СучУкрЛіт: що почитати



 Ви хочете прочитати твір, який щедро пропонує вектори людських доль, які найчастіше залежать від одного-єдиного хибного особистісного вибору шляху – це О.Слоньовська «Загублені в часі».


"-… Ну, можеш-не-можеш, хочеш-не-хочеш, а постарайся хоч не вмирати, ходячи. Смерть до мертвих не приходить, не надійся. Живи всупереч усьому. Всміхайся, якщо навіть раптом скаженою вовчицею вити закортить! Абсолютних тупиків у житті нема, існують тільки лабіринти. Поблукаєш-поблукаєш – і виберешся на простір. Але якщо якнайшвидше не зрушиш з місця – здохнеш, задихнешся від туги й відчаю. Але…нічого…розберешся в собі, станеш сильнішою! Й розумнішою! Й обачнішою! Головне рук не опустити, а повзти, дряпатися, лізти, щоб таки вибратися з життєвої ями, якою глибокою вона не здавалася б!"

А.Новік «Останній спадок»

Цією книгою автор намагається пробудити у читача цікавість до маловідомих таємниць і напівзабутих легенд, і саме українських.


"Коли станеш на правильний шлях – доля сама тебе знайде. Головне – діяти, а не кидати все на півшляху. Кроки до правильного шляху – частина заздалегідь прописаної долі, і вона існує. От тільки не єдина. Тобто перед тобою може бути, до прикладу, четверо дверей, а в які ввійти – визначаєш ти сам. Кожні з таких чотирьох дверей є квитком до прописаної долі, лише різними шрифтами, мовами чи інтонаціями. Як наслідок виникатимуть і різні фінали, які заздалегідь прописані, шлях до яких ти обрав самотужки, такі собі паралельні реальності. І якщо вже обирати, то сидіти згорнувши руки і вичікувати всеосяжної та всемогутньої долі – якось не надто райдужна перспектива." І Далібор Кравець діяв, бо лише він мав ключ до загадки містичного спадку. 

Д.Кешеля «Родаки» роман-колаж. 

В українській літературі так ніхто не пише. Багато стихій, історій і почерків у цьому романі: екзотика краю й унікальність покарбованих вітроломами доль, містичні сили світу, фатальності життя і відчайдушне чіпляння за нього. А над усім – невблаганний час. «…І прийде час, коли у цьому зболеному краї скоріше гора з горою зійдеться, аніж людина з людиною зустрінеться… Коли вуста ваші перестануть речи ім’я Боже, ви жахнетеся, почувши, як його вимовляють німі і всі інші істоти, позбавлені дару мови. Воістину, якщо ви замовкнете, каміння заговорить, навіть коли всі люди планети зітруть із пам’яті своєї ім’я Боже, воно буде виписане райдугою на небі і вогнем на кожній піщинці…»


Богдан (Боб) Образ «Київ – Париж»


Молодий киянин здобуває освіту в Парижі. Прогулюючись паризькими вуличками, він пригадує Київ і проводить паралелі. «Щойно маю вільний час – гуляю містом. Намагаюся проводити паралелі між спільними рисами та подібними місцями найромантичніших міст. Як і в Києві, у Парижі безліч гарних будинків. Щоправда, тут майже не зустрінеш «жлобського осучаснення», притаманного Києву. Мені здається, що мета архітекторів – зганьбити Київ як столицю, як одне з найошатнішиш міст світу, як місто-сад. А Парижани намагаються зберегти атмосферу старого міста.» Цей роман – своєрідний путівник по романтичних місцях Києва і Парижа, оздоблений дотепними порівняннями, відвертими історіями про любовні стосунки і справжнє кохання.

