Голокост в Україні. Територія смерті.

Бібліотека запросила директора Українського центру вивчення історії Голокосту Подольського А.Ю. провести відкритий урок історії з учнями СШ № 69 присвячений Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту. Учні виказали цікавість до теми під час виступу, емоційно сприйняли розповідь про жорстокі сторінки історії Європи, України під час Другої світової війни. Анатолій Юхимович розповів про інформаційно-педагогічно-просвітницьку діяльність Українського Центру Голокосту. Він зазначив, що головним маркером змін у ставленні українського суспільства до винищення євреїв під час війни буде пам'ять про ці події не лише в дні скорбних ювілеїв. Про роботу в рамках проекту поширення освітніх матеріалів в учбових закладах, проведення семінарів, круглих столів, співпрацю з зарубіжними організаціями, про проект «Захистимо пам'ять», що ставив на меті захист та меморіалізацію місць масових поховань євреїв України під час Другої світової війни, щоб люди усвідомили глибину трагедії Голокосту, трагедію не лише єврейського народу, але як трагедію загальнолюдську.

Виступаючий підкреслив необхідність знати і пам’ятати про такі страшні події історії людства, щоб вони ніколи не повторювалися в майбутньому.

Бібліотека висловлює велику подяку Подольському Анатолію Юхимовичу за цікавий, змістовний захід, який слугує вихованню  історичної та національної пам'яті молоді, змушує її вчить історію, читати, аналізувати, мати своє бачення, свою думку, щоб не приймати просто на віру чужу думку, щоб не  стати сліпою зброєю в руках людей – провідників сумнівних ідей. 

Директор Українського центру Голокосту подарував бібліотеці, школі нові інформаційні матеріали, нові книги: «Голокост і сучасність», « Бабин Яр: масове убивство і пам'ять  про нього», « Українське суспільство і пам'ять про голокост: наукові та освітні аспекти», М.Гауптман « Забуті могили», « Донечка, про яку ми завжди мріяли» - адаптовано Н.Моргенштерн, переклад А.Степаненка.

«Палітра українського Криму: історія, географія, культура»

Тематичний перегляд представляє інформацію з історії кримськотатарського народу. В альманаху «Хроніка 2000» можна прочитати про минуле Тавриди з джерел та документів: античних, візантійських, джерел Боспорського царства, дізнатися про Таврійську античну культуру, видатних постатей, міста того часу. З журналу можна дізнатися «Сторінки історії Криму» Агатангела Кримського. Сергійчук Володимир у своїй книзі «Український Крим» використовує документальні матеріали про спільну долю Криму і України, аналізує події пов’язані з процесом об’єднання півострова з Україною в 1918 році, передання Криму УССР в 1954 році. Стаття С. Грабовського в газеті «День» розповідає про тяжкі події депортації кримськотатарського народу 1918 року. Щоденникові записи В.Вернадського в публікації «Між розрухою та людським болем» розповідається про трагедію Криму 1920 року. Представлена книга Т. Березовця «Анексія: острів Крим», що розповідає хроніку «гібридної війни» з захоплення Криму майже без жодного пострілу. Книга Згуровської Л.М. знайомить читача з багатим, неповторним, унікальним природним комплексом Криму.

 

Матеріали перегляду знайомлять з сучасними представниками кримськотатарської культури та мистецтва: лауреатом міжнародних конкурсів піаністкою Мерзіє Халітовою, співачкою Джамалою – переможницею конкурсу Євробачення, відомим актором, режисером, громадським діячем Ахтемом Сеїтаблаєвим, відомим майстром традиційної татарської кераміки – Рустемом Скібиним. 

IV Універсал ЦР: на порозі нової України

100 років тому в ніч на 22 січня 1918 року Михайло Грушевський – голова  Центральної Ради - оголосив 1V Універсал, який проголосив незалежність України. Текст документа був розроблено на основі проектів М.Грушевського, В.Винниченка, М.Шаповала. В Універсалі говорилося: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. 30 всіма сусідніми державами, як то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки, — влада у ній буде належати тільки народові України»,  від імені якого виступатимуть Українські Установчі Збори. До їх зібрання мала правити --Українська Центральна Рада та її виконавчий орган, який отримав назву Рада Народних Міністрів. Суть вибору січня 1918 року абсолютно чітко сформулював М.Шаповал: « Не лише Республіка наша мусить бути самостійна, але самостійною мусить бути і наша соціальна революція». Лише проголошення незалежності могло вивести країну в 1918 році на шлях самостійної міжнародної політики. Цій меті служив IV Універсал Центральної Ради.

