середу, 27 лютого 2019 р.


Казимир Малевич. Революціонер мистецтва.


Казимир Малевич народився у Києві у 1879 році, де і провів своє дитинство. Навчався у Київській мистецькій школі Мурашка у Миколи Пимоненка. Як художник формувався під впливом українського села: розмальовував хати, дивився розписи, вишивки, українські візерунки, простір ланів, геометрична ясність орнаменту, традиційні українські кольори: білий, чорний, червоний. Все це сприяло появі його авторського стилю - супрематизм. Для Малевича супрематизм означав «першість колірної проблеми». Колір-головне в цьому стилі. А фоном для супрематичних композицій завжди є білий колір вважав художник. Малевич створив навколо себе групу художників під назвою «Супремус». Вони проіснували недовго, але залишили слід у світовому мистецтві. Продовженням супрематизму став  «неосупрематизм», також створений Малевичем. Тут було  присутнє сенсові навантаження. На фоні смуг, квадратів митець розміщував людські фігури. Це знову було нове слово в мистецтві. Супрематизм  українського художника Казимира Малевича став революційним кроком у світовому мистецтві.

Супрематизм (латинською – найвищий) – стиль живопису, напрямок авангардного мистецтва, передається в комбінаціях різнокольорових площин, найпростіших геометричних фігур.  Казимир Малевич вважав, що цей Стиль переважає все інше. Вперше стиль був представлений його  «Чорним квадратом» на виставці «Остання кубофутуристична». Це була головна картина експозиції. Автор назвав її іконою свого часу. Він створив нову релігію, іконою якої і став його «Чорний квадрат». Малевич визначав новий стиль як новий живописний реалізм - безпредметна творчість. Для Малевича – це не лише стиль мистецтва, це філософія його творчості. Це мистецтво чистих відчуттів.


На карті Києва з’явилася вулиця імені  Казимира Малевича. На Ярославому Валу відкрито бар «Малевич», у Львові – кафе його імені. Київський пам’ятник художникові – це оригінальний пам’ятний знак, присвячений геніальному Казимиру Малевичу. Це куб з металевих рамок білого кольору. Композиція розташована на символічному «чорному квадраті».  Його урочисто відкрили 2008 року у місцевому сквері. На вулиці  імені І.Федорова відкрита Піцерія «Малевич».  У червні 2016 року в Мистецькому Арсеналі відбувся фестиваль, присвячений Малевичу.








суботу, 23 лютого 2019 р.


«Мовне багатоголосся України»

У 1999 році Генеральна конференція ЮНЕСКО з метою захисту мовного й культурного різноманіття та багатомовності, проголосила Міжнародний день рідної мови. В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли Президент України підписав відповідне розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». Головною метою якого стало зміцнення державотворчої функції української мови, мов корінних народів і національних меншин, що живуть на території України, взаємозбагачення їхніх національних культур, консолідації спільних зусиль у сфері відродження самобутніх традицій та звичаїв, формування фундаменту єдності, миру та суспільного життя .


В Україні проживає 134 національних меншини та корінні народи (носії 79 мов) і кожній громаді наша Конституція статтею 11 гарантує розвиток «етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності».
Мовна мозаїка України складається з української, вірменської, кримськотатарської, ромської, молдавської, корейської, китайської, білоруської, болгарської, румунської, польської, угорської, єврейської, грецької, грузинської та інших мов.


Українська держава активно сприяє задоволенню етнокультурних потреб національних меншин: відродженню їхніх звичаїв і традицій. Всебічному розвитку мови й освіти, збереженню мистецтва, пам’яток історії та культури, заснуванню періодичних видань. Так задоволенню інформаційних потреб сприяють 169 видань, які виходять мовами національних меншин. Додатками до парламентської газети «Голос України» виходять для болгар – «Роден край», поляків – «Дзєнік Кійовскі», румунів - «Конкордія», вірмен – «Арагац», євреїв – «Єврейські вісті», для кримських татар – «Голос Крыма». Національно-культурні товариства є також засновниками спільних періодичних видань – «Наша Батьківщина» та «Форум націй».
Для всіх представників 134 національностей Україна – Батьківщина і  всіх єднає державна українська мова, яка є духовним скарбом нації.
У минулому році Рада національних спільнот України організувала і провела до Міжнародного дня рідної мови Всеукраїнський конкурс «Квітні, мово-зірнице слова» за участю представників національних спільнот України.