Н.Гуменюк «Квіти на снігу»


Він перелякався, підняв її непорушне тіло, перекинув через зруб, штовхнув у темінь, а сам кинувся до автівки. Але вона зачепилася сумкою за виступ на цямрині й повисла десь посередині криниці… Авель…він мусів встигнути. І він встиг. Адже життя людське любить кружляти вже залишеними слідами. І течія часу іноді робить кола. Але це зовсім не означає, що ті кола мають співпасти, накластися одне на одне. Ця дівчина не повинна була загинути. Як Соломійка. І Калісіїв гріх іще блукає десь тут, поруч, неспокутий і непрощенний. Але час повертати борги минулого, час віддавати вкрадене, час розставляти все на свої місця. Ніщо не минає безслідно, все має своє продовження – такий лейтмотив, роману, сучасної варіації біблійної притчі про Авель та Каїна.


Н.Костина «Все, что мы еще скажем»


Роман в якому переплітаються дві сюжетні лінії, трагічна історія з минулого і лірична – з сьогодення. А ще, це ЖИВА книга про голодомор. Написана вона дужу чуттєво, душевно. Читаючи, ти проживаєш з героями день за днем всі їхні переживання, години щастя, шанс віднайти спокій і кохання. Їхню любов, неспокій, побоювання, ненависть, а також сміх ти також приміряєш на себе.   



М.Ткачівська «Голос перепілки»

«-Прости, Стефцю, - почула.
-Прости за все, - почула вона знову.
-Прощаю тобі, Бориску. За себе прощаю й за Мартина. І за долю нашу прощаю. І най Бог тебе простит.»

Щастя знає, де воно починається. І горе знає. От тільки де вони закінчуються, знає лише Бог.



Читайте книгу Марії Ткачівської про любов і зраду, молодість і старість, про глухі кути та світло надії.

Г.Медвідь «Замкова гора»

Андрій – вихованець дитячого будинку, людина із загостреним почуттям справедливості. Ставши дорослим, він здобув професію, знайшов кохання, створив сім’ю. Та не все гладко на життєвій дорозі лікаря Марцінковського. « - Якщо доросле життя не склалося, у всіх невдачах ми звинувачуємо дитинство, обставини, батьків, шкільних учителів, друзів, кого завгодно, тільки не себе. І якщо ж у нас все добре, то на ті самі речі ми дивимося по-іншому. Але головне – це знайти в собі сили прожити своє життя з достоїнством.»

О.Захарченко «Третя кабінка – Лос-Анджелес»


Родинна сага розкриває історію членів однієї української родини на тлі історії України ХХст. Розкуркулення 20х років, розстріли і арешти «ворогів народу» в 1934-1939, українсько-польська різанина 1943, прихід «совітів» на Західну Україну, війна, табори військовополонених, втеча слідом за німцями на захід, переслідування КГБ в 70х роках, еміграція – це жива історія. І на кожне запитання є своя відповідь, і відкриються всі таємниці.

Анна Хома «Терези»    

"Аптечні терези вважаються загальноприйнятим атрибутом правосуддя, чи не так? Навіть мізерна похибка у їх зважуванні може причинити серйозні наслідки. Пальці тремтять, очі болять, спина не гнеться…а якщо до того ж зав’яжуть очі, багато ти зможеш наважити? Так і правосуддя зважує наші провини на аптечних терезах, і гострого зору не взмозі ми вимагати, бо скільки злочинів взагалі ніколи не розглядаються в його інстанція. Але є насправді Боже правосуддя і зважується там на терезах квантові дози тонких матерій наших душ. І залежно від того, що переважує, - тією дорогою ми і йдемо у житті та після своєї смерті." Яка таємниця пов’язує головних героїв нового роману Анни Хоми? Всі відповіді на сторінках книги, і лише перегонувши останню сторінку, ви складете пазли карколомних подій 2008 року. 

Пам’ятаєте рекламу «Даніссімо! І нехай весь світ зачекає!»? Так само і з новою книгою від Н.Гуменюк «Дожити до весни» - я читаю і нехай всі зачекають, я зупинку проїжджаю, бо я читаю. А читати є про що. Пориньте в сюжет жіночої долі, дуже непростої, непередбачуваної, сповненої таємниць, із карколомними поворотами. А сповіддю чарівної скрипки «Червона панна», що стала свідком історичних подій ви просто зачитаєтесь. Людина тим і відрізняється від тварин і птахів, що вона – істота духовна, а отже, може змінюватися, шляхом помилок і усвідомлення цих помилок, шляхом страждання і покаяння, шляхом любові та пошуку ідеалу має шанс удосконалити саму себе. У своєму недовговічному тілі, як у глиняній посудині, зліпленій небесним гончарем, вона вирощує власну душу.

