четвер, 14 лютого 2019 р.



Жінки в науці - це історія спротиву, боротьби і досягнень

11 лютого світ відзначає Міжнародний День жінок і дівчаток в науці. Цей день запроваджений Резолюцією 70 сесії Генеральної Асамблеї ООН у 2015 році. Мета - популяризація здобутків жінок-науковців, боротьба з проявами гендерної дискримінації в науці. За даними ЮНЕСКО лише 27% науковців у світі – жінки. В Україні цей показник – 46%.
Тематична книжково-ілюстративна виставка в бібліотеці розповідає про видатних постатей жінок-вчених України починаючи з Х1Х–ХХ століття і до молодих представниць української науки сьогодення. Наприклад, К.Грушевська, Є.Спаська, О.Апанович, Н.Пучковська, К.Ющенко, К.Бельтюкова, С.Русова, О.Маслова, Г.Клим, О.Іщук, М.Вязовська, О.Броварець, яка стала доктором фізико-математичних наук у 28 років.



Також матеріали виставки знайомлять глядача з видатними жінками-вченими - лауреатками Нобелівської премії: М.Гепперт-Майер, Р.Леві-Монтальчіні, Б.Мак-Клінток та інші.
Окремий розділ представляє інформацію про десять загальновідомих винаходів та про їх авторів-жінок. Серед яких вирізняється відома американська  математик Грейс Хоппер – жінка, перед досягненням якої в галузі високих технологій схилила голови сильна половина людства. Вони визнали її «матір’ю комп’ютера».
Жінки в науці – це приклади натхнення, з якими можна було б асоціювати себе задля мотивації своєї праці молодим дівчинкам.

 Науково – пізнавальний урок, присвячений темі жінок в науці, для старшокласників був проведений бібліотекою біля інформаційно–ілюстративного стенду «Жінки в науці – це історія спротиву, боротьби і досягнень».








понеділок, 4 лютого 2019 р.


“Голокост – Шоа – велика катастрофа людства”.

Вже декілька років поспіль в дні пам’яті жертв єврейських концтаборів  директор Українського центру вивчення історії Голокосту приходить в бібліотеку для зустрічі із старшокласниками. Він згадує свої враження від знайомства з цією темою у молоді роки, коли обрав її на все життя, як кажуть. Закликав учнів поспішати зараз читати і читати, вивчати історію, мати свою думку, робити висновки, порівнювати минуле і сьогодення, знати страшні сторінки історії, щоб не допускати їх у майбутньому. Анатолій Юхимович розповідав присутнім про цікаві особисті зустрічі з живими свідками – в’язнями нацистських таборів -виступ на «круглому столі» 27 січня 95-річної киянки  Анастасії Гулей, яка пережила жахи Аушвица, істориками–вченими, які вивчають тему Голокосту в інших країнах -другом, колегою з Польщі Робертом Кувалеком.



Розповідаючи про події Голокосту історик не міг не згадати про людей, які ціною свого життя рятували єврейські родини, ховали їх в своїх будинках, дахах, підвалах… Тоді вони чітко усвідомлювали, що діють проти німецької влади і можуть бути фізично знищенні. Анатолій Юхимович екстраполював події минулого на сьогодення. Він вважає, що героїв Небесної сотні, які віддали свої життя за свободу, людську гідність та незалежність своєї країни, теж є справжніми Праведниками.


В рік Китаю в Україні виступаючий також розповів учням про дві хвилі еміграції єврейського населення в цю країну після революції 1917 року в Росії та з Німеччини під час нацистської диктатури. Про утворення в Шанхаї великого єврейського осередку, потім “Шанхайського гетто” у 1943 році. Більше 20 тисяч євреїв із країн Європи під час Другої світової війни знайшли там своє спасіння. Тоді Китай прийняв більше єврейських біженців, ніж Канада, Австралія, Нова Зеландія, Африка, Індія разом. Китайський Консул у Відні Хє Фєншань підписував візи в Китай і тим врятував тисячі євреїв. Його називають китайським Шиндлером. У 1938 році Генеральний Консул Китайської Республіки в Австрії Фєн Шан Хо теж видав тисячі віз на в'їзд в Китай всім бажаючим євреям. Він помер у США в 1997 році, в 2001 році - був оголошений Праведником Миру.




Бібліотека висловлює велику подяку директору Українського центру вивчення історії Голокосту Подольському А.Ю. за проведення роботи по історичному просвітництву, національної толерантності, гідності. Його зустрічі завжди змістовні та корисні для молоді.
Анатолій Юхимович цього разу подарував бібліотеці нове видання Центру - книжку польського історика Роберта Кувалека “Табір смерті у Белжеці”, матеріали для якої автор збирав багато років.



Використана література:
-                    «Бабий Яр: человек, власть, история». Киев, 2004;
-                    Левитас И. «Дети Бабьего Яра», Киев, 2008;
-                    Левитас И.М. «Трагедия, история, пам'ять», Киев, 2011;
-                    Левітас І. «Праведники Бабиного Яру», Київ, 2008;
-                    «Черная книга», В.Гроссман, И.Эренбург, Киев, 1991;
-                    «Естафета пам’яті». Київ, 2012;
-                    «Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього», Київ, 2017;
-                    «Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі. Науковий часопис»,  Український центр вивчення історії Голокосту, 2010, № 2;
-                    «Бабий Яр. Поэзия», Київ, 2001;
-                    Стайрон У. «Выбор Софи», Санкт–Петербург, 1993;
-                    Гроссман В. «Жизнь и судьба», Москва, 1990;
-                    Франк А. «Рассказы и сказки из тайного убежища», Киев, 1997;
-                    Боровський «У нас, в Аушвіці…», Чернівці, 2014;
-                    Кузнецов А. «Бабий Яр», Москва, 1998;
-                    Д.С. Фоер «Все ясно», Київ, 2005;
-                    Винничук «Танго смерті», Харків, 2013;
-                    Севела Э. «Моня Цацкес – знаменосец…», Санкт –Петербург, 2000.