понеділок, 31 серпня 2015 р.

Осінні барви

Все має своє завершення, а особливо літо, адже ми всі його чекаємо, як діти. А попереду осінь. Осінь для нас -  це дощі, похмуре небо? Осінь - це початок не улюбленої пори для дітлахів? Все не так. Осінь -  це золота пора, осінь -  це оксамитовий сезон на морі, осінь – це новий поштовх у написанні віршів, це нові кольори на полотні. Осінь - це відпочинок для дерев після літньої спеки і підготовка до зимового сну. Осінь -  це квітування айстр, це китиці запашної калини, це привабливі дарунки лісу – повними кошиками своїх багатств зустрічає він нас. Осінь… Хазяйнуватиме вона скрізь. Убере золотом сади, ліси, парки і струсить додолу жовте листячко, хоч і гарне воно.


Викладка «Осінні барви» розкриє всю красу золотої пори за допомогою українських письменників і поетів. В. Сичевський, А. Михайленко, Л. Баранова, І. Драч, В. Марсюк, П. Шульга, Н. Вегера-Предченко, Б. Чіп, В. Шевчук, О. Бурбело, В. Крищенко, А. Самійленко, Д. Білоус, В. Бондаренко пропонують поринути в найчарівнішу пору року, адже тут відкривається вся палітра накопичених слів і передані нам, щоб ми осягнули всю красу української осені, яка всотує всі відтінки любові до природи, до неньки України.


Осіннє щастя.
- Нарешті, осінь,- золотіла слива
Крізь роси у барвистому саду. -
Було, усе до неї йду та йду...
тепер же сяю радістю, щаслива!
А поряд вишня у рожевім листі,
Калина - у кораловім намисті
Та рясні верби ген, понад рікою,
Що нині розлучилися з журбою.
Всім осінь дала часточку краси.
І ти у неї попроси!
Прославилася щедрістю чаклунка - 
Нікого не лишить без подарунка!
                     ( О. Бурбело) 




                                                 
Осінній цвіт Поділля                     
                                                                      Подоляночка – осінь в садочку
                                                                 Хризантеми в букети збира.
                                                                            Все Поділля в барвистім віночку –
                                                                   Нині в нас хризантемна пора.
                                                               Білосніжні, рожеві, червоні
                                                                        Пелюстки – мов проміння зірок!
                                                               Яке гарне Поділля в обнові
                                                            Із букетів осінніх квіток!
                                                                                                      (Олександра Бурбело)





середа, 26 серпня 2015 р.

Шляхом людяності та милосердя

«Шляхом людяності та милосердя» - тематичний перегляд матеріалів бібліотеки, присвячений 105–річчю від дня народження Матері ТЕРЕЗИ з метою нагадати користувачам і відвідувачам нашого блогу про жінку – легенду ХХ століття, лауреата Нобелівської премії миру 1979 року, нагородженої індійським орденом «Госпожа Лотоса» (1962р), орденом «Сокровище Индии» (1980р), «Орденом Австралії» (1975 р) , «Медалью Свободы», яку вона отримала від Р.Рейгана в 1985 році, Золоту медаль Конгресу США в 1997 році, фундаторки Ордену милосердя, святої при житті. В 2003 році римський Папа Іоанн Павло ІІ причислив Матір Терезу до ліку блаженних. Ця маленька скромна жінка стала прикладом втілення милосердя та любові, мужності та незламності. Вона зупиняла військові дії, створювала притулки, госпіталі, лікарні , для хворих проказою, СНіДом. Після себе Мати Тереза залишила свої заповіти. Один з них:
«Любов - це служіння. Вчитеся любити, любов потребує зусиль. Вона не приходить сама собою».



