«Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає»            

                                                        Хосе-Марія Арце

Сьогодні 23 жовтня День організаторів заходів. Він присвячений тим, хто планує і проводить ці заходи, незалежно від масштабів і кількості учасників. Ми цілком закономірно можемо вважати це нашим професійним святом, оскільки масові заходи є невід’ємною складовою бібліотечної роботи. 

Цей тиждень передую ще одному нашому професійному святу. 27жовтня – День української писемності та мови. 

Саме життя ілюструє її важливість. Ми вважаємо одним з головних завдань поширення української мови в побуті. На вулицях Києва її чути скрізь, це не може не радувати.  Два наші професійні свята ми вирішили відзначити вуличною акцією: «Як це буде українською?»

 Ми запропонували перехожим підібрати українські еквіваленти до широковживаних, переважно молоддю, висловів. Також ми попросили прокоментувати деякі фразеологізми. Ніхто з опитуваних не відмовився і майже всі дали правильні відповіді. Також в день рекламіста ми роздавали роздруківки QR-кодів наших соцмереж. Перехожі охоче погоджувались на наше опитування. Цікаво, що грузин, який ще не дуже опанував українську, з задоволенням відповідав на наші питання.

     

 

                     Древній і сучасний Київ.

Цій темі був присвячений наш черговий шкільний урок в бібліотеці з учнями НРЦ №17. 

Разом ми переглянули книжки–альбоми з яскравими ілюстраціями про історію Києва, подивились цікаву легенду про його засновників: Кия, Щека, Хорива та сестру їх Либідь.  

Учні здійснили віртуальну мандрівку їх улюбленими скверами та парками столиці. Як би ми не намагалися вберегти дитячу психіку від війни, вона присутня в їх свідомості. Ми запропонували школярикам на вибір або намалювати щось про Київ, або розмальовку з казковими звірятками-захисниками. За словами вчителів, такі заняття подобаються учням і сприяють кращому засвоєнню матеріалу.

Бібліотека має цікаві, яскраві і пізнавальні видання, які в цьому ефективно допомагають. 

    

 

«Моя діяльність на культурній ниві» - Ярослав Карпець

Сьогодні старшокласники СЗШ №69 мали чудову нагоду познайомитись зі збіркою поезій Ади Єлагіної «Вище вогню» та поспілкуватись з непересічною людиною: письменником, журналістом, літературним критиком, видавцем, організатором мистецьких зустрічей для митців, волонтером. 

 

Ярослав Карпець працював кореспондентом у газеті, радіоведучим на каналі «Культура», рецензентом порталу «Друг читача». Це тільки частина тих посад, які обіймав пан Ярослав.

«Вище вогню» - це перша книжка, яку надруковано у створеній ним Видавничій майстерні «YAR». Спільно з Благодійним Фондом "Супер Джамп" започаткували поетичний марафон під назвою "Ада - 85". Ідея поетичного марафону полягала в тому, щоб згуртувати українців під час війни за допомогою поетичного слова та мотивувати до активного вживання рідної мови.

 

Пан Ярослав запропонував кожному українцеві взяти до рук поетичну збірку "Вище вогню" й обрати для себе вірш молодої поетки Ади Єлагіної для прочитання в соціальній мережі.

Ярослав Карпець – це небайдужа і активна людина, яка переймається не тільки питаннями літератури і культури загалом, а й станом морального та психологічного здоров’я молоді, підлітків-зокрема.

Допомогти молодій людині визначитись зі своїм місцем в житті, уникнути небезпечних ситуацій, пов’язаних з маніпулятивними зовнішніми впливами на не до кінця сформовану свідомість молоді покликана книга автора «Self -Harm. Самопошкодження». 

 

Щоб молоді люди краще зрозуміли про що йдеться, їм було запропоновано створити декілька команд і спільно знайти приклади такого самопошкодження. Учні вдумливо і конкретно спільно підібрали переконливі приклади. 

Ярослав дуже переймається активізацією вживання молоддю рідної мови і робить для цього конкретні дієві кроки.