Кримськотатарська проза українською.

До дня рідної мови бібліотека отримала від видавництва “Майстер Книг” книжки кримськотатарської прози українською мовою. Це нова серія цього видавництва. Перша книга “І народився день” - збірка творів одинадцяти кримськотатарських авторів з різних епох, які відкривають широкому читачу культурну спадщину кримських татар. Друга книга ”Мердивен” - містить твори класика кримської літератури Шаміля Алядіна. 


Автор розповів про речі, які близькі кожній людині. В книги включені оповіді про різні періоди історії кримськотатарського народу. Відтепер твори кримськотатарських письменників українською мовою можна знайти в нашій бібліотеці.







четвер, 21 лютого 2019 р.


«Квітні, мово – зірнице слова!»


Молодші школярі СШ №64 з цікавістю слухали слово про рідну мову  бібліотекаря Ірини Леонідівни Цимбал. Дружно брали участь в бесіді. Потім читали вірші про мову на пам'ять і з книжок «Сонячна мальвія», «За Україну молюся» Д.Білоуса, «Найдорожчий скарб», «Моя Україна» В.Дворецької, «Мандрівка в Країну Чеснот» Д.Білоуса, «Я лиш струна на арфі України» О.Бурбело, «У чарівному колі твого дитинства» Л.Зіганшиної, «Україно, нене моя!» 




Всі отримували маленькі призи. До заходу бібліотека оформила тематичний стенд з висловами про мову, віршами, книжками з фонду.





середу, 20 лютого 2019 р.


«Земле ридає, плачуть небеса…»
героїв Україна пам’ятає



В День п’ятої річниці  вшанування загиблих  на Майдані бібліотека долучила учнів шкіл №№69,64 до Міжнародної щорічної тихої акції «Янгол пам’яті». 





Учні  напередодні  зробили символічних  білих ангелів з паперу і розвішували їх сьогодні на деревах. Цим вони висловили шану всім загиблим 20 лютого 2014 року у центрі Києва. Акція не потребувала зайвих слів та пояснень. Це було як тиха молитва – память. Цих янголів бачать і живі на землі і ті, що на небі…










«Хочу. Можу. Потрібно».

В цьому році бібліотека подовжує співпрацю з Солом’янською районною  філією Київського центру зайнятості. Назустріч зі старшокласниками в бібліотеку завітала заступник директора відділу філії Дар’я Дмитрівна Арапіна. Вона наголосила в своєму виступі на тому, що вибір професії – найважливіший крок у житті. Допомогти, роз’яснити, як правильно це зробити - було метою зустрічі. Дар’я Дмитрівна озвучила основні помилки, які роблять молоді, розказала про головні критерії вибору заняття всього життя. 




Розмова була корисною та інформативною для школярів. Проведені  ігри з профорієнтації, психологічні тести. Учні отримали інформаційні матеріали, багато з них виказали бажання  особисто пройти  спеціальне професійне тестування по профорієнтації  в центрі.





понеділок, 18 лютого 2019 р.


По кому дзвонить дзвін…


Ці слова письменника Хемінгуея згадуються, коли стоїш біля дзвона Меморіального комплексу на території МОУ на вшанування загиблих військовослужбовців за свободу і незалежність України:плац, на якому знаходиться Стела із Дзвоном пам'яті, Залою пам'яті, де всередині на спеціальному подіумі розміщена Книга пам'яті. В яку кожного дня заносяться імена загиблих.


Напередодні дня вшанування пам'яті героїв Небесної сотні, бібліотека організувала участь старшокласників СШ №64 в урочистій церемонії у Залі пам'яті Міністерства оборони України. Де щоденно відбувається ритуал поіменного згадування загиблих починаючи з 1992 року в боях за Україну, миротворчих місіях. Після кожного імені б'є дзвін пам'яті. На стінах Зали пам'яті розміщені тисячі табличок з прізвищами загиблих. Церемонія починається в Залі пам'яті: під мелодію “Пливе кача,” розповідається про ідею, історію та мету створення Меморіального комплексу. Завершується захід згадуванням загиблих в цей день, дзвонами та покладанням квітів до Стели пам'яті на плацу. Школярі були враженні і приголомшені урочистістю церемонії, її емоційною  і патріотичною  атмосферою. Усі присутні відчули загальне  почуття гідності та вдячності.