середа, 22 серпня 2018 р.


День БОРЩУ

Фестиваль борщу – це сучасний, яскравий кулінарно–просвітницький проект. Сьогодні він мандрує по регіонах, містах і селах України, як презентативний захід. Коли збираються нові місцеві, авторські рецепти з приготування борщу, проводяться змагання з його приготування та безкоштовна дегустація. В майбутньому фестиваль планується як щорічний український, а потім й міжнародний. Мета свята – це збереження основ традицій української народної кухні. Борщ – найулюбленіша страва в Україні. Він символізує здоров’я, родинний добробут і затишок. Це популяризація традицій української кухні, родинних цінностей. Це збереження старих та створення нових традицій українського народу й основи національної гордості в кулінарії –БОРЩУ!




Зараз свято борщу відбувається в різних регіонах України: в Києві, Славянське, містах Черкаської, Сумської областях, Буковелі, Опішні, Сорочинському ярмарку, в м.Бориспіль, Ірпінь, в м. Борщів Тернопільській обл., Запоріжжі, птг.Меловому, с.Кивачевка Вінницької обл. Так 19 серпня відбувся Фестиваль борщу в с. Городище Коропської ОТГ Чернігівської обл.

День БОРЩУ стане національним святом!




БОРЩ – емодзі
Борщ мав великий вплив на світове суспільство: багато вчених, поетів, політиків зробили свій внесок, відкриття у світову історію після гарячої миски борщу. «Ми вважаємо, що ця історична страва повинна знайти своє почесне місце в гордій сімї емодзі –страв», - так заявив прес – секретар Томас Бекдална на офіційній сторінці України в TwItter. Українські розробники зараз оцінюють критерії «Unicodeemoji» , щоб втілити мрію про борщ - емодзі у реальність.










«КОШИК ДОБРА»

Бібліотека та її користувачі долучилися до міського благодійного проекту «Кошик добра». Протягом року ми збирали вживані речи (одяг, взуття, іграшки), які  вирішили передати організаторам благодійного фонду для передачі тим, хто їх потребує. Ми відвезли речі до одного зі  спеціальних  контейнерів «Кошик добра»  встановлених по місту Києву. Бібліотека висловлює подяку всім небайдужим, активним людям, які приєдналися до цієї соціальної акції та ініціаторам організації благодійного проекту, мета якого – допомога нужденним.










вівторок, 21 серпня 2018 р.


«Святі символи українського народу»
В світі символів людина живе з доісторичних часів. Слово «Символ» у сучасної людини викликає ряд абстрактних понять, уявлень, асоціацій, образів, відчуття магічного та загадкового, відчуття безмежного в пізнанні макрокосмосу, довкілля і внутрішнього світу. Символ – потужна категорія культурного, духовного розвитку, повсякденного спілкування. Грецькою мовою слово «Символ» означає «з’єднувати», «зв’язувати». Символіка – поняття загальнолюдське і національне-специфічне, етногенетичне. Різні визначення смислу символу можна дізнатися у книзі «Словник символів культури України», що представлена поряд з іншими на виставці до Дня Незалежності України в бібліотеці. Наші державні та народні символи глибоко вкоренилися в нашій свідомості, стали основою нашої культури, вони з глибини віків промовляють до нас і впливають на наші дії та вчинки, хвилюють душу, серце і розум.




Мета виставки – задоволення духовних, культурних запитів людини, вдосконалення свого внутрішнього світу, приведення його до гармонії із зовнішнім. Так вважає Микола Дмитренко в ступній статті цього словника.
Не даймо їм піти у забуття!


У  вітрині  бібліотеки оформлена святкова тематична композиція «Святі обереги нації».


«Хай квітне наша Батьківщина» малюнки учнів 5-7 класів СШ №64 керівник – Костенко Н.В.










субота, 18 серпня 2018 р.