Роксолана Сьома «Світи суміжні» - містичний трилер з історичним підтекстом. Два сюжети, дві долі, які мають колись перетнутися. І іноді доводиться заплатити велику ціну, аби зрозуміти, що минуле й сучасність мають куди більше спільних таємниць, аніж бачиться на перший погляд. «…- Ходи, дитинко, все скінчилося- дідусь лагідно усміхнувся – колись при нагоді, розповім тобі сумну, але тепер уже щасливу історію цієї жінки. А нам час відпочити від трудів земних. У нашому Світі. Суміжному.» Хочете знати цю історію? Читайте новий роман Р.Сьомої. 




Дім, у котрому заблукав час – роман-новела, в якому химерно переплітається повсякденність із магічним реалізмом, дійсність з містикою. Як зазвичай уявляється апокаліпсис? А що, як до нього призведе зникнення годинникового часу? – То що ж робити? – всі хапаються за голову. Ніхто не знав, що робити. Треба просто звикнути ЖИТИ. У людей є чудова особливість – ПРИСТОСОВУВАТИСЬ. Ми можемо пережити все…Але люди стомилися боятися. Вони почали…гуртуватися. І почалося, натовп активістів окупував вулиці, сунув уперед з вимогами. Цього разу ніхто не збирався відступати – це СПРАВА ЧЕСТІ.

Д. Кешеля «Помилуй і прости» – роман-покаяння – про людське і нелюдське в людині, кохання і втечу від нього, смерть і незнищенність життя. У трагічній історії роду Пастеляків багато доль, крові, поту і сліз, вирізьблені тяжким життям характери, загадкове поєднання буденності з неземним. Василь Пастеляк – мовчазний, нелюдяний, з печаттю вічного невдоволення, а інколи й жорстокості. Заради статків кинув чотирьох синів на поталу війні, не стримав братовбивства. Він не міг утекти від думки, що в усіх утратах винен він: «Де мій рід, де мої діти, де моя земля? Чому в усіх хатах вікна нині світяться щастям, а мої осліпли?» Але на останньому своєму рубежі він зі страхом і каяттям все ж дивиться в очі скоєним гріхам…

Микола Хомич «Територія брехні»

«Що може бути важливіше за правду? І чи існує таке поняття, як історична правда? Те, що намагалися забути, стерти з пам’яті, викреслити з літописів або просто спотворити як історичний факт, по крупинках просочилося в століття сьогоднішнє. І воно не просто зараз говорить з нами, а кричить і оповідає про те, що заховати нічого не можна. І кожному рано чи пізно воздасться за справи свої! Бо правда є істина! Якщо будеш знати правду, ніякий світ навколо не здаватиметься ілюзорним. А ще за правду треба боротися, адже через наше мовчання твориться беззаконня.» Пропонуємо до прочитання історичний детектив, який розкриває маловідомі сторінки давньої української історії. 


Р. Сьома «Голова»
Жанна простягнула руку, дістала з горішньої полиці чудернацьку посудину, легко штовхнула ногою дверцята, зачинивши холодильник, і відразу ж заклявши, не зробивши й півоберта. Вона знову схопилася за поруччя, різко смикнула стулку холодильника й у ту ж хвилю щосили заверещала. Жанна репетувала, мов істеричка, вирячивши перелякані очі, вона дивилася й не вірила…на нижній полиці бовваніла голова її чоловіка…

Але це тільки початок нестримного виру подій. І лише дочитавши книгу, ви дізнаєтесь, куди приведуть героїв їхні колишні й теперішні пристрасті.

