IV Універсал ЦР: на порозі нової України

100 років тому в ніч на 22 січня 1918 року Михайло Грушевський – голова  Центральної Ради - оголосив 1V Універсал, який проголосив незалежність України. Текст документа був розроблено на основі проектів М.Грушевського, В.Винниченка, М.Шаповала. В Універсалі говорилося: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. 30 всіма сусідніми державами, як то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки, — влада у ній буде належати тільки народові України»,  від імені якого виступатимуть Українські Установчі Збори. До їх зібрання мала правити --Українська Центральна Рада та її виконавчий орган, який отримав назву Рада Народних Міністрів. Суть вибору січня 1918 року абсолютно чітко сформулював М.Шаповал: « Не лише Республіка наша мусить бути самостійна, але самостійною мусить бути і наша соціальна революція». Лише проголошення незалежності могло вивести країну в 1918 році на шлях самостійної міжнародної політики. Цій меті служив IV Універсал Центральної Ради.

Прийняття Універсалу стало визначною подією в житті українського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відстояти самостійну українську державу і добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих представників українського народу, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому полягає головне історичне значення IV Універсалу Центральної Ради.

Тематичний перегляд включає інформацію про політичну ситуацію в Україні, світі, події січня 1918 року, про діяльність Центральної Ради, про її видатних діячів: М.Грушевського - одного з головних постатей українського самоствердження в історії України, який не тільки писав історичні праці, в 1917 році він став на чолі нової Української держави – його було обрано головою Центральної Ради, яка в 1918 році проголосила УНР. 

Весь світ дізнався, що на землі існує  Українська держава, президентом якої і був М.С.Грушевський; В.Винниченка -   видатного українського письменника, заступника  голови ЦР, голови Директорії УНР, непересічної і складної постаті в нашій історії; Єфремова С.О. -  члена ЦР, заступника голови УЦР, письменника, журналіста, літературознавця; Шаповала М. Ю. – громадсько– політичного діяча, поета, публіциста, ученого–соціолога, члена ЦР, міністра земельних  справ Директорії УНР та про  інших членів ЦР можна прочитати в книзі В.Верстюка та Т.Осташка «Діячі Української Центральної Ради». В книзі «Історія України. Документи. Матеріали»  можна ознайомитися з повним текстом Четвертого Універсалу Української Центральної Ради, який «закріпив  свободу, порядок і добробут на добро всього трудового народу її на тепер  і на будучі часи».

Використана література:

«Історія України.Документи.Матеріали»,Київ, «Академія», 2002;

В.Верстюк «Діячі Української Центральної Ради. Бібліографічний довідник»,Київ, 1998;

О.М.Мироненко « Світоч української державності», Київ, 1995;

С.Процюк « Маски опадають повільно»,Київ, «Академія», 2011;

О.С.Рубльов «Українські визвольні змагання 1917-1921», т.10, « Альтернатива», Київ, 1999;

Р.Млиновецький «Нариси з історії український визвольних змагань 1917-1918», Гомін, 1970;

В.Винниченко «Відродження нації», київ – Відень, 1920;