“Юна художниця з Маріуполя”

Бібліотека якимось дивним чином притягує цікавих і талановитих людей. Спілкування з якими, як відкриття нового континенту, коли відчуваєш хвилю позитива, енергії, почуття емоційному захвату.
Ми давно дружимо та плідно співпрацюємо з народною майстринею Тамарою Данилівною Желібою, яка опікується творчим розвитком молодих талантів. Так з її ініціативи в бібліотеці представляли свої роботи її учні: Юля Петруньок, Кирило Баклан. А сьогодні до нас завітала її гостя - юна, дуже талановита та самобутня художниця з Маріуполя Анна Полякова.
Вона є переможницею творчого конкурсу “Оберіг для родини Захара Беркута”. Цей символ птиці-оберіга будуть носити головні герої фільму про Захара Беркута. Анна поділилася своїми враженнями про конкурс, про зустріч з режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, творцями стрічки на знімальному майданчику, показала свої нові малюнки із серії “Міфологічні боги древніх слов'ян”, про презентацію яких ми домовилися в бібліотеках нашого району вже цієї осені. Бажаємо молодій художниці творчих досягнень, відкриттів та чекаємо на нову  зустріч.







« БОРЩ, ЯК НАЦІОНАЛЬНИЙ СИМВОЛ УКРАЇНИ»

У Міністерстві культури України підтримали ініціативу про внесення класичного українського борщу до Всесвітньої нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Внесення до Національного реєстру переліку борщу, як елементу нематеріальної культурної спадини погодилося місто Бровари. «Борщ відповідає критеріям ЮНЕСКО, оскільки сприяє національному розвитку та свідчить про культурну ідентичність суспільства», - повідомив очільник Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.
Зараз вирішується питання про звернення  до провідних  українських  кухарів і кулінарів з офіційним запитом щодо класичного рецепту українського борщу.




Виставка – інсталяція «Борщ – національний  символ України» розповідає глядачам про найдавнішу найпоширенішу овочеву страву українців –борщ. Про його значення у харчовому раціоні народу свідчать прислів’я: «Як нема борщу, то нема й їжі», «Борщ –старий господар», «Де в хаті борщ і капуста, там хата не пуста», «Борщ  та  каша – мати наша», «Борщ, каша та  ще кваша – вся їжа наша». Вважається, що існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу. З матеріалів виставки можна дізнатися різні рецепти цієї страви, цікаві факти про український борщ. 


Палкими шанувальниками борщу були Микола Гоголь, П.Скоропадський,  імператриця Катерина ІІ… І.Котляревський стверджував, що українці  просто не можуть жити без борщу. Т.Шевченко називав гетьмана П.Скоропадського «великим знавцем  та створювачем борщів». Кулінарні рецепти українських страв зустрічаються у творах багатьох українських  письменників. Наприклад, І.Котляревський, І.Нечуй–Левицький, М.Гоголь, Г.Квітка–Основ’яненко, Т.Шевченко, М.Матіос. Практично жодний роман, повість  ХІХ ст. не обходилися  без опису страв  та напоїв. Цікаво, що парадні обіди ХІХ ст.. у Києві починалися з борщу.





вівторок, 14 серпня 2018 р.


“Законний князь поезії”
(з циклу “Незламні”)

В рамках проекту “100 років Української революції” бібліотека знайомить своїх користувачів з постатями української історії, культури, які присвятили своє життя боротьбі за незалежність, державність України, чиє життя є прикладом незламності та героїзму у справі служінню ідеалам свободи та своєї Батьківщині.
В цьому місяці виповнюється 80 років від дня народження українського поета-дисидента Тараса Мельничука. Народився він у селі Уторопи на Коломиї. Ще учнем дев’ятого класу школи працював коректором в газеті, потім лісорубом в Комі АРСР, у шахті на Донбасі, служив у Радянський армії. У 1958 році вступив до Чернівецького державного університету. Будував Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат, працював теслею в Краснодарському краї. За вільнодумство був відрахований з університету. В 1967 році вийшов у світ його перша збірка віршів “Несімо любов планеті”. У 1972 році заарештований під час масових репресій проти української інтелігенції. До 1975 року перебував в Пермських таборах. У 1979 році заарештований знову на чотири роки. Пройшов тюремні університети, бо оточували люди високі духом і умом. 1982 рік — у видавництві “Смолоскип” у Торонто без відома автора вийшла збірка віршів “Із-за грат”. До 1986 року примусово лікувався у спецлікарні та психлікарні.