Юлія Гук «Німа»

З перших прочитаних рядків я була шокована, адже «Тасіта – мій піддослідний щур, моя святкова іграшка, мій експериментальний кролик, моє навчання…». То, що це, дівчинка піддослідна тваринка? Читаємо далі, бо ж хочемо дізнатися, як то Тасі, яка багато п’є, курить, не вірить ані в щось, ані в когось, каже лише правду, вважає себе лінивою, любить свободу і дуже… дуже самотня. А цікаво, наскільки її вистачить? Тож знайомтеся з творчістю молодої вінницької письменниці, яка пропонує гостросоціальну тему – шлях молодої, творчої, талановитої людини у світі, де майже все продається й купується, а власне «Я» зберегти надзвичайно складно.

В. Гранецька «Щасливий»
Візьміть до рук історію, яка змінить ваше уявлення про кохання, вірність, відданість і материнську любов. На сторінках – реальна історія боротьби молодої сім’ї за життя маленької дитини і за своє право бути разом. «Олеся та Юсіф – два різні світи, дві різні казки, які дивом перетнулися. Ніхто направду до кінця не вірив, що вони будуть разом – українська дівчина, що співала в церковному хорі, та азербайджанський хлопець, життя якого підпорядковане волі Аллаха. Жоден не відступився з обраного шляху і мабуть, самого лише кохання замало, аби пройти крізь подібне пекло. То було щось набагато більше…» А ще було одне дитяче життя. Неочікуване, але жадане. Саїд – Щасливий у перекладі з арабської і він народився смертельно хворим. Це випробування. Як воно – пройти через таке?

P.S. За рекомендацією від Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», Міністерство освіти додає роман «Щасливий» у шкільну програму позакласного читання. 

О.Рєпіна «Світло не в моєму вікні»

«Їй було важко…Стій. Легко зненавидіти. Але як потім виправитися? Як би важко не було, не можна скочуватися до ненависті. З нею легше. І себе виправдовувати , й іншого звинувачувати. А хто людей любити буде? Не від великого розуму і серця пішли з нашого життя прощення і щедрість.» Прочитайте цю книгу. Проживіть життям хлопця, який нікому не потрібен, який нікому не вірить…



М. Рута «Тріада. Лабіринтами доль»
Часто люди, як і герої цієї книги, так заглиблюються в себе й у свої турботи, що не помічають головного – кохання поруч. Воно завжди у серці і рано чи пізно проросте, хоч би як глибоко героїні ховали її у душі. Різні долі часом настільки міцно переплітаються у міцний клубок, який, здається, неможливо розплутати. Три покоління, три схожі долі і кохання – річ крихка… Читайте. Воно того варте.


А. Тарнава «12 місяців»
Хто читав дебютну книгу «Бажання поверненню не підлягають», той неодмінно і без зволікань прочитає книгу, яка описує рік із життя сучасної жінки. «Дрібниці, які впливають на наше життя вони теж різні бувають. А весь секрет у чому? Не треба бачити дрібниці, не треба звертати на них увагу, бо інакше можна зіпсувати будь-які стосунки. Треба бачити відношення, яке проявляється у дрібницях.»

«Ми щодня робимо десятки маленьких непомітних речей. Вони стали для нас звичними, автоматичними, неконтрольованими, і саме в цьому найбільша їхня цінність. Замислюючись над великими, важливими речами, ми перестаємо бути собою і лиш у найдрібніших деталях ми є тим, ким насправді є…» Ліричні відступи у творі допоможуть поглянути на своє життя іншими очима, ніби збоку.

«ДУША» Ю. Кубай

Він… «У моїх руках величезна влада над цим містечком. Знаю, я просто жахливий. Можете називати мене як завгодно, але я лишуся таким же принциповим, жорстоким, холодним… Бо це політика, і це моя стихія. Влада…Це краще від усього на світі…». Щоб втримати все в своїх руках застосовуються всі методи. Піар крок – відвідини психіатричної лікарні. Там треба грати роль благодійника, посміхатися, щось казати, як же воно важко. Але…Перший звук…там за фортепіано сиділа дівчина, вона вдихнула…і торкнулася пальцями клавіш. Дивовижна мелодія, ніжно манить і кличе… Це Роксана… Що буде далі? Зацікавилися? Читайте проникливу книгу від ковельської авторки Юлії Кубай. 

