«Я не одинокий, є з ким в світі жить …»

I am not solitary. I have someone to live with.

Shevchenko's days

22 травня виповнюється 155 років із часу повернення тіла Пророка України на рідну землю. Цієї події присвячена книжково-ілюстративна виставка, яка розповідає про дивовижно широке коло друзів та знайомих Тараса Григоровича Шевченка. Звільнившись від рабства, опинившись в середовищі інтелігентних, високоосвічених людей, він щиро відкривався на прояви добра любові. Його душа тягнулась до прекрасного й талановитого. Поет потребував спілкування, дружних стосунків, страждаючи від самотності, яка виснажувала його серце. Тарас Григорович був відданим другом і з радістю дарував друзям неоціненні скарби свого таланту - поезії й малюнки. Матеріали експозиції розповідають хто були ці люди, як вони впливали, вболівали, підтримували Кобзаря на протязі його нелегкого життя. Поет-романтик В.А. Жуковський, художник К.Брюллов прийняли активну участь у справі викупу Шевченка з кріпацтва. Поет присвятив великому поетові свою поему «Катерина», зробив присвяту «Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять». Художник Вільгельм Штенберг - перший друг Шевченка в Петербурзі. Дружні стосунки зв’язували молодого українського поета з українським поміщиком, меценатом Ярославом Галаном, акторами Михайло Щепкиним (У посланні до нього просив поради), Айрою Олдриджем, істориками М. Маркевичем (вірш адресований Маркевичу), В.Григоровичем, П.Шафаиком, поетом, критиком М.Костомаровим, який ввів Шевченка в «таємне українське братство» Товариство св. Кирила й Мефодія» (вірш Костомарову в ціклі « Казематі»). Чеському філологу Павлу Шафарику присвячені слова: «Слава тобі, любомудре, чеху-словянине! Слава тобі, Шафарику. Вовіки і віку!» Щирими друзями поета вважалися художники Я.Кухаренко, Я. де Бельмен, товариство співака С.Гулака- Артемовського (поему «Кавказ» Шевченко присвятив Якову де Бельмену «Искреннему моему Якову де Бельмену»). Брати Лазаревські листувалися, допомагали, підтримували поета в «чорні» роки його життя. Іван Лазаревський одержав в 1860 році «Кобзар» з автографом Шевченка. Брат Олександр супроводжував труну з тілом поета на Україну. Брату Михайлу Тарас Григорович подарував свій «Щоденник» і автопортрет, намалював його портрет і матері Лазаревських – Афанасії, подарував її автограф вірша «Садок вишневий коло хати». Теплі стосунки були у Шевченка з родиною Ф.Толстого - віце-президента Академії мистецтв в Петербурзі. Українські письменники М.Вовчок, Г.Квітка- Основяненко, П.Куліш, Є.Гребінка, Г.Барвинок, художник І. Сошенка, польський художник Б.Залеський, автор «Толкового словаря» В.Даль, байкар І. Крилов, письменник П.Мельников-Печерський входили в коло знайомих Шевченка. Про щирість почуттів українського поета і художника свідчать численні поетичні твори, дарчі написи, присвяти, портрети, гравюри, які він дарував всім друзям. Виставка представляє Шевченка не як великого майстра слова, громадянина, борця, а як людину з незахищеною душею, тонку натуру художника, йому було важливо спілкуватися з людьми, жити для них. Він щиро віддавав свої обійми людям, ділився з ними думами і потаємними мріями.

У шеститомнику Тараса Шевченка (К., 2003) засвідчено: дарчі написи Кобзаря є на його малюнках і офортах(41), на автографах поетичних творах(7), на фотографіях поета (4), на його книжках (54).

У своїй «Молитві» поет говорить: Мені, о Господі, подай любити правду на землі і друга щирого пошли!