Прийняття Універсалу стало визначною подією в житті українського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відстояти самостійну українську державу і добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих представників українського народу, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому полягає головне історичне значення IV Універсалу Центральної Ради.

Тематичний перегляд включає інформацію про політичну ситуацію в Україні, світі, події січня 1918 року, про діяльність Центральної Ради, про її видатних діячів: М.Грушевського - одного з головних постатей українського самоствердження в історії України, який не тільки писав історичні праці, в 1917 році він став на чолі нової Української держави – його було обрано головою Центральної Ради, яка в 1918 році проголосила УНР. 

Весь світ дізнався, що на землі існує  Українська держава, президентом якої і був М.С.Грушевський; В.Винниченка -   видатного українського письменника, заступника  голови ЦР, голови Директорії УНР, непересічної і складної постаті в нашій історії; Єфремова С.О. -  члена ЦР, заступника голови УЦР, письменника, журналіста, літературознавця; Шаповала М. Ю. – громадсько– політичного діяча, поета, публіциста, ученого–соціолога, члена ЦР, міністра земельних  справ Директорії УНР та про  інших членів ЦР можна прочитати в книзі В.Верстюка та Т.Осташка «Діячі Української Центральної Ради». В книзі «Історія України. Документи. Матеріали»  можна ознайомитися з повним текстом Четвертого Універсалу Української Центральної Ради, який «закріпив  свободу, порядок і добробут на добро всього трудового народу її на тепер  і на будучі часи».

Використана література:

«Історія України.Документи.Матеріали»,Київ, «Академія», 2002;

В.Верстюк «Діячі Української Центральної Ради. Бібліографічний довідник»,Київ, 1998;

О.М.Мироненко « Світоч української державності», Київ, 1995;

С.Процюк « Маски опадають повільно»,Київ, «Академія», 2011;

О.С.Рубльов «Українські визвольні змагання 1917-1921», т.10, « Альтернатива», Київ, 1999;

Р.Млиновецький «Нариси з історії український визвольних змагань 1917-1918», Гомін, 1970;

В.Винниченко «Відродження нації», київ – Відень, 1920;

“Залюблений у рідний край”

(до 100-річчя від дня народження творця слова Василя Швеця)

Василь Швець - український поет, письменник народився на Київщині в селі Іванків Бориспільського району. Батьки з дитинства привчили його поважати землю, рідну природу, українські пісні, які любили співати у родині. Василь був допитливим, кмітливим хлопчиком. У Ржищеві навчався в педагогічній школі, потім в Харківському політехнічному технікумі, в 1941 році закінчив Київський педінститут. Поет брав участь в Другій світової війні в якості артилериста, потім - кореспондентом військових газет. Головною темою творчості є тема війни. В книгах виданих адже через 20-30 років після закінчення війни поет повертається до цієї теми. В своїх творах автор прославляє патріотизм, самовідданість людей-воїнів, подвиг яких увійшов в пам'ять і серце поета. Він став для майстра слова своєрідним духовним мірилом на все життя. Василь Швець почав друкуватися в 1937 році. В 1944 році став членом СПУ. Перша збірка поезій “Добрий ранок, Україно” з'явився в 1945 році. Як поет-фронтовик  Швець плідно працював в темі фронтової лірики. Окремими виданнями вийшли вибрані твори: “Лірика”, “Схід сонця”, “Вірні друзі”, “Листи в окопи” та інші. В.Швець визнаний гыдним літературної премії імені В.Сосюри в 1982 році, імені П.Тичини за збірку “Чуття єдиної родини” в 1988 році. Багато віршів поета пов'язані з його малою Батьківщиною — селом Іванків на Бориспільщині, з його людьми. Майже півстоліття він жив у цеху поезії, не вдаючись до вихвалянь та оспівувань вождів, ні вождиків, ні їх «мудрого» керівництва, хоча гріх не сказати, що в деяких творах згадки про таких є. Більше писав про людські радощі, болі і тривоги, в першу чергу, виявляючи себе людиною, громадянином, патріотом України, а не прислужником вінценосних осіб. Бо не належав до того політичного осередку, до якого мав би належати як творець слова, як боєць ідеологічного фронту. Книга “Тайнопис” присвячена автором спогадам про П.Тичину, М.Рильського, О.Вишню та інших письменників. Своїм колегам по перу, друзям поет присвятив багато віршів свого творчого доробку. Помер письменник в 1993 році у Києві. В статті до 90-річчя від дня народження Василя Швеця його земляк, побратим Петро Засенко писав: “Він — поет від Бога, воїн — по обов'язку...”. У рідному селі поета Іванкові в історико-краєзнавчому музеї є меморіальна кімната Василя Швеця, в київській школі відкрита світлиця імені поета “Тайнопис”. 

