мені, о Господі, подай любити правду на землі і друга щирого пошли!




 




Кирило й Мефодій – апостоли-подвижники
День слов’янської писемності та культури
The day of Slavonic literature and culture.
Сьогодні близько 252 млн. людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом. Кирилиця - третій офіційний алфавіт ЄС після латини та грецького письма. 24 травня відзначається День слов’янської писемності та культури. В цей день православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирило і Мефодія – слов’янських першовчителів, які в 863 році створили слов’янську абетку. Виникнення письма мало надзвичайно важливе значення для історії розвитку будь-якого народу. Брати не тільки упорядкували слов’янську абетку, вони переклали на церковнослов’янську мову Євангеліє, Апостол, Псалтир та інші Священні писання. Кирило та Мефодій були найосвіченішими людьми свого часу, яки присвятили своє життя створенню та розповсюдженню писемності серед слов’янських народів.
Тематична виставка «Кирило та Мефодій – творці слов’янської писемності» представляє книги, які розповідають про життя та просвітницьку діяльність солунських філософів та вчених Кирило і Мефодія: О.П.Толочко «Київська Русь», М.Брайчевський «Походження слов’янської писемності», І.Огієнко «Історія української літературної мови», Ю.Лощиц «Кирилл и Мефодий», «Родник златосруйный». Пам’ятки старослов’янської культури: П.П.Толочко «Літописи Київської Русі», яка знайомить читача з історію вивчення «Повістю минулих літ», «Аскольдового літопису», «Повчання Мономаха». «Київського літописання», «Чернігівського літописання», «Галицько-Волинського літопису», «Слово о полку Ігореві», «Велесова книга», «Патерик печерський» - пам’ятниками історії писемності, яки відтворюють правдиву картину стародавнього буття. Це безцінні документи, які увібрали у себе кілька тисячолітню історію нашого народу, це послання далеких пращурів про їхнє героїчне життя і неперевершений посібник, як оберігати та захищати свою землю, як шанувати пам'ять про своїх предків і культуру. Поява слов’янської азбуки – подія великого культурно-історичного значення. Виникла книга – нове джерело та носій, спосіб збереження та передачі інформації. Книга – це вища форма писемної культури. З її появою загальнолюдська цивілізація вступила у принципово нову фазу розвитку. Кирилу та Мефодію присвячуються багато численні наукові праці, дослідження, форуми, конференції. В 1969 та 1985 роках за рішенням ЮНЕСКО відзначалися 1100-ліття річниці смерті творців слов’янської абетки.






пʼятниця, 27 травня 2016 р.

Подорож Чернігівським краєм

Вирушаючи в подорож на вихідні, планів дуже багато, але в можливості, обставини вносять певні зміни. Отже. Чернігівщина, край партизанської слави, зустріла нас сильними вітрами і хмарками, але на радість нам без дощу. Перший пункт зупинки це звісно місто Чернігів – один із найстаріших міст на правому березі річки Десна. На під’їзді до величавого міста переїжджаємо красуню Десну. З мосту відкриваються захоплюючі краєвиди на річку, про яку згадують у своїх творіннях письменники, поети, художники і навіть фотографи.


 І от перед нами відкривається Чернігівський Вал (Дитинець) – центральний парк культури і відпочинку ім. Коцюбинського. Тут збереглося багато пам’ятників старовини: залишки оборонних споруд, гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Спасо-Преображенський собор, Борисоглібський собор та інші. Чернігів багатий на церкви, собори, монастирі, музеї, але все це потрібно бачити на власні очі. Один із найбільших некрополів ІХ-ХІ ст. це курганний комплекс на Болдіних горах, до речі звідти відкривається прекрасний вид на місто.


 




 А також ми потрапили на святкування Днів Європи на головній площі міста, де отримали масу задоволення та дізналися багато цікавого. 



Дальше наша дорога на Батурин – «Столицю козацької України». Повірте, в живописному місці є що подивитися і нудьгувати тут точно не доведеться. А поки попереду дорога, наші очі радують просторі поля, які оброблені, засіяні, доглянуті і в літку та восени будуть переливатися різними барвами. Наша дорога спочатку пролягала через села, і це була можливість побачити, в яких будинках проживають люди які найдальше від столиці. Дорога від Ніжина до Батурина це поля, поля, але з обочини нам посміхаються і проводжають квіти – Люпин, краса неймовірна, їх дуже багато. 
 



І от Батурин – це справді унікальне місце. Це Гетьманська столиця, тому вона наповнена пам’ятками історії, архітектури та культури. Найперше нас зустрічає Палац гетьмана К. Розумовського збудований у стилі класицизму італійським архітектором А. Рінальді. Екскурсія палацом та прогулянка алеями дозволяє нам поринути у роздуми про їхнє життя, вподобання, мрії… 



 





Національний історико-культурний заповідник зустрічає нас майданом гетьманської слави де є: пам’ятники « Гетьмани. Молитва за Україну», «Сини мої, соколи»; будинок церковно-парафіяльної школи (музей археології); Воскресенька церква – усипальниця К. Розумовського; цитадель Батуринської фортеці. В комплекс споруд фортеці входять: гетьманський будинок, дерев’яна церква Воскресіння Христового, скарбниця, криниця. А також на території Цитаделі розташований пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року. А який же вид на річку Сейм, аж дух перехоплює… 












Прогулянка вдалася на славу. 
Також в самому серці селища розмістився оазис відпочинку «Вітрила Маклая», там і історико-культурний центр, де можна відвідати екскурсію, почути про великого мандрівника, вченого, нащадка запорозьких козаків Миколу Миколайовича Миклухо – Маклая. Зелена територія, приємна і затишна атмосфера, уважний персонал – все для того, щоб зробити ваш відпочинок приємним і комфортним. Тут смачне і якісне харчування, для проживання є зручні та комфортні номери, а також: сауна, басейн, парасольки і шезлонги, мангал, дитячий майданчик та закрита стоянка для машин. І більше ніяких хвилювань, лише відпочинок. 











 


Відтепер в бібліотеці ви маєте змогу познайомитися з книгами про: м.Чернігів, с. Батурин та «М. М. Міклухо-Маклай та Україна».