1990 рік — вийшли збірки “Строфи із Голгофи”, “Князь роси”. Мельничук прийнятий до СПУ. 1992 рік — за книжку “Князь роси” отримує літературну державну премію імені Т.Шевченка. Помер Тарас Мельничук в 1994 році в селі в якому народився, похований по заповіту на горі Мальцева.
Щороку 19 серпня в День міста в Коломиї вручають премію імені Т.Мельничука.
В 2012 році упорядником і редактором збірки віршів Тараса Мельничука ”Князь роси” був І.Малкович. Книга доповнена спогадами і нарисами про поета. Поезія Тараса Мельничука повільно, але впевнено займає ту вершину українського поетичного ансамблю, яка їй належиться. Поет Т.Григорук назвав Тараса праведником і на папері і в житті. На таких тримається світ. Мабуть, що серед свого покоління українське небо з боку Карпат тримав саме Князь роси — Тарас Мельничук. Таких майже не має, як він, - зауважує Т.Григорук.

“Поезія — це Доля. Гірка доля. Це судьба. Це вирок.” Так сам поет розпочав свою біографію.
В.Герасимюк про Мельничука: “Тарас Мельничук — чи не найбільший український поет ХХ століття. Ні Стус, ні Вінграновський не були ні настільки прогресивними, ні настільки авангардними, як Тарас”.

 


Використана література:
-Т.Мельничук «Княь роси», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2012;
-Т.Мельничук «Із-за грат», Смолоскип», Торонто,1982;
-«Рух опору в Україні 1960-1990», К. Смолоскип,2010;
-«Українськи поети.Довідник», К-Велес, 2005;
- І.Калинець «Слово триваюче », Харків,Фоліо, 1997;
-І.Світличний «У мене тільки слово», Харків, Фоліо, 1994;
 -«Слово і час», 1999, №10, 1995, №4. 1998, №8.
- Л.Лукяненко «Сповідь у камері смертника»К-2011;


«Хресний  шлях  Людмили  Старицької  –Черняхівської»

В історію української культури Л.М. Старицька – Черняхівська увійшла творцем видатних п’єс, історичних прозових творів, як поетесою, перекладачкою, мемуаристкою, громадською діячкою. Життєвий і творчий шлях цієї жінки дуже тяжкий та трагічний. Її творча спадщина непідвласна часу.
Старицька – Черняхівська автор історичних драм «Гетьман Дорошенко», «Іван Мазепа», «Останній сніп», повестей «Діамантовий перстень», «Жива могила», перекладів Гейне, Рилєєва, Надсона,  «Спогадів про М.Лисенка», «В.Самійленка». Як громадський діяч вона брала активну участь в створенні громадсько-політичній організації Товариства українських поступовців разом з Грушевським, Є.Чикаленко, С.Єфремовим, Д.Дорошенко.  Під час першої світової війни працювала в Київському комітеті товариства « Юг Росії» - допомогала біженцям, організовувала шпиталі для поранених, дітячи притулки.
В 1917 році стає однією із організаторів і засновників Центральної Ради. В часи Гетьманату Скоропадського стала співзасновніцею й заступником голови Національної Рада українських жінок у Кам’янці – Подільському Працювала разом з С.Русовою. Багато сил, енергії вона віддає театральній справі. В останні роки  працює над спогадами про своє життя, про людей з якими зустрічалась, працювала. Це літературні портрети М.Заньковецької, П.Саксаганського, М.Кропивницького  та інших.



В 1929 році була заарештована органами ДПУ і  засуджена на п’ять років. В липні 1941 року знову заарештована органами НКВС. Померла по дорозі на заслання.
Людмила Старицька–Чепняхівська зберегла найкращу рису українського характеру – незламну непохітну віру в краще майбутне своєї Батьківшини. «Оновлена Вітчизна постане на наших трупах», - написала вона  в духовному заповіті.




Використана література для виставки:
Хорунжий Ю. «Шляхетні українки», Київ, 2004;
Жулинський М. «Українська література.Творці і твори», К.Либідь, 2011;
 Хорунжий Ю. « ..З порога смерті..», Київ, 1991;
«Народна творчість»,2003, №44;
 «Українки в історії», К., Либідь, 2004;
«Коріфеї українського театру», К., «Мистецтво», 1982;
А.Ю.Кримський «Поетичні твори», т.1, К – 1972;
М.Лисенко у спогадах сучасників», т.1, К.
Музична Україна, 2003;