«ДАВАЙТЕ ХРАНИТЬ РАДОСТЬ ЛЮБВИ В НАШИХ СЕРДЦАХ И ДЕЛИТЬСЯ ЭТОЙ РАДОСТЬЮ СО ВСЕМИ,  КОГО ВСТРЕТИМ»

«ПОЧЕМУ МЫ ЗАКРЫВАЕМ ГЛАЗА, КОГДА МОЛИМСЯ, МЕЧТАЕМ ИЛИ ЦЕЛУЕМСЯ? ПОТОМУ ЧТО САМЫЕ ПРЕКРАСНЫЕ ВЕЩИ В ЖИЗНИ МЫ НЕ ВИДИМ,  А ЧУВСТВУЕМ СЕРДЦЕМ»                                
                                                                                        МАТЬ ТЕРЕЗА







неділя, 16 серпня 2015 р.

На зламі тисячоліть постала Україна вовіки віків

У новітній історії України є дата, яку можна назвати найважливішою: 24 серпня 1991 року. Це - День Незалежності, який ми відзначаємо вже 24 роки.
Мільйони українців мріяли та віддали своє життя за цей Святий для кожного українця День. Скільки  наша нація пройшла випробувань війнами, голодоморами, концтаборами. І все це для того, щоб відбулося 24 серпня 1991 року! Поява незалежної України на політичній мапі світу була найвидатнішою подією останнього десятиріччя минулої тисячолітньої доби. Україну справедливо розглядають , як один з найважливіших геополітичних чинників у Європі й на усьому євразійському континенті. Поява незалежної України змінила Європу. Історія української державності налічує понад тисячу років. Україна - це край, населений волелюбною нацією козаків - писав М.Грушевський. Ідея незалежності надихала борців за Українську соборну державу протягом усього ХХ століття. Нині нашій незалежності виконується 24 роки. Українці зуміли зберегти державність в умовах надзвичайно важкої і тривалої кризи. І є впевненість  у тому, що і зараз не віддадуть вистражданої віками свободи, втрачаючи своїх найкращих синів на східному фронті.
 На виставці оформленої до Дня Незалежності  просліджується історичний шлях України до омріяної незалежності й свободи : видатні  віхи на цьому шляху: визвольні змагання 1917 – 1920 років, Акт Злуки УНР та ЗУНР, утворення Української Народної Республіки, Друга Світова Війна, проголошення незалежності в 1992 році, помаранчева революція, революція гідності. Виставка знайомить з видатними постатями історії України, які внесли свій вклад в боротьбу за її свободу і незалежність. Більшість з них віддали своє життя: М. Грушевський, С. Петлюра, Р. Шухевич, герої УПА, О. Тихий, О. Гірник, Ю. Литвин, В. Стус, В. Чорновіл, герої АТО. Окремий розділ виставки представляє вірші українських поетів присвячених Україні, бажають їй процвітання, свободи і миру: В. Зайця, М. Жука, Б. Степанюка, Л. Вишеславського, П. Гірника, В. Козака, Г. Чубач, Н. Поклад, А. Григорука та інших. Випуск журналу «Київ» представляє сучасну молоду поезію громадських і патріотичних мотивів, яка є ілюстрацією драматичних подій, котрі ми зараз переживаємо.

До порятунку шлях у нас єдиний –
Єднаймося в борні проти незгод.
Хай бачить світ – встає моя Вкраїна,
На повний зріст встає її народ. ( В. Крищенко) 