Література для полички пам’яті  до  100-річчя від дня народження  українського поета Василя Швеця надана Центральною бібліотекою м. Бориспіль. Висловлюємо подяку завідуючій відділом обслуговування  І.І.Опалій.

                   « Нескорені»

    «Він обрав хрест, приготований його народові»

                                                              Є.Сверстюк

“Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним”, – констатував свого часу владика Любомир Гузар.

Поза сумнівом: Василь Стус, якому випало народитись на Святвечір, був людиною, створеною для легенди. І власноруч творив легенду свого життя – у трагічну добу історії зійшов на розп’яття як лицар честі. Нині ж повертається до життя – поезіями, внесеними до шкільних підручників, у назвах вулиць. Перепоховання поета-мученика в Україні відбулося – через 4 роки по смерті.  У 1991-му йому було присудженно посмертно Державну премію  ім. Т. Шевченка, а у 2005-му він був визнаний Героєм України.

Бібліотека відкрила цикл «Нескорені» патріотичним уроком присвяченим  Василю Стусу, який провела для учнів 11класу СШ № 69.  Цей цикл заходів присвячений постатям України, які присвятили своє життя боротьбі за свободу, незалежність держави, за свободу особистості, за свободу мислення – людям духовного подвигу заради народу. 

Більш детальну інформацію можна отримати в бібліотеці.

Знання польської мови – відкриття нових можливостей

10 січня в бібліотеці  розпочалися заняття з вивчення  польської мови. Ініціатива започаткування мовних курсів належить Голибарду  Євгену Івановичу – заслуженому діячу культури Польщі, користувачу нашої бібліотеки. Бажання  вивчати мову сусідньої держави виявили вчителі, студенти, учні, пенсіонери, службовці.

Уроки проходитимуть у понеділок та четвер, початок о 17.30 , наступний урок  -  о 18.30.

“Радіємо в вірі, надії, любові”

“Чи знаємо ми наші обряди і звичаї, чи їх не затьмарили впливи чужі?” - запитує у своєму вірші поет Дмитро Білоус. Святкова тематична книжково-ілюстративна композиція має на меті розповісти про традиції святкування улюбленого народного свята Різдва - свята сповненого чудес, радощів, надії та любові. Стаття Т.Д. Желіби в журналі «Українська родина» знайомить з обрядами і ритуалами Різдва, які свідчать про його прадавню космогонічну сутність. Автор також розповідає які страви готувалися, їх обрядове значення, про те що всі дії свята мають символічне значення. В центрі композиції стоїть Дідух (роботи народної майстрині Т.Д. Желіби) — символ урожаю, багатства, оберіг роду, який ставився на почесне місце у хаті. Книжки О.Воропая, В.Скуративського, К.Сосенка знайомлять читача з традиціями святкування Різдва та значення його символів та обрядів. Крім матеріальної символіки свята його невід'ємною частиною є щедрівки, колядки, віншування, які представлені в збірках. Над композицією «сяє» різдвяна зірка, яка зроблена користувачкою бібліотеки Т.М.Шапринською. Вітаємо всіх з Різдвом Христовим!