«Крамниця щастя»
«-Я думала, що «Крамниця щастя» - це весело та красиво і даруєш людині шматочок щастя, і вона усміхається.»
Але…частина клієнтів крамниці не розуміє або не знає, що потрібно їхнім близьким. Хіба вони знають мрії тих, хто поряд з ними? Коли вони востаннє говорили із близькими не про справи, а просто? Якісь такі дурнуваті часи настали, що звичайна увага тепер цінніша за всі подарунки. Але увага має бути поза часом, бо вона – це як кисень і повинна просто бути і все. Її не купити, не подарувати…

Читайте і віднайдете між рядками багато відповідей на свої питання.  


Л. Олендій «Гніздо горлиці»


«За кілька хвилин наш літак перетне небесний простір України»…Батьківщина. Хвилювання. Очі зволожуються від надміру почуттів. …що відбувалося без неї у житті її найрідніших? Аби тільки усі живі-здорові, бо тільки думки про них і любов до них тримали і допомагали їй на чужій землі. Бо там… Ще вчора вона вимальовувала у своїй уяві можливе спільне майбутнє з Алессандро. Але, думкам тісно у голові – все повернулося так, як і мало бути. Доля холоднокровно підштовхнула її до гріхопадіння, а тепер поставила перед безсумнівним розумінням, що для неї робота й життя в Італії – короткоминуща тимчасовість. Насправді ж для гонорових заможних італійців проста українська жінка назавжди залишалася непізнаною ними чужинкою-страньєркою. Все складається правильно, вона повертається на Батьківщину…з серця ніби камінь скочується. Дочитайте…  воно того варте.

Алла Рогашко Її сукня
Наприкінці березня, на поличках книгарень з’явилася новинка від Алли Рогашко «Її сукня», роман писаний серцем, не розумом… Її твір перенесе нас в міста Рівне, Одеса – сьогодення, та Сибір – 1930 рік – звідки тягнеться не розплутаний клубок сімейних таємниць, темно-синя атласна сукня та проклята статуетка. «Вічні таємниці…вічні недомовки. Коли тримаєш їх у собі, вони, так щільно замкнені на сім замків, що коли хтось починає шкрябатись у двері, стає дуже боляче. Час, іноді здатен ховати в нашій пам’яті неприємні події, про які нам ненависно згадувати, але насправді вони нікуди не діваються і небажання про те говорити ніяк не полегшує нам існування. Це фатум. Ми нікуди не втечемо від себе і своєї долі – тієї, яка прописано нам, Небесами. І «скелети у шафі» - це сімейне, теж передається у спадок. Тож головна героїня мусить пройти шлях, який прописаний їй фатумом і пройти до кінця. Чого би їй не вартувало. Це буде важка, вражаюча і навіть шокуюча подорож до виявлення, що деякі важливі речі вже не можливо спізнати… не потрібно жити занурившись у дріб’язкові клопоти, не замислюючись над життям своїх рідних."


Алла Рогашко Осіннє Рондо місячної ночі

Книга повідає вам, як польська графиня Софія покохала простого парубка Степана, як жорстоко розлучила їх доля, як блукала вона на межі реальності і безумства в пошуках коханого. Про весь той біль, відчай страждання знедоленої Софії занурюються герої сьогодення Люба та Любомир. Вони щиро вірять в долю, в зумовленість, і головне – в те єдине, справжнє почуття, що надихає, що здатне перевернути світ, заради якого людина готова пройти крізь пекло. Головні герої доведуть вам, що…ЖИТЯ – це суцільне диво. Щодня воно приголомшує несподіванками, розкриває нові таємниці й доводить: МОЖЛИВО ВСЕ!


Немає коментарів:

Дописати коментар