Герб, прапор, гімн-це є символи суверенності будь-якої держави, які представляють її перед усім світом. Ці символи мають свої традиції, і свою історію. В своїй книзі « Символіка суверенності - синьо-жовта»  В. Сергійчук докладно досліджує історію традиції української національної символіки, проблему національної символіки української незалежної держави. Мабуть  самі маніфестанти усвідомлювали неперехідне значення цієї події. Це було справжнє національне свято.  22 травня 1989 року біля пам’ятника Т. Шевченка в Києві піднялося справжнє море синьо-жовтих стягів. 24 липня 1990 року над міськрадою в Києві було  встановлено український національний синьо - жовтий прапор - згадує В. Сергійчук. Море людей під морем синьо-жовтих прапорів! Це було незабутнє видовище. 22 липня 1990 року   на засіданні президії Київради було прийнято рішення: « Встановити над Київською міською Радою народних депутатів синьо-жовтий український національний прапор  24 липня 1990 року». 28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову «Про Державний прапор України» . В матеріалах тематичного перегляду  в бібліотеці до Дня Державного прапору  можна прочитати публікації прихильників різних варіантів розміщення смуг  синього та жовтого кольорів, порядку їх розміщення на полотнищі державного прапора, використання інших кольорів,  пропорцій сторін полотнища  прапора . Однак історична традиція доводить,  що інших кольорів , поєднання яких проходило через усю історію України ніж жовтий та блакитний – немає - стверджує історик О. Піскун. Ці барви були символічними для Київської Русі ще до прийняття християнства. Після хрещення держави вони були освячені образом животворного Хреста.
Перегляд представляє вірші відомих українських поетів присвячених державному прапору: Д.Павличка, Г.Чубач, О.Олеся, В. Крищенка. Наталка Поклад так оспівує значення стягу:
Прапор-це для всіх ознака сили,
Прапор – це для всіх – ознака слави…
Прапор свій оберігаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки вже є народом,
Українським в Україні.





неділя, 2 серпня 2015 р.

Митрополит Андрей Шептицький – борець за незалежність і соборність України

Цього року в світі та Україні вшановують 150-річчя від дня народження Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. До цієї дати в бібліотеці оформлена книжково-ілюстративна виставка, яка розповідає про велику постать в історії української церкви і держави.  Видатний релігійний діяч ХХ століття 50 років був головою Української греко-католицької Церкви. Все своє життя він присвятив служінню українській церкві та народу. А.Шептицький, як суспільно - громадський діяч не залишався осторонь державотворчих процесів в Україні. Відома його велика меценатська праця у всіх сферах життя. Будував лікарні, школи на кошти з прибуткових статей володінь своєї родини. За його  ініціативою було засновано Львівську греко-католицьку Академію в 1928 році, Богословське наукове товариство в 1929 році. До ювілею Митрополита вперше було видано фотоальбом «На скелі віри». Світлини  якого розповідають про історію родини Шептицьких- Фредрів, самого Митрополита Андрея починаючи з дитячих літ. Своєю подвижницькою діяльністю, жертовним життям Андрей Шептицький заслужив в історії звання «Праведник світу», «Подвижник віри Хрестової», «Мойсей українського народу», «Світильник істини». В своєму листі до редакції наукового видання «Богословія» В. Липинський пише: « …я з радостю висловлюю пошану для Митрополита- Архипастиря Української греко-католицької церкви і Начального Мужа серед усіх наших християнських Владик, що виконують Владу Духовну на цілій Соборній Україні».





ЦЕРКОВНИЙ КАЛЕНДАР (150-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ПРИСВЯЧЕНО)
"Однією з могутніх постатей нашого XX ст., що мала надзвичайно великий авторитет і зуміла... терпіти заради Христа, був митрополит Андрей Шептицький. В його особі поряд з освіченістю і духовною витонченістю гармонійно поєднувалися незвичайний дар організатора, який засновував школи та академії, підтримував богословські студії і світську науку, пресу, сакральне мистецтво і збереження історичних пам’яток".
Св. Папа Іван-Павло II

Княгиня Ольга, Володимир Великий — хрестителі України-Руси

Княгиня Ольга - перша свята жінка Київської Русі. Її образ постає із сторінок “Повісті минулих літ” Нестора-літописця. М. Грушевський приділяє великій княгині Ользі найбільшу похвалу як мудрій володарці, як зразковій жінці, зазначаючи при тому що тільки князі Олег Віщий, Володимир Великий разом з Ольгою належать до премудрих і хитрих князів, які вміли постояти за себе й свою землю” і котрих народ вкрив легендарним покровом заслуженої слави. Блискучу характеристику мудрої володарки найбільшої в тодішній Європі держави — Київської Русі подає історик і археолог Н. Полонська-Василенко. Велика заслуга Ольги в галузі державного будівництва, сприянні християнізації Русі призвели до уславлення і вшанування княгині після її смерті. Її ставлять поруч з Володимиром Святославичем - хрестителем Русі: вона “принесла хрест з Константинополя-граду“. Нестор-літописець порівнював Ольгу з зорею, що передує сходу сонця, маючи прийняття християнства Руссю у 988 році. Висока оцінка діяльності Ольги в світі поступово перетворилася не просто на її вшанування, а на обожнювання, що означало прилучення її до лику святих. День пам'яті святої Ольги (Олени) відзначають 24 липня. В 1547 році княгиню Ольгу зараховано до рівноапостольних святих. Такої честі удостоїлися ще тільки п'ять жінок у християнській історії.
Книжково-ілюстративна виставка, присвячена дню пам'яті рівноапостольної княгині Ольги. Матеріали якої розповідають про Ольгу - дружину князя Ігоря, мати, бабцю Великого князя Володимира, особистість, мудру державну діячку. Виставка ілюстрована портретами Ольги відомих художників: Г. Якутовича, С. Киррилова, С. Рериха, В. Васнецова, М. Нестерова, Г. Машкова. В розділі “Українське християнство в словах мистців” представлена література: С. Скляренко “Святослав”, Н. Павлищева “Княгиня Ольга”, Р. Іванченко «Отрута для княгині», Н. Королева “Шинкарівна”, С. Грабар “Метаморфози”, Б. Степанюк “Дзвін Благовіста”, О. Олесь “Княгиня Ольга”, Хроніка 2000-№№ 49-50, 67-68. В оформленні виставки використані документи бібліотек імені І.Багряного, імені Ф.Достоєвського.




28 липня - день великого свята українського народу. В цей день, разом з пам'яттю Великого князя Володимира, ми святкуємо і хрещення України. Князь Володимир відзначився як видатний володар великої і могутньої вже тоді Київської Русі. Найбільшим його досягненням, яке мало вплив на його державу і всю східну Європу, було порвання з язичництвом і входження до великої сім'ї християнських народів, чим заслужив собі на епітет “Великий”. 
Прийнявши хрещення - сам, в 988 році він остаточно утвердив християнську віру й у своєму краю - в Руси-Україні. Цим поклав тривалий фундамент для прийняття та поширення всіх культурних надбань, які були пов'язані з християнством і які вже збагачували майже всі європейські народи. Християнство зміцнило державу, освятило владу князя і його божественний авторитет, внесло нову мораль і культуру, сприяло зміцненню політичних, економічних і культурних зв'язків з європейськими країнами. Час князювання Володимира – це розквіт давньоруської держави, розвиток землеробства і ремесла, заснування нових шкіл для дітей київської знаті, зібрання і відкриття бібліотек, кам'яне будівництво. Хрещення України – це була епохальна подія в історії українського народу. Володимир Великий був видатним державним діячем і полководцем, головним засновником київської держави. Після смерті він був канонізований церквою й одержав ім'я святого, в народі його прозвали Красним сонечком. Книжково-ілюстративна експозиція присвячена дню пам'яті святого князя Володимира. Матеріали, які розповідають про багатогранну державну діяльність і історичну місію-хрестителя України-Руси.

На виставці представлені: картина художника П. Андрусіва ”Хрещення України”, ;на який зображено хрещення українців згідно опису в літописі Нестора;. картина В.Васнецова ”Хрещення святого князя Володимира”. Розділ ”Українське християнство у словах мистців” представляє літературу: Ю. Опільський “Ідоли падуть”, С. Скляренко “Володимир”, Прокопович Т. ”Володимир”, В. Щурат “слово Іларіона”, О.Стефанович “До святого Володимира”, Нестор “Повість временних літ”, ”хроніка 2000, № 69-70, № 67-68, № 49-50, в яких багато публікацій присвячено постаті святого Володимира.